Постанова № 74374713, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/340/18 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю..

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (повний текст виготовлено 27 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмовити, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача у призначенні статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення;

зобов'язати відповідача призначити статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів залучення його до складу формувань Цивільної оборони, а тому відсутні правові підстави для призначення статусу інваліда війни.

04 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримують правову позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1.

Відповідно до довідки МСЕК № 0111372 від 27 червня 2013 року, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності безтерміново. Захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як вбачається з довідки Автотранспортного виробничого об'єднання «Укренергобудтранс» від 06 жовтня 1992 року № 179, що у період з 09 грудня 1986 року по 13 грудня 1986 року та з 16 грудня 1986 року по 27грудня 1986 року позивач виконував роботи в населених пунктах Чорнобиль, Копачі.

Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації в інформаційній довідці від 13 жовтня 2017 року № 01.1-14/1603-11 повідомив, що громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони (а.с.13).

Листом № 04/16055 від 20 грудня 2017 року управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради повідомило позивачу про відсутність правових підстав для присвоєння його статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки останнім не надано документи, які б підтверджували залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав, що оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, він має право на встановлення статусу інваліда війни та отримання посвідчення інваліда війни.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

У абз. 2 п. 7 Положення № 302 закріплено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення № 302 передбачено, що посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення цього Положення.

Системний аналіз вказаним положень дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є наявність в особи сукупності таких обов'язкових умов: залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 23 березня 2017 року у справі № 676/4127/16-а.

Згідно з Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 року № 90, до складу формувань зараховуються в обов'язковому порядку громадяни СРСР чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років… Невоєнізовані формування цивільної оборони, які можуть використовуватися у мирний час для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, значних аварій і катастроф, комплектуються особовим складом шляхом залучення до цих формувань в обов'язковому порядку робітників, службовців, колгоспників.

Таким чином, формування Цивільної оборони, у тому числі невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жодний нормативний документ з питань Цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до довідки МСЕК № 0111372 від 27 червня 2013 року, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності безтерміново. Захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як вбачається з довідки Автотранспортного виробничого об'єднання «Укренергобудтранс» від 06 жовтня 1992 року № 179, що у період з 09 грудня 1986 року по 13 грудня 1986 року та з 16 грудня 1986 року по 27грудня 1986 року позивач виконував роботи в населених пунктах Чорнобиль, Копачі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не доведено, що виключно наказом чи розпорядженням про включення особи до формування Цивільної оборони може підтверджуватися факт участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі таких формувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи підтверджують факт його участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та відповідно, дають йому право на встановлення статусу інваліда війни та отримання посвідчення інваліда війни, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Отже, відмову відповідача у призначенні статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є протиправною.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради у частині визнання протиправною відмови у призначенні статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зобов'язав відповідача призначити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченими ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції фактично перебрав на себе повноваження органів праці та соціального захисту населення.

На переконання колегії суддів, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про призначення статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни.

Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Верховного Суду України від 26 липня 2017 року у справі №676/4127/16-а.

Так, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача призначити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу статус інваліда війни і видати відповідне посвідчення, ухвалити у цій частині нове рішення, яким зобов'язати відповідача повторно розглянути питання про призначення позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - задовольнити частково.

Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у частині задоволених позовних вимог про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради призначити ОСОБА_3 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_3 статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни.

У решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 30.05.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма