Рішення № 74405653, 01.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/57/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

представників позивача - ОСОБА_1

представника відповідача -Узун М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (65122, АДРЕСА_1) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65017 м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), третя особа на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРДНИЙ БАНК» (04070 м. Київ, вул. Андріївська,4), про визнання протиправними дій щодо зняття з реєстрації місця проживання та зобов'язання скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття з реєстрації місця проживання,-

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (т.1 а.с. 62-64) звернулась ОСОБА_3 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - Департамент), у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо її зняття з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття її з реєстрації місця проживання.

Також у позові заявлено клопотання щодо забезпечення ефективного захисту прав позивача (не є позовними вимогами): в порядку роз'яснення виконання рішення суду роз'яснити, що виконання здійснюється шляхом виключення записів про скасування в Єдиному державному демографічному реєстрі запису про зняття з реєстрації та поновлення запису про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, у відповідних реєстрах адміністраторами Департаменту надання адміністративних послуг ОМР.

Позивач зазначила, що 22.08.217 року їй стало відомо про порушення прав внаслідок неправомірних дій відповідача - зняття її з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1. Квартира належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2443. З 16.02.2017 року вона зареєстрована у вказаній квартирі.

03.05.2017 року державним реєстратором Глущенко А.О. було зареєстровано за ПАТ «ПУМБ» право на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.05.2017 року за індексним №35056413. Вказане рішення нею оскаржено до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 815/3159/17), тобто питання правомірності позбавлення її житла судом не вирішено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстави зняття особи з реєстрації місця проживання встановлені ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (далі Правила №207), згідно яких зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі: - судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; - інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

На думку позивача, наведені норми свідчать про те, що підставою зняття позивача з реєстрації місця проживання без його особистої волі (заяви) можуть виступати відповідне рішення суду про позбавлення права власності або права користування, або наявність документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Оскільки зміна власника, на підставі рішення про державну реєстрацію, не свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (зміна власника квартири не є прямим наслідком втрати особою права користування житлом), документи про реєстрацію за ПАТ «ПУМБ» права власності на предмет іпотеки не є підставою для зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_3, особливо з урахуванням специфіки відносин між позивачем і банком, на які також розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Позивач стверджує, що єдиним законним способом для ПАБ «ПУМБ» захисту свого права власності шляхом зняття її з реєстрації місця проживання є судовий спосіб. Вказане твердження підтверджується також нормами ЦКУ, зокрема, ст.386 ЦК України. При цьому позивач звертає увагу на те, що ПАТ «ПУМБ» звернувся з таким позовом до Київського районного суду міста Одеси до неї (справа №520/8559/17). Саме з матеріалів цієї справи вона дізналась про порушення своїх прав відповідачем.

Позивач просила задовольнити позов, оскільки її права порушені.

Позовна заява по даній справі надійшла до суду 03.01.2018 року (т.1 а.с.8-10).

Ухвалою суду від 09.01.2018 року позов був залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків (т.1 а.с.27-32).

24.01.2018 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків та просив продовжити строк на усунення недоліків (т.1 а.с.35-37).

Ухвалами суду від 29.01.2018 року у зв'язку з не усуненням недоліків позову у повному обсязі, з урахуванням клопотання представника позивача, строк на усунення недоліків продовжений (т.1 а.с.50-54).

07.02.2018 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків за ухвалою суду, належним чином оформлений позов (т.1 а.с.57-65).

Ухвалою суду від 12.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРДНИЙ БАНК». Підготовче засідання призначено на 07.03.2018 року (т.1 а.с.2-6).

07.03.2018 року представник позивача у судове засідання не з'явився (т.1 а.с.113-115).

29.03.2018 року представник позивача подав заяву про відвід судді (т.1 а.с.126).

Ухвалою суду від 29.03.2018 року у зв'язку з тим, що суд вважав заяву про відвід необґрунтованою, провадження по справі зупинено, справа передана у відділ з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи суду для виконання вимог ч.4 ст.40 КАС України (т.1 а.с.127-129).

Ухвалою суду від 02.04.2018 року Одеський окружним адміністративним судом у складі головуючого судді Соколенко О.М. відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Катаєвої Е.В. (т.1 а.с.136-138).

18.04.2018 року представник позивача подав заяву про проведення мирного врегулювання спору за участю судді та зупинення провадження по справі (т.1 а.с.222).

Ухвалою суду від 26.04.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання у зв'язку з відсутністю згоди відповідача на участь у проведення мирного врегулювання спору за участю судді. Також ухвалою суду від 26.04.2018 року продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів (т.1 а.с.247-248).

Ухвалою суду від 14.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті у судовому засіданні (т.2 а.с.18).

Відповідач подав до суду відзив на позов, а також на виконання ухвали суду докази по справі (т.1 а.с.152-158, 171-218).

Представник відповідача у відзиві просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову та зазначив, що у зв'язку з внесенням змін Законом України від 10.12.2015 р. № 888-VІІІ в Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-ІV, а також рішенням Одеської міської ради від 16.03.2016 р. № 421-VII виконавчим органом Одеської міської ради, що здійснює повноваження органу реєстрації на території м. Одеси є Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Підстави зняття з реєстрації місця проживання визначені ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.26 Правил №207, серед яких значиться - інші документи, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

У відзиві зазначено, що представник банку Срібний С.Г. надав до заяви про зняття з реєстрації позивача з адреси: АДРЕСА_1, крім іншого, іпотечний договір від 26.11.2007 р. № 2448, посвідчений Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа. Адміністратор Департаменту сформував інформаційну довідку № 94113107 від 09.08.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно змісту актуальної інформації якої право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано за банком, тобто право власності позивача припинено.

На думку представника відповідача, зазначення у позові про оскарження до суду рішення державного реєстратора Глущенко А.О. у справі № 815/3159/17, не перешкоджало діям Департаменту, оскільки судова справа розглядається без відповідних ухвал про забезпечення позову відповідно до ст.150 КАС, що, в свою чергу, не обмежує власника в праві розпорядження, володіння та користування своїм майном.

Представник відповідача не погоджується з думкою позивача, що зміна власника на підставі рішення про державну реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за банком не свідчить про припинення підстав на право користування ОСОБА_3 зазначеною квартирою, оскільки ст.317 ЦК України визначено зміст права власності, а саме те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності, відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України припиняється, зокрема, разі у відчуження власником свого майна. Актуальний запис у Державному реєстрі речових прав на рухоме майно про виникнення права власності банку за договором іпотеки свідчить про те, що відбулось відчуження. Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання позивачки здійснено Департаментом на підставі інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів.

Представник відповідача зазначив, що в результаті розгляду адміністратором наданого переліку документів та керуючись положеннями ЦКУ, Закону, Правил №207 ОСОБА_3 знято з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_1 у зв'язку з відчуженням вказаного житлового приміщення на підставі іпотечного договору від 26.07.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3.

Представник третьої особи ПАТ «ПУМБ» у поясненнях наданих до суду (т.1 а.с.163-166) просив відмовити у задоволенні позову з тих же підстав, які викладені у відзиві на позов відповідачем. Представник третьої особи зазначив, що представник банку звернувся до Департаменту із заявою про зняття ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_1, у зв'язку з реєстрацією права власності на вказану квартиру банку за іпотечним договором та у відповідності до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням. На думку представника третьої особи, відповідач діяв правомірно при знатті з реєстрації позивача за його заявою.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи викладені у наданих до суду заявах по суті справи.

Представник третьої особи ПАТ «ПУМБ» в судове засідання не з'явився, був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно. Представником ПАТ «ПУМБ» Шишлюком М.О. подана до суду 17.05.2018 року заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходженням його у відпустці з 14.05.2018 року по 02.06.2018 року. Суд враховуючи, що третя особа подала пояснення по справі, а також 17.04.2018 року заяву про розгляд справи в її відсутності та не з'являлась до судових засідань 18.04.2018 року, 26.04.2018 року, 14.05.2018 року, не виклала у заяві від 17.05.2018 року причин неможливості направлення ПАТ «ПУМБ», яке є юридичною особою, іншого представника, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення справи та вважав за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

