Рішення № 74377091, 01.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2018Справа № 910/2284/18За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю. "Аква-Мед-Центр"

про стягнення 48909,14 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" про стягнення 48909,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором оренди № 7294 від 29.02.2016 зобов"язання по сплаті орендної плати, в зв"язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 42678,07 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу санкції за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Ухвалою суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2284/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вулиця Тимофія Шамрила, буд. 14, кв. 1.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0103045760140 про вручення відповідачу ухвали від 26.03.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Отже відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, проте не скористався своїм правом на надання відзиву, в зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 165, 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.02.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" (орендар), укладено договір оренди № 7294 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно п. 1.1 - 1.3 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення у будівлі навчально - лабораторного корпусу №1, загальною площею 47,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Е. Потьє, 20 (далі - Майно), що перебуває на балансі Національної академії державного управління при Президентові України, ідентифікаційний код 23696843 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 вересня 2015 становить 745760 грн. без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі. Стан Майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання- передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.

Відповідно до п. 2.1-2.4 договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця.

До матеріалів справи долучено акт від 29.02.2016 про прийом-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Е. Потьє. 20. Акт підписаний та скріплений печатками орендаря, орендодавця та балансоутримувача (Національна академія державного управління при Президентові України) та підтверджує обставину щодо передачі позивачем відповідачу в оренду майна, розташованого у м. Києві, вул. Е. Потьє, 20.

Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.6, 3.11 договору Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна з урахуванням нової експертної оцінки на нову дату і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2015 року 10500,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". У разі розірвання за згодою сторін Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Орендар зобов'язується: використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди). (п. 5.1, 5.3 договору).

Згідно п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.02.2016 до 29.01.2019.

Згідно розрахунку плати за базовий місяць оренди (листопад 2015 року) державного нерухомого майна по вул. Е. Потьє, 20 у м. Києві площею 47,00 кв. м орендна плата становить 10500,00 грн без ПДВ.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 01.08.2017 № 30-05-8227, в якому зазначив про існування заборгованості з орендної плати станом на 01.08.2017 та нарахування штрафу і просив погасити заборгованість у строк до 20.08.2017 (докази направлення долучені до матеріалів справи).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Доказів оплати орендарем орендної плати за час користування орендованим приміщенням суду не надано.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань зі сплати орендної плати позивач просить стягнути з відповідача за період з червня 2017 по січень 2018 року орендну плату у розмірі 42678,07 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем обставини, що заборгованість відповідача перед державним бюджетом з орендної плати, яка згідно умов договору індексується кожного місяця, становить 42678,07 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Станом на день розгляду справи договір оренди № 7294 від 29.02.2016 є чинним.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договором встановлено строк внесення орендної плати не пізніше 15 числа місяця, що йде за звітним.

Тобто строк сплати орендної плати за період з червня 2017 по січень 2018 року настав.

З огляду на вищезазначене суд вважає вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 42678,07 грн з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3359,13 грн за період з 14.08.2017 по 12.02.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Тобто договором № 7294 від 29.02.2016 передбачено обов'язок орендаря сплатити суму орендної плати з урахуванням пені.

Суд перевірив розрахунок позивача, долучений до справи, та вважає його обгрнутованим та арифметично вірним, здійсненим з урахуванням шестимісячного обмеження щодо нарахування пені та річного строку позовної давності для її стягнення.

За таких умов з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3359,13 грн за період прострочення з 14.08.2017 по 12.02.2018.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 1591,60 грн та штраф у розмірі 1280,34 грн червня 2017 по січень 2018 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Суд перевірив розрахунок позивача, долучений до справи, та вважає його обгрнутованим та арифметично вірним, здійсненим з урахуванням шестимісячного обмеження щодо нарахування пені та річного строку позовної давності для її стягнення.

Отже на користь позивача з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 1591,60 грн та штраф у розмірі 1280,34 грн червня 2017 по січень 2018 року.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього орендної плати, пені, штрафу та втрат від інфляції за її несвоєчасне внесення орендної плати, за договором оренди від № 7294 від 29.02.2016.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Позивачем підтверджено понесення витрат зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн та витрат на здійснення пересилання копії позовної заяви відповідачу у розмірі 22,68 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" (04112, м. Київ, вулиця Тимофія Шамрила, буд. 14, кв 1, код ЄДРПОУ 38593918) на користь Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р.\р 31112093700011, КЕКД 22080200, призначення платежу - плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість з орендної плати у розмірі 42678 (сорок дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 07 коп., пеню у розмірі 3359 (три тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 13 коп., втрати від інфляції у розмірі 1591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн 60 коп., штраф у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 34 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" (04112, м. Київ, вулиця Тимофія Шамрила, буд. 14, кв 1, код ЄДРПОУ 38593918) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825), судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., судові витрати у розмірі 22 (двадцять дві) грн 68 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко