Постанова № 74374765, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2284/17 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 до Управління державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому просили визнати протиправними дії Золотоніського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області щодо неоформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, та зобов'язати управління ДМС у Черкаській області - організувати роботу з оформлення та видачі, а територіальний підрозділ, Золотоніський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області - оформити та видати бланк паспорту неповнолітньому ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, та зобов'язати відповідачів вести паспортний облік відносно неповнолітнього ОСОБА_5: за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи ( у т. ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про неї до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № Пз/9901/2/18 № 806/3265/17.

Не погодившись з таким рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просять ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду першої інстанції.

Так, зупиняючи провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є типовою щодо справи №806/3265/17, а тому провадження у ній необхідно зупинити до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18).

Відповідно до п. 9 ч. 2 статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі у разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.

Частиною 7 статті 290 КАС України передбачено, що ухвала про відкриття Верховним Судом провадження у зразковій справі публікується на офіційному веб-порталі судової влади України, а також в одному із загальнодержавних друкованих засобів масової інформації не пізніше ніж за десять днів до дати судового засідання для розгляду зразкової справи.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 КАС України зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Частиною 1 статті 291 КАС України передбачено, що суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі.

Так, судом установлено, що 21 лютого 2018 року на офіційному веб-порталі судової влади України розміщена ухвала від 15 лютого 2018 року про відкриття Верховним Судом провадження у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17) за позовом до Коростенського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа - управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, у якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та, відповідно, просить зобов'язати відповідача оформити та видати бланк паспорта у формі паспортної книжечки.

Відповідно до вказаної ухвали Верховного Суду ознаками типової справи, в якій може бути ухвалено рішення зразкової справи, є такі:

- відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальні підрозділи Державної міграційної служби України);

- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з відмовою територіального підрозділу Державної міграційної служби України видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки після набрання чинності змін до Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", внесеними згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України").

Як вбачається з позовної заяви, в даному випадку позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки (або визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки) та зобов'язати відповідача видати позивачеві (чи особі, законним представником якої він є) бланк паспорта/паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2235-ІІІ).

Водночас, інші вимоги, заявлені позивачами за своєю суттю та визначенням, наведеним у п. 23 ст. 4 КАС України, є похідними, тобто вимогами, задоволення яких залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, дана справа за ознаками щодо суб'єктного складу та предмету спору, що наведені в ухвалі Верховного Суду від 15 лютого 2018 року про відкриття провадження у зразковій справі 806/3265/17, є типовою справою.

При цьому, частиною 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.

Стосовно твердження апелянта про відмінний суб'єктний склад у справах слід зазначити, що відповідачами у них є територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, що спростовує доводи апелянта.

Також колегія суддів зазначає про необхідність визнання обов'язковості практики Європейського суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах п. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року, згідно якого, Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду, зокрема, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Означена категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд.

Слід також зазначити, що ЕСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому воно не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її підписання та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: О.В.Епель

О.В.Карпушова