Постанова № 74386665, 30.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/848/18 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/2108/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 30.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Суханової Є.М.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво – Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2018 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини з матір’ю та стягнення аліментів на утримання дитини,-

встановила:

у січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Києво – Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини з матір’ю та стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Києво – Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2018 року відкрито провадження у вищезазначеній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що він є громадянином ОСОБА_4 з 2000 року та постійно проживає на території держави ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4, поштовий індекс 8828260. Факт належності ОСОБА_2 до громадянства ОСОБА_4 з 2000 року та факт постійного проживання в ОСОБА_4 підтверджується витягом з реєстрових записів актів громадського стану обліку населення ОСОБА_4.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що від шлюбу з позивачем сторони мають дочку – ОСОБА_2 Беатріс, щодо визнання місця проживання якої подано позов, є громадянкою ОСОБА_4 та постійно проживає на території держави ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4, поштовий індекс 8828260.

ОСОБА_5 є громадянкою України, перебуває у шлюбі з відповідачем – громадянином ОСОБА_4 має останнє постійне спільне місце проживання з відповідачем у державі ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4, поштовий індекс 8828260, а також станом на жовтень 2017 року отримувала виплати на території держави ОСОБА_4 за згаданим місцем проживання.

Апелянт, вважає, що позивач подаючи позов до суду навмисно не зазначила нерезидентський статус відповідача, умисно недобросовісно, без надання будь-яких доказів, з метою введення суду в оману та, одночасно, з метою усунення від участі ук судовому процесі відповідача, зазначила адресу за якою відповідач ніколи не проживав, не перебував, та не був зареєстрований, а саме – 08150, Київська область, Києво – Святошинський район, м.Боярка, вул. Садова, 27. Зазначена адреса є адресою проживання батьків позивача та адресою її тимчасового перебування на території України.

ОСОБА_3 не було надано документального підтвердження того, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування в Україні відповідача є адреса у м. Боярці або інше місце, яке територіальною юрисдикцією відноситься до Києво – Святошинського районного суду Київської області.

З інформації отриманої з веб-сайту «Судова влада» вбачається, що позовна заява ОСОБА_6 від 23.01.2018 року надійшла у провадження судді Києво – Святошинського районного суду Київської області який раніше здійснював провадження по справі № 369/14058/17.

Апелянт, стверджує, що з ухвали від 21.12.2017 року по справі №369/14058/17 суддя на час постановлення оскаржуваної ухвали достеменно був обізнаний про наявність земного елементу у аналогічному позові з тими ж самими сторонами, оскільки вимагав надання позивачем суду примірника позовної заяви з додатками для відповідача з нотаріально засвідченим перекладом на іврит чи арабську мову.

Також, судом першої інстанції не було додержано приписів ч.6 ст.187 ЦПК України щодо запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Апелянт стверджує, що постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права призвело до порушення права відповідача на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Крім того, з огляду на те, що у справі присутні два іноземні елементи, а саме відповідач – ОСОБА_2 – громадянин ОСОБА_4 та його донька – ОСОБА_2 Беатріс – громадянка ОСОБА_4 (щодо визначення місця проживання якої подано позов), цивільне судочинство має здійснюватись з врахуванням приписів Закону України «Про міжнародне приватне право» включаючи визначення підсудності спору.

Також у справі відсутні жодні докази спільного проживання сторін на території України; наявності (або відсутності) угоди , згідно якої сторони передбачили підсудність заяви про визначення місця проживання дитини судам України або іноземним судам; не надано доказів, станом на день звернення до суду, щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або місця перебування відповідача ОСОБА_2 за вказаною у позові адресою; документів, які посвідчують домовленісті подружжя про розгляд заяви за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Апелянт зазначає, що у суді з сімейних справ м.Ейлат, ОСОБА_4 є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Просив скасувати ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2018 року.

В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що в матеріалах справи міститься довідка про реєстрацію місця проживання особи – ОСОБА_2 Беатріс № 1096 від 26.12.2017 року за адресою Київська область, Києво – Святошинський район, м. Боярка, вул. Садова, буд. 27. Однак, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Позивач – ОСОБА_3 є законним представником ОСОБА_3 Беатріс, як її мати. Відповідач – ОСОБА_2 є законним представником ОСОБА_2 беатріс, як її батько.

Згоди на реєстрацію ОСОБА_2 Беатріс за адресою Київська область, Киэво – Святошинський район, м. Боярка, вул. Садова, буд. 27, законний представник ОСОБА_2 не надавав та дызнався про порушення своїх прав після ознайомлення його представників з матеріалами судової справи № 369/848/18.

У своєму відзиві ОСОБА_3 посилається на те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та такою, що не має підстав для задоволення.

ОСОБА_3 зазначає, що вказівки апелянта на те, що дочка ОСОБА_7 громадянкою ОСОБА_4 і постійно проживає на території ОСОБА_4, не відповідає дійсності та спростовується доданою до позовної заяви довідкою Надзвичайного і Повноважного Посла України в державі ОСОБА_4 від 30.11.2017 року, згідно з якою ОСОБА_5 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована як громадянка України 30.11.2017 року.

Факт проживання дитини ОСОБА_7 в Україні станом на час звернення до суду було підтверджено доданими до позовної заяви актом обстеження житлових умов від 04.01.2018 року, в якому було комісією встановлено факт проживання дочки сторін із позивачем за адресою: Київська область, Києво – святошинський район, м. Боярка, вул. Садова, 27 та довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 за вищезазначеною адресою за №1096 від 26.12.2017.

Також зазначає, що твердження апелянта про те, що статус ОСОБА_3 як позивача, підлягає перевірці у зв’язку з наявністю доказів про отримання нею посвідки на постійне проживання у државі ОСОБА_4 та отримання нею виплат на території держави ОСОБА_4, не відповідає логіці, оскільки до позовної заяви було додано паспорт громадянина України, довідку про реєстрацію місця проживання в Україні, а також довідку з місця роботи в України.

Позивач стверджує, що вона є резидентом України та проживає на території України.

ОСОБА_5 стверджує, що вона зареєстрована та проживає за адресою: Київська область, Києво – Святошинський район, м. Боярка, вул. Садова, 27. Разом з позивачем за вищезазначеною адресою проживає та зареєстрована малолітня дочка ОСОБА_3 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначає, що обоє вони є громадянами України.

Також, твердження апелянта про те, що їх спільна дочка була зареєстрована 26.12.2017 року за адресою: Київська область, Києво – Святошинський район, м. Боярка, вул. Садова, 27, без його згоди як законного представника незаконно, не відповідають дійсності, так як до позовної заяви було додано апостильований переклад дозволу апелянта на супровід дитини, складений 18.07.2017 року та дійсний 15.03.2022 року, яким апелянт дав згоду на поїздки за кордон ОСОБА_4 – Україна – ОСОБА_4 ОСОБА_3 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у супроводі позивача і дав їй дозвіл вирішувати всі питання стосовно спільної дочки, які можуть виникнути під час поїздок.

Просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Києво – Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2018 року про відкриття провадження залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а також дотримані правила підсудності.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щор виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на ч. 1 ст.23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Частиною 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно зі ст.497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

За приписами п. 4 ч. 1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3., м. Боярка, вул. Садова, 27. Разом з нею, за цією ж адресою проживає та зареєстрована її малолітня донька ОСОБА_3 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Спір про стягнення аліментів на утримання дитини може розглядатись за вибором позивача за її зареєстрованим місцем проживання.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відкриття провадження по справі.

Висновки суду в оскаржуваній ухвалі відповідають вимогам закону, матеріалам позовної заяви та заявленим вимогам у справі.

Ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена виключно з підстав порушення правил підсудності, тому викладені в апеляційній скарзі доводи на думку колегії суддів не є переконливими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Києво – Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2018 року про відкриття провадження залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді