Рішення № 74401885, 10.05.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/193/18

Справа №754/10883/17

РІШЕННЯ

Іменем України

10 травня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Дмитрієвій А.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Садової О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (який є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України) в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2017 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано наступним.

До 26.06.2017 року ОСОБА_3 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 26.06.2017 року Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві ОСОБА_3 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

13.07.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про застосування для його пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (за 2014, 2015, 2016 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії.

17.08.2017 року Листом № 12401/13/П-1007 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило ОСОБА_3, що розмір його пенсії за віком розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197, 91 грн.).

Позивач вважає дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо розрахунку його пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197, 91 грн.), - протиправними, з наступних підстав.

При застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197, 91 грн.) Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві керувалось ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Але з даним висновком Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві ОСОБА_3 не погоджується. Попередній вид пенсії ОСОБА_3 - це пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_3 вперше звернувся за призначенням пенсії за віком 26.06.2017 року. Отже, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_3 повинен застосовуватися за 2014, 2015, 2016 роки.

Оскільки, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначають різні підходи (формули) обчислення пенсії за вислугу років та пенсії за віком, в тому що обчислення пенсії за вислугу років не передбачає застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, то можна дійти висновку, що для обчислення пенсії ОСОБА_3 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, вперше застосовується при призначенні пенсії за віком 26.06.2017 року.

На підставі викладеного позивач просить суд зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (за 2014, 2015, 2016 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії, з 26.06.2017 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 28 серпня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.17).

У відповідності до розпорядження керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року № 613, у зв'язку з прийняттям 21 грудня 2017 року Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та відповідно до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу Деснянським районним судом м. Києва призначено повторний автоматизований розподіл справи №754/10883/17 (провадження №2а-754/769/17) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (а.с.20).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №754/10883/17 розподілена судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. (а.с.21).

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. від 29.12.2017 р. справа №754/10883/17 прийняття в провадження та призначення до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч.3 ст.30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діє після 15.12.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позові і просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти позову. В наданих суду усних поясненнях та поданому відзиві, представник відповідача наголосила наступне.

По-перше, Позивачу виплачено пенсію за червень 2017 року в повному обсязі, даний факт підтверджується Атестатом про зняття з обліку № 1322 від 14.06.2017 р,. в якому зазначається, що ОСОБА_3 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.05.2000р. по 30.06.2017року.

Управління не може здійснити перерахунок пенсії з 26.06.2017року, оскільки за той час Позивач отримав пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка виплачена Головним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, позовні вимоги не можуть бути задоволені з 26.06.2017 року.

По-друге, щодо застосування при обчислені пенсії показника за 2007 рік. Управління зазначає наступне, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 327, установлено, що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003-2006 роки відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Пенсії особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, призначені до 2007 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, перераховуються у порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.

У атестаті про зняття з обліку № 1322 зазначено, що Позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.05.2000 року та відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України застосовано для розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Тому Управлінням правомірно застосовано показник за 2007 рік.

По-третє, при переведенні з пенсії за вислугою років згідно Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії за віком згідно з Законом України» Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тобто за 2007 рік).

Представник відповідача звернули увагу, що відповідно до ст.10 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особа, що має одночасне право на різні види пенсії, призначають один з видів пенсії за її вибором. Позивачу вже була призначена пенсія за вислугою років у 2000 році. У такому випадку Позивач вже використав своє право на призначення пенсії, тому у 2017 році вже йде переведення пенсії з виду на вид. Переведення позивача з одного виду пенсії на інший та нарахування позивачу пенсії за віком, здійснено Управлінням з дотриманням норм права. Крім того, переведення з одного виду пенсії на інший і призначення пенсії не є тотожним поняттям.

На підстав вищевикладеного, Управління просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.05.2000 р. по 30.06.2017 р. отримував пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

26.06.2017 року Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві ОСОБА_3 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

13.07.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про застосування для його пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (за 2014, 2015, 2016 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії.

Листом від 17.08.2017 р. №12401/13/П-1007, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві повідомило, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який зараховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до вищевказаного, розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проведено з урахуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн. відповідно до норм Закону України «Про заходи забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 р., що набрав чинності 01.10.2011 р.

Відповідно до наданих документів було проведено розрахунок пенсії. Пенсія розрахована із заробітку 6144,45 грн. (станом на 31.05.2017 р.) з урахуванням даних персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 р. по 31.05.2017 р. Загальний страховий стаж становить 44 роки 0 місяців 0 днів (станом на 31.05.2017 р.). Розрахований розмір пенсії становить 3746,46 грн. Розрахунок пенсії відповідає матеріалам пенсійної справи та чинному законодавству (а.с.7-8).

Позивач вважає дії Управліня щодо розрахунку його пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197, 91 грн.), - протиправними.

Відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про управління об'єктами державної власності», Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2017 року № 280, постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві», наказу Пенсійного фонду України від 04.04.2017 року № 60 «Про припинення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві», Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві 27 квітня 2018 року припинило діяльність шляхом злиття до новоствореного Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків припиненого управління.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного .

Виходячи зі змісту ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч.2ст.19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону № 2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону № 1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається у своєму відзиві відповідач, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

У постанові Верховного суду України по справі № 21-612а14 від 31 березня 2015 року, суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного, відповідач при відповідному зверненні позивача мав усунути порушення вимог чинного законодавства та здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог статтей 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три роки, що передують 2017 року звернення позивача за призначенням пенсії за віком, замість безпідставно застосованого відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», а саме, що згідно п.1 пенсії, призначені (перераховані) до 2007 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Той факт, що відповідно до вищевказаної постанови відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, не звільняв відповідача від обов'язку при призначенні та розрахунку позивачу пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному ст.40 Закону, врахувати середню заробітну плату (доход) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, що відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії слід застосовувати, виходячи із розміру заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні, із якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За правилами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 640 грн. здійснених та документально підтверджених витрат сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

На підставі ст. ст. 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 72, 73, 74, 77, 139, 192-227 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (який є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України) в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (який є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України) здійснити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (за 2014, 2015, 2016 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії, з 26.06.2017 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (який є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: