Рішення № 74399518, 26.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/330/18

Справа №754/16662/17

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2018 рокуДеснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Дмитрієвій А.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Садова О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві, що знаходиться за адресою - 02225, місто Київ, вул. Каштанова, 6 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року представник позивача - адвокат ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

Вимоги позову обґрунтовані наступним. Позивач, ОСОБА_1 (надалі - позивач, вдова), та ОСОБА_4 (надалі - чоловік, годувальник) відповідно до свідоцтва про шлюб були одружені з 12.06.1960 р. про що складе відповідний актовий запис № 705 Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

ОСОБА_4 у травні 1986 року працював у зоні відчуження, тому отримував пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, за свого життя ОСОБА_4 звертався до суду з питання пенсії та, рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 23.05.2001 року по справі №2-641/2001 булі визнані протиправними дії ГУ соцзахисту населення КМДА та її рішення про відмову в перерахунку пенсії, зобов'язано зробити відповідний перерахунок пенсії. Розмір пенсії чоловіка позивачки становив 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 17 коп. (згідно відповіді Відповідача від 11.07.2017 р.), що більш ніж у декілька разів перевищувала пенсію позивачки. Тому очевидно, що утримання сім'ї подружжя забезпечувалось саме пенсією чоловіка.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер через захворювання, що пов'язане і роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №3517 від 08.05.2017 року.

Оскільки Позивачка є пенсіонеркою (непрацездатною особою) та проживала однією сім'єю зі своїм чоловіком до його смерті, вона має право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Тому 19.06.2017 р. позивачка подала заяву до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - Управління, Відповідач) щодо переведення неї на пенсію по втраті годувальника за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Заява).

Однак на її заяву вона отримала відмову за №10653/09 від 11.07.2017 року, яка була обґрунтована наступним: «період роботи ОСОБА_4 12, 13, 14 травня 1986 року був підтверджений не первинними документами, а рішенням суду №2-641/2001 від 23.05.2001 року», а також «до Заяви надані документи підтверджуючі період роботи гр. ОСОБА_4 в зоні відчуження з 12 травня по 15 травня 1986 р. довідка (форма №122) та довідка №21 від 19.05.2017 р. про нараховану за цей період заробітну плату. Враховуючи вимоги законодавства та той факт, що в наданих Вами довідках вбачаються розбіжності в періоді роботи годувальника та розбіжності в нарахуваннях заробітної плати, тому підстав для переведення Вас з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням заробітної плати за роботу по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно поданої Вами заяви на сьогоднішній день відсутні».

Позивач не погоджується з такими висновками Відповідача зважаючи на таке. Як вбачається з тексту листа Відповідача № 10653/09 від 11.07.2017 року, на його думку право годувальника на отримання пенсії виходило не з наданих первинних документів про його виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, а з рішення суду. Також, не думку Відповідача наявні розбіжності в довідці за формою № 122 (в ній зазначені дати роботи з 12 травня по 15 травня 1986 р.) та іншими документами (нібито з матеріалами пенсійної справи розрахунок було здійснено за період 12,13 та 14 травня 1986 р.).

Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними, оскільки за життя її чоловік отримав право на отримання пенсії згідно вказаної довідки, пенсія йому була нарахована і виплачувалася.

Позиція Відповідача щодо розбіжностей у періоді роботи годувальника є надуманою та необґрунтованою та пояснюється обставинами справи. Так, у шляховому листі №360067 датою прибуття вказано 12.05.1986 08:00, а датою вибуття 15.05.1986 08:00. означає саме те, що граничним часом вибуття є восьма година ранку 15 травня, а не те, що 15 травня чоловік позивачки відпрацював повний робочий день. Більше того у відповідному документі вказані дані на які саме варто звернути увагу та, які не уточнюють надумані розбіжності Відповідачем, а саме: відпрацьовані часи (62 години).

Дії Відповідача носять протиправний характер, оскільки не відповідають Конституції України та нормам чинних законів України: відповідно до ст. 16 Конституції України, ст. 1. ст. 13 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", якими визначено, що держава визнала свій борг за шкоду, заподіяну здоров'ю та втрату працездатності громадянами, постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, та взяла зобов'язання цей борг відшкодовувати та забезпечити таким громадянам соціальний захист.

Позиція Відповідача суперечить фактичним обставинам, вимогам ст. ст. 16, 46 Конституції України, ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що пенсія, у зв'язку з втратою годувальника призначається у відсотках від пенсії за віком померлого годувальника, та п. 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210.

Оскільки права Позивачки як вдови померлого чорнобильця порушуються та Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконно відмовляється перерахувати їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника за довідкою, що була раніше прийнята та визнана, вона вимушена звернутись до суду за захистом від такого порушення.

На підставі викладеного, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23 квітня 2018 року, позивач просить суд, 1)визнати протиправними бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у непереведені гр. ОСОБА_1 (1935 р.н.) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням заробітної плати за роботу по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та дії з повідомлення гр. ОСОБА_1 про неможливість такого переведення; 2) зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести гр. ОСОБА_1 (1935 р.н.) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням заробітної плати за роботу по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 50 відсотків пенсії від фактичного розміру пенсії померлого чоловіка, ОСОБА_4, який номер 09 грудня 2016 p., з їх подальшою виплатою пенсії по втраті годувальника починаючи з 19.06.2017 року; 3) стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь гр. ОСОБА_1 (1935 р.н.) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гри. 00.

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч.3 ст.30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діє після 15.12.2017 року.

18 грудня 2017 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові і просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти позову. Внаданих суду усних запереченнях та відзиву, наголосив, що по-перше, гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.06.2016 р. ОСОБА_1 звернулась з заявою до Управління щодо переходу на пенсію - пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Для призначення пенсії по втраті годувальника ЧАЕС надається довідка про заробітну плату та копії первинних документів на підставі яких було розраховано цю довідку. Довідка про заробіток, для нарахування пенсій інвалідам-чорнобильцям має бути надана підприємствами та установами, які проводили в свій час підвищену оплату праці і в штаті яких знаходилися ліквідатори під час участі в роботах по ліквідації катастрофи в зоні відчуження. Вказана довідка може бути видана і чинним на даний час правонаступником цих підприємств та організацій.

Позивачем разом з заявою року надано такі документи: копія пенсійного посвідчення заявника, копія посвідчення особи ліквідатора на ЧАЕС. Додатково було надано : свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_4, посвідчення особи, довідки підтверджуючі період роботи гр. ОСОБА_4 в зоні відчуження з 12 травня по 15 травня 1986 р.(довідку №122) та довідку №21 від 19.05.2017 р. про нараховану заробітну плату.

Розглянувши документи, подані ОСОБА_1 до Управління , для переходу з одного виду пенсії на інший, було з'ясовано, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи померлого годувальника та підтверджують період роботи на Чорнобильській АЕС, заробітну плату ОСОБА_4 містять розбіжності. Оскільки, в довідках розбіжності, то перевести Позивача на пенсію по втраті годувальника із врахуванням заробітної плати неможливо, в той же час призначити позивачу пенсію по втраті годувальника в твердих норма не доцільно, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.

По-друге, в прохальній частині позову ОСОБА_1 просить суд здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та призначити пенсії в розмірі 50% пенсії від фактичного розміру пенсії померлого чоловіка, з їх подальшою виплатою з 19.06.2017 року. Управління не має підстав здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, оскільки позивач перебуває на пенсії за віком. Перерахунок передбачає здійснення нарахувань вже існуючого виду пенсії. Якщо позивач бажає отримувати пенсії за іншим видом, то здійснюється перехід з одного виду пенсії на інший. Також позивач просить призначити пенсію в розмірі 50% пенсії віл фактичного розміру пенсії померлого годувальника. Такого виду пенсії як призначення 50% пенсії не існує. Відповідно до чинного законодавства є пенсія за віком, по інвалідності, по втраті годувальника. Більше того, пенсія призначається особі лише один раз, вдруге призначити пенсію особі, яка вже отримує пенсію неможливо. Законодавством передбачено лише перехід з виду на вид, якщо особа бажає отримувати інший вид пенсії. На підставі вищенаведеного, Управління просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки управління діє та діяло згідно вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про одруження (повторно), виданого повторно 11 квітня 2017 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, 12 червня 1960 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 705. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини «ОСОБА_1» (а.с.11).

У відповідності до рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 06 лютого 2001 року, судом встановлено, що ОСОБА_4 працював водієм автоколони №2 КАТП 27304. В зв'язку з аварією на ЧАЕС він у складі інших водіїв був командирований в м. Поліське з 12 по 15 травня 1986 р. З Поліського ОСОБА_4 направили виконувати роботу у с. Товстий ліс. Його пояснення в цій частині підтверджуються актом комісії КТП від 09.10.1998 року та протоколом від 20.11.1992 року, наказом начальника КАТП 273904 від 01.12.1992 р. за №239, бухгалтерськими документами. Крім того, факт виконання ОСОБА_4 робіт по ЛНА на ЧАЕС підтверджується його посвідченням категорії 1 та вкладкою до нього від 05.06.1998 року; довідкою МСЕК серії КИЕ-1 №034005 від 01.06.1998 р. про те, що він визнаний безстроково інвалідом 2 групи з захворюванням, пов'язаним з роботами ЛНА на ЧАЕС (а.с.120).

Згідно додаткового рішення від 23 травня 2001 року, суд вирішив: - вважати доведеним, що ОСОБА_4 працював в с. Товстий Ліс - 12, 13,14 травня 1986 року (а.с.122).

Відповідно до ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до дорожнього листа вантажного автомобіля № 360067 від 12-15 травня 1986 року та талону замовника до дорожнього листа №360067 від 12-15 травня 1986 року, ОСОБА_4 прибув 12.05.1986 р. о 08:00 год. вибув 15.05.1986 р. о 08:00 год. Відпрацьовано 3 дні, 62 год. (а.с.17-18).

У відповідності до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2, виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, про що 10 грудня 2016 року складено відповідний актовий запис №18852 (а.с.12).

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої комісії експертна комісія МОЗ та МНС України №3517 від 08.05.2017 р., Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №45 від 04.05.2017 р. надала висновок, відповідно до якого захворювання ОСОБА_4, що призвело до смерті, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.13).

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19 червня 2016 року позивач звернулась з заявою до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві щодо переходу на пенсію - пенсія, у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону країни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 11 липня 2017 року №10653/09, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві повідомило, що враховуючи вимоги законодавства та той факт, що в наданих позивачем довідках вбачаються розбіжності в періоді роботи годувальника та розбіжності в нарахуваннях заробітної плати, тому підстави для переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням заробітної плати по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно поданої заяви відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Виходячи зі змісту ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зіст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст. 52 цього Закону) та державної пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Частиною 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Порядок визначає механізм обчислення пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 1 Порядку пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з п. 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно з якими пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Положеннями ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).

Судом встановлено те, що позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а тому є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника ОСОБА_4

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При цьому, розмір такої пенсії не є сталим і залежить від змін, які відбуваються у законодавстві, проте не може бути меншим від початкової суми, обчисленої від розміру пенсії померлого годувальника.

Виходячи зі змісту наведених норм, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.

Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок).

Пунктом 2.3. Порядку визначений вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 2.8. Порядку переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Абз. 1, 8, 9 п. 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (чинними на момент смерті годувальника) передбачено, що цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків; у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця в 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час в одному з неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.

Згідно із пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на розрахунок пенсії по інвалідності за роботу в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідкою про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122.

Позивачем разом з заявою від 19.06.2016 р. надано такі документи: копія пенсійного посвідчення заявника, копія посвідчення особи ліквідатора на ЧАЕС. Додатково було надано: свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_4, посвідчення особи, довідки підтверджуючі період роботи гр. ОСОБА_4 в зоні відчуження з 12 травня по 15 травня 1986 р.(довідку №122) та довідку №21 від 19.05.2017 р. про нараховану заробітну плату.

Позивачкою виконані всі необхідні дії, надані додаткові довідки для нарахування та виплати позивачці пенсії по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи вбачається, що померлому ОСОБА_4 була призначена та розрахована пенсія по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв'язку з вказаним, доводи відповідача в частині невідповідності наданих документів та наявності в них розбіжностей щодо суми отриманого ОСОБА_4 заробітку за час роботи по ліквідації ЧАЕС не заслуговують на увагу та є необґрунтованими, оскільки фактично пенсія померлому була розрахована на підставі документів наявних в пенсійній справі.

Позиція Відповідача щодо розбіжностей у періоді роботи годувальника є необґрунтованою, зокрема до дорожнього листа вантажного автомобіля № 360067 від 12-15 травня 1986 року та талону замовника до дорожнього листа №360067 від 12-15 травня 1986 року, ОСОБА_4 прибув 12.05.1986 р. о 08:00 год. вибув 15.05.1986 р. о 08:00 год. Відпрацьовано 3 дні, 62 год. (а.с.17-18).

Аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють підстави та порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає, що позивачка надала документи, необхідні для переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що призначається за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

У зв'язку з вказаним, суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача в переведенні позивача на пенсію по страті годувальника у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення, і не довели правомірності прийнятого рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 640 грн. здійснених та документально підтверджених витрат сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.5, 9, 77,139,242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві, що знаходиться за адресою - 02225, місто Київ, вул. Каштанова, 6 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києва щодо відмови у переведенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням заробітної плати за роботу по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 50 відсотків пенсії від фактичного розміру пенсії померлого чоловіка, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який номер ІНФОРМАЦІЯ_3, з їх подальшою виплатою пенсії по втраті годувальника починаючи з 19 червня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: