Постанова № 74386577, 29.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5124/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/2134/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 29.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2018 року м. Київ

Справа № 359/5124/17-ц

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шуляк Д.О.

позивач – ОСОБА_4,

відповідач – Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (апелянт),

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Журавського В.В., від 01 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про скасування наказу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт (далі також ДП МА) «Бориспіль» щодо оголошення їй догани. Обґрунтувала його тим, що працює у відповідача на посаді головного спеціаліста з питань оподаткування податком на прибуток підрозділів, підпорядкованих головному бухгалтеру.

28 березня 2017 року наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_5 №11-07/1-487/п їй оголошено догану за невиконання розпорядження головного бухгалтера від 24 лютого 2017 року в частині оформлення протоколу про хід наради та прийняті рішення щодо аналізу сумнівної заборгованості на рахунку «Розрахунки з бюджетом по податку на прибуток», чим порушено вимоги пункту 4.31 розділу посадові обов’язки посадової інструкції головного спеціаліста з питань оподаткування податком на прибуток №14-05/2-1 від 28 серпня 2015 року. Підставою для накладення дисциплінарного стягнення стала службова записка головного бухгалтера від 23 березня 2017 року №14-10-630.

Вказала, що належним чином виконувала свої посадові обов’язки, а тому винною себе у порушенні трудової дисципліни не вважає.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2018 року позов задоволено. Скасовано наказ генерального директора ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_6 від 28 березня 2017 року № 11-07/1-487/п про оголошення догани ОСОБА_4 Розподілено судові витрати.

ДП МА «Бориспіль» не погодилось з рішенням суду та подало апеляційну скаргу. Просило скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Вважав, що рішення судом постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджене таке.

ОСОБА_4 працює в ДП МА «Бориспіль» на посаді головного спеціаліста з питань оподаткування податком на прибуток підрозділів, підпорядкованих головному бухгалтеру.

Згідно з п. 14.1 протоколу від 29 грудня 2016 року № 01-07-171 інвентаризаційною комісією ДП МА «Бориспіль» на ОСОБА_4, було покладене завдання провести роботу спільно з юридичною службою щодо аналізу наявної сумнівної заборгованості на рахунку 641.1 «Розрахунки з бюджетом по податку на прибуток» та відобразити в бухгалтерському обліку відповідно до вимог чинного законодавства. Про результати проведеної роботи повідомити голову інвентаризаційної комісії в термін до 30 квітня 2017 року.

Згідно з п. 4.31 Посадової інструкції від 28 серпня 2015 року № 14-05/2-1, затвердженої заступником генерального директора з економіки та фінансів ОСОБА_7, головний спеціаліст з питань оподаткування податком на прибуток виконує інші вказівки та доручення головного бухгалтера, які безпосередньо відносяться до даної ділянки роботи.

Розпорядженням від 24 лютого 2017 року № 14-08-3 «Щодо виконання рішень інвентаризаційної комісії» головний бухгалтер зобов’язав позивача організувати в термін до 02 березня 2017 року проведення наради спільно з юридичною службою щодо аналізу наявної на момент проведення обов’язкової інвентаризації сумнівної заборгованості на рахунку 641.1 «Розрахунки з бюджетом по податку на прибуток», хід наради та прийняті рішення відобразити у відповідному протоколі, який надати головному бухгалтеру протягом трьох робочих днів з дня проведення наради; забезпечити виконання відповідних прийнятих протокольних рішень за результатами проведеної наради; повідомити секретаря інвентаризаційної комісії в термін до 30 квітня 2017 року про проведену роботу з наданням підтверджуючих документів.

Наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_5 від 28 березня 2017 року № 11-07/1-487/п у зв’язку з невиконанням розпорядження головного бухгалтера від 24 лютого 2017 року, в частині оформлення протоколу про хід наради та прийняті рішення щодо аналізу сумнівної заборгованості на рахунку «Рахунки з бюджетом по податку на прибуток», чим порушено вимоги п. 4.31 розділу Посадові обов’язки Посадової інструкції головного спеціаліста з питань оподаткування податком на прибуток №14-05/2-1 від 28 серпня 2015 року, відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, ОСОБА_4 оголошено догану.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, міськрайонний суд виходив з того, що притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з цим висновком районного суду, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

За приписами ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником, без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов'язок. При визначенні виду стягнення враховуються і попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов'язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов'язковому порядку вказуються мотиви застосування стягнення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з’ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Розглядаючи спір, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази щодо їх належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, в тому числі й тим, на які посилається апелянт і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано задовольнивши позов.

В порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу для відмови у задоволенні позову.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач до застосування дисциплінарного стягнення письмові пояснення від позивача не відібрав, повне і всебічне з’ясування усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку не провів, доводи апеляційної скарги, про дотримання апелянтом при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача норм трудового законодавства не відповідають вимогам ст. 149 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до оцінки особистісних якостей позивача та відповідача і помилкового тлумачення норм права, тому також не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять порушення ним норм трудового, цивільного або цивільно-процесуального законодавства, що тягнуть за собою скасування або зміну судового рішення.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 1) ч. 1 ст. 374, ст. ст. 268, 375, 367, 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2018 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: