Рішення № 74397551, 30.05.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/2289/17

Провадження № 2/712/81/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Таран А.І.

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

представника ОСОБА_3- ОСОБА_4

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в частині володіння та користування нерухомим майно та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/2 частку квартири, позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в частині володіння та користування нерухомим майно, посилаючись на те, що 17 червня 2004 року, покійний гр. ОСОБА_6 (колишній чоловік позивача) разом із відповідачем спільно придбали на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7, однокімнатну квартиру № 62 по вулиці 30-річчя Перемоги, 8 у місті Черкаси.

Частина гр. ОСОБА_6 у спільному нерухомому майні складала ? частина відповідача також складала ?. Частки співвласників були рівними.

19 квітня 2013 року, гр. ОСОБА_6, помер, у зв’язку з чим відкрилася спадщина, до якої також увійшла ? частина однокімнатної квартири № 62 по вулиці 30-річчя Перемоги, 8 у місті Черкаси.

Претендентами на прийняття спадщини після померлого батька були ОСОБА_8 - дочка ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - його син.

19 листопада 2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси визнано за ОСОБА_8 право власності на ? частину квартири № 62 в м. Черкаси по вул. З0 років Перемоги, 8, та право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0979 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Чайка» Чорнобаївського району, Черкаської області (ділянки № 787, 789), яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 112232, кадастровий номер 7125184400:05:004:1787, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 19 квітня 2013 року.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири № 62 в м. Черкаси по вул. З0 років Перемоги, 8, та право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0979 га для ведення садівництва а садовому товаристві «Чайка» Чорнобаївського району, Черкаської області, (ділянки № 787, 789), яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 112232, кадастровий номер 7125184400:05:004:1787, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 19 квітня 2013 року.

Після смерті ОСОБА_6, колишнього чоловіка Позивача, Відповідач перешкоджала користуватися частиною об’єкта житлової нерухомості ОСОБА_8, яка є дочкою позивача та ОСОБА_5 її сину, що залишилася їм у спадщину.

Після похорон. ОСОБА_6, відповідач в односторонньому порядку замінила замки у вхідних дверях.

Син та дочка позивача та покійного ОСОБА_6, фактично були позбавлені відповідачем здійснювати вільно право власності, можливості щодо володіння та користування жилим приміщенням, догляду за ним. Було втрачено доступ до інших особистих речей покійного батька та його іншого майна.

Відповідач в односторонньому порядку прийняла рішення щодо одноособового володіння та користування спільним нерухомим майном, нехтуючи при цьому правами та законними інтересами її сина та дочки, як колишніх співвласників.

Суб’єктивне право ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у цьому аспекті повністю залежало від волі іншої особи, зокрема волі - відповідача.

За цих обставин та у зв’язку з тим, ОСОБА_8 постійно проживає за межами України, а ОСОБА_5 є інвалідом І групи і постійно хворіє, ОСОБА_8, продала свою частку брату, а брат подарував ? частину квартири своїй матері ОСОБА_1 (договір дарування частки у праві власності на квартиру від 26 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9В.).

Однокімнатна квартира № 62 будинку № 8 по вулиці 30-річчя Перемоги у місті Черкаси належить двом особам на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу по ? частині.

Право спільної часткової власності у позивача щодо здійснення повноважень в частині реального володіння та фактичного користування спільним майном, порушено відповідачем.

Відповідач не визнає майнові права позивача, як і не розуміє сутність права спільної часткової власності, вважає та поширює серед сусідів інформацію, про те, що позивач буде мати право потрапити до квартири, не інакше, як виключно на підставі рішення суду.

У жовтні 2016 року, позивач надіслала відповідачу повідомлення про частку у праві спільної часткової власності та просила у відповідності до статті 68 Конституції України, при здійсненні своїх прав: утриматися від дій, які могли б порушити права позивача, як співвласника у розмірі ? частки у праві спільної часткової власності на квартиру № 62, будинку № 8 по вул. 30-річчя Перемоги; забезпечити доступ гр. ОСОБА_1 до об’єкта житлової нерухомості в зручний для ОСОБА_9 час; повідомити в усній, а бажано у письмовій формі гр. ОСОБА_1 про дату та час, коли буде забезпечено доступ до об’єкта спільної часткової власності для огляду технічного та санітарного стану та встановлення режиму володіння та користування квартирою; позивач попередила відповідача, що у випадку чинення перешкод у доступі до об’єкта спільної часткової власності, нею будуть на свій розсуд вибрані способи захисту свого майнового права та інтересу, які передбачені нормами діючого цивільного законодавства України, у тому числі буде реалізовано право на судовий захист цивільного права та інтересу із відшкодуванням будь-якою шкоди, що буде завдана заявнику при порушенні його цивільного права.

Відповідач отримала повідомлення 15 жовтня 2016 року, проте до день подачі цивільного позову, вона ігнорує на це звернення, та чинить позивачу перешкоди у доступі до об’єкта житлової нерухомості.

Незаконна та протиправна діяльність відповідача, як власника має бути припинена.

Відповідач здійснюючі свої суб’єктивні права та зловживаючи суб’єктивними правами не утрималася від дій, які порушили права позивача.

18 жовтня 2016 року та 20 листопада 2016 року, позивач намагалася потрапити до квартири № 62, будинку № 8, по вулиці 30-річчя Перемоги, але так і не потрапила, про що складено акт, за участю старшої по будинку № 8 по вулиці 30-річчя Перемоги ОСОБА_10.

26 листопада 2016 року, старший інспектор Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11, склав висновок (ЄО № 62796 від 17.11.2016 року) про результати розгляду звернення громадянина та установив, що з питання самовільної заміни замків на вхідних дверях, відсутні будь-які ознаки кримінального та адміністративного правопорушення, а вбачаються цивільно-правові відносини, які вирішувати в порядку приватного звернення до суду.

Просить суд зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1, у реалізації її повноважень як співвласника в частині володіння та користування нею квартирою № 62, будинку № 8 по вулиці 30-річчя Перемоги у місті Черкаси та забезпечити їй вільний доступ до об’єкта житлової нерухомості.

28.03.2017 року позивач ОСОБА_12 скерувала до суду доповнення до позовних вимог, в яких просить стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 656,40 грн., які складаються з сплаченого судового збору в сумі 640 грн. та витрат на оплату послуг банку в сумі 16,40 грн.

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частку квартири, посилаючись на те, що 19 квітня 2013 року помер ОСОБА_6, з яким вона проживала у незареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання ними було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну йому ? частку зазначеної квартири.

Його спадкоємцями першої черги за законом стали діти від першого шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_8, за якими рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2014 року визнано право власності в порядку спадкування за законом по 1/4 частини квартири.

ОСОБА_1, колишня дружина ОСОБА_6 (шлюб розірвано 19.03.2003 року), набула прав власності на ? частину квартири на підставі договору дарування від 26 вересня 2016 року, укладеного з її сином ОСОБА_5.

З технічного паспорта на квартиру вбачається, що спірна квартира складається з 1-ї житлової кімнати житловою площею 16,8 кв.м., кухні площею 7,3 кв.м., вбиральні (сполученої) площею 3,0 кв.м., коридору площею 4,5 кв.м., комори площею 0,6 кв.м. відповідно. Квартира обладнана балконом 0,8 кв.м., загальна площа квартири 33 кв.м.

