Вирок № 74390265, 29.05.2018, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 459/2468/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року Золочівський районний суд Львівської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Кіпчарського О.М.

суддів Сивака В.М., Пилип’яка П.В.

секретаря судового засідання Притули І.В.

з участю прокурора Даниліва А.І.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілих ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140150000734 від 04.05.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, не особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді охоронця автогаражного кооперативу №7 «Північний», не військовозобов’язаного, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, востаннє вироком Апеляційного суду Львівської області від 06.02.2018 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 70 КК України до покарання у виді трьох місяців арешту,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, не одруженого, не особою з інвалідністю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, не військовозобов’язаного, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, востаннє вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 19.01.2017 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді шести місяців арешту,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, не одруженого, не особою з інвалідністю, без постійного місця реєстрації та без постійного місця проживання, не працюючого, не військовозобов’язаного, ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимого, востаннє вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.12.2017 року за ч. 2 ст. 15-ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и л а :

згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються органом досудового розслідування в тому, що 03.05.2017 року, о 23 годині 00 хвилин, за попередньою змовою групою осіб, здійснили розбійний напад на помешкання, розташоване за адресою: Львівська область, м. Соснівка, вул. 22 Січня, 10/1, в якому проживає сім’я ОСОБА_1. Готуючись до вчинення злочину ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, із жіночих колгот виготовили маски для прикриття обличчя, після чого, виконуючи свій злочинний намір, спрямований на особисте збагачення, шляхом відкритого заволодіння чужим майном, діючи відкрито, проникли у приміщення квартири за адресою: Львівська область, м. Соснівка, вул. 22 Січня, 10/1. Перебуваючи у вказаній квартирі, ОСОБА_5, долаючи опір потерпілої ОСОБА_9, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров’я особи, використовуючи металевий прут, який вони заздалегідь приготували для нанесення тілесних ушкоджень, умисно завдав удар по голові потерпілій ОСОБА_9, внаслідок чого остання впала на підлогу. Скориставшись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_1, шляхом нанесення йому ударів руками та ногами по різних частинах тіла, повалили його на підлогу, де стали утримувати його в лежачому положенні, забезпечивши цим самим ОСОБА_5 безперешкодне пересування по будинку, з метою відшукування грошових коштів та інших товарно-матеріальних цінностей. Протиправні дії обвинувачених були виявлені громадянкою ОСОБА_10, яка увійшла до вищевказаного помешкання та стала вимагати негайного припинення дій стосовно потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Після цього, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, відкрито заволодівши належними ОСОБА_9 грошовими коштами у сумі 320,00 грн., з місця вчинення злочину втекли. У потерпілої ОСОБА_9 було виявлено важку відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи і склепіння черепа, забійну рану голови, забій головного мозку із компресією, гострою епідуральною гематомою, пара орбітальну гематому справа, які утворились від контакту з тупими предметами, могли виникнути 03.05.2017 року та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вказані дії обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу та з проникненням у житло.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому діянні визнав повністю, та пояснив, що 03 травня 2017 року, близько обіду, він, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приїхали з м. Червонограда Львівської області до м. Соснівки Львівської області. ОСОБА_5 пішов у справах до свого місця проживання, а він, разом з ОСОБА_4, пішов до будинку свого дядька, з метою переодягнутись. В подальшому, втрьох вони зустрілись на стадіоні та проводили час на власний розсуд. У помешканні дядька він взяв медичний препарат, назви якого не знає, за допомогою якого можна усипити людину. Він запропонував ним скористатись та піти до помешкання сімї ОСОБА_9. Він мав на меті застосувати цей препарат до потерпілих та викрасти у потерпілих грошові кошти. В подальшому, вони втрьох прибули до подвір’я потерпілих, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 чекали його на вулиці, а він зайшов на подвір’я та попрямував до будинку. На подвір’ї він знайшов металевий прут та вирішив ним скористатись. Постукавши до будинку, двері відчинила жінка, якій він наніс удар металевим прутом по голові, від чого остання впала. Він покликав на допомогу інших обвинувачених, які також зайшли до будинку. Окрім потерпілої, в будинку ще перебував її чоловік та маленька дівчинка. Насильства до потерпілого ОСОБА_1 він не застосовував, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також насильства до потерпілих не застосовували, участі у викраденні майна не брали. Проте, що він взяв металевий прут, інших обвинувачених він не попереджав. З квартири потерпілих він викрав 320,00 грн., про які також нікому не повідомив, викрадені кошти витратив на власні потреби. Після того, як до квартири зайшла сусідка, він, разом з іншими обвинуваченими, з квартири втекли та пішки попрямували до м. Червоноград Львівської області. Вказує, що щиро розкаюється, просить його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому діянні спочатку визнав частково, зокрема визнав вину у вчиненні розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло, однак, виходячи із наданих ним в подальшому показів, свою вину він заперечує. Надаючи покази, обвинувачений ОСОБА_4 вказав, 03 травня 2017 року, близько обіду, він, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 приїхали з м. Червонограда Львівської області до м. Соснівки Львівської області. ОСОБА_5 пішов до свого місця проживання, а він із ОСОБА_3, пішли до будинку, де проживає дядько останнього. До будинку дядька ОСОБА_3 він не заходив, а чекав на вулиці. В подальшому, вони пішли до стадіону, де зустрілись із ОСОБА_5 Нападу на сім’ю ОСОБА_1 вони не планували, а обговорювали можливість нападу на особу, що здійснює торгівлю наркотичними засобами в м. Червонограді. До будинку ОСОБА_1 вони попрямували з метою придбання алкогольних напоїв. ОСОБА_3 пішов до будинку потерпілих, а він із ОСОБА_5 чекали його на вулиці. Вони почули вигук ОСОБА_3, а тому також зайшли до будинку. На порозі він побачив потерпілу, та не одразу зрозумів що сталося. В будинку на нього накинувся потерпілий ОСОБА_1, однак, він насильства ні до кого не застосував, грошових коштів не викрадав. Після того, як до квартири зайшла сусідка ОСОБА_1, вони з будинку втекли та пішки попрямували до м. Червонограда Львівської області. Про викрадені грошові кошти ОСОБА_3 його не повідомляв.

