Постанова № 74398847, 30.05.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Чернівці

Справа №720/1657/16

Апеляційний суд Чернівецької області у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Костюк Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Новоселицької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування рішень ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, за апеляційною скаргою регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Вівчар Г.А.),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося до суду з позовом до Новоселицької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування рішень ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що земельні ділянки за напрямком Чернівці - Окниця в адміністративних межах м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області, кадастровий номер 73233010100:01:009:0334 загальною площею 0.6688 га та кадастровий номер 73233010100:01:009:0333 загальною площею 0.4648 га, які знаходяться у смузі відведення залізниці, відносяться до земель залізничного транспорту та перебувають у користуванні залізниці.

_____________

Провадження 22ц/794/475/18 Категорія 20

На підставі рішень Новоселицької міської ради Чернівецької області 27 сесії 6 скликання від 29.12.2012 року №27/8 та № 27/9, зазначені земельні ділянки були продані ОСОБА_1,чим порушено права залізниці на користування земельними ділянками, які відведені у безпосередній близькості до залізничного полотна, де ширина смуги відведення залізниці у даному місці становить 3.5 м від осі колії.

Вказувало, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в інший спосіб, аніж визначено законодавством. Технічними ГОСТом 9238-832 «Габарити приблежения строений и подвижного состава железніх дорог колеи 1520 (1524) визначено 3.5 метра від осі колії.

Відповідно до інвентаризаційного плану земельної ділянки зазначена площа земельної ділянки залізниці відповідно до №3 0.026 га, перебуває у власності ОСОБА_1

На спірній земельній ділянці розташована під'їзна колія №18, яка веде до ТзОВ «Мавекс-Ойл», ст. Новоселиця, інвентарний номер № 020125011, ведена в експлуатацію у 1963 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Просило визнати незаконними та скасувати рішення Новоселицької міської ради 27 сесії 6 скликання №27/8 від 29.12.2012 року, рішення Новоселицької м/ради 27 сесії 6 скликання №27/9 від 29.12.2012 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений на підставі рішення Новоселицької м/ради 27 сесії 6 скликання №27/8 від 29.12.2012 року та скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку за кадастровим номером 7323010100:01:009:0333 у Державному реєстрі прав;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений на підставі рішення Новоселицької м/ради 27 сесії 6 скликання №27/9 від 29.12.2012 року та скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку за кадастровим номером 732300100:01:009:0334 у Державному реєстрі прав;

зобов'язати відділ Держгеокадастру скасувати у Поземельний книзі щодо земельних ділянок за вказаними кадастровими номерами шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» подала апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Свої доводи мотивує тим, що положеннями Земельного кодексу України та Законів України «Про транспорт» і про «Залізничний транспорт» встановлено, що всі землі під залізничним полотном та його облаштуванням, спорудами та ін., є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці, а не тільки ті, які прилягають виключно до залізничного полотна.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки на зведеному інвентаризаційному плані земельної ділянки зазначена площа земельної ділянки залізниці, яка накладається на смугу відведення залізниці, що перебуває у власності відповідача.

Також вказує, що на момент облаштування залізничного полотна та смуги відведення реєстрації права на земельні ділянки законодавством не передбачалось, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. В подальшому при зміні земельного законодавства та введення інституту державних актів вимоги щодо їх оформлення поширювались тільки на нові земельні ділянки при їх відведення та не вимагалося отримання актів на існуючі а наявні у користуванні землі.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що при прийнятті оскаржуваних рішень міською радою були порушені права позивача.

Однак, колегія суддів не погоджується з даними висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає обставинам справи.

Судом встановлено, що рішенням Новоселицької міської ради 27 сесії 6 скликання №27/8 від 29 грудня 2012 року передано ОСОБА_1 у приватну власність шляхом викупу земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель площею 0,4648 га, що розташована по вул. Котовського, 75-З у м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області (а.с. 5).

Рішенням Новоселицької міської ради 27 сесії 6 скликання №27/9 від 29 грудня 2012 року передано ОСОБА_1 у приватну власність шляхом викупу земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель площею 0,6688 га, що розташована по вул. Котовського, 75-Ж у м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області (а.с. 6).

На підставі цих рішень 16 грудня 2013 року між територіальною громадою м. Новоселиця в особі Новоселицької міської ради Чернівецької області та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок за кадастровими номерами 7323010100:01:009:0333 та 732300100:01:009:0334 у Державному реєстрі прав (а.с. 126-132).

При проведенні Приватним підприємством «Ріга» робіт з інвентаризації земель ДТГО «Львівська залізниця» в адміністративних межах Новоселицької міської ради Чернівецької області було виявлено, що земельні ділянки площею 0,0266 га та 0,0081 га, які входять до складу земельних ділянок, переданих ОСОБА_1 у власність, знаходяться у смузі відведення залізниці і відносяться до земель транспорту (а.с. 18).

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України, на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України.

Ця правова норма також стосується статусу земельних ділянок у смугах відведення залізниць.

Основними нормативними актами, що регулюють правовий режим земель залізничного транспорту, зокрема є Земельний кодекс України, Закон "Про транспорт", Закон України "Про залізничний транспорт", п. п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджені ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, Правила технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 411, Інструкція про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затверджена Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Норми відведення земель для залізниці 468 -74, затверджені постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247.

До складу земель залізничного транспорту згідно зі ст. 68 ЗК України входять, у першу чергу, землі, які є смугою відведення залізниць. Крім того, землями залізничного транспорту вважаються землі, зайняті станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, а також землі під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно зі ст. 11 Закону "Про транспорт" до земель транспорту належать землі, надані згідно з ЗК підприємствам і організаціям транспорту (залізничного, водного (морського, річкового), автомобільного, авіаційного, міського електротранспорту, а також трубопровідного), для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповідних об'єктів.

Землями залізничного транспорту є землі, надані його підприємствам і організаціям. До їх складу входять землі, що є смугою відведення залізниць; під залізничним полотном та його облаштуванням; залізничні станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарств, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, землі під захисні та укріплювальні насадження, службові, культурно-побутові будівлі та інших споруд, які створюються для обслуговування роботи залізничного транспорту.

Земельні ділянки відводилися залізниці в користування на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року №83, , Інструкції про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р., та Нормами відведення земель для залізниці 468 -74, затвердженими постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року №247. Указані правові акти не суперечать Конституції і Законам України, тому відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» застосовуються на території України до прийняття відповідних актів законодавства України.

За змістом п. «б» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі під державними залізницями не можуть передаватися у приватну власність.

Пунктом «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може бути здійснено шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

ЗК УРСР (ред. від 8 липня 1070 року), п. 5 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу України", іншими нормативними актами та будівельними нормами, із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним п.6 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року, вимоги до залізниць щодо виготовлення та отримання державних актів на земельні ділянки, що перебувають у її користуванні, не передбачалося. Землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджених ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Отже, наявність чи відсутність у ДТГО «Львівська залізниця» документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки на зведеному інвентаризаційному плані земельної ділянки стор. 61 – контуром №3, 5; на по контурній відомості ділянки 1 – контур №3,5 на стор. 39 зазначена площа земельної ділянки залізниці відповідно контур №3 0,0266 га та контур №5 0,0081 га, які накладаються на смугу відведення залізниці, що перебуває у власності ОСОБА_1 Ширина смуги відведення у даному місці становить 3,5 м від осі колії.

Саме таку ширину смуги відведення у даному місці підтверджено ГОСТом 9238-83 «Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (15240 мм».

Вказана технічна документація із землеустрою виготовлена спеціалізованою ліцензованою землевпорядною організацією та погоджена з органом Держземагенства в Новоселицькому районі.

На земельній ділянці, розміри якої визначені та підтверджуються зазначеним ГОСТом 9238-83, розташована під’їзна колія №18 ТОВ «Мавекс-Ойл» ст. Новоселиця інвентарний номер 020125011, введена в експлуатацію у 1963 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів №11, а також відповідно до передавального акта ДТГО «Львівська залізниця» від 3.08.2015 року та наказу та наказу ПАТ «Українська залізниця» №47 від 1.12.2015 року відповідно до переліку майна, об’єкт під’їзна колія №18 ТОВ «Мавекс-Ойл» ст. Новоселиця інвентарний номер 020125011 ввійшов до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».

Вказана під’їзна колія знаходиться на земляному полотні з/д Чернівці Північні – Мамалига від км 9+914 до км 59+550, інвентарний номер 1021, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів НОМЕР_1.

Крім того, відповідно до Техніко-розпорядчих актів станції Новоселиця за 1988 та 1997 роки на станції Новоселиця значиться 5 під'їзних колій з яких З належать залізниці та 2 іншим власникам.

З них на спірній під'їзній колії №18, яка примикає стрілкою 22 до 7 колії обслуговувалося підприємство – «Новоселицьке районне виробниче об'єднання по технічному забезпеченню сільського господарства Райагропостач Сервіс». Згідно відомостей в даних актах - колія належить залізниці. Вказаний факт підтверджується також договорами на подачу - забирання вагонів від 12.10.1972 та 23.07.1993 з актами в яких зазначено, що під'їзна колія належить залізниці.

Що ж стосується під'їзної колії «Новоселицької торгово-оптової бази ОПС», на яку відповідачами подано акти введення її в експлуатацію, то дана колія є зовсім іншою по відношенні до спірної колії №18. Під'їзна колія «Новоселицької торгово-оптової бази ОПС» примикає стрілкою 23 до головної колії. І відповідно до відомостей у вищезазначених Техніко-розпорядчих актів станції Новоселиця її приналежність не залізниці, а іншого підприємства (власне цієї ж бази ОПС), що також підтверджується договором про експлуатації залізничної під'їзної колії від 30.08.1976 з актом.

Таким чином, подані відповідачами акти введення в експлуатацію не мають відношення до спірної колії №18 та земельної ділянки під її облаштуванням.

Суд першої інстанції належної уваги на ці обставини не звернув і прийшов до помилкового висновку про те, що земельна ділянка шириною 4,20 м та довжиною 133,7 м, яка поділяє земельні ділянки ОСОБА_1 на площі 0,4648 га та 0,6688 га, належить Новоселицькій міській раді, а не ПАТ «Укрзалізниці».

Позивач довів, що оспорюваними рішеннями та договорами купівлі-продажу земельних ділянок порушено право ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою спеціального призначення.

Спір між сторонами про скасування державної реєстрації на земельні ділянки та запису в Поземельній книзі є спором про право цивільне.

Відповідно до п.п. 60 - 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Пунктом 115-2 зазначеного Порядку встановлено, що у разі коли до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність, або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою згідно з п.п. 107 - 111 і 113 цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав,скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру можливе після ухвалення рішення про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог закону апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, із Новоселицької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» слід стягнути по 205 грн 07 коп. з кожного витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2018 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Новоселицької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування рішень ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати рішення Новоселицької міської ради 27 сесії 6 скликання №27/8 від 29.12.2012 року в частині передачі земельної ділянки загальною площею 0,0266 га, кадастровий номер 7323010100:01:009:0333, що знаходиться у м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 7323010100:01:009:0333 в частині 0,0266 га, укладений між Територіальною громадою міста Новоселиця в особі Новоселицької міської ради Чернівецької області та ОСОБА_1 16 грудня 2013 року на підставі рішення Новоселицької м/ради 27 сесії 6 скликання №27/8 від 29.12.2012 року та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі прав;

скасувати запис у Поземельний книзі щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку в частині площею 0,0266 га, кадастровий номер 7323010100:01:009:0333, що знаходиться у м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області.

Визнати незаконними та скасувати рішення Новоселицької м/ради 27 сесії 6 скликання №27/9 від 29.12.2012 року в частині передачі земельної ділянки загальною площею 0,0081 га, кадастровий номер 732300100:01:009:0334, що знаходиться у м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 732300100:01:009:0334 в частині 0,0081 га, укладений між Територіальною громадою міста Новоселиця в особі Новоселицької міської ради Чернівецької області та ОСОБА_1 16 грудня 2013 року на підставі рішення Новоселицької м/ради 27 сесії 6 скликання №27/9 від 29.12.2012 року та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі прав;

скасувати запис у Поземельний книзі щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку в частині площею 0,0081 га, кадастровий номер 732300100:01:009:0334, що знаходиться у м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з Новоселицької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» по 205 гривень 07 копійок з кожного витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 червня 2018 року.

Головуючий

Судді: