Ухвала суду № 74400443, 01.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 766/22242/17 Головуючий в 1 інстанції: Мусулевський Я.А

Провадження № 11-сс/791/285/18 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ухвала про обрання

запобіжного заходу

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемма Ю.М.

суддів Калініченка І.С., Красновського І.В.,

секретар Ткаченко А.К.,

за участі прокурора Хараїма В.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 42017010000000073, за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2018 року щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України та ОСОБА_5 Федерації, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дніпропетровськ), який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зі слів раніше не судимого;

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання начальника слідчого відділу Головного Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.07.2018 року включно.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисниками подано апеляційні скарги:

- захисники ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 посилаються на незаконність ухвали слідчого судді у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів указують, що слідчим не сформульовано підозру та не викладено конкретних обставин вчинення підозрюваним злочину, що є лише припущенням та не може свідчити про її обґрунтованість. Жодних реальних доказів причетності ОСОБА_4 до державної зради, слідчим не надано, а ті докази, на які посилається сторона обвинувачення є неналежними та недопустимими, отримані за допомогою інтернет ресурсу. Таким чином, обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, не доведена. Тому вважають, що запобіжний захід відносно ОСОБА_4 необхідно скасувати. Просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 посилається на те, що слідчий суддя проігнорував доводи сторони захисту та не дав їм жодної оцінки, що вказує на його упередженість. Зазначає, що повідомлення про підозру, вручене ОСОБА_4, не містить чітких вказівок, які саме дії безпосередньо вчинив підозрюваний, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, Під час розгляду клопотання свідки та потерпілі не допитувалися, слідчий суддя не досліджував фактичні дані, які б свідчили про обґрунтованість підозри. Також вказує на порушення вимог ст.208 КПК України при затриманні ОСОБА_4, оскільки протокол затримання не містить інформації про місце та підстави його затримання, посилань на свідчення очевидців або потерпілих, що вказують на вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Зазначені обставини слідчим суддею не досліджувалися. Таким чином, затримання ОСОБА_4 не може вважатися обґрунтованим. Крім того, слідчим суддею не обґрунтовано, які докази підтверджують наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд зазначив про недоцільність його визначення, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини щодо необхідності розгляду можливості застосування більш м’яких запобіжних заходів. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати відносно ОСОБА_4 більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданих апеляційних скарг, доводи захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисниками, просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, просив їх залишити без задоволення, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим СВ ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017010000000073 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України.

15.05.2018 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та 16.05.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, інформаційної безпеки України, що виразилося в наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він у період з 02.03.2014 до 15.05.2018 року, в порушення рішення Ради національної безпеки і оборони від 28.04.2017 року, яким було продовжено обмежувальні заходи (санкції) щодо громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_6 (заборона на встановлення ділових контактів) та щодо МІА «Росія сьогодні» (блокування активів) обіймав посаду керівника офіційно незареєстрованого представництва російської організації «Міжнародна інформаційна агенція «Росія Сьогодні», очолюваної ОСОБА_6 При цьому, вказана організація діяла проти України в інтересах ОСОБА_5 Федерації як країни-агресора та здійснювала підривну діяльність проти України у формі інформаційної війни.

Діючи на вказаній посаді, ОСОБА_4 в інтересах зазначених осіб здійснював розміщення антиукраїнських матеріалів в мережі Інтернет та здійснював приховування та керівництво прихованими активами вказаної організації на території України.

У період з 02.03.2014 року по 19.05.2014 року ОСОБА_4, як фактичним керівником незареєстрованої організації «РИА Новости Украина», що діяла на території України, було організовано розміщення та розповсюдження через мережу Інтернет не менш, ніж 16 статей антиукраїнського спрямування. При цьому, ОСОБА_4 достовірно усвідомлював, що розміщення вказаних статей в мережі Інтернет зробить їх доступними необмеженому колу користувачів, в тому числі з числа жителів України, а самі статті є тенденційними, спрямованими не на об’єктивне висвітлення дійсності, а на розкол українського суспільства, створення в ньому сепаратиських та автономістських настроїв, розпалювання міжнаціональної, міжетнічної та міжрелігійної ворожнечі. Розповсюдження вказаних матеріалів серед українського суспільства не було пов’язане з журналістською діяльністю ОСОБА_4, а було проявом підривної діяльності проти України у формі інформаційної війни на боці ОСОБА_5 Федерації як країни-агресора, метою якої було завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості та інформаційній безпеці України.

Крім того, 15.05.2018 року ОСОБА_4, як керівником незареєстрованої організації «РИА Новости Украина» на підконтрольному йому Інтернет-ресурсі «РИА Новости Украина» (посилання –rian.com.ua) було організоване розміщення статті «ОСОБА_3 на УПЦ. Кто виноват в отказе автокефалии». Вказана стаття була розміщена в інтересах ОСОБА_5 Федерації та їх представників з метою надання їм допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, а саме протидії отримання автокефалії українською помісною церквою.

Таким чином, у відповідності до п.1 ч.1 ст.208 КПК України ОСОБА_4 було затримано під час вчинення продовжуваного злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, а саме державної зради.

16.05.2018 року начальник СВ ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) за погодженням із прокурором АР Крим (з місцем дислокації в м. Херсон) звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, наявністю передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому наявні всі підстави про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню його належної процесуальної поведінки.

Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з положеннями ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, вказані в цій статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин («Cebotari v. Moldova», п. 48).

При оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними («Боцано проти Франції»).

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, і встановлених у кримінальному провадженні ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає наявні у справі матеріали достатніми для доведення існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

У даному кримінальному провадженні, підозра ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що вказана особа вірогідно причетна до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні зазначеного злочину, та конкретні обставини кримінального провадження.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що у свою чергу дає підстави для застосування до нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою та підставою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4, слідчий суддя послався на те, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчим суддею прийнято рішення про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу – тримання під вартою, оскільки інший більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, тому твердження захисників про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, слід визнати безпідставними.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Крім того, як врегульовано ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відносить до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, і підозра у вчиненні зазначеного злочину підтверджується наведеними в клопотанні слідчого доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема, даними протоколу огляду від 28.02.2018 року, згідно якого на сайті «РИА Новости Украина» виявлено статті антиукраїнського спрямування, які за висновком судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 13.04.2018 року №116/1 містять висловлювання щодо доцільності, можливості та необхідності зміни меж території, державного кордону України, створення на її території нових держав з метою з’єднання з Росією, створити нову імперію, велику державу разом з ОСОБА_5 Федерацією, Крим розглядається як суб’єкт ОСОБА_5 Федерації. Крім того, у статтях міститься інформація, що принижує національну честь та гідність, нівелює культурні та історичні цінності певної частини українського суспільства, а також наявні ознаки розпалювання ворожнечі між різними етнічними групами, регіональними верстами населення;

даними протоколу огляду від 11.05.2018 року за результатами негласних слідчих (розшукових) дій щодо забезпечення ОСОБА_4 інформаційної підтримки зовнішньополітичної діяльності президента та уряду ОСОБА_5 Федерації в Україні;

даними протоколу обшуку від 15.05.2018 року за місцем проживання ОСОБА_4, під час якого, серед іншого у нього було виявлено та вилучено візитні картки ОСОБА_4, як представника МІА «Росія Сьогодні» в Україні; візитні картки російських дипломатичних представництв; грамота МІА «Росія Сьогодні» на його ім’я; довіреність від імені ОСОБА_6, як керівника МІА «Росія Сьогодні», на ім’я ОСОБА_4, як керівника представництва МІА «Росія Сьогодні» в України, на представництво інтересів даної організації та території України; паспорт громадянина ОСОБА_5 Федерації на ім’я ОСОБА_4, нагороди на його ім’я «За возвращение Крыма» та «За заслуги перед отечеством».

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування перевірив вагомість наявних доказів, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, а отже доводи апелянтів про необґрунтованість підозри є безпідставними.

Більш того, якщо виходити з поняття "обґрунтована підозра", приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У матеріалах кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення, міститься достатньо фактів і інформації, які переконливо свідчать про вірогідну причетністьОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, та для висновку про обґрунтованість повідомленоїйому підозри.

Слідчий суддя також враховав обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, вагомість наявних доказів, про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, що він має подвійне громадянство України та ОСОБА_5 Федерації, має зв’язки в посольстві ОСОБА_5 Федерації, що підтверджується паспортом ОСОБА_5 Федерації на його ім’я та виявленими у нього візитками секретаря та аташе посольства ОСОБА_5 Федерації, його можливість переховуватися як на території цього посольства, так і на території ОСОБА_5 Федерації, і ці обставини, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі незастосування до нього запобіжного заходу, який зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов’язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної особи, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»). При цьому, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, котрі виправдовують попереднє ув’язнення принаймні протягом певного часу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред’явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

У контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Враховуючи те, що ОСОБА_4 є особою, яка має подвійне громадянство, його зв’язки в ОСОБА_5 Федерації, рід його занять та діяльність, факт листування підозрюваного з різними особами на предмет незаконної діяльності, в якій ОСОБА_4 підозрюється, в разі застосування запобіжного заходу, пов’язаного з вільним пересуванням, він матиме змогу перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність реального ризику його втечі, а тому обраний запобіжний захід є співмірним обставинам притягнення особи до кримінальної відповідальності і жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки відсутні підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 припинить вчинення дій, які дають підстави підозрювати його у вчиненні злочину.

Посилання захисника ОСОБА_3 на порушення вимог кримінального процесуального закону при затриманні ОСОБА_4 є надуманими, оскільки затримання особи проведено відповідно до вимог ст.208 КПК України за участю понятих, захисника. Зауважень за результатами ознайомлення зі змістом протоколу затримання підозрюваного від 15.05.2018 року від сторони захисту не надходило.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту про неналежність та недопустимість доказів, на яких ґрунтується підозра, а також про те, що слідчим не сформульовано підозру та не викладено конкретних обставин вчинення злочину підозрюваним, необхідність допиту свідків та потерпілих, виходячи з наступного.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, допитувати свідків, потерпілих, яких на даному етапі досудового розслідування не встановлено, оскільки ці питання вирішуються судом на стадії судового розгляду при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, де перевіряється достатність доказів, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо неї обмежувального заходу.

Отже, колегія суддів, перевіривши матеріали провадження в межах своєї компетенції, дійшла висновку,що слідчим суддею прийнято рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4, яке відповідає вимогам КПК України і підтверджується наявними у кримінальному провадженні матеріалами, які свідчать про наявність зазначених вище ризиків, і доводи апеляційних скарг захисників висновки слідчого судді не спростовують.

Порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4, під час апеляційного розгляду не встановлено.

З огляду на це, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційних скарг сторони захисту про відмову в задоволенні клопотання та застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_7

Судді: (підпис) ОСОБА_8 (підпис) ОСОБА_9

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 01 червня 2018 року

Ухвала набрала законної сили 01 червня 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_7