Постанова № 74374656, 30.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа № 812/686/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в справі № 812/686/17 (головуючий І інстанції ..) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування заборгованості по єдиному соціальному внеску,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДФС) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 15 серпня 2017 року № Ф-2031-17 на загальну суму 25818,50 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано спірну вимогу податкового органу в частині зобов’язання позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15177,37 грн. В задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тож на нього покладено обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати вказаний внесок відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Станом на 31 липня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 з єдиного внеску складається з нарахувань, які перейшли на облік до податкового органу з пенсійного фонду в сумі 7139,48 грн; з нарахувань за ІІІ та ІV квартали 2013 року в сумі 2412,7 грн; з нарахувань за 2014 рік в сумі 5071,80 грн; з нарахувань за 2015 рік в сумі 5293,88 грн; з нарахувань за 2016 рік в сумі 3797,64 грн; з нарахувань за І-ІІ квартали 2017 року в сумі 2112,00 грн.

Вказує, що звільнення платника податків від зобов’язань зі сплати єдиного внеску можливе лише за умови подання відповідної заяви до органу доходів і зборів у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Враховуючи, що позивач з такою заявою до податкового органу не звертався у ГУ ДФС не було законних підстав для звільнення від сплати єдиного внеску та не застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені у зв’язку з несвоєчасною сплатою зобов’язань.

Таким чином, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про звільнення позивача від зобов’язань зі сплати єдиного внеску за умови відсутності у нього сертифікату Торгово-промислової палати України.

За таких обставин Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області наголошує на правомірності винесення вимоги від 15 серпня 2017 року № Ф-2031-17.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановила наступне.

ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 27.12.2011 відповідно до запису № 23710000000001224 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку Слов’яносербської об’єднаної державної податкової інспекції (Новоайдарського відділення) Головного управління ДФС у Луганській області.

12 квітня 2017 року позивач звернувся до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області з заявою, в якій просив надати інформацію в формі вимоги про стан заборгованості по ЄСВ станом на момент звернення.

Слов'яносербською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.04.2017 становить 27716,80 грн та згідно з пунктом 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу буде направлена протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

06 червня 2016 року позивач звернувся до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 254 через відсутність законних підстав.

Реалізуючи свої повноваження, Головне управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області, на виконання вимог ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сформувало та надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2017 року № Ф-2031-17 на суму 25818,50 грн.

Вважаючи, що вказана вимога прийнята податковим органом всупереч вимогам чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів. За приписами п. 4 розділу ІІІ цього Порядку нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Згідно з відомостями інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що у позивача виникла заборгованість, яка станом на 31.07.2017 складає 25818,50 грн (25648,50 - борг; 170,00 - штрафні санкції), яка включає заборгованість, яка перейшла з пенсійного фонду станом на 01.10.2013.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 затверджено Інструкцію «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Згідно з ч. 1 п. 6.3 цієї Інструкції органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, у тому числі у випадку якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Частиною 4 п. 6.3 вказаної Інструкції передбачено, що вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, яка перевищує 10 гривень.

Таким чином, відповідач сформував спірну вимогу на виконання вказаних приписів Закону № 2464-VI та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Разом з тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон № 1669-VII), згідно зі ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

На виконання Закону № 1669-VII були прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року від 02.12.2015 №1275-р, якими затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. У ці переліки включено, зокрема, смт. Новоайдар Новоайдарського району Луганської області, на території якого здійснює свою господарську діяльність позивач.

Частиною 4 статті 11 Закону № 1669-VII було внесено зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.»

Цей пункт у подальшому було перейменовано на 9-4.

У свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю;

5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів;

6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі;

7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи;

8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи;

9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам;

10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей;

11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску;

12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ позивач звільняється від виконання зобов’язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 15 серпня 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Судова колегія вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджує висновок викладений в оскаржуваному рішенні, що вимога про сплату боргу від 15 серпня 2017 № Ф-2031-17 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період ІІ квартал 2014 року - ІІ квартал 2017 року в сумі 15007,37 грн, а саме: за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн, за ІІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн, за ІV квартал 2014 року - 1267,95 грн, за І квартал 2015 року - 1267,95 грн, за ІІ квартал 2015 року - 1267,95 грн, за ІІІ квартал 2015 року - 1323,47 грн, за ІV квартал 2015 року 1434,51 грн, за І квартал 2016 року 909,48 грн, за ІІ квартал 2016 року 941,16 грн, за ІІ квартал 2016 року 957,00 грн, за ІV квартал 2016 року 990,00 грн, за І квартал 2017 року 1056,00 грн, за ІІ квартал 2017 року 1056 грн.

Спірна вимога в частині періоду до ІІ кварталу 2014 року є правомірною.

Разом з тим, необхідно звернути увагу, що суд першої інстанції припустився помилки врахувавши штрафні санкції в сумі 170,00 грн до загальної суми недоїмки, що підлягає скасуванню. Штрафні санкції були правомірно застосовані в порядку ст. 126 Податкового кодексу України 24 травня 2013 року, тобто до ІІ кварталу 2014 року.

Стосовно посилання апелянта на ненадання позивачем до податковому органу сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин для зупинення зобов’язань зі сплати єдиного внеску, колегія суддів зазначає, що позивача звільнено від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, нормою прямої дії.

Вимоги Закону № 1669-VII та Закону № 2464-VІ, не передбачають надання сертифікату ТПП України, оскільки Законом передбачено безумовне звільнення позивача від зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що Закон № 1669-VII не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було, чим спростовує доводи заявника апеляційної скарги щодо втрати чинності цим пунктом.

Судова колегія залишає поза увагою посилання заявника апеляційної скарги на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, оскільки його положення не стосуються предмету спору та податкових правовідносин взагалі.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно визнано протиправною та частково скасовано вимогу ГУ ДФС № Ф-2031-17 від 15 серпня 2017 року, але помилково включено штрафні санкції в розмірі 170,00 грн до загального розміру неправомірно нарахованої недоїмки, у зв’язку із чим судове рішення підлягає зміні в цій частині.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в справі № 812/686/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування заборгованості по єдиному соціальному внеску – задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в справі № 812/686/17 – змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення слова та цифри «15177,37 грн (п’ятнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень 37 коп.)» замінити словами та цифрами «15007,37 грн (п’ятнадцять тисяч сім гривень 37 копійок)»

В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в справі № 812/686/17 – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3