Рішення № 74386433, 31.05.2018, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2595/17

Провадження № 2/376/487/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді – Клочко В.М.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Центуріон плюс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок грубого порушення правил перевезення, -

ВСТАНОВИВ

31.10.2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Центуріон плюс» у якому просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 120 грн. та позбавити відповідача ліцензії на право перевезення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ветераном ОВС, учасник бойових дій та інвалід війни 2-ої групи і згідно положень п. 7 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на безкоштовний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту.

ПП «Центуріон плюс» надає послуги із здійснення пасажирських перевезень, а саме на маршруті м. Сквира Київської області – м. Київ.

31.01.2017 року у нього в особистих потребах виникла необхідність поїздки із м. Київа до м. Скира Київської області та в звортньому напрямку, але відповідач безпідставно відмовив йому у безкоштовному проїзді у зв’язку з чим він був змушений сплатити повну вартість проїзду. Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують гарантовані йому державою пільги.

У судовому засідані позивач посилаючись на вимоги Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 37 Закону України « Про автомобільний транспорт» та положення ст. 1167 ЦК України просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано безперечних доказів про те, що саме він 31.01.2017 року користувався послугами з перевезення, які надаються ПП «Центаріон плюс» та водієм було відмовлено у безкоштовному проїзді, мав при собі посвідчення тощо.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з наступних підстав :

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач має право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також; залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про автомобільний транспорт", пасажир зобов'язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

- безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 24.04.2013 № 254, встановлено порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженими на те посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів.

З урахуванням наведеного суд, приходить до висновку, що посилання позивача на проїздні квитки, які містяться в матеріалпах справи не можуть слугувати безспірним доказом, що перевізником було відмовлено у безкоштовному проїзді тощо. Доказом порушення прав позивача на думку суду могли слугувати протоколи винесені правоохоронними або контролюючими органами тощо, а тому вважає за необхідне відмовити в повному обсязі у задоволені позовних вимог позивача.

При цому суд, враховує розяснення Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі викладеного та керуючись ст. 37,41,60 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. ст.2, 10, 49, 76, 77- 81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 282, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Центуріон плюс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок грубого порушення правил перевезення відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Клочко В.М.