Рішення № 74379896, 31.05.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 185/10079/17

Номер провадження № 2/220/271/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Чернякової В.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2017 року позивач ТОВ «Українська факторингова компанія» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

08.11.2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100/2420/2007.У якості забезпечення виконання зобов’язань було укладено договір застави автотранспортного засобу № CL-100/2420/2007 від 08.11.2007 р., що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області, за яким в заставу передається транспортний засіб марки «NISSAN» модель GASHGAI, колір білий, рік випуску 2007, номер кузова НОМЕР_1, тип легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2.

08.11.2011 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-100/2420/2007.

08.11.2011 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-100/2420/2007/1.

12.10.2015 р. між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» було укладено договір відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 р., відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № CL-100/2420/2007 від 08.11.2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

Також, на підставі вищевикладеного, 12.10.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено договір відступлення права вимоги за договором застави, зареєстрованого в реєстрі за № 831, відповідно до якого ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло прав заставодержателя відносно предмета застави: автомобіль марки «NISSAN» модель GASHGAI, колір білий, рік випуску 2007, номер кузова НОМЕР_1, тип легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язаний належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, які зазначені в договорі. Позичальник зобов’язався повертати відповідну частину кредиту щомісяця у розмірі та строках, визначених у графіку платежів, шляхом внесення/перерахування готівкових/безготівкових коштів на поточний рахунок. Позивач виконав взяті на себе зобов’язання в повному обсязі. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов’язання.

Крім того, враховуючи невиконання (несвоєчасне виконання) позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором, у останнього виник обов’язок щодо сплати неустойки (пені).

Відповідно до п.3.1 Договору поруки № SR-100/2420/2007 та договору поруки № SR-100/2420/2007 у випадку невиконання боржником зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов’язань в повному обсязі чи в частині. Таким чином відповідачі є солідарними боржниками.

Виходячи з вищевикладеного, станом на дату укладання договору про відступлення прав вимоги № 12/10/16, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 перед новим кредитором ТОВ «Українська факторингова компанія» за договором № 100/2420/2007 від 08.11.2007 року становить 60455,26 грн.

Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» заборгованість за кредитним договором № CL-100/2420/2007 від 08.11.2007 р. у розмірі 60455,26 грн., а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою від 02.03.2018 року провадження по справі відкрито.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання також не з'явились, будучи у встановленому законом порядку оповіщеними про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили. Враховуючи викладене, суд вважає можливим справу розглянути без участі відповідачів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

Статтею 554 ЦК України передбачено відповідальність поручителя у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, і поручитель відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 08.11.2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100/2420/2007.У якості забезпечення виконання зобов’язань було укладено договір застави автотранспортного засобу № CL-100/2420/2007 від 08.11.2007 р. за яким в заставу передається транспортний засіб марки «NISSAN» модель GASHGAI, колір білий, рік випуску 2007, номер кузова НОМЕР_1, тип легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Виконання зазначених зобов'язань забезпечено порукою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до укладеного з ПАТ «ОТП Банк» договору поруки № SR-100/2420/2007 та № SR-100/2420/2007/1.

12.10.2015 р. між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» було укладено договір відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 р., відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № CL-100/2420/2007 від 08.11.2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язаний належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, які зазначені в договорі.

Позичальник зобов’язався повертати відповідну частину кредиту щомісяця у розмірі та строках, визначених у графіку платежів, шляхом внесення/перерахування готівкових/безготівкових коштів на поточний рахунок.

В порушення умов договору ОСОБА_1 перестав здійснювати платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, внаслідок чого станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги №12/10/16, загальна сума заборгованості становить 60455,26 грн.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію. Припинення зобов'язання на вимогу однієї сторони допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.1) про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов’язань боржника за основним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання визначений періодичним платежами згідно графіку погашення заборгованості з кінцевою датою повернення - 10.11.2014 р. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право пред’явити вимогу про виконання порушеного зобов’язання боржника ОСОБА_1 до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 6 місяців від дня настання порушення зобов’язання.

Таку вимогу до поручителя ОСОБА_5 не пред'явив, і суду не надано доказів про пред’явлення вимоги до поручителя в період з 10.11.2014 року до теперішнього часу, а до суду подано позовну заяву лише 20.12.2017 року, тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-68 цс11 та № 6-48цс11.

Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що позивач не пред'явив вимоги про виконання зобов'язань до поручителів протягом встановленого 6-місячного строку з дня порушення виконання зобов'язань, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки з поручителів, а тому вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на вищевикладене, суд також стягує з відповідача ОСОБА_1 понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Українська факторингова компанія» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», код ЄДРПОУ 40235074, рах. № 26508599565900 в АТ «УкрСиббанк», МФО № 351005, заборгованість за кредитним договором в сумі 60455 (шістдесят тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 26 коп., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн., а всього 62055 (шістдесят дві тисячі п’ятдесят п’ять) грн. 26 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2018 р.

Суддя О.М. Якішина