Рішення № 7438009, 23.12.2009, Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-2644/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Регеша В.О.

Категорія: 46 Доповідач: Белінська І.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Белінської І.М. головуючої,

Гайсюка О.В.,

Спірідонової Л.С.,

при секретареві Пітель Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду від 4 вересня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до нього про стягнення заборгованості по аліментах, пені та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах, пені за прострочення їх виплати та про відшкодування моральної шкоди. В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений відділ державної виконавчої служби Світловодського міжрайонного управління юстиції.

Зазначала, що відповідач належним чином не виконує рішення Світловодського міськрайонного суду від 12 липня 2001 року про стягнення з нього на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів його заробітку.

За період з квітня 2002 року по 1 липня 2007 року внаслідок несплати аліментів у належному розмірі відповідач заборгував їй 7500 гривень.

Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з відповідача 7500 гривень у погашення заборгованості по аліментах, пеню за весь час прострочення виплати аліментів в сумі 47 927 гривень та 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду від 4 вересня 2009 року позов задоволено: з відповідача на користь позивачки стягнуто 7049 грн.46 коп. заборгованості по аліментах, 42 941 грн.89 коп. пені та 5 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 23 вересня 2009 року заява відповідача про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і повернути справу на новий розгляд через неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню та зміні з таких підстав.

Задовільняючи позов в частині стягнення заборгованості, суд встановив, що за період з квітня 2002 року по липень 2007 року вона склала 7049 грн.46 коп. Всупереч вимогам ст.226, п.3ч.1 ст.215 ЦПК України суд не навів у мотивувальній частині рішення логічно викладених висновків щодо розміру заборгованості та на підставі яких даних він встановив цей розмір.

Проте, як видно з матеріалів справи (а.с.105-106) відповідно до уточнених позовних вимог позивачка надала розрахунок, згідно з яким заборгованість за період з квітня 2002 року по липень 2007 року складає 6523 грн.46 коп. Крім того, в апеляційному суді ОСОБА_4, заперечуючи проти розміру заборгованості, визначеної судом першої інстанції, надав квітанції про сплату ним аліментів на загальну суму 68 грн.50коп. ( 8грн.50 коп. у серпні 2003 року, по 20 грн. у січні, березні та червні 2007 року). Таким чином, заборгованість відповідача по аліментах за зазначений період повинна бути визначена в розмірі 6452 грн.96 коп.

Доводи відповідача про неправильно обчислений мінімальний розмір аліментів не грунтується на правильному розумінні норм сімейного права, що регулюють спірні правовідносини. Встановлено, що протягом квітня 2002 року червня 2007 року відповідач не працював, на час визначення розміру заборгованості також не працює. За таких обставин розмір заборгованості визначається відповідно до ч.3 ст.93 КЗпШС України ( за період з квітня 2002 року по 1 січня 2004 року) та відповідно до ч.3 ст.195 СК України з наст. змінами ( з 1.01.2004 року по липень 2007 року). Визначення його судом у мінімальному розмірі, встановленому законодавством, з чим погодилась позивачка, не порушує прав платника аліментів. Таким чином, доводи відповідача про те, що мінімальний розмір аліментів за весь час складає Ѕ частину неоподаткованого мінімуму доходів громадян, як це встановлено рішенням Світловодського міськрайонного суду від 12.07.2001 року, є безпідставними.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості слід змінити, зменшивши його з 7049грн. 46коп. до 6452 грн. 96коп.

Стягуючи пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 42 941 грн.89коп., суд не тільки не навів відповідного розрахунку, не перевірив правильність наданого позивачкою розрахунку, але й не врахував матеріальний стан платника аліментів, що відповідно до ч.2ст.196 СК України може бути підставою для зменшення розміру неустойки. Так, з долученого до матеріалів справи розрахунку пені видно, що неустойка розраховувалась не на заборгований розмір аліментів за відповідний місяць (за рішенням суду та за законом аліменти повинні сплачуватися щомісяця) станом на 1.07. 2007 року (в межах позовних вимог), а на загальну суму заборгованості, що утворювалася щомісяця, починаючи з 1.04.2002 року, шляхом підсумовування та додавання до попереднього розміру боргу, що суперечить ч.1ст.196 СК України. Отже, враховуючи відсутність належного розрахунку неустойки та матеріальний стан відповідача, який тривалий час не має роботи, хворіє, в силу суб”єктивних та об”єктивних причин не може дати собі ради, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за період з 1.01.2004 року по 1.07.2007 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задовленні цих вимог.

Безпідставним та необгрунтованим є рішення суду першої інстанції і в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Правила ст.1167 ЦК України щодо підстав відповідальності за завдану моральну шкоду до спірних правовідносин не застосовуються. Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати встановлена ст.196 СК України, яка не передбачає можливості відшкодування моральної шкоди у таких випадках. Таким чином, рішення суду в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в її задоволенні.

Згідно із ч.5ст.88 ЦПК України, у зв”язку з ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції, слід змінити розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити частково. Заочне рішення Світловодського міськрайонного суду від 4 вересня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 задовільнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість по аліментах в розмірі 6452 гривні 96 коп., що утворилась за період з 1.04.2002 року по 1.07.2007 року.

В позові про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави ( реквізити для зарахування: Міськфінуправління, банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку 31413537700002, ідентифікаційний код 24145329, код бюджетної класифікації 22090100 ) судовий збір в сумі 65 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень ( реквізити для зарахування: отримувач коштів УДК у м.Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823-16, № рахунку 31218259700002, ідентифікаційний код 24145329, код бюджетної класифікації 22050000 «Оплата витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах»).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: