Постанова № 74389563, 29.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 420/1850/17

Провадження № 22ц/782/208/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

учасники справи: позивач – Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», відповідачі – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»

на заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року, ухваленого Новопсковським районним судом у складі: судді Стеценко О.С. в приміщенні того ж суду, дата складання повного тексту рішення – 26 січня 2018 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - Банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого посилалося на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 (далі – Відповідач-1, Позичальник) кредитного договору №34_073 від 02.07.2013 (далі - Кредитний договір), позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 30000 грн.

Відповідно до п.п. 2.1 – 2.3 Кредитного договору Банк зобов’язався надати Позичальнику на умовах договору кредит в сумі 30000 грн., а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 27% річних на умовах та в строки, визначені договором. Кредит надавався строком на 36 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 01.07.2016 року.

Банк свої обов’язки, передбачені Кредитним договором, виконав повністю та належним чином.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 (Відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 (Відповідач-3) було укладено відповідно договори поруки №1 та №2 ідентичного змісту, за умовами яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати кожен окремо солідарно із Позичальником за своєчасне та повне виконання Позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року.

В порушення вимог закону та умов договору Відповідач-1 ОСОБА_1 зобов’язання за Кредитним договором щодо погашення кредиту та своєчасній сплаті процентів за його користування належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 09.10.2017 року утворилася заборгованість за кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року у сумі 40802,48 грн., яка складається з наступного: борг за кредитом в розмірі 18812,92 грн.; проценти за користування кредитом за період з 01.10.2014 по 08.10.2017 в розмірі 9738,36 грн.; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з вересня 2014 року по серпень 2017 року в розмірі 10440,22 грн.; три відсотки річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 08.10.2017 в розмірі 1810,98 грн., які позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути на свою користь з відповідачів як солідарних боржників – окремо з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати у сумі 1600 грн.

Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволеночастково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 станом на 09.10.2017 у сумі 40802,48 грн. та судові витрати у сумі 1600 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги Банку до Відповідача-1 ОСОБА_1 ґрунтуються на законі, що регулює спірні правовідносини, відповідають умовам Кредитного договору за участю сторін, а його зміст погоджений сторонами, і оскільки вказаний відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, то з нього на користь Банку підлягає стягненню заборгованість у визначеній сумі. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з Відповідача-2 ОСОБА_2 та Відповідача-3 ОСОБА_3 як поручителів, суд зазначив, що в договорах поруки не встановлений строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчить про те, що договором встановлений строк припинення поруки в розумінні ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку застосуванню підлягають норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитом протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя. Оскільки останнє повернення суми кредиту та відсотків позичальником ОСОБА_1 було здійснене 07.08.2014 року, позивачем на адресу всіх відповідачів 27.06.2017 року було направлено вимогу про повернення Кредиту, з вимогою про повернення кредиту до відповідачів позивач звернувся 27.06.2017 року, а з позовом до суду – лише 09.11.2017 року, то порука Відповідача-2 та Відповідача-3 є припиненою, оскільки Банк пропустив передбачений законом шестимісячний строк.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» просить заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року частково скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є солідарними боржниками з ОСОБА_1, заборгованості за кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року станом на 09.10.2017 року у сумі 40802,48 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом неправильно було застосовано норму матеріального права – ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою визначені негативні наслідки у випадку, коли договором поруки не встановлений певний строк, та не взято до уваги вимоги п. 10.1.1 Договору поруки, відповідно до якого договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 30 років з моменту підписання Договору, але в будь-якому разі до повного виконання зобов’язання за Кредитним договором та зобов’язань поручителів за договором поруки.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 06 березня 2018 року, ухвалою суду від 22 березня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 17 квітня 2018 року о 10-30 год. 17 квітня 2018 року апеляційний розгляд справи не відбувся у зв’язку із знаходженням суддів-учасників колегії судді Луганської В.М. у щорічній оплачуваній відпустці та судді Яреська А.В. у відрядженні (а.с. 120-121); розгляд справи відкладений на 03.05.2018 року о 12-й год.; 03 травня 2018 року апеляційний розгляд справи не відбувся у зв’язку із знаходженням судді-доповідача ОСОБА_4 у щорічній оплачуваній відпустці; розгляд справи призначений на 16.05.2018 року о 12-й. 16.05.2018 року розгляд справи відкладений на 29.05.2018 року, визнано явку представника позивача обов’язковою та відповідно до вимог ч. 2 ст. 371 ЦПК України продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018 року вилучені (замінені) суддя Луганська В.М., Яресько А.В. на нових суддів Стахову Н.В., Єрмакова Ю.В.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Від представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» надійшла заява про розгляд справи за апеляційною скаргою без його участі (а.с. 135).

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи відповідно до статті 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», якою передбачено повідомлення учасників справи про дату судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, до судового засідання не з'явилися.

Наведене відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положеннями статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №34_073 від 02.07.2013 року (а.с. 10-13).

Відповідно до п.п. 2.1-2.3. Кредитного договору Банк зобов’язався надати Позичальнику на умовах договору, а Позичальник – має право отримати та зобов’язувався належним чином використати і повернути в передбачені договором строки Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надавався в розмірі 30000 грн. на 36 місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 01.07.2016 року на споживчі цілі. За користування Кредитом Позичальник зобов’язувався сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в розмірі 27% річних.

Згідно п. 3.3.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язувався здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в сумі 833,33 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок основної суми Кредиту, та визначено порядок такої сплати.

Пунктами 2.3.2., 2.3.3. Кредитного договору передбачений щомісячний порядок нарахування процентів.

Отже, сторони, реалізуючи своє передбачене статтями 6 та 629 ЦК України право на свободу договору, вибір контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, вступили в договірні відносини і визначили умови цих відносин.

У зв’язку з невиконанням з боку Відповідача-1 ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо повернення кредиту станом на 09.10.2017 року утворилася заборгованість за кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року у сумі 40802,48 грн., яка складається з наступного: борг за кредитом в розмірі 18812,92 грн.; проценти за користування кредитом за період з 01.10.2014 по 08.10.2017 в розмірі 9738,36 грн.; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з вересня 2014 року по серпень 2017 року в розмірі 10440,22 грн.; три відсотки річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 08.10.2017 в розмірі 1810,98 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданим банком розрахунком.

Аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що оскільки сторони чітко визначити термін виконання основного зобов’язання – 01 липня 2016 року, і Відповідачем-1 ОСОБА_1 не виконано належним чином взяті на себе зобов’язання у визначений термін, то позовні вимоги до вказаного відповідача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Оскільки відповідно до частини 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, а доводами апеляційної скарги є визначення терміну виконання основного зобов’язання, що залишилося поза увагою суду, то в цьому разі згідно частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги в частині скасування рішення суду та ухваленого нового рішення щодо Відповідача-1 ОСОБА_1

Крім того, відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

З метою забезпечення виконання Відповідачем-1 своїх зобов’язань за вказаним Кредитним договором 02.07.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №34_073/1 від 02.07.2013 року і між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №34_073/2 від 02.07.2013 року ідентичного змісту (а.с. 17-24).

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов’язання, у тому числі того, що виникає у майбутньому відповідно до умов кредитного договору та додаткових договір до нього.

Згідно п. 2.2. Договорів поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов’язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов’язанням, а поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 3.2.3 Договорів поруки кредитор має право вимагати виконання зобов’язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника, так і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов’язанням, а поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов'язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порука це строкове зобов’язання, і залежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора.

Частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: 1) протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); 2) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги та якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Пунктом 10.1.1 договору поруки №1 від 02 липня 2013 року та договору поруки №2 від 27 вересня 2013 року сторони передбачили, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (за наявності) та діє протягом 30 (тридцяти) років з моменту підписання договору.

Отже, сторони в договорах поруки передбачили конкретний строк дії договорів 30 років.

Враховуючи, що Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в договорах поруки встановили строк дії 30 років, тому застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 559 ЦК України (перше речення частини), якими передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

На час звернення позивача у листопаді 2017 року до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості порука не припинена, вимога банку про стягнення з поручителів заборгованості за Кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року пред’явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки.

Тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необгрунтованість судового рішення про відмову у стягнення заборгованості із поручителів заслуговують на увагу як такі, що ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені матеріалами справи.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями статей 1054 та 1058 Цивільного кодексу України предметом кредитного договору можуть бути лише грошові кошти, а тому при вирішенні спорів, пов'язаних з неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з кредитного договору, підлягають застосуванню норми частини другої статті 625 цього Кодексу, за змістом яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що наявність чи відсутність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, які боржник не виконав, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора його права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення.

Саме такі висновки щодо застосування тих самих норм права до спірних правовідносин сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року за результатами перегляду господарської справи № 910/8132/17, які відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.

Враховуючи, що Відповідачем-1 ОСОБА_1 прострочено виконання взятого на себе грошового зобов’язання за Кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року, то вимога Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» про стягнення з відповідачів заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних є обґрунтованою, оскільки підставою їх нарахування стало саме порушення позичальником зобов’язання.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд під час прийняття оскаржуваного рішення припустився неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Наведене відповідно до вимог п. п. 1 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року станом на 09 жовтня 2017 року в сумі 40802,48 грн., яка складається з наступного: борг за кредитом в розмірі 18812,92 грн.; проценти за користування кредитом за період з 01.10.2014 по 08.10.2017 в розмірі 9738,36 грн.; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з вересня 2014 року по серпень 2017 року в розмірі 10440,22 грн.; три відсотки річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 08.10.2017 в розмірі 1810,98 грн.

Також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» вищевказану заборгованість за кредитним договором №34_073 від 02.07.2013 року станом на 09 жовтня 2017 року в сумі 40802,48 грн.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення №9890852613 від 23.10.2017 року Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1600 грн., а за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 2400 грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 21.02.2018 року. Оскільки позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та апеляційна скарга задоволені, то з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, по 1333,33 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.

Заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Красний Луч), Луганська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Красний Луч), Луганська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (93400, Луганська обл. м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 36 п/р 373940055 у ФЛОУ АТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 09304612) заборгованість за кредитним договором №34_073 від 02 липня 2013 року в сумі 40802,48 грн., яка складається з: 18812,92 грн. - заборгованість за кредитом; 9738,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.10.2014 року по 08.10.2017 року; 10440,22 грн. - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з вересня 2014 року по серпень 2017 року; 1810,98 грн. - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з 01.07.2014 року по 08.10.2017;

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Красний Луч), Луганська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 а, м. Хрустальний (Красний Луч), Луганська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (93400, Луганська обл. м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 36 п/р 373940055 у ФЛОУ АТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 09304612) заборгованість за кредитним договором №34_073 від 02 липня 2013 року в сумі 40802,48 грн., яка складається з: 18812,92 грн. - заборгованість за кредитом; 9738,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.10.2014 року по 08.10.2017 року; 10440,22 грн. - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з вересня 2014 року по серпень 2017 року; 1810,98 грн. - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з 01.07.2014 року по 08.10.2017.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» в рахунок відшкодування судових витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, по 1333,33 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 01 червня 2018 року.

Головуючий

Судді: