Ухвала суду № 74383490, 31.05.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9903/14-к

1-кп/214/27/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - суді Прасолова В.М.

при секретарі - Усік М.О.

за участю прокурорів - Дикого Д.П., Козюри О.В.

за участю захисника - Орлова В.І., Верхуші Я.О.

за участю обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі справу за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 185 ч.2, 186 ч. 2 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.2, 186 ч.2 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дикий Д.П. подав до суду клопотання, в якому просить застосувати відносно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що за попередньою змовою з ОСОБА_4 близько 10.00 год. 29 січня 2015 року, діючи з корисливих мотивів, та реалізуючи свій злочинний намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна і звернення його на власну користь, знаходячись на ділянці місцевості біля буд №41., по вул. Подбєльського, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, попередньо розподілили між собою ролі наступним чином: ОСОБА_5 повинен був підштовхнути раніше незнайому йому дівчину ОСОБА_6, а ОСОБА_4 в цей час повинен був шляхом ривку відкрито викрасти у ОСОБА_6 мобільний телефон. Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розподіливши між собою ролі, відкрито викрали у потерпілої ОСОБА_6 мобільний телефон марки «ПрестижіоДуоМультіфон 4055 ДуоВайт» вартістю 1500 гривень, білого кольору, ІМЕІ невідомий, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_1 вартістю 25 гривень, на рахунку якої коштів не було, та карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_2, вартістю 10 гривень, на рахунку якої коштів ніяких теж не було, та флеш карткою ємкістю 16 Гб, вартістю 250 гривень, після чого з місця скоєння з викраденим зникли розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на власну користь. Внаслідок спільних злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_6 спричинено збитків на загальну суму 1785 гривень. Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.

Вказує, що обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення, підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_6, протоколом пред'явлення потерпілій ОСОБА_6 для впізнання ОСОБА_5, ОСОБА_4 за фотознімками, відеозаписом з камер відеоспостереження, показаннями свідка ОСОБА_7, протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_7 для впізнання ОСОБА_5, ОСОБА_4 за фотознімками, показаннями обвинуваченого ОСОБА_8, показаннями обвинуваченого ОСОБА_5, протоколам слідчого експерименту, проведного з підозрюваними ОСОБА_5, ОСОБА_4

2 жовтня 2017 відносно ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці. Строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не продовжувався. Вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Вказує, що у сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що ОСОБА_5, перебуваючи на свободі, вчинить інше кримінальне правопорушення. Наполягає, що вказаний ризик підтверджується наступним.

ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20.04.2005 року за ч.2 ст.190 КК України, ч.1 ст.309 КК України, вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.09.2009 року, вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.12.2013 року за ч.1 ст.185 КК України, вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08.09.2015 року за ч.2 ст. 190 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження №12015040750000302 ОСОБА_5, перебуваючи на свободі, 03.04.2015 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, за яке ОСОБА_5 засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу 08.09.2015 року.

Під час судового розгляду кримінального провадження №12015040750000302 ОСОБА_5 07.05.2015 року повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12015040720000294 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, вчиненого 07.05.2015 року. Судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу.

Під час судового розгляду кримінального провадження № 12015040750000302 ОСОБА_5 21.06.2017 року повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12017040720000357 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, вчиненого 19.02.2017 року. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.07.2017 року підсудність вказаного кримінального провадження визначена за Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.

Вказує, що є всі підстави вважати, що враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, а також від відшкодування завданих збитків. Наполягає, що наявність вказаного ризику підтверджується наступним. 2 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці. Строк застосування вказаного запобіжного заходу не продовжувався. 12.10.2017 року ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з'явився до судового засідання, не повідомивши про причини своєї неявки. 12.03.2018 року ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з'явився до судового засідання, не повідомивши про причини своєї неявки. 26.03.2018 року ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з'явився до судового засідання, не повідомивши про причини своєї неявки.

Вказує, що ОСОБА_5, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілу (шляхом погроз або підкупу), з метою зміни або коригування нею показань, які давались нею під час досудового розслідування та судового розгляду.

Вважає, що застосування відносно ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам зазначеним у клопотанні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки запобігти вказаним ризикам може лише запобіжний захід, пов'язаний із тимчасовим позбавленням волі обвинуваченого до завершення судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 6 років, тобто у вчиненні тяжкого злочину, має не зняту та непогашену судимість за вчинення умисного корисливого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вказує, що обвинувачений ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та протягом трьох років з моменту направлення кримінального провадження № 12015040750000302 до суду, не відшкодував навіть частини шкоди, завданої потерпілій, не має міцних соціальних зв'язків: не одружений, дітей на утриманні не має.

