Вирок № 74389281, 01.06.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13412/17 1-кп/335/228/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

процесуального прокурора Соловей Т.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060003778 від 21 жовтня 2017 р.,за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше засудженої:

вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2009 р. за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненої від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України із іспитовим строком 1 рік;

вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 листопада 2010 р. за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі;

вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 листопада 2011 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України із іспитовим строком 2 роки;

вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2015 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України із іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення за таких обставин.

12 вересня 2017 р. приблизно о 09:00 год. ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаходячись у приміщенні магазину «Єва-110» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 190, таємно викрала з полиці магазину туш для вій марки «Loreal» вартістю 223,33 гривні без врахування ПДВ, після чого із викраденим майном вийшла через касову зону та антикражні ворота з магазину, чим спричинила ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, пояснила, що 12 вересня 2017 р. приблизно о 09:00 год. вона зайшла до магазину «Єва» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 190, в якому, будучі непоміченою, взяла з полиці туш для вій марки «Loreal» та сховала в кишеню брюк. Після цього пройшла через касу та антикражні ворота на вулицю, де сіла в маршрутне таксі на зупинці «вул. Сталеварів» та поїхала з місця події. Надалі викрадену туш продала невідомій жінці за 100 грн. В скоєному щиро покаялась. Цивільний позов ТОВ «РУШ» на суму 223,33 гривні визнала повністю.

Представник потерпілого ТОВ «РУШ» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду кримінального провадження повідомлявся судом неодноразово шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, надіслав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорювали всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням даних про особу обвинуваченої, процесуальних документів, необхідних для ухвалення вироку. При цьому, судом було роз’яснено учасникам процесу про позбавлення їх права на оскарження даних обставин в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй діяння та кваліфікує дії останньої за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до злочину середньої тяжкості, спричинених наслідків – потерпілому заподіяно матеріальну шкоду, яка не відшкодована.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, має зареєстроване місце проживання у м. Запоріжжі, працює неофіційно, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, з 1996 р. перебуває на обліку в лікаря-нарколога. За сімейним станом ОСОБА_1 незаміжня, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочину.

Вирішуючи питання про вид покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1, суд вважає за неможливе застосувати до неї обмеження волі, як на цьому наполягала процесуальний прокурор у судових дебатах, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Також є неможливим з урахуванням вимог ч. 3 ст. 60 КК України застосування до ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту.

Тому, зурахуванням всіх обставин справи, відомостей про особу обвинуваченої, зокрема, і того, що остання неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, суд доходить висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Проте, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його об’єкт, розмір шкоди, який не є значним, особу обвинуваченої, зокрема і того, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, щиро покаялась в скоєному, працює, хоча і не офіційно, тобто має намір стати на шлях виправлення, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, та поклавши на неї обов’язки, визначені ст. 76 цього Кодексу.

В судовому засіданні захисник наполягала на застосуванні до ОСОБА_1 положень Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки злочин остання вчинила в період дії вказаного Закону.

Разом із тим, в даному випадку суд вважає за неможливе застосувати до ОСОБА_1 амністію та звільнити її від призначеного покарання з таких підстав.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, зокрема, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Разом із тим, в силу ст. 13 цього Закону дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом. Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону.

Закон України «Про амністію у 2016 році» набрав чинності 7 вересня 2017 р. В цей же час, ОСОБА_1 вчинила злочин 12 вересня 2017 р., тобто після набрання чинності вказаним Законом. Також, цей Закон було опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 6 вересня 2017 р. № 163. Тобто, на даний час минуло більше трьох місяців з дня його опублікування.

Таким чином, застосування до ОСОБА_1 вказаного Закону є неможливим.

Крім того, суд зауважує, що згідно зі статтею 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього в журналі судового засідання. Питання про застосування амністії до ОСОБА_1 було порушене захисником обвинуваченої вже на стадії судових дебатів. При цьому, обвинувачена не надала суду усну чи письмову згоду на застосування до неї амністії.

Цивільний позов потерпілого ТОВ «РУШ» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 223,33 гривень обвинувачена визнала у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини першої статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Визнання обвинуваченою, яка водночас є цивільним відповідачем, цивільного позову потерпілого не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Цивільний позов ґрунтується на вимогах закону, зокрема, ст.ст. 22, 1666 Цивільного кодексу України. З цих підстав, та враховуючи повне визнання відповідачем цивільного позову, суд доходить висновку, що даний цивільний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» (ЄДРПОУ 32007740) матеріальну шкоду у розмірі 223 (двісті двадцять три) гривні 33 копійки.

Речовий доказ – DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, що розташовані в приміщенні магазину «ЄВА» по пр. Соборному, 190, в м. Запоріжжі, долучений до матеріалів кримінального провадження № 12017080060003778, залишити в матеріалах провадження прокурора.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Шалагінова