Рішення № 74394182, 27.04.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2562/18

Номер провадження 2 – О/638/109/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря Самогньозд О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Шевченківський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся 26.02.2018 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року включно до 23.01.1998 року разом із батьком ОСОБА_2. Допитати як свідків громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що він разом із своїми батьками: батьком – ОСОБА_2 та матір’ю – ОСОБА_6 проживав постійно в місті Харкові з 1990 року, вони були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Він звернувся до Київського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про встановлення належності до громадянства України, але отримав відповідь, в якій зазначається, що оскільки ним не надано оригіналу картки реєстрації особи за адресою: м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 4 (гуртожиток), тому вони не можуть підтвердити факт його належності до громадянства України, у зв’язку з чим, він вимушений звертатися до суду із даною заявою.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Надав суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, заяву підтримує, просить її задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи Шевченківського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився 19 липня 1985 року в м. Тулун, Іркутської області, РСФСР, про що в книзі реєстрації актів про народження проведений запис 26.05.1985 р. за № 556. Його батьками записані: батько – ОСОБА_2, мати – ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серія V – СТ № 341620 від 20.03.1987 р.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, гуртожиток з 28.08.1990 року, разом із ним за цією адресою проживали діти до 10 років: ОСОБА_1, 19.07.1985 р. н., ОСОБА_9, 25.10.1989 р. н., що підтверджується карткою прописки.

ОСОБА_1 має паспорт громадянина Вірменії ВА 1048338 від 11.09.2014 р.

Батько заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, був громадянином України, йому був виданий паспорт громадянина України серія МН 952215 Московським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 05 грудня 2007 року, мав реєстрацію за адресою: м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 4 (гуртожиток) з 06.07.2001 р.

ОСОБА_8 помер 23 лютого 2014 року у віці 53 років, про що 24.02.2014 р. складено відповідний актовий запис № 13. Місце смерті: Харківська область, м. Люботин, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія I – ВЛ № 434950, виданого виконавчим комітетом Манченківської селищної ради, Харківського району, Харківської області 24.02.2014 р.

В довідці Харківської загальноосвітньої школи I – III ступенів № 124 Харківської міської ради Харківської області від 04.12.2017 р. № 592 зазначається, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, дійсно навчався у Харківській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 124 Харківської міської ради Харківської області з 01.09.1994 по 15.10.1998 роки. Вибув з 8 – го класу у зв’язку з переїздом батьків (наказ по школі від 15.10.1998 № 169).

В листі Київського районного відділу у місті Харкові Головного управління державної міграційної служби України у Харківській області від 28.11.2017 р. № 15/13593 зазначається, що оскільки ОСОБА_1 не наданий оригінал картки реєстрації особи, відсутній орган, у зберіганні якого перебуває оригінал документа та оскільки у гуртожитку відсутні адресні картки, тому визначити його реєстрацію та довести факт реєстрації станом на 24.08.1991 р. неможливо. Заявнику запропоновано звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 р. разом із батьком.

В довідці комунального закладу «Комплексна дитячо – юнацька спортивна школа № 1 Харківської міської ради» від 23.04.2018 р. № 62/01 – 20 зазначається, що ОСОБА_1 (19.07.1985 р. н.) дійсно займався у відділенні вільної боротьби з вересня 1990 року по 1997 рік, під керівництвом тренера – викладача ОСОБА_11.

В письмових поясненням ОСОБА_12 від 27.04.2018 р. зазначається, що він був знайомим з ОСОБА_2, вони познайомилися в 1989 році у вірменській общині, родина ОСОБА_2 – це його дружина, двоє дітей, в тому числі син ОСОБА_1, проживали в місті Харкові з 1990 року, вони товаришували родинами, він неодноразово приходив до них у гості. В 1998 році ОСОБА_1 виїхав разом зі своєю матір’ю до Вірменії, через два роки повернувся і постійно проживає в місті Харкові.

В письмових поясненнях від 27.04.2018 р. ОСОБА_4 зазначає, що він товаришував з ОСОБА_8 та підтверджує той факт, що ОСОБА_1 проживав разом зі своїм батьком в м. Харкові з серпня 1990 року, після розлучення батьків в 1998 році, старший син подружжя виїхав зі своєю матір’ю у Вірменію, але потім через кілька років повернувся до м. Харкова.

Підстави виникнення, порядок набуття і припинення громадянства України врегульовані Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235 – III. Зокрема, належність до громадянства України визначена ст. 3 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235 – III.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235 – III, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, а також особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, є громадянами України відповідно з 24 серпня 1991 року та з 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235 – III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу ІНФОРМАЦІЯ_4, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Відповідно до рекомендацій, викладених Верховним Судом України в листі від 01.01.2012 р. «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 р. № 2235 – III «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) або набрання чинності Законом № 2235 – III (13 листопада 1991 р.). Судам слід мати на увазі, що питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону № 2235 – III, також Указом Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень. Відповідно до положень Закону № 2235 – III та Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Заявник ОСОБА_1, його батько ОСОБА_2 та рідний брат ОСОБА_9 з 1990 року постійно проживали в місті Харкові та були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 гуртожиток з 28.08.1990 року. ОСОБА_1 займався у спортивній секції боротьби з вересня 1990 року по 1997 рік, тобто проживав на Україні разом зі своїм батьком та не був громадянином інших держав, а тому є громадянином України з 24 серпня 1991 року, тому суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235 – III, керуючись ст. ст. 4, 12, 18, 81, 258, 259, 263 – 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Шевченківський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року включно до 23.01.1998 року разом із батьком ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: