Постанова № 74387788, 30.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/3074/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 травня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду ухваленого 08 листопада 2017 року головуючою суддею Морозовою Н.Л. за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –

встановив:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідачем станом на 17.05.2017 року має місце заборгованість на загальну суму 14237,94 грн., яку і просив стягнути з нього.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 08 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішення, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що банком надано належні докази укладення кредитного договору. Відсутність підпису позичальника на Умовах не свідчить про те, що він з ними не ознайомлений.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять Кредитного договору на який посилається позивач. Доказів того, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанк в письмовій формі з матеріалів справи встановити неможливо через нечитабельність документів.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Встановлено, що 14 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 було підписано Заяву № б/н про надання банківських послуг де зазначено базову відсоткову ставку за кредитним лімітом 3% на місяць та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льотного періоду». На підставі даних документів, ОСОБА_2 видано кредитну карту за № 4149437315059756 «VISA Classic», яка поновлюється.

У даній Заяву № б/н зазначено, що ОСОБА_2 ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також, Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку. ОСОБА_2 погодився із тим, що дана заява разом з Пам?яткою надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком Договір про надання банківських послуг. Як Заява № б/н про надання банківських послуг, так і Довідка про умови кредитування підписані ОСОБА_2.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, ст. 638 ЦК України.

Та ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з вимог наведених норм у сукупності з наявними у справі документами, які надано позивачем, колегія суддів дійшла до думки, що між ПриватБанк та ОСОБА_2 мало місце укладення 14.10.2008 року Договору приєднання про надання банківських послуг. А тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення кредитного договору та його умов між сторонами.

Та обставина, що Умови та Правила надання банківських послуг не підписані ОСОБА_2 не може свідчити про не укладення між сторонами Договору приєднання про надання банківських послуг від 14.10.2008 року. Оскільки у Заяві № б/н від 14.10.2008 року, яку підписав ОСОБА_2 міститься посилання на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Тобто, даною Заявою № б/н не передбачено, що ОСОБА_2 зобов’язаний підписати Умови та Правила надання банківських послуг.

Банком надано Виписку про рух коштів на картковому рахунку, зокрема і за № 4149437315059756. З якого вбачається, що ОСОБА_2 активно користувався банківським продуктом – карткою із встановленим кредитним лімітом, постійно знімаючи готівку, та вносячи кошти на погашення заборгованості, а.с. 138-150. Тобто, вчинення таких дій є неможливим без наявності у відповідача картки, що спростовує твердження останнього про неотримання кредитної картки.

За загальними правилами, що випливають з положень ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610, 614, 622-625, 1054 ЦК України, цивільні права та обов’язки, виникають, зокрема, з договорів, і повинні належно виконуватися; позичальник зобов’язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов’язання, стягнення неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов’язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в т.ч., вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки.

Проте, ОСОБА_2 не виконує належно свої зобов’язання перед ПриватБанком за Договором про надання банківських послуг № б/н від 14.10.2008 року, що призвело до утворення заборгованості.

Виходячи з Розрахунку заборгованості за Договором № б/н від 14.10.2008 року, в ОСОБА_2 станом на 17.05.2017 року наявна заборгованість по кредитним платежам на загальну суму 14237 грн. 94 коп., яка складається з суми 3218,53 грн., тіла кредиту; суми 4215,49 грн., відсотків за користування кредитом; суми 5649,73 грн., пені; суми 500,00 грн., штрафу (фіксована частина) та суми 654,19 грн., штрафу (процентна складова), а.с. 8-9.

Правильність такого розрахунку не оспорюється відповідачем, так-як контр-розрахунку останнім не надано суду, а тому, він береться до уваги колегією суддів.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що пред’явлений позов доведений належними доказами, а тому, підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, заочне рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору на загальну суму 3360 грн., з якої сплачено за пред’явлення позову суму в розмірі 1600 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 1760 грн..

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08 листопада 2017 року, скасувати, та позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.10.2008 року, що утворилась станом на 17.05.2017 року на загальну суму 14237 грн. 94 коп. з яких сума 3218,53 грн., тіла кредиту; сума 4215,49 грн., відсотки за користування кредитом; сума 5649,73 грн., пені; сума 500,00 грн., штрафу (фіксована частина) та сума 654,19 грн., штрафу (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 3360 грн. 00 коп., судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 червня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді