Рішення № 74399040, 24.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2018 Справа №607/1359/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкова М. С. учасників справи

представника позивачів ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі – ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 770/38-535-07. Згідно цього договору Банк надав вказаному позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 дол. США. ОСОБА_2 зобов’язалася в порядку та на умовах, що визначені договором кредиту, повертати грошові кошти, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що визначені договором та графіком погашення кредиту. Свої зобов’язання ОСОБА_2 належним чином не виконала, а тому станом на 13 грудня 2017 року має заборгованість за кредитом – 1920,69 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 52198,80 грн., за відсотками – 2290,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 62255,41 грн. Також, у зв’язку з систематичним порушенням зобов’язань зі сплати кредиту позичальнику було нараховано неустойку. На 13 грудня 2017 року: розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту становить – 513,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 13958,71 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків становить – 578,36 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 15718,15 грн. В забезпечення зобов’язань позичальника ОСОБА_2, що випливають з договору кредиту № 770/38-535-07, 19 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №770/43-412-07. Відповідно до умов цього договору Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник. На виконання умов договору кредиту Позичальнику та Поручителю надсилалася вимога про досудове врегулювання спору, однак на дату подання позовної заяви дана вимога не виконана. З врахуванням вищенаведеного ПАТ «Укрсоцбанк» просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Банку 5 303,40 дол. США (що в гривневому еквіваленті, згідно офіційного курсу НБУ станом на 13 грудня 2017 року – 27,1771 грн., становить 144131,06 грн.), а також витрати по сплаті судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позов в якому просить відмовити у задоволені позову. Аргументуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності стягнення заборгованості за договором кредиту № 770/38-535-07 від 19.11.2007 р. Оскільки з розрахунку боргу за кредитом, починаючи з листопада 2009 року вона перестала сплачувати заборгованість за кредитом та процентам і до дати направлення позову до суду 25 січня 2018 року заборгованість за кредитом нею більше не сплачувалась так як у неї не було коштів, тобто на дату подачі банком позову заборгованості по кредиту складала більше 8-ми років. Крім цього кредитний договір закінчив свою дію 15 листопаді 2010 року, а у відповідності до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності не повинен перевищувати 3-х років. Аналізуючи цей простий розрахунок видно, що банк безпідставно вимагає стягнути знеї заборгованість за кредитом, адже він пропустив всі допустимі строки позовної давності стягнення з неї боргу за кредитним договором. Таким чином встановленого строк позовної давності подачі банком позову до неї по її кредитному договорі № 770/38-535-07 від 19.11.2007 року сплив ще 15.11.2013 р., а банк подав позов до неї тільки в січні 2018 року, тобто з пропуском строків позовної давності більше як на три роки. У зв’язку з чим подала заяву про застосування до спірних правовідносин строку пропуску позовної давності.

Представником позивача подано відповідь на відзив у якому зазначив, що цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущений позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку, якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється. За загальним правилом припинення дії кредитного договору на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його виконання. Аналіз зазначених норм показує, що припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином. Закон також не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов'язання між сторонами. Оскільки грошове зобов'язання ОСОБА_2 за Договором про надання фінансового кредиту, який закінчив свою дію 15 листопада 2010 року, залишилось не виконаним, суд повинен виходив з того, що строк позовної не є підставою для стягнення з Боржника штрафних санкції передбачених вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України.

Представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала поданий нею відзив на позов та просить застосувати до спірних правовідносин строку пропуску позовної давності і відмовити у позові.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, однак не з’явилися в судове засідання без поважних причин, відзиву на позовну заяву не подали.

Заслухавши представника позивача, відповідача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 19 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №770/38-535-07 (надалі - Договір).

Згідно пунктів 1.1., 1.2. ст.1 Договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 3000 дол. США на поточні потреби, зі сплатою 12 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 15 листопада 2010 року.

Позичальник зобов’язаний суворо дотримуватись положень цього Договору, використовувати кредит лише на цілі, визначені п.1.2. Договору, сплатити винагороду за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4.-2.7. Договору, повернути в повному обсязі кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п.1.1. Договору (підпункти 3.3.3. -3.3.6., п.3.3. ст.3 Договору)

У відповідності до п.4.1. ст.4 Договору, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.5. Договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п.1.1., 2.8.3., 3.2.2., 4.4., 5.4. Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період. У разі невиконання Позичальником зобов’язань , визначених п.п.3.3.1.-3.3.10. Договору, протягом більше п’яти днів, термін виконання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно Позичальник зобов’язаний погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (п.4.3. ст.4 Договору).

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що банк надав кредит в розмірі 3000,00 дол. США із сплатою 12,0 % річних та сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом усього часу дії договору в розмірі 83,00 дол. США до 15 числа кожного місяця, починаючи з грудня 2007 року і до закінчення терміну дії кредитного договору 15 листопада 2010 року.

Свої зобов’язання Банк виконав, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 3000 дол. США, що підтверджується заявою про видачу готівки від 22 листопада 2007 року.

Укладений між позивачем та ОСОБА_2 (Позичальник) договір кредиту забезпечено договором поруки №770/43-412-07 від 19 листопада 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_4 (Поручитель), який передбачає, що Поручитель зобов’язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №770/38-535-07 від 19 листопада 2007 року.

17 листопада 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та Позичальником ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода №1 про внесення змін до договору кредиту № 770/38-535-07 від 19 листопада 2007 року. У зв’язку із зміною умов кредитування за договором кредиту №770/38-535-07 від 19 листопада 2007 року сторони домовились з 17 листопада 2008 року встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 13% річних, інші умови Договору залишаються незмінні.

Також, 17 листопада 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_4 (Поручитель), було укладено Додаткова угода №1 про внесення змін до договору поруки №770/43-412-07 від 19 листопада 2007 року. Пункт 2.1.2. Договору поруки викладено в наступній редакції: «2.1.2. Сплатити нараховані відсотки в розмірі 13% річних та комісій відповідно до положень Договору кредиту», інші умови Договору поруки залишаються незмінні.

22 грудня 2017 року Банк надіслав відповідачам вимогу про усунення порушення за вих. №08.206-297/96-16283, про те, що у зв’язку із невиконанням ними умов договору кредиту №770/38-535-07 від 19 листопада 2007 року виникла заборгованість, сума якої станом на 13 грудня 2017 року складає 53030,40 дол. США та підлягає сплаті. Дана вимога Позичальником та Поручителем не виконана, а тому Кредитор звернувся за захистом своїх прав до суду.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором кредиту №770/38-535-07 від 19 листопада 2007 року, заборгованість ОСОБА_2 становить 5503,40 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13 грудня 2017 року становить 144131,06 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 1920,69 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 52198,80 грн., за відсотками – 2290,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 62255,41 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 513,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 13958,71 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 578,36 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає – 15718,15 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Визначення поняття «зобов’язання» міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Із статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов’язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів (ст.554 ЦК України).

Однак, з представлених суду матеріалів вбачається, що порука відповідача ОСОБА_4 щодо забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за договором кредиту №770/38-535-07 від 19 листопада 2007 року, припинена.

Пунктом 24 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено про те, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Умовами договору кредиту №770/38-535-07 від 19 листопада 2007 року передбачено термін повернення кредиту, який визначено календарною датою – 15 листопада 2010 року. Тобто, у вказану дату настав строк виконання основного зобов’язання за вказаним кредитним договором. Однак, як вбачається з представлених суду матеріалів справи, в період з 15 листопада 2010 року по 22 грудня 2017 року, позивач не пред’являв вимог про погашення боргу до поручителя – відповідача у справі ОСОБА_4, а також не пред’являв до нього позову, такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про застування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У статті 266 ЦК України передбачається, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням кредитором права на повернення кредиту достроково.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16. Підстав відступити від цієї правової позиції під час розгляду справи Верховним Судом не встановлено.

Таким чином строк позовної давності щодо вимог про стягнення сум за кредитом, відсотками, пенею та сум заборгованості за кредитним договором від 19.11.2007 р., має бути обрахований починаючи з 15 листопада 2013 року. Проте, позов про стягнення заборгованості за наведеним кредитним договором позивачем пред'явлений лише у січні 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Додатково судом враховано, що кінцевим строком повернення кредиту від 19.11. 2007 р. сторонами визначено 15.11.2010 р., а тому станом на дату звернення із позовом до суду у січні 2018 року строк позовної давності за вимогами Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про повернення кредиту в цілому сплив.

Оцінюючи обставин справи у сукупності, заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до переконання, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості з пропуском строку позовної давності, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 256-267, 509, 526, 530, 533, 554, 610, 611, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», 03150, Україна, м.Київ, вул.Ковпака,29, МФО 300023,п/р 29096880130001, ЄДРПОУ 00039019.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повний текст рішення суду складено 01 червня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_7