Постанова № 74374643, 30.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа № 233/19/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2018 року в справі № 233/19/18 (головуючий І інстанції Мартишев Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Донецької митниці Державної фіскальної служби України (далі – відповідач, митниця) в справі про порушення митних правил № 0062/70000/17 від 18.08.2017, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів, а саме 690984,06 грн, а провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого спірну постанову про притягнення до відповідальності за порушення митних правил скасовано, а провадження в справі – закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.

ОСОБА_1 06.02.2017 ввіз на митну територію України транспортний засіб з метою транзиту. Проте у визначені законодавством строки цей транспортний засіб не було переміщено до органу доходів і зборів. Також апелянт наголошує, що позивач не звертався до органів доходів і зборів з приводу аварії чи дії обставин непереборної сили. Митниця заперечує щодо прийняття судом першої інстанції доводів стосовно перебування автомобіля на станції технічного обслуговування в період з 10.02.2017 по 04.09.2017, оскільки за відсутності доказів, що потреба в ремонті виникла в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, можна дійти висновку про використання автомобіля в інших цілях та правомірність притягнення до відповідальності.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивовано його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

За приписами частин 1 та 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджено належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що зайнятість представника в іншому судовому засіданні, яка до того ж не підтверджена доказами, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи через неявку позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Постановою заступника начальника Донецької митниці ДФС № 0062/70000/17 від 18 серпня 2017 року ОСОБА_1 на підставі протоколу про порушення митних правил від 01 серпня 2017 року визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (далі – МК України), а саме, використання транспортного засобу «Audi A6» реєстраційний номер JNR677, VIN № WAUZZZ4BZWNI67259 (країна реєстрації Литовська Республіка), стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів на загальну суму 230328,02 грн, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги.

Постанова мотивована тим, що 06 лютого 2017 року позивач через пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС на митну територію України ввіз автотранспортний засіб марки «Audi A6» реєстраційний номер JNR677, VIN № WAUZZZ4BZWNI67259 (країна реєстрації Литовська Республіка), по смузі руху «червоний коридор» у митному режимі транзиту.

22 червня 2017 року в результаті опрацювання листа Житомирської митниці ДФС від 21 лютого 2017 року щодо порушення строків, визначених ст. 95 МК України, Донецькою митницею ДФС складено протокол про порушення митних правил № 0041/70000/17 відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 470 МК України.

Постановою Донецької митниці ДФС від 11 липня 2017 року в справі про порушення митних правил № 0041/70000/17 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, а саме перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки вищевказаного автотранспортного засобу до органу доходів і зборів більше ніж на десять діб.

Перевіркою інформації бази даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» встановлено, що цей транспортний засіб після 06 лютого 2017 року з митної території України не вивозився та у інший митний режим не поміщувався.

З посиланням на ст.ст. 90, 93, 95, 292, 293 МК України в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги та обмеження, встановлені МК України щодо режиму транзиту товарів, тобто використовував автомобіль «Audi A6» реєстраційний номер JNR677, VIN № WAUZZZ4BZWNI67259 (країна реєстрації Литовська Республіка), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги.

Згідно з листами Управління адміністрування митних платежів Донецької митниці ДФС від 31 липня 2017 року № 339/ВН/05-70-19-01, від 16 серпня 2017 року № 373/ВН/05-07-19-03, сума пільг, наданих у вигляді умовного повного звільнення від оподаткування позивачу при ввезенні зазначеного вище транспортного засобу складає 230328,02 грн (ввізне мито 5526,05 грн, акциз 177203,89 грн, ПДВ 47598,08 грн).

Вважаючи, що під час винесення вказаного рішення Донецькою митницею ДФС порушено вимоги чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 70 МК України встановлені види митних режимів, зокрема, транзит. Відповідно до положень статті 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Таким чином, вибір митного режиму, поміщення у митний режим та зміна митного режиму є виключним правом декларанта.

Відповідно до матеріалів справи, при митному оформленні автомобіль марки «Audi A6» реєстраційний номер JNR677, VIN № WAUZZZ4BZWNI67259, був оформлений позивачем у режимі «транзит».

Положеннями ст. 90 МК України регламентовано, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 95 МК України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно із ч. 1 ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За приписами ч. 2 ст. 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 284 МК України встановлено, що за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 284 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.

Статтею 293 МК України регламентовано, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

У пункті 206.6 статті 206 Податкового кодексу України також встановлено, що до операцій із ввезення товарів у митному режимі транзиту застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 17 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом до товарів, поміщених у митні режими транзиту, надаються виключно у разі дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 17 Митного кодексу України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами МК України встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму «транзит», які полягають у виконанні обов'язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовно повне звільнення від оподаткування ввізним митом.

