Постанова № 74396474, 31.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

31 травня 2018 року

м. Харків

справа № 642/1357/18

провадження № 22-ц/790/3341/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2018 року постановлену суддею Ольховським Є.Б., -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою ХМР звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будівництво будь-яких об’єктів нерухомого майна по вул. Великій Панасівській,82-А у м. Харкові задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, є незаконною, необґрунтованою, як така що підлягає скасуванню.

Мотивуючи апеляційну скаргу, зазначає, що суд першої інстанції постановлюючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не взяв до уваги той факт, що у разі задоволення позову будівництво об’єктів нерухомості відповідачем може утруднити виконання рішення та звільнення земельної ділянки від новозбудованих об’єктів не охоплюватиметься позовними вимогами, що призведе до звернення з новим позовом що ускладнить та затягне процес звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що земельна ділянка на якій здійснюється відповідачем несанкціоноване будівництво за жодними юридичними чи фізичними особами не зареєстрована, що свідчить про те, щовона перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.

Звертає увагу суду, що у разі реєстрації за відповідачем права власності на новозбудовані будівлі самовільно зайнята земельна ділянка стане фактично такою, що вибула із володіння та користування Харківської міської ради.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судове засідання представник ХМР з"явився, відповідач не з"явився особисто 24 травня 2018 року по телефону був повідомлений про розгляд справи.

На адресу суду надійшли заяви від ХМР та ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третьої особи, які судом не розглядались, оскільки представник ХМР в судовому засіданні не підтримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами та позивач не обґрунтував, яким чином може бути ускладнено виконання майбутнього рішення суду.

З таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасника справи, суд має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням учасників справи, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов’язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Судовим розглядом встановлено, що Харківська міська рада звернулася з позовом в якому просила суд про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0700 га по вул. Великій Панасівській, 82-А у м. Харкові, яка використовується ОСОБА_1 шляхом демонтажу металевого паркану, яким огороджена земельна ділянка з приведенням її у придатний для подальшого використання стан та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0015 га по вул. Великій Панасівській, 82А у м. Харкові, яка використовується ОСОБА_1 шляхом демонтажу одноповерхової будівлі з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

У заяві про забезпечення позову Харківська міська рада просила суд заборонити відповідачу ОСОБА_1 здійснювати будівництво будь-яких об’єктів нерухомого майна по вул. Великій Панасівській, 82-А у м. Харкові.

Судовим розглядом встановлено, що згідно акту попереднього огляду земельної ділянки (а.с.14) вона огороджена металевим парканом, доступ до неї здійснюється через металеві ворота. В межах огородженої земельної ділянки здійснюється будівництво будівлі площею 150 кв.м.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки у разі задоволення позовних вимог, наявність побудованої споруди утруднить виконання рішення суду в частині приведення її до придатного для використання стану, що існувало до будівництва.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з"явився , доказів , які спростовують доводи апеляційної скарги щодо самочинного будівництва не спростував.

За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони самовльного будівництва на спірній земельній ділянці.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду обставнам справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2018 року - скасувати.

Заяву Харківської міської ради про застосування заходів забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснювати самочинне будівництво будь-яких об’єктів нерухомого майна по вул. Великій Панасівській, 82-А у м. Харкові.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

ОСОБА_3

Повний текст постанови

складено 1 червня 2018 року