Відповідно до пункту 35 рішення Європейського суду з прав людини «Летельє (Letellier) проти Франції» від 26.06.1991, національні судові органи мають в першу чергу пильнувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні брати до уваги всі обставини, які мають значення для встановлення, чи наявний суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги особистої свободи. Вважає, що у даному випадку наявний суспільний інтерес, який виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі. (за ч.2 ст.186 КК України). Потерпілій ОСОБА_6 до теперішнього часу не відшкодовано завданої шкоди під час судового розгляду кримінального провадження № 12015040750000302 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, потерпілим від вчинення вказаних вище правопорушень, також не відшкодовано завдану шкоду. Вказує, що суспільний інтерес, який виправдовує обмеження особистої свободи ОСОБА_5, полягає у тому, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення щодо інших громадян. Більш м'які запобіжні заходи, які застосовувались відносно ОСОБА_5, не змогли запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

У судовому засіданні прокурор Дикий Д.П. підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу.

Прокурор Козюра О.В. клопотання про обрання запобіжного заходу підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечує проти обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Орлов В.І. пояснив, що погоджується з думкою ОСОБА_4

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечує проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Верхуша Я.О. у судовому засіданні пояснив, що заперечує проти обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому пояснив, що по даній справі відносно обвинуваченого обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обвинувачений ОСОБА_5 не порушував покладені на нього обов'язки, не з'явився у судове засідання тому, що не був належно повідомленим.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

При цьому суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В матеріалах справи маються вагомі докази про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 КК України,

Під час судового розгляду кримінального провадження №12015040750000302 ОСОБА_5, 3 квітня 2015 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, за яке засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу 8 вересня 2015 року. 7 травня 2015 року йому повідомлено про підозру у вчиненні 7 травня 2015 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Судовий розгляд цього кримінального провадження триває Довгинцівським районним судом. 21 червня 2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, вчиненого 19 лютого 2017 року.

2 жовтня 2017 відносно ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.

В подальшому обвинувачений ОСОБА_5 не з'явився до суду 12 жовтня 2017 року, повідомивши захисника про те, що запізнюється. 25 жовтня 2017 року, 13 листопада ОСОБА_5, у судове засідання прибув. 5 грудня 2018 року ОСОБА_5 у судове засідання не прибув. 11 січня 2018 року, 30 січня 2018 року, 15 лютого 2018 року, 26 лютого 2018 року у судові засідання прибував. 12 березня 2018 року ОСОБА_5 у судове засідання не прибув. 26 та 29 березня 2018 року, 3 квітня 2018 року ОСОБА_5 до суду не прибув, відомостей про його належне повідомлення в матеріалах справи не мається. В подальшому у судові засідання ОСОБА_5 з'являвся.

Суд вважає, що відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 під час дії вказаного запобіжного заходу не виконував покладені на нього обов'язки.

Таким чином, на думку суду, ризики того, що ОСОБА_5, перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором не доведено.

Суд вважає, що у судовому засіданні не доведений такий ризик, на який посилається прокурор, як те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання. Обвинувачений з'являється до суду, 21 вересня 2017 року запізнився на засідання на 17 хвилин, про що письмово повідомив суд. 25 жовтня 2017 року, 13 листопада ОСОБА_5, у судове засідання прибув. 5 грудня 2018 року ОСОБА_5 у судове засідання не прибув. 11 січня 2018 року, 30 січня 2018 року, 15 лютого 2018 року, 26 лютого 2018 року у судові засідання прибував. 12 березня 2018 року ОСОБА_5 у судове засідання не прибув. 26 та 29 березня 2018 року, 3 квітня 2018 року ОСОБА_5 до суду не прибув, відомостей про його належне повідомлення в матеріалах справи не мається. В подальшому у судові засідання ОСОБА_5 з'являвся. Тому підстав вважати, що ОСОБА_5 буде ухилятися від суду, не мається.

Той, ризик, на який посилається прокурор, що ОСОБА_5, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілу (шляхом погроз або підкупу), з метою зміни або коригування нею показань, суд вважає недоведеним. При цьому, суд бере до уваги, що будь яких скарг від потерпілих, свідків про намагання ОСОБА_5 вплинути на них, у матеріалах справи не мається. Суд вважає, що не мається підстав розцінювати як намір незаконно вплинути на потерпілу, допущене ОСОБА_5 висловлювання про те, що йому необхідний певний час «для вирішення питання з потерпілою».

Відповідно до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У судовому засіданні прокурором не доведено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 належить обрати запобіжний захід.

Керуючись ст.ст. 369-372, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов