Постанова № 74401689, 31.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 682/1030/18

Провадження № 22-ц/792/850/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Славутського міськрайонного суду від 12 квітня 2018 року (суддя Зеленська В.І.) про передачу справи за підсудністю у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконними дії та зобов’язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Славутського міськрайоного суду із вказаним позовом.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 12 квітня 2018 року справу передано за підсудністю до Хмельницького міськрайонного суду.

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що ухвала є незаконною, необґрунтованою, не повно з’ясовані обставини справи.

Посилається на те, що її права були порушені Славутським відділенням Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк», тому і позов має пред’являтись за місцезнаходженням відділення.

Апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи на підставі ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є споживачем електричної енергії ПАТ «Хмельницькобленерго» за особовим рахунком № 81300090.

1 липня 2017 року донька ОСОБА_4, на її прохання, скористалась послугами Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк», а саме, сплатила кошти за спожиту електроенергію через вказаний банк. Отримавши квитанцію, донька позивача зрівняла попередні показники лічильника, вказані у квитанції та у свої абонентській книжці, виявила, що вони різняться (а. с. 12,13,14). У зв’язку з цим, вимагала у касира банку проставити фактичні показники спожитої електроенергії. Їй було відмовлено.

Згодом, ОСОБА_4 подала претензію до вищевказаного відділення банку (а. с. 10). Розглянувши зазначену претензію, Національний банк України з цього приводу надав роз’яснення (а. с. 20).

Передаючи справу до Хмельницького міськрайонного суду, суд першої інстанції виходив з того, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно статті 27 ЦПК України.

З таким висновком Апеляційний суд не погоджується.

Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Так, відповідно до п. 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Пункт 2 постанови пленуму ВСУ № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначає, що оскільки ЗУ «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що ОСОБА_4 у вказаних правовідносинах є споживачем. Суд першої інстанції дану обставину не врахував, не дослідив усі обставини справи. Тому, ухвала підлягає скасуванню.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду від 12 квітня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 31 травня 2018 року.

Судді: /підписи/ ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_1