Спірні правовідносини виникли між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень у сфері реєстрації місця проживання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 р. № 888-УІІІ внесено зміни до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-ІУ та визначено, що органом реєстрації є виконавчий орган міської ради, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Одеською міською радою прийнято рішення від 16.03.2016 р. № 421-VII «Про здійснення виконавчим органом Одеської міської ради на території міста Одеси повноважень органу реєстрації, передбачених Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до якого визначено, що виконавчим органом Одеської міської ради, що здійснюватиме повноваження органу реєстрації на території м. Одеси є Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Реєстрація місця проживання особи, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється Департаментом відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правил № 207, Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого також постановою КМУ №207 від 02.03.2016 року, Угоди по взаємодію щодо надання відомостей та довідки про реєстрацію місця проживання фізичних осіб на території м. Одеси від 20.09.2017 року (т.1 а.с.200-212, далі - Угода), предметом якої є організація надання фізичним особам, зареєстрованим на території міста Одеси, довідок про реєстрацію місця проживання, а також забезпечення відповідності відомостей, що містяться у картотеці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області та відомостей, що отримує Департамент в процесі формування реєстру територіальної громади міста Одеси, на період завершення формування реєстру територіальної громади міста Одеси.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 26.07.2007 року уклала із ЗАТ «ПУМБ» кредитний договір, у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником (позивачем) за вказаним кредитним договором 26.07.2007 року був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований за №2448, відповідно до якого позивач передала в іпотеку квартиру №8 буд.59/6 по вул. Вільямса у місті Одесі, яку придбала на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2443. Позивач зареєстрована у вказаній квартирі.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2017 року, державним реєстратором філії комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрієм Олександровичем прийнято рішення № 35056413 від 05.05.2017 року про право власності за ПАТ «ПУМБ» на квартиру АДРЕСА_1. Підстава виникнення права власності; іпотечний договір, кредитний договір, вимога про усунення порушення зобов'язання, вимога дострокового повернення кредиту (т.1 а.с.15).

Позивач оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду рішення державного реєстратора (справа №815/3159/17).

В той же час ПАТ «ПУМБ» 24.07.2017 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 про виселення, звільнення квартири, зняття з реєстрації місця проживання (справа №520/8559/17), провадження по якій ухвалою суду від 01.11.2017 року зупинено до набрання законної сили рішення по адміністративній справі №815/3159/17 (т.1 а.с.19, а.с.72-76). У судовому засіданні по справі №520/8559/17 представнику позивача стало відомо про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, про що свідчала надана ПАТ «ПУМБ» довідка Департаменту про зняття з реєстрації місця проживання з 09.08.2017 року (т.1 а.с.14).

Під час знаходження у Київському районному суді міста Одеси справи №520/8559/17 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_3 про виселення, звільнення квартири, зняття з реєстрації місця проживання, представник ПАТ «ПУМБ» Срібний С.Г. 09.08.2017 року звернувся із заявою до Департаменту про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 у зв'язку з втратою права користування житлом - АДРЕСА_1, додавши (т.1 а.с.174 -190)

Пунктом 27 Правил №297 встановлено, що працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: - приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи; - вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб є дата отримання органом реєстрації відповідних документів; - формує і вносить дані про зняття з реєстрації місця проживання особи до реєстру територіальної громади; - формує інформацію про зняття з реєстрації місця проживання особи для її передачі до Реєстру відповідно до Порядку; - оформляє і видає довідку про зняття з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 16, дітям, які не досягли 16 років, та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, а також вилучає раніше видану довідку про реєстрацію місця проживання для подальшого знищення; - повертає особі або її представнику, адміністратору центру надання адміністративних послуг, представнику спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися.

На виконання вказаних вимог Правил, а також Угоди, адміністратором Департаменту прийняте рішення від 09.08.2017 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, яке викладене у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 09.08.2017 року (т.1 а.с.174-175).

Після прийняття рішення адміністратором сформовані і внесені дані про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 до реєстру територіальної громади, а також сформував інформацію про зняття з реєстрації місця проживання особи для її передачі до Реєстру відповідно до Порядку №207 (т.1 а.с.192-194).

На виконання ухвали суду відносно наявності відомостей в реєстраційних облікових документах відомостей щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 Департамент повідомив, що на виконання п.2.1.1 Угоди, за результатами проведення реєстрації або зняття з реєстрації місця проживання на території м. Одеси, адміністратор заповнює відомості про реєстрацію місця проживання особи та талонів зняття з реєстрації місця проживання. Наявність актуальної інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області підтверджується відповідною інформацією відділу від 27.02.2018 року № 2236/1. До формування реєстру територіальної громади картотеки з питань реєстрації підтримуються в актуальному стані за карткою реєстрації, згідно з додатками 4 та 5. На підтвердження передачі картки реєстрації та адресної картки щодо ОСОБА_3 надані документи, що підтверджують передачу зазначених документів уповноваженій особі організації, яка здійснює управління житловим будинком АДРЕСА_1 (т.1 а.с.170-173).

Крім того, представник позивача на його запит про надання відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації ОСОБА_3 був повідомлений Департаментом, що з метою належної організації надання зазначеної адміністративної послуги Департаментом направлений 22.11.2017 року лист вих.№01-02-17/1090 до ГУ ДМС України в Одеській області щодо надання для погодження інформаційної та технологічної карток. ГУ ДМС листом від 17.01.2018 року повідомив, що Центральним апаратом Державної міграційної служби не розроблено механізм формування програмним забезпеченням зазначеної довідки, а також не затверджені зразки інформаційних та технологічних карток (т.1 а.с. 216-217).

Судом встановлено, що у самому рішенні суб'єкта владних повноважень від 09.08.2017 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, яке викладене у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 09.08.2017 року, не зазначені підстави зняття з реєстрації місця проживання позивача та не наведено жодного обґрунтування прийняття вказаного рішення (т.1 а.с.174-175).

Підстави прийняття такого рішення та його обґрунтування фактично викладені відповідачем тільки у відзиві на позов та запереченнях (т.1 а.с.152-158, 237-240).

Підставою зняття з реєстрації місця проживання відповідач вважає визначену у ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.26 Правил №207 - відчуження житла та інші документи, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, а саме іпотечний договір від 26.11.2007 р. № 2448, посвідчений Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа, та інформаційну довідку № 94113107 09.08.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно змісту актуальної інформації якої право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано за банком.

Представник відповідача вважає, що позивач, підписуючи Іпотечний договір, розуміла всі правові наслідки, які можуть настати у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору та у разі звернення стягнення на предмет іпотеки повинна була звільнити займане жиле приміщення.

Також, на думку представника відповідача, реєстрація місця проживання особи є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує право особи на користування житлом. Реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи з метою забезпечення правового зв'язку між особою та державою і ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомістю, право на яке документально підтверджено в установленому законодавством порядку.

Дослідивши надані сторонами заяви по суті справи, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог ст. 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖКУ встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з

підстав і в порядку, передбачених законом.

В ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наведені значення термінів, у якому вони вживаються у Законі:

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;

довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Зазначені вище положення законодавства свідчать про те, що реєстрація місця проживання безпосередньо пов'язана не тільки с правом власності особи на житло, але і з правом користування цим житлом з інших підстав встановлених законом.

З цих підстав суд вважає неспроможною позицію відповідача, викладену у запереченнях на позов, що реєстрація місця проживання особи є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує право особи на користування житлом. Реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи з метою забезпечення правового зв'язку між особою та державою.

Реєстрація місця проживання особи підтверджує її право на користування вказаним житлом, в іншому випадку, у тому числі у разі припинення de jure права користування житлом, але de facto користування вказаним житлом, виникає спір, який повинен розглядатися у порядку встановленому законом.

Саме цим пояснюється викладення переліку підстав для зняття з реєстрації місця проживання особи у порядку, зазначеному у ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

підстав на право користування житловим приміщенням.

Тобто зняття з реєстрації здійснюється насамперед за заявою особи, у наступному випадку за судовим рішенням, у подальшому такими підставами можуть бути свідоцтво про смерть та інші документі, які свідчать про припинення права користування житлом.

Вказаний перелік згідно зі змістом ст.7 Закону є вичерпним.

У заяві представника ПАТ «ПУМБ» в Департамент про зняття з реєстрації позивача зазначена підстава - втрата права користування житловим приміщенням.

Статтею 10 Закону визначено, що Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 26 Правил №207 встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Таким чином, п.26 Правил №207 наводить перелік документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа добровільно подає заяву про зняття її з реєстрації місця проживання, або якщо вона не втрачає зв'язок з житлом, продовжує ним користуватися, у тому числі і при відсутності підстав користування ним, в цьому випадку питання позбавлення користування особи житлом може бути здійснено лише у судовому порядку.

Законодавець встановив можливість в деяких випадках здійснювати зняття з реєстрації місця проживання особи, зокрема з підстав наявності інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів), але суд вважає, з урахуванням аналізу законодавства, це випадки de facto добровільного припинення особи користування житлом при визначених обставинах, тобто особа не користується житлом при вказаних обставинах, але самостійно не здійснила заходів щодо зняття з реєстрації місця проживання (de jure). В іншому випадку її користування житлом може бути припинено лише в судовому порядку шляхом виселення, і як наслідок зняття з реєстрації, як особи яка втратила право на користування житлом.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності свого рішення та дій щодо зняття з реєстрації місця проживання позивача на ст.ст. 317,346 ЦКУ, які визначають зміст права власності як права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також суд вважає неспроможними доводи відповідача, що позивач, підписуючи Іпотечний договір, розуміла всі правові наслідки, які можуть настати у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору та у разі звернення стягнення на предмет іпотеки повинна була звільнити займане жиле приміщення.

При цьому суд враховує, що сам відповідач не заперечує встановленого законодавством порядку позбавлення користування житлом осіб у разі звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення.

Вказаний порядок встановлений ст.109 ЖКУ («Виселення з житлових приміщень») та ст.40 Закону України «Про іпотеку» («Виселення мешканців»).

Відповідно до ч.3 ст.109 ЖКУ звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, право користування особи, які не звільнили житло у випадку звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення, втрачається ним лише у судовому порядку шляхом виселення, що свідчить про те, що були відсутні у відповідача підстави для зняття позивача з реєстрації місця проживання лише на підставі рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру.

Позивач просила визнати протиправними дії відповідача щодо зняття з реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття її з реєстрації місця проживання.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем були не тільки здійснені встановлені законодавством дії щодо зняття позивача з реєстрації місця проживання, але і прийняте рішення від 09.08.2017 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, яке викладене у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 09.08.2017 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Департаменту від 09.08.2017 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, яке викладене у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 09.08.2017 року та визнати протиправними дії Департаменту по формуванню та внесенню даних про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 до реєстру територіальної громади; по формуванню інформації про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 для її передачі до Єдиного державного демографічного реєстру.

Нормативними актами не визначена процедура поновлення порушених прав позивача при обставинах встановлених судом, у зв'язку з чим суд вважає, що вони повинні бути поновлені у відповідності до принципу юридичної визначеності, як невід'ємної, органічної складової принципу верховенства права, а також іншої її складової принципу правової безпеки, який передбачає захист довіри особи до надійності свого правового становища та його захисту.

Сутність вимог юридичної визначеності полягають у визначеності законодавства, визначеності повноважень, визначеності судового рішення. Норма закону не може розглядатися як "право", якщо її не сформульовано з достатньою точністю. Чіткість, зрозумілість, однозначність та відносна конкретність норми є запорукою її належного тлумачення і, відповідно, реалізації.

Щодо визначеності судового рішення, частиною 2 ст. 245 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Зазначена норма співвідноситься з положеннями ч.1 ст.2 КАС України щодо завдання адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Також ч.2 ст.5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.4 ст.6 КАС України («Верховенство права») забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Зазначені положення КАС України гарантують особі, яка звернулась до суду, розгляд її справи, що включає прийняття судом рішення та ефективний захист порушених прав.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав на дотримання принципу «належного урядування».

Так у рішенні суду «Рисовський проти України» Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Вирішуючи питання щодо способу повного та ефективного захисту прав позивача суд враховує положення п.28 Правил №207, яким визначені дії органу реєстрації у разі прийняття за результатами перевірки рішення керівником органу реєстрації про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, яка була проведена з порушенням вимог законодавства.

Працівник органу реєстрації:

формує і вносить дані про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи до реєстру територіальної громади;

формує інформацію про скасування реєстрації/ зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи для її передачі до Реєстру.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним зобов'язати відповідача здійснити дії по формуванню та внесенню даних про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 до реєстру територіальної громади; по формуванню інформації про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 для її передачі до Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з Департаменту за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 640,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,5,6,7,9,241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (65122 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65017 м. Одеса, вул. Косовська,2Д, код ЄДРПОУ 38226516), третя особа на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРДНИЙ БАНК» (04070 м. Київ, вул. Андріївська,4), про визнання протиправними дій щодо зняття з реєстрації місця проживання та зобов'язання скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 09.08.2017 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, яке викладене у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 09.08.2017 року.

Визнати протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради по формуванню та внесенню даних про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 до реєстру територіальної громади; по формуванню інформації про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 для її передачі до Єдиного державного демографічного реєстру.

Зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити дії по формуванню та внесенню даних про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 до реєстру територіальної громади; по формуванню інформації про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 для її передачі до Єдиного державного демографічного реєстру.

Стягнути з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,00грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.