Постанова № 7438746, 08.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-2729/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

при секретарі Гіщинській С.Я.

з участю

представника позивача Завалишина Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.02.2009 року № 0000351742/0/17-123 та від 13.03.2009 року № 0000351742/1/17-123.

Посилається на те, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку відокремленого підрозділу без права юридичної особи «Рівенська дистанція колії» Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 року. За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 04.02.2009 року № 77/23-400/01070860 . На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2009 року № 00003517442/0/17-123, яким позивачу визначено податкове зобовязання за основним платежем в розмірі 626 грн. 41 коп. та 1252 грн. 82 коп. штрафних санкцій. За наслідками апеляційного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення, відповідачем винесено повторне податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 року № 0000351742/1/17-123. Вважає, вищевказані податкові повідомлення рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, так як, якщо робота працівника носить роз'їзний характер, його поїздки не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням. При цьому, виплата відповідних надбавок прирівнюється за своєю сутністю до виплати добових відрядженому і відповідно до п.4.3.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не відноситься до складу доходів фізичних осіб, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він просить в ньому відмовити, посилається на те, що підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має розїзний (пересувний) характер, тобто службові поїздки працівників не відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі з встановленням переліку відповідних посад та професій, розміру вказаних надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення) працівникам за день, встановлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Таким чином, з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має розрізний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, однак від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а тому суд ухвалив справу розглядати без його участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст.2 вищевказаного Закону в структуру заробітної плати входять і нші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Пунктом 3.16. розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5, визначено, що до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999 року «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер», встановлено, що надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз'їзний характер встановлюється у розмірах, передбачених Колективним договором або за погодженням із замовником і не можуть перевищувати граничні норми витрат, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», а для працівників, робота яких проводиться постійно в дорозі або має роз'їзний характер за межами України граничний розмір надбавок не повинен перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, установлених для відряджень за кордон.

Пунктом 3 вищевказаної Постанови передбачено, що витрати на проїзд до місця проживання і назад, а також на найом житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном».

Норми відшкодування витрат для відряджень установлені постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном» лише у вигляді добових, отже надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

Згідно із загальними положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Міністерства фінансів № 59 від 13.03.1998 року, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», а витрати на проїзд та проживання відшкодовуються лише за наявності підтверджуючих документів, що передбачено і в Постанові Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999 року.

Таким чином, якщо робота працівника носить роз'їзний характер, його поїздки не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням. При цьому, виплата відповідних надбавок прирівнюється за своєю сутністю до виплати добових відрядженому і відповідно до п.4.3.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не відноситься до складу доходів фізичних осіб, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.4.3.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 вищевказаного Закону.

Таким чином, виплати за роз'їзний характер роботи за своїм характером та призначенням аналогічні до добових витрат при відрядженні. В свою чергу, добові витрати не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому і виплати за роз'їзний характер роботи не можуть оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб, оскільки такі виплати є компенсацією за роз'їзний характер роботи, а не доходом працівника.

Крім цього, процедура виплати такої компенсації на залізничному транспорті врегульована «Положенням про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту, робота яких постійно проходить в дорозі або має розїзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, в тому числі при розїздах за межі України», затвердженим Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» від 10.06.2002 № 285-Ц. Відповідно до вищевказаного Положення, працівникам, робота яких постійно проходить в дорозі або має розїзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць виплачується надбавка в розмірі 50% добових, встановлених при відрядженнях в межах України, за кожну добу знаходження в розїздах. При цьому час, проведений працівниками в поїздці, включаючи працівників, які обслуговують приміські поїзди, та розїздах, який складає 12 і більше годин, але менше цілої доби, враховується як одна доба.

Відповідно до п.8 вищевказаного положення підставами для виплати надбавки являються відомість обліку розїздів (ф. ФРУ-12), маршрутні листки, план-графіки, журнали обліку тощо, тобто ті документи, які підтверджують виїзди і їх тривалість, причому форми документів, які підтверджують виїзд і його тривалість, визначаються керівником підприємства чи відокремленого підрозділу.

Крім цього, як вбачається з листа Державної податкової адміністрації України від 08.06.2004 N 4528/6/17-3116, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон", Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. N 218/2658, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених п.4.3.2 ст. 4 Закону.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що слід визнати нечинним та скасувати оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне № 0000351742/0/17-123 від 16 лютого 2009 року та № 0000351742/1/17-123 від 13 березня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2009 року.

Головуючий Ланкевич А.З.