Постанова № 7438783, 22.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-4578/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

при секретарі Гіщинській С.Я.

з участю представників:

позивача Мельничука В.А.

відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ «Західпромелектро» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2009 року за № 0001472320/0/16457, № 0001482320/0/16456, № 0001511720/0/16529, № 0001521720/0/16528.

Посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки про порушення ним п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3, п.п.7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.6.3.2, п.п.6.3.3, п.п.6.5.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.4.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», грунтуються на необґрунтованих припущеннях без посилання на первинні документи, неправильному застосуванні норм податкового законодавства. Вважає, що висновок про завищення валових витрат за ІІІ-й квартал 2008 року на 94487 грн. не грунтується на даних будь-яких первинних документів та жодним чином не підтверджує факту правопорушення. Валові витрати сформовані позивачем за результатами договірних відносин з ТзОВ «Профліга» повязані із господарською діяльністю Товариства, оскільки послуги із супроводу вантажу, послуги з перевірки комплектності продукції та послуги повязані із вивченням ринку електрообладнання є послугами, які безпосередньо повязані із продажем продукції, що відповідно п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає позивачу право на формування валових витрат з їх вартості. Вважає, що відповідачем не встановлено факту їх ненадання контрагентом. Крім цього, вважає, що донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість є безпідставними, так як всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а суми податку сплачені ним у повній мірі при придбанні послуг, а тому він не повинен нести відповідальності за неналежне виконання контрагентом обовязків платника ПДВ у вигляді позбавлення права на податковий кредит.

Стосовно донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, позовні вимоги обґрунтовує тим, що а кт перевірки не містить жодних обґрунтувань висновку про порушення п.п.6.5.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Стосовно порушень при виплаті зарплати працівнику ОСОБА_3, то такій особі заробітна плата Позивачем взагалі не виплачувалась. Стосовно застосування податкової соціальної пільги при виплаті заробітної плати СПД-фізичним особам, вважає, що Закон в імперативному порядку зобовязує роботодавця прийняти відповідну заяву працівника, якому виплачується заробітна плата та застосовувати податкову соціальну пільгу при її виплаті. Натомість, Інструкція «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» («Обєкти оподаткування»), затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12, визначає обовязок відображення таких виплат та отриманих пільг самими фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності при поданні податкових декларацій та надає податковим органам повноваження щодо перевірки дотримання закону при визначенні обєктів оподаткування. А тому вважає, що донарахування податкових зобовязань мало би бути проведено таким фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності.

Крім цього, вважає, що податкове зобовязань по податку з власників транспортних засобів, ним за І-ший квартал 2009 року сплачене. Щодо застосування штрафних санкцій, то в даному випадку позивачем вказано на порушення порядку їх застосування з огляду на ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, просить в ньому відмовити, посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні на підставі чинного законодавства, так як різниця між витратами на придбання товарів (робіт, послуг) відображених в декларації з податку на прибуток і бухобліку складає 94487 грн., а тому підприємством завищено валові витрати за ІІІ квартал 2008 року. Позивачем порушено п.7.4.4 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість», так як ним було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості витрат, що не повязана з господарською діяльністю платника податку, зокрема ТзОВ «Західпромелектро» включило податок на додану вартість з отриманих послуг від ТзОВ «Профліга» за період 2007-2008 років, однак ТзОВ «Профліга» з березня 2008 року не подає звітності. Крім цього, позивачем в порушення п.6.5.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було застосовано соціальну пільгу до працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_4, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 77 грн. 26 коп., а також працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4 при утриманні податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати застосовувалась податкова соціальна пільга, хоча вищевказані працівники зареєстровані в якості субєктів підприємницької діяльності-фізичних осіб. Також, позивачем в порушення ст.ст.2, 3, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин» до Державної податкової служби у Личаківському районі м.Львова не було подано розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, не нараховано податку, хоча на підприємстві на балансі перебуває ІЖ 2717-230-24 та ОСОБА_7 4.

В судовому засіданні, представник позивача, позов підтримав, просить його задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позов не визнав, просить в ньому відмовити, посилається на підстави викладені в запереченні проти позову.

Заслухавши сторони, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Західпромелектро» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 262/23-2/31526630 від 30.06.2009 року, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2009 року № 0001472320/0/16457, яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 73302 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 36412 грн. 10 коп.; № 0001482320/0/16456, яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 70128 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 35064 грн.; № 0001511720/0/16529, яким визначено податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2524 грн. 28 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 5048 грн. 56 коп; № 0001521720/0/16528, яким визначено податкові зобовязання по податку з власників транспортних засобів в сумі 108 грн. 75 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 340 грн.

Визначення податкових зобовязань з податку на прибуток ґрунтується на висновках акту перевірки про порушення п.5.1, п.5.2.1, п.5.3.2, п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, податковим органом в акті вказано, що позивачем зайво віднесено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг отриманих від ТзОВ «Профліга» у IV-му кварталі 2007 року I-му, ІІІ-му та IV-му кварталах 2008 року на загальну суму 350640 грн. Такий висновок відповідачем обґрунтовується тим, що позивачем не надано до перевірки звіт про проведені маркетингові послуги, а акти приймання-передачі послуг, вважає не можуть бути первинними документами з огляду на невідповідність їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88.

Крім цього, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат у ІІІ-му кварталі 2008 року на 94487 грн., вказуючи про встановлену в ході проведення перевірки різницю між валовими витратами по податковому та бухгалтерському обліку на вказану суму, однак, при цьому в акті не вказано, яку норму закону позивачем порушено в цій частині.

Визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість проведено на підставі висновків про порушення позивачем п.1.7, п.1.8 ст.1, п.7.2.3, п.7.3.1, п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у зайвому віднесенні до податкового кредиту ПДВ в сумі 70128 грн. за жовтень грудень 2007 року, березень, серпень- листопад 2008 року за податковими накладними виписаними ТзОВ «Профліга». Висновок про порушення Позивачем норм податкового законодавства в цій частині грунтується на тому, що ТзОВ «Профліга» з березня 2008 року не подає звітності, що, на думку органу державної податкової служби, свідчить про відсутність господарської діяльності, а також у звязку із тим, що кількість працюючих на даному підприємстві становить 4 чоловіки.

Щодо податку з доходів фізичних осіб, то підставою для визначення податкових зобовязань стали висновки відповідача про порушення підприємством п.6.3.2, п.6.3.3, п.6.5.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку із неправомірним застосуванням податкової соціальної пільги при виплаті заробітної плати працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які є підприємцями. Як випливає із акту, дані порушення призвели до заниження Позивачем сум податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 2524 грн. 28 коп.

Щодо податку по податку з власників транспортних засобів, підставою для донарахування податкових зобовязань відповідачем, вказано факт неподання розрахунку з податку за І-й квартал 2009 року та несплата податку за вказаний період в сумі 108 грн. 75 коп., що стало підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 340 грн.

Як вбачається із акту перевірки, відповідачем зазначено, що різниця між витратами на придбання товарів (робіт, послуг) відображеними в декларації з податку на прибуток за три квартали 2008 року складає 94487 грн., що вказує про завищення валових витрат за це податковий період на 94487 грн.

Відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Правила та обмеження стосовно віднесення до складу валових витрат вартості певних товарів (робіт, послуг) встановлені п.5.1, п.5.2.1 та п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, акт перевірки, при цьому, не містить жодних посилань на будь-які первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що вказували б на факти завищення валових витрат відповідно до вимоги ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на це, можна зробити висновок, що відповідачем в даному випадку не зафіксовано порушення, яке б стало підставою для висновку про завищення валових витрат та підставою для визначення податкових зобовязань в порядку «б» п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стосовно валових витрат з вартості послуг отриманих від ТзОВ «Профліга», слід зазначити наступне. Як вбачається із фактичних обставин справи, позивачем з вказаним контрагентом укладено договори від 02.01.2007 року № 0101/01 та від 03.01.2008 року № 0103/02. В межах зазначених договорів виконавець зобовязався надавати послуги повязані із транспортуванням товарів позивача (транспортно-експедиційні), передпродажною підготовкою товарів та послуг повязаних із забезпеченням позивача інформацією необхідною для ведення торгівлі, зокрема, щодо вивчення ринку електрообладнання. За результатами виконання даних договорів сторонами оформлено акти приймання-передачі послуг.

Обґрунтовуючи підстави зменшення валових витрат, відповідач в акті вказує, що акти виконаних робіт не містять певних реквізитів, що суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, що на його думку, виключає можливість формування на підставі них валових витрат. Крім цього, в акті перевірки зазначено про те, що позивачем не надано до перевірки письмові звіти як додатку до зазначених актів виконаних наданих послуг. Це, на його думку вказує на порушення підприємством вимог п.5.2.1 та п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з наказу ТзОВ «Західпромелектро» від 09.07.2009 року № 0907/01 за неналежне виконання службових обовязків щодо надання до перевірки всіх первинних та бухгалтерських документів попереджено головного бухгалтера про те, що у випадку допущення аналогічних недоліків при перевірках контролюючих органів у майбутньому, до неї будуть застосовані заходи дисциплінарного впливу та заборонено підписувати акти податкових органів без участі керівника підприємства.

При цьому, слід зауважити, що акт перевірки не містить жодних обґрунтувань зменшення валових витрат, які стосуються вартості послуг по супроводу вантажу та копії звітів по наданих послугах з перевірки комплектності електроінсталяційного обладнання, що є порушенням п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 та вказує на необґрунтованість підстав зменшення валових витрат в цій частині .

Згідно з п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 вищевказаної статті.

До таких обмежень, згідно пункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності та згідно пункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищевказаного Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються ст.11 вищевказаного Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.11.2.1 ст.11 даного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). За договорами про надання послуг, датою фактичного їх отримання є дата підписання сторонами акту здачі-приймання.

Як вбачається з матеріалів перевірки, не вбачається встановлення факту невиконання ТзОВ «Профліга» зобовязань за договорами, доказів такого невиконання Відповідачем не подано і вході судового розгляду справи. Не містить акт перевірки і висновків щодо неповязаності цих витрат з господарською діяльністю позивача. Крім того, наявними є первинні документи - акти приймання-передачі послуг та банківські документи, які підтверджують оплату Позивачем їх вартості, що спростовує висновки відповідача про порушення позивачем п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не допущено порушень порядку формування валових витрат у IV-му кварталі 2007 року I-му, ІІІ-му та IV-му кварталах 2008 року, а у відповідача були відсутні правові підстави для визначення податкових зобовязаннь з податку на прибуток в сумі 73302 грн. та застосування штрафних санкції в сумі 36412 грн. 10 коп. на підставі п.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001482320/0/16456 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість. Як вбачається із розділу 3.2.2 акту перевірки, відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем правил ведення податкового обліку по ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту жовтень грудень 2007 року, березень, серпень-листопад 2008 року всього на суму 70128 грн. При цьому, ним вказано про неправомірність віднесення до податкового кредиту лише сум ПДВ за податковими накладними виписаними ТзОВ «Профліга». Підставою для зменшення податкового кредиту стало те, що ТзОВ «Профліга» з березня 2008 року не подає звітності, не здійснює господарської діяльності, а кількість працюючих на даному підприємстві становить 4 особи.

Відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.7.5.1 ст.7 вищевказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.4.4 ст.7 вищевказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Однак, як вбачається з акту перевірки, відповідачем не встановлено, що послуги з вартості яких сформовано податковий кредит не повязані із господарською діяльністю позивача. Крім цього, в акті перевірки органом державної податкової служби зафіксовано наявність податкових накладних ТзОВ «Профліга», факт сплати сум податку за даними податковими накладними підтверджений банківськими документами.

У розділі 4 «Висновок» акту перевірки вказано про порушення Позивачем п.1.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», які дають визначення понять та не врегульовують поведінки платників податку. Щодо п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону то дані норми врегульовують дії продавця, а отже Позивачем, як покупцем вони не могли бути порушені.

Таким чином, суд вважає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2009 року за № 0001482320/0/16456 слід визнати неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.07.2009 року за № 0001511720/0/16529 по податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Як вбачається з розділу 3.5.3 акту перевірки не містить обґрунтувань, щодо заниження сум податку за серпень 2008 року при оподаткуванні доходів ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відповідачем в порушення п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 не обґрунтовано у чому полягає суть порушення п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Стосовно інших порушень, позивачем до матеріалів справи додано довідку про найманих працівників, які за трудовими договорами працювали на ТзОВ «Західпромелектро» протягом перевірених періодів та копії заяв працівників про застосування податкової соціальної пільги при виплаті їм заробітної плати. З вищенаведених документів вбачається, що на підприємстві відсутній працівник ОСОБА_3, а отже висновки відповідача в акті про порушення порядку утримання податку при виплаті заробітної плати даній особі не можуть відповідати дійсності, а донарахування податкового зобовязання в цій частині слід вважати неправомірним.

Щодо заниження сум податку внаслідок застосування при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 внаслідок неправомірного, на думку відповідача, застосування податкової соціальної пільги, суд виходив з наступного. Відповідно до п.6.3.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно з п.6.3.2 ст.6 вищевказаного Закону, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Зазначена норма Закону зобовязує працедавця прийняти та застосовувати податкову соціальну пільгу. При цьому, п.6.2.3 ст.6 Закону не дозволяє відмовити працедавцю у прийнятті такої заяви з огляду на ті чи інші обставини.

Відповідно до ч.1 ст.13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом Головної державної податковї інспекції України від 21.04.1993 року № 12, оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Згідно із ч.2 ст.13 Інструкції, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у частині першій цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Пункт 14.3 вищевказаної Інструкції визначає, що оподаткування доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється, зокрема, на підставі податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік); матеріалів перевірок діяльності таких осіб, проведених податковими органами; отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податків, а також суми утриманих з них податків за встановленою формою.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, оскільки перевіркою не встановлено фактів отримання ОСОБА_5, Наймущиним, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у спірні податкові періоди доходів від підприємницької діяльності, у відповідача були відсутні правові підстави для висновків про порушення позивачем вимог п.«е» п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону. В даному випадку донарахування може бути здійснено фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності , які самостійно несуть відповідальність за сплату податку.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001521720/0/16528, слід зазначити наступне.

Як вбачається з платіжного дорученням № 1957 від 24.04.2009 року, позивачем сплачено 150 грн. податкового зобовязання по податку з власників транспортних засобі за І-ший квартал 2009 року, а тому донарахування відповідачем суми податку в розмірі 108 грн. 75 коп. (основний платіж) та застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставними.

При визначенні решти суми штрафних санкцій відповідачем вони, застосовані на підставі п.17.1.2 ст.17 Закону України «Про податок на додану вартість», однак п.17.1.2 ст.17 вищевказаного Закону, визначає, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків, за підставами викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 ст. 4 вищевказаного Закону, додатково до штрафу, встановленого пунктом 17.1.1, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобовязання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак як вбачається з податкового повідомлення-рішення № 0001521720/0/16528 від 09.07.2009 року , сума податкового зобовязання у ньому визначена на підставі підпункту «б» п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2009 року за №№ 0001472320/0/16457, 0001482320/0/16456, 0001511720/0/16529, 0001521720/0/16528 Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постановив виготовлено 27 вересня 2009 року.

Головуючий Ланкевич А.З.