Відповідно до матеріалів справи позивачем не було сплачено митні платежі при ввезенні транспортного засобу, оскільки обрано митний режим «транзит», тобто правовий режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Разом з тим, задекларувавши автомобіль як такий, що ввезений в Україну в режимі транзиту, позивач повинен був протягом 10 днів його вивезти і використовувати лише з метою переміщення до пункту призначення. Проте, позивач цього не зробив, чим порушив вимоги до режиму ввезення транспортного засобу, який передбачав звільнення від сплати митних платежів.

Використанням товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, в даному випадку, є факт перебування транспортного засобу у користуванні (фактично у вільному обігу) позивача на митній території без виконання зазначених вище та встановлених законодавством обов’язків по завершенню митного режиму транзиту.

Частиною 1 статті 485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях позивача дійсно є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, у зв'язку з чим відповідачем правомірно винесено спірну постанову.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 № 1066, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2012 року за № 2120/22432, згідно з п. 2.2 якого якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ.

Митний орган, до якого звернувся перевізник, протягом цієї самої доби вносить до ЄАІС відомості (дату та номер реєстрації звернення митним органом) про факт наявності звернення та каналами електронного зв'язку інформує митницю відправлення і митницю призначення про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортного засобу.

За приписами п. 2.4 наведеного Порядку підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили здійснюється згідно з Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ.

За таких обставин суд спростовує викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки, що митницею не доведено використання транспортного засобу в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими були надані пільги зі сплати митних платежів. При цьому, видана ФОП ОСОБА_2 довідка щодо перебування автомобіля «Audi A6» реєстраційний номер JNR677, VIN № WAUZZZ4BZWNI67259 на станції технічного обслуговування в період з 10.02.2017 по 04.09.2017 не є підтвердженням не можливості прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили в розумінні наведених норм права.

Також колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не був обізнаний про розгляд стосовно нього справи про порушення митних правил з огляду на таке.

Наявними в матеріалах справи списками поштових відправлень рекомендованих листів № 39 та № 44 підтверджено, що митниця скеровувала на адресу реєстрації позивача повідомлення 09.08.2017 та 19.08.2017 відповідно. Окрім цього, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги повідомлення про вручення Виноградову адресованого ОСОБА_1 поштового відправлення. Суд першої інстанції ґрунтує висновок про відсутність правовідносин між Виноградовим та позивачем на підставі пояснень останнього, що вказана особа не зареєстрована разом із ОСОБА_1 (підтверджено Витягом з будинкової книги про склад сім’ї та прописки), не має права проживання на підставі договору оренди житлового приміщення від 29.01.2016 та не є представником позивача.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 затверджено Правил надання послуг поштового зв'язку. Відповідно до п. 89 цих Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина. Положеннями п. 90 передбачено, що адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. А п. 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Тобто, поштове відправлення, адресоване ОСОБА_1, могло бути вручено Виноградову лише за умови документального підтвердження, що він є представником або повнолітнім членом сім’ї позивача.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не оскаржував дії співробітників поштового відділення стосовно вручення адресованого йому поштового відправлення сторонній особі, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не брати до уваги цей доказ.

Згідно з ч. 1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини 3 цієї статті протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Митницею вжито всіх передбачених законодавством заходів для повідомлення позивача про оформлення стосовно нього документів про порушення митних правил.

У зв’язку із неприбуттям позивача до митниці, протокол був складений без його присутності, другий примірник протоколу надісланий позивачу на адресу його реєстрації, відповідно до вимог ч. 8 ст. 494 МК України із роз’ясненням йому прав, передбачених ст. 498 МК України, що засвідчується відповідним списком поштових відправлень рекомендованих листів.

Положеннями ч. 1 ст. 526 МК України регламентовано, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Відповідно до ч. 2 цієї статті про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (ч. 4 ст. 526 МК України).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не було порушено процедури розгляду справи про порушення митних правил.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на ті обставини, що позивачем та його представниками як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано додаткових доказів, які могли бути розглянуті відповідачем при розгляді оскаржуваної постанови.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За приписами ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ст. 485 МК України підтверджується матеріалами справи, відповідачем дотримано порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому постанова про порушення митних правил № 0062/70000/17 від 18.08.2017 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Апеляційний суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2018 року в справі № 233/19/18 за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, закриття провадження у справі – задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2018 року в справі № 233/19/18 – скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, закриття провадження у справі – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_3

ОСОБА_4