Постанова № 74374653, 30.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа №805/4827/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (повний текст складено 02 квітня 2018 року в м. Слов’янськ) у справі № 805/4827/17-а (суддя І інстанції – Кочанова П.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2017 року ОСОБА_3, звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якій просила суд (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг відповідно до заяви 26.07.2016 року по 27.01.2017 року та відповідно до заяви від 27.01.2017 року по 29.08.2017 року з урахуванням фактичних витрат; зобов’язання ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_3 щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг до заяви 26.07.2016 року по 27.01.2017 року та відповідно до заяви від 27.01.2017 року по 29.08.2017 року з урахуванням фактичних витрат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 805/4827/17-а позовну заяву залишено без розгляду, у зв’язку з порушенням строку звернення до суду.

ОСОБА_1 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду позову по суті..

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, надавав на офіційних бланках позивачу та суду недостовірну інформацію стосовно звернень.

Також в апеляційній скарзі позивач зазначає, що виконувала усі обов’язки, як внутрішньо переміщена особа, вчасно повідомляла відповідача про зміни, що впливали на розмір адресної допомоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, передбачалося, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень. (ч.2 ст.122 КАС України).

За змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов’язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Судом першої інстанції зазначено, що день коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов’язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Загалом, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Аналогічна позиція викладена постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс-14.

В даному адміністративному позові позивач просить суд визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг відповідно до заяви 26.07.2016 року по 27.01.2017 року та відповідно до заяви від 27.01.2017 року по 29.08.2017 року з урахуванням фактичних витрат; зобов’язання ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_3 щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг до заяви 26.07.2016 року по 27.01.2017 року та відповідно до заяви від 27.01.2017 року по 29.08.2017 року з урахуванням фактичних витрат.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач ОСОБА_1 зверталась до відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявами про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 26.07.2016 року та від 27.01.2017 року. Рішенням Краматорського УПСЗН про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 20.09.2016 року відповідно до заяви від 26.07.2016 року позивачу була продовжена виплата допомоги на проживання на сина у розмірі 884,00 грн.(дитина до 18 років) на період з 26.07.2016 року по 25.01.2017 року. Також, відповідно до Рішення Краматорського УПСЗН про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 07.04.2017 року було здійснено перерахунок в межах терміну призначення та призначена допомога на сина у розмірі 442,00 грн. (особі, яка навчається на денному відділенні) на період з 01.04.2017 року по 26.07.2017 року.

Наявними в справі матеріалами підтверджується факт того, що позивач неодноразово зверталась до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявами про призначення щомісячної адресної допомоги, а саме: заяви від 24.10.2014 року, 08.06.2015 року, 08.12.2015 року, 26.07.2016 року, 27.01.2017 року, 30.08.2017 року.

Даний факт не є спірним та сторонами не оскаржується.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач була обізнана про суми призначеної щомісячної допомоги з дати першого звернення до управління, а саме з 2014 року та її посилання на те, що вона не знала, що грошова допомога призначається на сім’ю є безпідставними. Оскільки при першому зверненні до управління вона вказала в своїй заяві, що вона працює і їй було призначено грошову допомогу на сина та на неї. В подальшому вона отримувала грошову допомогу, тільки на сина.

Позивач зверталась до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з запитом щодо виплати адресної допомоги для покриття витрат на проживання внутрішньо переміщеній особі. Відповіддю відповідача від 26.12.2017 року № 01-08/9613, зазначено, що оскільки позивач не була працевлаштована, то і допомога управлінням виплачувалась тільки на її сина.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не зверталась з відповідним запитом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради ні у 2016 році, ні у 2017 році. Та, тільки у грудні 2017року звернулась з відповідним запитом до управління, незважаючи на те, що на її картковий рахунок надходили інші кошти, всупереч інформації, зазначеній в її заявах від 26.07.2016 року та від 27.01.2017 року.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, починаючи з 26 липня 2016 року, знала про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, до суду позивач звернулась з адміністративним позовом лише 28 грудня 2017 року, згідно штампу вхідної кореспонденції суду № 4902/17, що дає змогу прийти до висновку про порушення позивачем строку звернення до суду.

Пункт 4 статті 122 КАС України визначає, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Враховуючи наведені обставини, позивач могла та повинна була дізнатись про обставини, що слугували підставою для звернення до суду з означеним позовом.

Відповідно до ст.123 КАС України, передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В даному випадку, докази, які б підтверджували наявність поважних причин строку звернення до суду, позивачем не надано.

При цьому, суд враховує, що строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Судом першої інстанції застосовано практику практику Європейського суду з прав людини.

У справах “Стаббігс та інші проти Великобритані”, “Девеер проти Бельгії”, суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі “Пономарьов проти України”, Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року (справа “Мельник проти України”) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, докази, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, позивачем не надано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що є безпідставними та необґрунтованими твердження позивача в позовній заяві, що тільки тоді, коли позивач звернулась до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради в грудні 2017 року з відповідним запитом щодо виплати адресної допомоги для покриття витрат на проживання внутрішньо переміщеній особі, остаточно дізналась про порушення своїх прав 26.12.2017 року.

Позивачем не зазначається та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.

Доказів наявності належних причин для пропуску строку звернення та їх поважності позивачем надано не було.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки позивачем пропущено процесуальний строк шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 805/4827/17-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 805/4827/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 30 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_4