Обвинувачений ОСОБА_5 спочатку свою вину у інкримінованому йому діянні визнав частково, як і обвинувачений ОСОБА_4, визнав вину у вчиненні розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло, однак, виходячи із наданих ним в подальшому показів, свою вину він заперечує. Зазначив, що 03.05.2017 року, близько обіду, він, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 приїхали з м. Червонограда Львівської області до м. Соснівки Львівської області. Він пішов до себе додому взяти окуляри, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пішли до будинку дядька останнього. В подальшому вони зустрілись на стадіоні, де проводили час на власний розсуд. Обвинувачений ОСОБА_3 дійсно повідомляв, що має речовину, якою можна усипити людину, однак таку інформацію він сприймав на рівні жартів, жодного розбійного нападу на потерпілих вони не планували. Йому відомо, що потерпілі торгували алкоголем, він їх знав, бував у них вдома, де неодноразово купував горілку. Він мав 15,00 грн., за які вони мали намір придбати алкоголь, а тому вирушили до будинку, в якому проживали потерпілі. Оскільки він був винен потерпілим гроші, купувати горілку пішов ОСОБА_3, а він із ОСОБА_4 чекав його на вулиці. Після того, як ОСОБА_3 зайшов до будинку, він їх гукнув, а тому вони також зайшли всередину квартири. На порозі він побачив потерпілу, яка лежала, а в коридорі плакала маленька дівчинка. Він почав її заспокоювати, що робили в цей час інші обвинувачені він достеменно пояснити не зміг. Жодного насильства він ні до кого не застосовував, жодних речей не викрадав. Після того, як до квартири зайшла сусідка потерпілих, вони з квартири втекли, та пішки попрямували до м. Червонограда Львівської області. Про викрадені грошові кошти ОСОБА_3 його не повідомляв, після цього, вказану подію вони не обговорювали. Вказує, що жодного злочину не вчиняв, а ситуацію описує, як таку, що він опинився не в той час та не у тому місці. Просить, щоб потерпілі його пробачили.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 надала покази, що 03.05.2017 року, вона перебувала у своїй квартирі, окрім неї, в квартирі ще перебував її чоловік та онука. Близько 23.00 год. в двері квартири хтось постукав, вона подумала, що це її сусіди, а тому відчинила двері. Вона побачила невідому їй особу, яка одразу вдарила її по голові, а тому вона впала. Лежачи на підлозі в коридорі, вона чула, як невідомі особи вимагали від її чоловіка надати гроші. Онука перебувала біля неї, а потім сховалась в приміщенні кухні. Після того, як невідомі особи втекли, їй було викликано медичну допомогу, в подальшому вона була госпіталізована та перебувала тривалий час на стаціонарному лікуванні. Описати особу, яка завдала їй удару по голові, вона не змогла, вказує, що на вулиці було темно, пригадала лише, що ця особа була не високого зросту. Інших ударів їй не наносили.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 надав покази, що 03.05.2017 року, він, разом з дружиною та неповнолітньою онукою перебував у своїй квартирі за адресою: Львівська область, м. Соснівка, вул. 22 Січня, 10/1. Близько 23.00 год., він готувався до сну, та перебуваючи в одній із житлових кімнат, почув раптовий шум в приміщенні коридору квартири. В коридорі він побачив свою дружину, яка лежала на підлозі. На нього напали невідомі особи, які перебували в масках, завдали йому декілька ударів по тілу та вимагали надати їм грошові кошти. Він почав чинити опір, невідомі особи почали душити його зарядним пристроєм до ноутбука. Він кликав на допомогу сусідів, які проживають у квартирі поруч. На його крики прибігла сусідка, побачивши яку, невідомі особи вибігли з його квартири. Вже наступного дня, він виявив, що з квартири зникли 320,00 грн., про що повідомив дружину, яка перебувала у лікарні. Вказує, що металевого прута, яким було завдано удару його дружині, в їх господарстві не було. Облич нападників він не бачив, однак може опізнати таких по голосу.

Допитаний в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, свідок ОСОБА_11 надав покази, що близько 23.00 год., 03.05.2017 року, він почув шум у квартирі сусідів ОСОБА_1. Вийшовши на вулицю, він бачив, що з подвір’я ОСОБА_1 вибігало двоє людей. Описати невідомих осіб він не може, оскільки на вулиці було темно. Спочатку до квартири потерпілих зайшла його дружина, а потім він. На порозі квартири він побачив потерпілу ОСОБА_9, яка лежала на підлозі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, в режимі відеоконференції, надала покази, що проживає по сусідству із потерпілими ОСОБА_12. 03.05.2017 року, близько 23.00 год., вона почула шум у квартирі ОСОБА_12. Вона вважала, що потерпілі сваряться між собою, а тому пішла до їхньої квартири. Підійшовши до квартири, вона побачила потерпілу ОСОБА_9, яка лежала на підлозі, з її голови текла кров. Вона почала розпитувати потерпілу, що трапилось, та в цей момент побачила невідому особу чоловічої статі, яка вийшла з приміщення дитячої кімнати. Невідома особа запитала її, що вона тут робить та сказала, щоб вона йшла з квартири. Після цього, з квартири вибігли троє невідомих осіб, які побігли у невідомому їй напрямку. Цих осіб вона опізнати не може, їх облич вона не бачила. Після цього вона повернулась до своєї квартири та викликала швидку допомогу. Біля потерпілої ОСОБА_9 вона бачила металевий прут та ніж, яких раніше в господарстві потерпілих вона не бачила.

Допитані в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, повідомили, що є дітьми потерпілих та безпосередніми свідками події не були, оскільки проживають окремо. Донька ОСОБА_14 в час скоєння нападу перебувала на роботі в ОСОБА_15, та прибула до м. Соснівка через декілька днів з моменту події злочину. Її знайома ОСОБА_16 повідомила їй, що напад на її батьків здійснив ОСОБА_5, оскільки вона бачила, як він разом з іншими обвинуваченими приміряли маски на обличчя та обговорювали можливий напад. Син ОСОБА_13 показав, що прибув до будинку батьків, після вчиненого на них нападу. Батьків в будинку вже не було, разом з працівниками поліції він пішов до лісосмуги, де вони виявили жіночу панчоху.

Допитана в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, свідок ОСОБА_16, надала покази, що знає обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Перед нападом на сім’ю ОСОБА_13, вона перебувала разом з обвинуваченими в приміщенні підвалу одного з багатоквартирних будинків в м. Червоноград Львівської області та чула, як останні обговорювали можливість здійснення нападу на ОСОБА_17. Для цього, в її присутності, вони виготовляли маски із чорних шапок.

Окрім показань обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, показань потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_9 та показань, допитаних в судовому засіданні свідків, судом досліджено наступні письмові докази по кримінальному провадженню.

Рапорт інспектора СРПП №3 Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_18, яким останній доповідає начальнику Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області, що 04.05.2017 року по телефону 102 надійшло повідомлення від медсестри Червоноградської центральної міської лікарні Шпорлюк, що до лікарні за медичною допомогою звернулись ОСОБА_9 та ОСОБА_1, в яких виявлено ряд тілесних ушкоджень. Рапорт зареєстровано в журналі обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області.

Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.05.2017 року, згідно відомостей якого, о 01.00 год. 04.05.2017 року слідчим Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_19 відібрано усну заяву у ОСОБА_1, який повідомив, що 03.05.2017 року, близько 23.00 год., три невідомі особи, застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров’я, проникли у будинок № 10 по вул. 22 Січня в м. Соснівка Львівської області, де проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та вимагали грошові кошти. Нападників він бачив, опізнати їх не може.

Протокол огляду місця події від 04.05.2017 року, із доданими фототаблицями та відеозаписом, згідно відомостей якого, було оглянуто квартиру за адресою: Львівська область, м. Соснівка, вул. 22 Січня, 10/1. В ході огляду встановлено, що замки у хвіртці на подвір’я та у вхідних дверях до квартири не пошкоджені, в квартирі обстановка порушена, в коридорі квартири, між кімнатою № 1 та № 2, на підлозі виявлено металеву трубу, довжиною 1 м, ніж та зарядний пристрій до ноутбука. При вході в кімнату № 3, на підлозі, виявлено речовину бурого кольору, схожу на кров. В ході проведеного огляду вилучено кухонний ніж, який лежить на підлозі в коридорі, довжиною 26,5 см., металевий прут, який лежить на підлозі в коридорі, зарядний пристрій до ноутбука, який також лежить на підлозі в коридорі, рушник, просочений речовиною бурого кольору, два мобільні телефони марки «Нокіа», мобільний телефон марки "Самсунг" із сім картами мобільних операторів та недопалок, що знаходиться у будинку. Окрім цього, при огляді прилеглої території, по вул. 22 Січня в м. Соснівка Львівської області, на відстані 57 метрів від будинку № 10 виявлено та вилучено маску у вигляді жіночої колготи тілесного кольору, із прорізами для очей.

Вилучені в ході огляду місця події предмети, відповідно до протоколу огляду речей і документів від 04.05.2017 року, оглянуті слідчим Підгурською М.Й. В ході огляду металевого прута встановлено, що такий має довжину близько 1 м та вкритий шаром іржі, пояснюючі написи чи позначення на ньому відсутні. Вказані речі арештовані відповідно до ухвали слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 05.05.2017 року та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні на підставі постанови слідчого від 04.05.2017 року.

Висновок експерта № 64/2017 від 31.05.2017 року, згідно якого, у потерпілого ОСОБА_1, згідно даних наданої медичної документації, виявлено крововилив в ділянці лівого ока, який утворився від дії тупих предметів, міг виникнути 03.05.2017 року та відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Медичну картку стаціонарного хворого № 5376 потерпілої ОСОБА_9, згідно даних якої, вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Червоноградській центральній міській лікарні, в період з 04-25 травня 2017 року, в процесі лікування їй було діагностовано важку відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи і склепіння черепа, забійну рану голови, забій головного мозку із компресією гострою епідуральною гематомою, пара орбітальну гематому справа, цукровий діабет.

Висновок експерта № 121/2017 від 03.08.2017 року, згідно якого, у потерпілої ОСОБА_9, при проходженні стаціонарного лікування у Червоноградській центральній міській лікарні, в період з 04-25 травня 2017 року було діагностовано важку відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи і склепіння черепа, забійну рану голови, забій головного мозку із компресією гострою епідуральною гематомою, пара орбітальну гематому справа, вказані тілесні ушкодження утворились від контакту з тупими предметами, могли виникнути 03.05.2017 року та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Висновок судової-цитологічної експертизи №247/2017ц від 13.09.2017 року, згідно даних якого, недопалок сигарети міг бути викурений особою (особами), кров (слина) якої (яких) відноситься до групи А з супутнім антигеном Н. Не виключається можливість того, що недопалок сигарети міг викурити ОСОБА_5 Даних про те, що недопалок сигарети викурений громадянами ОСОБА_9М, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не отримано.

Протокол слідчого експерименту від 26.06.2017 року, із доданим відеозаписом до цієї слідчої дії, що проведений за участі підозрюваного ОСОБА_4, згідно даних якого, останній показав, що в підвалі житлового будинку по вул. Стуса 35 «а» в м. Червонограді Львівської області він знайшов шапки, які в подальшому використав, як засіб маскування при вчиненні нападу на сім`ю ОСОБА_1. В подальшому він показав учасникам слідчої дії територію дачного кооперативу, де знаходиться дача ОСОБА_3, в якій вони планували напад на потерпілих. Після цього, підозрюваний ОСОБА_4 показав яким чином було здійснено 03.05.2017 року напад на сім’ю ОСОБА_1, а також, як після нападу вони залишили свої речі в лісовому масиві на виїзді з м. Соснівки Львівської області. Щодо безпосереднього моменту нападу, підозрюваний ОСОБА_4 показав, що він, з іншими обвинуваченими стояв на ганку, перед квартирою потерпілих, попереду стояв ОСОБА_5 та ОСОБА_3, останній постукав в двері квартири потерпілих. Хто саме відчинив двері він не бачив, одразу почув, що хтось впав, в подальшому він зрозумів, що це була потерпіла ОСОБА_9 Хто саме вдарив потерпілу ОСОБА_9 ОСОБА_4 не вказує, питання з цього приводу слідчою йому не ставилось. Вказує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 забігли до квартири, він зайшов за ними. В квартирі він побачив потерпілого ОСОБА_1, останньому ОСОБА_5 почав наносити удари по тілу, а він тримав потерпілого, ударів йому не наносив. Коли він тримав потерпілого ОСОБА_1, ОСОБА_5 шукав в квартирі цінності, оскільки з його слів, знав місце де заховані гроші. Після того як до квартири зайшла сусідка потерпілих, вони втекли з квартири.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, порушення норм закону в їх отриманні судом не встановлено, такі узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинувачених.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказу - протоколу слідчого експерименту, що проведений за участі підозрюваного ОСОБА_20, оскільки така слідча дія проводилась з участю захисника ОСОБА_21, з яким підозрюваний ОСОБА_4 не укладав договору про надання правової допомоги, суд такі до уваги не приймає, оскільки підозрюваному право на захист забезпечено, захисник ОСОБА_21 був присутнім під час проведення цієї слідчої дії, жодних зауважень з даного приводу, ні у підозрюваного, ні у захисника не виникало. Підозрюваному було роз’яснено його права передбачені ст. 42 КПК України, яка передбачає, в тому числі право на захист та право на відмову від дачі показів та відповідей на поставлені запитання.

Водночас, суд погоджується із доводами сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме протоколу огляду місця події від 26 травня 2017 року із доданим відеозаписом, та протоколів пред’явлення для впізнання від 30.05.2017 року, що проведені за участі свідка ОСОБА_16, зважаючи на таке.

За приписами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит . Недопустимими є також докази, що були отримані, в тому числі: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні . Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Як вбачається із протоколу огляду місця події від 26.05.2017 року, такий проведений за участі підозрюваного ОСОБА_3, предметом огляду являється лісовий масив перед в’їздом у м. Соснівка Львівської області. В ході огляду місця події, ОСОБА_3 показав місце, де він з іншими обвинуваченими, залишили свій одяг та речі.

Суд звертає увагу, що жодної події, яку слід було б оглядати в даному кримінальному провадженні, 26.05.2017 року на території лісового масиву не було.

Виходячи із змісту протоколу, фактично проведену слідчу дію – слідчий експеримент, в ході якого ОСОБА_3 надає покази та вказує на місце, де він з іншими обвинуваченими залишили свої речі.

Під час слідчої дії статус ОСОБА_3 вказано, як підозрюваний, хоча підозра у даному кримінальному провадженні, йому оголошена лише 29.06.2017 року.

Таким чином, доказ отриманий з показань ОСОБА_3, ще до оголошення йому підозри, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, є недопустимим.

Зважаючи на недопустимість вказаного протоколу, недопустимими доказами слід також визнати речі, що були виявлені та вилучені в ході такого огляду.

Відомості, що органом досудового розслідування проводився слідчий експеримент у даному кримінальному провадженні за участі ОСОБА_3, вже після оголошення йому підозри, відсутні, суду такі докази представленими не були.

Окрім цього, окрему увагу колегія суддів звертає на той факт, що вказана слідча дія проведена слідчим Павлик С.В., який не входив до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні, доручення на проведення такої слідчої дії йому також не видавалось, що також підтвердив в судовому засіданні прокурор Данилів А.І. Причин, чому вказана слідча дія проводилась слідчим Павликом С.В., прокурор в судовому засіданні не зміг пояснити.

Щодо протоколів пред’явлення для впізнання за фотознімкам з участю свідка ОСОБА_16, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст. 228 КПК України, за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Як вбачається із вказаних протоколів, свідку ОСОБА_16 було пред’явлено для впізнання по чотири фотографії на кожну слідчу дію, при цьому три фотографії, на яких зображені невідомі особи чоловічої статі, пред’являлись свідку для впізнання при кожній із трьох слідчих дій, а змінювались лише фотографії обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Окрім цього, фотознімок ОСОБА_5 містить різкі відмінності від інших фотокарток, оскільки ОСОБА_5 зображений на фотокартці із бородою, а у інших осіб, чиї фотографії пред’явлені свідку, борода відсутня.

Допущені органом досудового розслідування порушення вимог ч. 6 ст. 228 КПК України, могли суттєво впливати на сприйняття зображення свідком ОСОБА_16, відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вказані протоколи слід визнати недопустимими доказами.

Показам обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4, з приводу того, що вони не мали на меті вчиняти нападу на потерпілих, не застосовували до потерпілих насильства, не вимагали надати їм грошові кошти, та не вчиняли інших протиправних дій по відношенню до потерпілих, суд надає критичну оцінку.

Зазначені покази обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4, колегія суддів вважає неправдивими і недостовірними, розцінює їх як позицію захисту від пред'явленого обвинувачення та спробу уникнути відповідальності за скоєне, оскільки ці показання спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_9, частково показами обвинуваченого ОСОБА_3О, а також протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 26.06.2017 року з доданим до нього відеозаписом, який досліджений під час судового розгляду.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів не вважає повністю правдивими і достовірними, також розцінює їх як позицію захисту від пред'явленого обвинувачення та спробу допомогти уникнути відповідальності за скоєне іншим обвинуваченим, оскільки ці показання частково спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_9, а також протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 26.06.2017 року з доданим до нього відеозаписом.

Кваліфікуючи дії обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в межах пред'явленого їм обвинувачення, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Зокрема, ч.3 ст.337 КПК України передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч.2 ст.28 КК України, злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року №10, передбачено, що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Постановою ВСУ №5-35кс13 від 14.11.2013 року визначено, що розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства. Властивістю нападу є включення в нього насильства - дії, що робить заволодіння майном нападом. Зусилля нападника спрямовані насамперед проти особи (потерпілого, власника майна); застосовуються проти її волі та/або поза її волею. Метою такого насильства є намір відразу подавити опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Нападник покладається й обирає форми (способи) насильства, які самі по собі становлять реальну небезпеку для життя і здоров'я потерпілого у разі їх негайного застосування чи впродовж тривання нападу. В уяві нападника таке насильство забезпечує безперешкодний перехід чужого майна на його користь або уможливити його утримання, якщо воно вже у нього перебувало.

Згідно із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року №10, небезпечне для життя чи здоров’я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент їх вчинення.

Оцінюючи спільний характер дій та роль кожного із обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинення злочину, оскільки обвинувачені діяли узгоджено та зі спільним умислом на проникнення до житла потерпілих з метою заволодіння коштами, колегія суддів приходить до висновку, що між обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ще до початку злочину відбулась змова про спільне вчинення нападу на сім’ю ОСОБА_9, з проникненням у їх житло, з метою заволодіння грошовими коштами чи іншими цінностями.

Водночас, згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» №2 від 07.02.2003 року, при ексцесі виконавця, тобто коли один зі співучасників вийшов за межі домовленості щодо обсягу злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження позбавив його життя), за цей злочин повинен відповідати лише його виконавець, а інші особи - за злочини, вчинені ними в межах домовленості.

В ході судового розгляду кримінального провадження, стороною обвинувачення не надано суду доказів, які б підтверджували, що дії обвинувачених були охоплені єдиним умислом на заподіяння комусь із потерпілих тяжких тілесних ушкоджень, і що дії обвинувачених, спрямовані на несення тяжких тілесних ушкоджень були наперед обумовлені та погоджені між обвинуваченими, як і доказів того, що удар металевим прутом по голові потерпілій ОСОБА_9 наніс не обвинувачений ОСОБА_3, а хтось інший.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3, що саме він наніс удар по голові потерпілій ОСОБА_9, і вказані дії він з іншими обвинуваченими не погоджував, стороною обвинувачення в ході судового розгляду спростованими не були.

Колегія суддів враховує, що згідно із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який відповідно до п.65 рішення Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» означає, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», про те, що така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту. Також, має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ у справі «Веренцов проти України» від 11 квітня 2013 року).

Окрім цього, згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід виключити з пред’явленого обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку розбійного нападу, як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, відтак їх дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад, з метою заволодіння чужим майном (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, що узгоджується із приписами ч. 3 ст. 337 КПК України.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад, з метою заволодіння чужим майном (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, колегія суддів зазначає, що дане пред’явлене обвинувачення знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування вірно.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, колегія суддів керується вимогами ст. 65-68 КК України, приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд визнає вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає, вчинення злочину відносно особи похилого віку та рецидив злочинів.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає, щире каяття.

З врахуванням приписів ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 наявність у нього ВІЛ-інфекції та хронічного гепатиту С.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає, вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Призначаючи покарання, суд враховує тяжкість злочину, який є злочином особливо тяжким, особу обвинувачених, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. А також положення ст. 50 КК України за якою, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5, судом встановлено, що ОСОБА_5 є особою, раніше судимий, вчиняв кримінальні правопорушення, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, працевлаштований, за місцем праці характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, вчинив особливо тяжкий злочин з корисливих мотивів, шкоду не відшкодував, вину не визнав, однак просив у потерпілих пробачення, колегія суддів вважає можливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_5 в межах санкцій ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна, оскільки призначення саме такого виду покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, за вчинення майнових злочинів та злочинів пов’язаних із незаконним обігом наркотиків, схильний до протиправної поведінки, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на наркологічному обліку з 2012 року, за місцем проживання характеризується посередньо, не працевлаштований, не одружений, дітей не має, вчинив особливо тяжкий злочин з корисливих мотивів, шкоду не відшкодував, вину не визнав, однак просив у потерпілих пробачення, частково сприяв у розкритті злочину, колегія суддів вважає можливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкцій ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна, оскільки призначення саме такого виду покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, за вчинення майнових злочинів та хуліганства, схильний до протиправної поведінки, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не працевлаштований, не одружений, дітей не має, вчинив особливо тяжкий злочин з корисливих мотивів, шкоду не відшкодував, вину визнав, щиро розкаявся, частково сприяв у розкритті злочину, хворіє ВІЛ-інфекцією та хронічним гепатитом С, у зв’язку з цим проходить АРВ-терапію, колегія суддів вважає можливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 в межах санкцій ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна, оскільки призначення саме такого виду покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_7 щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 вимог ст. 69 КК України, оскільки судом не встановлено декількох обставин, що пом'якшують покарання та які істотно б знижували ступінь тяжкості, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину.

До початку судового розгляду кримінального провадження, потерпілою ОСОБА_9, заявлено цивільний позов, яким остання просить стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 завдану майнову шкоду у розмірі 320,00 грн. та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 100 000,00 грн.

Окрім цього, до початку судового розгляду кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_1, також заявлено цивільний позов, яким останній просить стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 50 000,00 грн.

Заявлені позови обґрунтовано тим, що у потерпілої ОСОБА_9 викрадено грошові кошти у розмірі 320,00 грн., обома потерпілими пережито душевні страждання та хвилювання в зв’язку із спричиненим фізичним болем, пережито емоційний стрес та сильні душевні хвилювання, порушено звичний ритм життя.

Проти заявлених позовів в частині моральної шкоди обвинувачені заперечили, щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди у розмірі 320,00 грн. не заперечували.

Щодо заявлених цивільних позовів, суд зазначає таке.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, з поміж іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди , а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За приписами ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб . Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Щодо заявленої потерпілою ОСОБА_9 майнової шкоди, колегія суддів вважає, що оскільки її розмір учасниками кримінального провадження не оспорювався, грошові кошти були викрадені обвинуваченим ОСОБА_3, а тому таку необхідно стягнути у повному обсязі саме з останнього.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_9, суд враховує тяжкість заподіяних для потерпілої тілесних ушкоджень, глибину фізичних і душевних страждань, яких вона об’єктивно зазнала внаслідок раптового отримання тяжкого тілесних ушкодження, а також раптового нападу на її будинковоління, тривалий розлад її здоров’я, безпідставне заподіяння їй травми, що безпосередньо загрожувала її життю, її похилий вік, що також має вплив на пережиті нею хвилювання, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд вважає, що заявлений нею розмір моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.

Водночас, суд враховує, що безпосередньо тілесні ушкодженні були завдані потерпілій ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_3, не охоплювались умислом інших обвинувачених, а тому з останнього слід стягнути на її користь 50 000,00 грн. завданої моральної шкоди, решту 50 000,00 грн. слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у солідарному порядку.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1, суд також враховує тяжкість заподіяних для потерпілого тілесних ушкоджень, глибину фізичних і душевних страждань, яких він об’єктивно зазнав внаслідок раптового нападу на його будинковоління, застосування до нього фізичного насильства, його вік, що також має вплив на пережиті ним хвилювання, раптове завдання його дружині тяжкого ушкодження, що загрожувало її життю, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд вважає, що заявлений ним розмір моральної шкоди є співмірним із пережитим хвилюванням, та також підлягає задоволенню у повному обсязі, а завдана шкода підлягає стягненню з обвинувачених у солідарному порядку.

В обвинувальному акті вказано, що у кримінальному провадженні державою понесені витрати на залучення судового експерта у розмірі 296, 61 грн., однак, в ході судового розгляду кримінального провадження, відповідних доказів стороною обвинувачення надано суду не було, відтак, підстав для стягнення таких витрат з обвинувачених, колегія суддів не вбачає.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Обрані щодо обвинувачених запобіжні заходи у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, слід продовжити.

Керуючись ст. 368-371, 373- 374 КПК України, колегія суддів –

у х в а л и л а:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене ОСОБА_5 вироком Апеляційного суду Львівської області від 06.02.2018 року, більш суворим, що призначено за даним вироком, остаточне покарання ОСОБА_5 за сукупністю злочинів призначити у виді 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати засудженому ОСОБА_5 в строк покарання його попереднє ув’язнення у даному кримінальному провадженні з 05.07.2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати засудженому ОСОБА_5 з 05.07.2017 року.

Дію запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, продовжити до вступу вироку в законну силу, але не де довше ніж до 28 липня 2018 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднати засудженому ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 19.01.2017 року, та призначити остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків, з врахування ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якої один день арешту відповідає одному дню позбавлення волі, у виді 10 (десяти) років та 1 (одного) місяця позбавлення волі із конфіскацією майна.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати засудженому ОСОБА_4 в строк покарання його попереднє ув’язнення у даному кримінальному провадженні з 26.06.2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати засудженому ОСОБА_4 з 26.06.2017 року.

Дію запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, продовжити до вступу вироку в законну силу, але не де довше ніж до 28 липня 2018 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене ОСОБА_3 вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.12.2017 року, більш суворим, що призначено за даним вироком, остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів визначити у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати засудженому ОСОБА_3 в строк покарання його попереднє ув’язнення у даному кримінальному провадженні з 06.07.2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати засудженому ОСОБА_3 з 06.07.2017 року.

Дію запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, продовжити до вступу вироку в законну силу, але не де довше ніж до 28 липня 2018 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 – задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок) завданої майнової шкоди та 50 000,00 грн. (п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 50 000,00 грн. (п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн. (п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Скасувати арешт на майно, а саме кухонний ніж, металевий прут, зарядний пристрій до ноутбука, рушник, просочений речовиною бурого кольору, мобільний телефон марки «Нокіа 1280», мобільний телефон марки «Нокіа 100», мобільний телефон марки «Самсунг GT-E1150i», недопалок та маску у вигляді жіночої колготи з прорізами для очей, що був накладений ухвалою слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 05.05.2017 року.

Речові докази: кухонний ніж, металевий прут, рушник, просочений речовиною бурого кольору, недопалок та маску у вигляді жіночої колготи з прорізами для очей – знищити; зарядний пристрій до ноутбука, мобільний телефон марки «Нокіа 1280», мобільний телефон марки «Нокіа 100», мобільний телефон марки «Самсунг GT-E1150i» - повернути потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_22

Судді П.В. Пилип'як

ОСОБА_23