Між сторонами склалися неприязні стосунки, які виникли через спільне проживання позивача з колишнім чоловіком відповідача. Позивач пропонувала відповідачу виплатити грошима вартість частки в квартирі, що належить відповідачу. При цьому позивач виходила з того, що спірна квартира є однокімнатною і не може бути поділеною, між позивачем та відповідачем встановилися неприязні стосунки, що унеможливлює спільне користування однокімнатною квартирою, частка відповідача у спільному частковому майні не може бути виділена в натурі і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Порядок користування між сторонами не встановлювався ні за домовленістю між сторонами, ні судовим рішенням. Питання про виділ частки в натурі не ставилося.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач вважає за доцільне звернутись до суду з позовом про припинення права ОСОБА_1 на частку у спільній частковій власності, зважаючи на те, що її частка не може бути виділена в натурі, спільне користування неможливе, до того ж таке припинення не завдасть істотної шкоди ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що вона має місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на частину квартири набула внаслідок дарування їй своєї успадкованої частини квартири сином у 2016 році.

Зазначені обставини у відповідності з ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України є підставою для припинення права ОСОБА_1 на частку у спільній квартирі за рішенням суду.

Просить припинити право ОСОБА_1 на частку, яка складає ?, у квартирі АДРЕСА_2, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_1 Визнати право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_3.

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод користування житловим приміщенням, в якій вказує, що з 10.12.2014 року він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2. На теперішній час він позбавлений можливості вселитись та проживати в зазначеній квартирі з вини відповідача ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 в односторонньому порядку змінила замки у вхідних дверях.

Відповідач є власником ? частки квартири 62 по вул. З0 років Перемоги, 8 в м. Черкаси.

Позивач ОСОБА_1 також є власником ? частки квартири АДРЕСА_3.

Позивач ОСОБА_1 та він позбавлені можливості здійснювати користування та володіння жилим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частку квартири, не зважаючи на те, що в цій квартирі він зареєстрований і є інвалідом І групи загального захворювання, іншого житла не має.

Просить суд вселити його, ОСОБА_5, в квартиру АДРЕСА_4. Зобов’язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди в реалізації прав користувача та забезпечити вільний доступ до житлового приміщення шляхом надання ключів до квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник свої позовні вимоги та позовні вимоги ОСОБА_5 підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. В зустрічному позові ОСОБА_3 просили суд відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд в позові відмовити, зустрічний позов просили задовольнити в повному обсязі. В позові ОСОБА_5 – відмовити.

Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовну заяву ОСОБА_5 та просила суд задовольнити її в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно і статтею 1 Протоколу першого від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування частки у праві власності на квартиру від 26 вересня 2016 року ОСОБА_1 є власником ? частини у праві власності на квартиру № 62, що знаходиться у м. Черкаси по вулиці 30-річчя Перемоги у будинку № 8.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 17 червня 2014 року ОСОБА_3 є власником ? частини квартири № 62, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 8.

Таким чином квартира № 62 по вулиці 30-річчя Перемоги, 8 в м. Черкаси є об'єктом спільної часткової власності з визначеними частками кожного із співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року судам слід враховувати, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Під час розгляду даної справи ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2017 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 732//17-23;130/18-23 від 14 лютого 2018 року виділ майна ? частки квартири, що належить ОСОБА_1 з подальшим переобладнанням в ізольовану квартиру з облаштуванням окремого входу, не можливий.

Відповідно до даних копії технічного паспорту загальна площа квартири АДРЕСА_5, складає 33 м2, житлова площа квартири – 16,8 м2.

Відповідно до ст. 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Тому ? частка в однокімнатній квартирі є незначною, спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки в судовому засіданні встановлено, що між співвласниками спірної квартири встановилися вкрай неприязні стосунки. Подальше спільне володіння та користування спірною квартирою буде порушувати права та інтереси співвласників.

Посилання представника відповідача на можливе порушення її прав у випадку припинення її частки на квартиру АДРЕСА_5 суд не приймає, оскільки у зазначеній квартирі вона фактично не проживає та не зареєстрована, а у її власності (частковій) перебуває інша квартира № 26 по вулиці Митницька (Піонерська), будинок № 2 в м. Черкаси, яку вона і використовує для проживання та в ній зареєстрована. Крім того ОСОБА_1 також є власником 29/50 частин житлового будинку № 109 по вул. Фрунзе в м. Черкаси. Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 125770827, № 27936274, № 125771621.

Згідно з частиною 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 732//17-23;130/18-23 від 14 лютого 2018 року вартість ? частини квартири № 62 по вул. 30 років Перемоги в м. Черкаси відповідно ринкової вартості нерухомості станом на час проведення дослідження, становить 194485 грн.

Таким чином, суд приймає вартість частки ОСОБА_1 у праві власності на квартиру за суму в розмірі 194485 грн.

ОСОБА_3 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України внесено на депозитний рахунок суду суму в розмірі 194485 гривень, що підтверджується квитанцією № 120068098 від 03 березня 2018 року.

З огляду на наведене вбачається, що істотного порушення прав ОСОБА_1 внаслідок припинення права власності на ? частку в квартири АДРЕСА_6 не відбудеться, оскільки ОСОБА_1 має у власності інші житлові приміщення, як зазначено вище.

Таким чином, судом встановлено, що частка ОСОБА_1 у спільній квартирі є незначною, квартира є неподільною річчю та не може використовуватись сторонами спільно, істотного порушення прав ОСОБА_1 у разі припинення права власності на її частку не вбачається.

За таких обставин суд не має підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частку квартири, оскільки усі умови застосування положень ст. 365 ЦК України знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку з чим частка ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_7, підлягає припиненню з виплатою замість неї компенсації з депозиту суду за рахунок внесених ОСОБА_3 коштів.

В свою чергу, оскільки первісний та зустрічний позови є взаємопов'язаними, то задоволення зустрічного позову виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в частині володіння та користування нерухомим майно, адже припинення права власності ОСОБА_1 на спірну частку квартири, припиняє всі інші пов'язані з цим права на дане майно. Крім того, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні первісного позову, судові витрати відшкодування не підлягають.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод користування житловим приміщенням також не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ст. 156 ЖК України).

ОСОБА_5 набув право власності на ? частини квартири АДРЕСА_4 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2014 року в порядку спадкування за законом, та був зареєстрований в спірній квартирі з 10 грудня 2014 року. 26.09.2016 року подарував свою частку у квартирі своїй матері ОСОБА_1

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали та проживають за різними адресами та не мають спільного побуту на час розгляду даної справи в суді.

Відповідно до довідки КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» № 2403/02 від 07.07.2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно знаходиться на стаціонарному лікуванні в КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» з 31.07.2012 року по теперішній час.

В силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 більше шести років перебуває на лікуванні в КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня», а тому не зрозуміло яким чином ОСОБА_3 чинить ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою.

Представником ОСОБА_5 не представлено, а судом не здобуто будь-яких доказів на підтвердження факту спричинення ОСОБА_3 перешкод в користуванні спірною квартирою.

Крім того представником ОСОБА_5 не представлено і в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_3 з пропозицією домовитися про порядок користування спірною квартирою, або вчиняв будь-які дії стосовно вселення та проживання спірною квартирою.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні квартирою слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Встановлено, що ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 640 гривень на оплату судового збору, а також 4952 гривень - на оплату вартості проведеної у справі судової експертизи. У зв'язку з задоволенням позову ОСОБА_3 вказані витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 15, 16, 321, 356, 358, 365, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в частині володіння та користування нерухомим майно – відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/2 частку квартири – задоволити.

Припинити право ОСОБА_1 на частку, яка складає ? частини у квартирі АДРЕСА_2, що перебуває у спільній частковій власності.

Визнати право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за ? частини квартири АДРЕСА_8 в сумі 194 485 грн., яка внесена на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (код отримувача 02767059, Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача: 820172) відповідно до квитанції № 120068098 р. від 03 березня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в сумі 640 грн. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 4952 грн., а всього 5592 грн.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод користування житловим приміщенням – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Черкаської області.

Головуючий: