Постанова № 74385593, 30.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-293/2011

Провадження № 22-ц/779/624/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

за участю секретаря Возняк В.Д.,

учасники справи: представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Гембусь – ОСОБА_1, представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Польської М.В., ухвалене 18 серпня 2016 року у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У липні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 5 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 180 000,00 доларів США зі сплатою 11,3 %. Термін повернення кредиту встановлено до 4 вересня 2037 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_4 тоді ж укладено договір іпотеки житлового будинку та двох земельних ділянок, які знаходяться за адресою: вул. Надрічна, 1а в с.Микитинці Івано-Франківської міської ради. Також між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором.

Проте ОСОБА_4 неналежно виконувала взяті на себе зобов’язання за договором, внаслідок чого станом на 23 червня 2009 року допустила заборгованість в загальному розмірі 196 951,37 доларів США, а також 15 140,15 грн штрафних санкцій.

Посилаючись на зазначені обставини, направлення відповідачам вимоги про дострокове погашення заборгованості за договором та солідарний обов’язок поручителя банк просив задовольнити позов.

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом. Посилаючись на те, що вона не підписувала та не укладала кредитний договір, кредитних коштів за ним не отримувала, а також не здійснювала його погашення, з урахуванням уточнень просила визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту та договір іпотеки, припинити іпотеку, виключити (вилучити) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження домоволодіння та земельних ділянок, виключити (вилучити) з Державного реєстру іпотек запис про реєстрацію договору іпотеки.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Останнім рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2016 року частково задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та зустрічний позов ОСОБА_4

Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту №11209309000 від 5 вересня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційно-інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4

Застосовано наслідки недійсності правочину: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 180 000,00 доларів США та накладено арешт на домоволодіння, земельні ділянки площею 0,0180 га та площею 0,0282 га, які знаходяться по вул. Надрічна, 1а в с. Микитинці Івано-Франківської міської ради.

Припинено іпотеку за договором іпотеки від 5 вересня 2007 року на домоволодіння, земельні ділянки площею 0,0180 га та 0,0282 га, які знаходяться за вищезазначеною адресою.

У задоволенні решти вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 4 червня 2015 року ОСОБА_4 не підписувала кредитний договір, отже її волевиявлення як учасника правочину було відсутнє. А тому договір про надання споживчого кредиту від 5 вересня 2007 року слід визнати недійсним та згідно із положеннями ст.ст. 216, 1057-1 ЦК застосувати наслідки його недійсності. Крім того, з ухваленням рішення про визнання недійсним кредитного договору припиняється також договір іпотеки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ПАТ «УкрСиббанк» подало 29 серпня 2016 року апеляційну скаргу, в якій посилалось на неповне з’ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Просило рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. При цьому апелянт вказував на помилковість висновку місцевого суду щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на укладення кредитного договору.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_2, частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк».

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2016 та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2016 року в частині зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, припинення іпотеки, виключення (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження домоволодіння та земельних ділянок скасовано.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, припинення іпотеки, виключення (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження домоволодіння та земельних ділянок, виключення (вилучення) з Державного реєстру іпотек запису про реєстрацію договору іпотеки відмовлено.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2016 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Верховний суд зазначив, що розглядаючи спір в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк», апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема не зробив ніяких висновків щодо наявності боргу за укладеним між сторонами кредитним договором та його розміру, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ПАТ «УкрСиббанк» - Гембусь –ОСОБА_1 доводи скарги в цій частині підтримала з наведених у ній мотивів.

Представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 – ОСОБА_2В та ОСОБА_3 доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_5 в засідання апеляційного суду не з’явився повторно будучи належним чином повідомленим, що згідно ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи в його відсутності.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147 – VІІІ від 3 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим апеляційний суд застосовує норми ЦПК України від 18 березня 2004 року, які діяли на час ухвалення оскаржуваного рішення. А справу переглядає в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов Договору про надання споживчого кредиту №11209309000, укладеного 5 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4, остання отримала кредит у сумі 180 000,00 доларів США, що за курсом Національного Банку України на день укладення договору дорівнює еквіваленту 909 000,00 грн, терміном до 5 вересня 2037 року (а.с.130-144, 145 т.2).

Пунктом 1.3. договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,30 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки діючий за цим договором в попередньому місяці.

Встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 5 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого передбачено відповідальність поручителя перед банком за виконання боржником усіх її зобов’язань за договором. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а.с.16 т.1).

Відповідно до статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість. У зв’язку із цим листом від 9 січня 2009 року №137-41/19 їй надіслано вимогу про погашення протягом 31 календарного дня з моменту одержання цього повідомлення простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1 999,45 доларів США та простроченої заборгованості по процентах в розмірі 7 890,90 доларів США. Також банком повідомлено про настання терміну дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі невиконання вимоги в зазначений термін починаючи із 32 дня з дати одержання цієї вимоги. Вказана вимога отримана позичальником 14 січня 2009 року (а.с.19 т.1).

Крім того, 15 січня 2009 року вимогу про дострокове повернення кредиту та процентів у зв’язку із неналежним виконанням кредитного договору впродовж 10-ти робочих днів з дати відправлення вимоги надіслано поручителю ОСОБА_5 (а.с.20 т.1).

Встановлено, що зазначені вимоги залишені відповідачами без задоволення, заборгованість не погашена. Відтак, АКІБ «УкрСиббанк», скориставшись своїм правом, передбаченим нормами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, 16 липня 2009 року звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 23 червня 2009 року заборгованість за кредитним договором складає 196 951,37 доларів США. З них, зокрема: 174 499,46 доларів США - заборгованість за кредитом; 22 451,91 доларів США - заборгованість за процентами, 15 140,15 грн штрафних санкцій, з яких 14 640,15 грн – пеня та 500,00 грн – штраф. Розмір заборгованості за кредитом та процентами підтверджується також і довідками – розрахунками (а.с.6 т.1, а.с.6-36 т.2).

Сума заборгованості відповідачами не оспорювалась.

Разом з тим, визначаючи розмір боргу за укладеним між сторонами кредитним договором апеляційний суд враховує наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 4.1. кредитного договору обумовлено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або процентів та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню у визначеному порядку.

Водночас у п. 4.3. кредитного договору передбачено сплату неустойки (штрафу) у розмірі 500,00 грн за порушення позичальником будь-якого із своїх зобов’язань, що встановлені пунктом 3.4.2. цього договору, в тому числі належним чином виконувати умови цього договору та вимоги банку, щодо реалізації останнім своїх прав.

Враховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вирішуючи питання щодо права позивача вимагати повернення кредиту в іноземній валюті, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статями 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 цього Декрету.

У зв’язку з вищенаведеним слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки вони є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи позивач має банківську ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.

З огляду на це суд вважає, що із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №11209309000 від 5 вересня 2007 року в розмірі 196 951,37 доларів США, з яких: 174 499,46 доларів США - заборгованість за кредитом; 22 451,91 доларів США - заборгованість за процентами, а також 500,00 грн штрафу.

У стягненні пені відповідно із вищевикладеним слід відмовити.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представників ОСОБА_4 щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості, оскільки остання не підписувала кредитний договір та не отримувала кредитні кошти.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року вбачається, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 суд касаційної інстанції виходив з того, що встановлення неналежності підпису останньої на кредитному договору у системному зв’язку з іншими письмовими доказами у справі не свідчить про відсутність волевиявлення на укладення кредитного договору. Наявність зафіксованих та погоджених між сторонами умов в інших документах, які містять підпис ОСОБА_4, навпаки свідчить про наявність волевиявлення та існування між сторонами зобов'язальних відносин щодо повернення кредитних коштів.

Окрім того, згідно з висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1198 від 4 червня 2015 року підпис від імені ОСОБА_6 розташований в графі «Підпис отримувача» в заяві про видачу готівки №51 від 5 вересня 2007 року виконаний самою ОСОБА_6 (а.с.157-162 т.2 ).

Не може також слугувати підставою для відмови у стягненні заборгованості з боржника сплата поручителям ОСОБА_5 коштів у розмірі 10 000,00 доларів США, оскільки відповідно до умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за кредитним договором.

Як передбачено п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, постановлене судом першої інстанції без дотримання вимог матеріального та процесуального права рішення в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позову, апеляційної скарги (99,03 % від суми заборгованості за кредитним договором) з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягає стягненню по 965,55 грн судових витрат, понесених у зв’язку із розглядом справи у суді першої інстанції та по 925,93 грн судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2016 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, (ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та ОСОБА_5, (ІНФОРМАЦІЯ_3, прож. ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, будинок 2/12, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість за кредитним договором №11209309000 від 5 вересня 2007 року станом на 23 червня 2009 року в розмірі 196 951,37 доларів США, з яких: 174 499,46 доларів США - заборгованість за кредитом; 22 451,91 доларів США - заборгованість за процентами, а також 500,00 грн штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 965,55 грн судових витрат, понесених у зв’язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 925,93 грн судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 1 червня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_7