Постанова № 74393503, 31.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/1549/17 31.05.2018

Провадження №22-ц/784/720/18

Категорія 50

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.

За участю учасників справи – позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року, ухваленого в приміщенні того ж суду о 16:45 у складі судді Кобзаря Ю.Ю., у цивільній справі (єдиний унікальний номер 485/1549/17, номер провадження 22-ц/784/720/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И Л А :

26 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому зазначала, що 18 серпня 2012 року між нею та позивачем був зареєстрований шлюб, від якого 19 липня 2013 року народилась донька ОСОБА_5.

В серпні 2016 року сімейні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинились, відповідач пішов із сім’ї та проживає окремо. Матеріальної допомоги на дитину добровільно відповідач не надає. Просила стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття, а також додаткові витрати, пов’язані з хворобою доньки, в розмірі 1000 грн. (а.с. 1-2). В подальшому позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 грн. щомісяця (а.с. 26).

22 лютого 2018 року від представника ОСОБА_4 – ОСОБА_6 надійшла заява про погодження відповідача платити аліменти на утримання доньки в розмірі 1500 грн. до досягнення нею повноліття (а.с. 23).

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.09.2017 року до досягнення ОСОБА_5 повноліття (а.с. 29-30). Ухвалюючи рішення суд виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог, погодження між сторонами розміру аліментів.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції є передчасним та винесено без повного з’ясування всіх обставин справи та доказів. Посилається на, що представник ОСОБА_6 надала суду заяву про визнання відповідачем позову в повному обсязі без його згоди. Зазначав, що згоден платити аліменти в розмірі 750 грн. щомісячно, тобто в межах 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки на даний момент не працює (а.с. 35-36).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, наполягає на тому, що посилання відповідача про те, що на даний час він не працює – не відповідає дійсності. Ця інформація підтверджується власними публікаціями ОСОБА_4 на його сторінці в соціальній мережі та на офіційному сайті центру нерухомості «Этажи» м. Донецьк, де відповідач зазначений як ріелтор даної організації. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 53-56).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник просили рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, дослідивши наявні в справі докази, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 2012 року. Мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Сторони разом не проживають. Позивач працює, її дохід складає більше 6000 грн. на місяць. Дані про доходи відповідача, наявність у нього інших утриманців в справі відсутні.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач відповідно до вимог закону зобов’язаний брати участь в утриманні дитини. Представник відповідача в заяві зазначила, що відповідач ОСОБА_4 позов визнає та згоден виплачувати аліменти у розмірі не більше 1500 грн.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", зазначено, що у разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову.

В справі мається ордер адвоката ОСОБА_7 від 21.02.2018 року та договір про надання юридичних послуг без дати, відповідно до розділу першого якого предметом договору є зобов’язання по наданню правової допомоги: надання правової допомоги, представництво в судах по цивільному та адміністративному провадженню, складання процесуальних документів та подача їх до суду, державних органів, установ, підприємств, організацій усіх форм власності, подача позовних заяв до суду (а.с. 24, 25). Інших повноважень в договорі не зазначено.

За таких обставин слід прийти до висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги заяву представника про визнання позову відповідачем, та задовольнив позов, виходячи з наведених обставин.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині визначення судом розміру щомісячних платежів, розміру судового збору.

Вирішуючи позовні вимоги, колегія суддів враховує вимоги ст. 182 СК України, а саме 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК).

З пояснень учасників справи вбачається, що відповідач є працездатною особою, відомості про наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків в справі відсутні. Також відсутні дані про стан його здоров’я, про матеріальний стан.

Надані позивачем дані Інтернет видань про факт роботи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не є офіційними даними.

Посилання позивача в позові на хворобливий стан здоров’я дитини, внаслідок чого вона несе додаткові витрати на її утримання, не доведені, оскільки таких доказів суду не надано. На а.с. 10 мається довідка лікарняної установи, яку надала позивач, про те, що дитина здорова.

Наведені обставини свідчать про часткову обгрунтованість позовних вимог, в частині розміру, який слід визначити для утримання дитини.

Враховуючи наведене, вимоги ст. 182 СК України, колегія суддів визначає щомісячний розмір аліментів в сумі 1000,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

У випадку пред'явлення позову не особисто, а поштовим відправленням, днем пред'явлення позову вважається календарна дата на поштовому штемпелі, яка засвідчує прийняття відповідної поштової кореспонденції поштою, а не дата її надходження до суду, яка вважається датою реєстрації вхідної документації судом. Якщо позовна заява подана безпосередньо особою до суду, днем пред'явлення позову буде вважатися день прийняття його судом, що засвідчується датою реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подала позовну заяву не безпосередньо до суду, а відправивши її поштовим відправленням 26 вересня 2017 року, про що свідчить дата на поштовому штемпелі (а.с.11).

Таким чином, днем звернення до суду є 26.09.2017 року, а не 29.09.2017 року, як зазначив суд в рішенні і тому помилково стягнув аліменти з зазначеної дати, а не з 26.09.2017 року.

За такого рішення суду відповідно до приписів п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України слід змінити і в частині визначення строку початку стягнення щомісячних платежів.

Отримані апеляційним судом заперечення позивача на апеляційну скаргу не заслуговують на увагу з підстав, зазначених в мотивувальній частині цього рішення.

Крім того, відповідно до вимог ч.1, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 640 грн. за розгляд справи судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року змінити, стягнувши з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн. його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 26 вересня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Н.В. Самчишина

Суддя Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 01.06.2018 року.