Постанова № 74374594, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14512/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі по тексту - Позивач, ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ») звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Відповідач) в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення у встановлений строк з приводу заяви позивача від 03.02.2017 року № 3/2-01-986 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років;

- визнати протиправною відмову Державної служби геології та надр України, оформлену листом від 05.09.2017 року №19996/03/12-17 в наданні ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років, за заявою, поданою листом від 03.02.2017 року №3/2-01-986;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України вчинити дії з надання ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 03.02.2017 року №3/2-01-986, шляхом надання ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2017 року ПАТ «Укргазвидобування» звернулося до Державної служби геології та надр України із заявою №3/2-01-986 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років, яка з додатками на 14 аркушах в 1 примірнику зареєстрована відповідачем 03.02.2017 року за № 3076/02/12-17.

Як вбачається з рішення Львівської обласної ради № 470 від 01.06.2017 року «Про погодження отримання спеціального дозволу на користування надрами публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» (Острівська площа)» позивачу погоджено отримання спеціального дозволу на користування надрами. Зазначене рішення міститься в матеріалах справи та досліджено колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі (Т.1 а.с.131).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 153 від 31.03.2017 року «Про погодження надання надр у користування» введено в дію протокол №18 засідання Комісії з питань погодження надання надр у користування Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.03.2017 року - 31.03.2017 року, відповідно до п. 1.17 якого погоджено надання спеціального дозволу на користування надрами Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області.

З наведеного вбачається, що станом на червень 2017 року відповідач мав відповідні листи щодо розгляду питань погодження отримання спеціального дозволу ПАТ «Укргазвидобування» щодо родовищ Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області.

Відповідно до абз. 25 п. 8 Порядку № 615, протягом 30 днів позивач мав прийняти відповідне рішення, яке, в свою чергу, повинно бути протягом 5 (робочих) днів розміщене на офіційному веб-сайті Державної служби геології та надр України у формі наказу.

В той же час, відповідач направив на адресу позивача лист №19996/03/12-17 від 05.09.2017 року, в якому зазначив, що Державна служба геології та надр України опрацювала заяву ПАТ «Укргазвидобування» про надання спеціального дозволу на користування надрами відповідно до пп. 13 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, та у межах компетенції повідомила, що на даний час пп. 13 п. 8 Порядку виключено постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №277. При цьому, відповідач повернув пакет документів та повідомив про те, що у наданні зазначеного спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Укргазвидобування» відмовлено відповідно до п. 19 Порядку.

Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається, а тому відповідач був зобов'язаний прийняти мотивоване рішення у встановлений чинним законодавством строк з приводу заяви ПАТ «Укргазвидобування», поданої листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-986.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини щодо забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, регулюються Кодексом України про надра.

Згідно ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

В силу пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 (далі по тексту - Положення №1174), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується на реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Держгеонадра України, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 4 Положення №1174 встановлено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу, внесення змін до нього врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі по тексту - Порядок №615).

Так, відповідно до пп. 13 п. 8 Порядку №615 (в редакції чинній на час подання позивачем заяви від 03.02.2017 року №3/2-01-986) без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування корисних копалин акціонерними товариствами, 100 відсотків акцій яких належать державі, та суб'єктами ринку природного газу, на яких для забезпечення загальносуспільних інтересів згідно із законом покладено виконання спеціальних обов'язків на ринку природного газу та у статутному капіталі яких не менш як 100 відсотків акцій належать господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава.

Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв'язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених п. 9 цього Порядку (абзац 25 пункту 8 Порядку).

В свою чергу, п. 9 Порядку № 615 встановлено, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення; Мінприроди - на всі види користування надрами (абзаци 1-4 пункту 9 Порядку №615).

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1 та погоджується органами, визначеними абзацами другим-четвертим цього пункту (абзац 5 пункту 9 Порядку №615).

Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому-четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів (абзац 7 пункту 9 Порядку №615).

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому-четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл (абзац 8 пункту 9 Порядку №615).

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено (абзац 9 пункту 9 Порядку № 615).

У разі ненадання Мінприроди погодження протягом 30-денного строку вважається, що надання дозволу ним погоджено (абзац 10 пункту 9 Порядку № 615).

Згідно з п. 25 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

З метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволів та внесення до них змін Державна служба геології та надр України або Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до повноважень утворює комісію з питань надрокористування та затверджує положення про неї.

Наказ Державної служби геології та надр України про надання дозволу розміщується протягом п'яти днів на офіційному веб-сайті Державної служби геології та надр України (абзац п'ятий пункту 25 Порядку №615).

Наказ Державної служби геології та надр України та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовження строку дії дозволу розміщується протягом п'яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу (абзац 7 пункту 25 Порядку № 615).

Проте, як вже вище зазначалося відповідач направив на адресу позивача лист №19996/03/12-17 від 05.09.2017 року, в якому зазначив, що Державної служби геології та надр України опрацювала заяву ПАТ «Укргазвидобування» про надання спеціального дозволу на користування надрами відповідно до пп. 13 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, та у межах компетенції повідомила, що на даний час пп. 13 п. 8 Порядку виключено постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 277. При цьому, відповідач повернув пакет документів та повідомив про те, що у наданні зазначеного спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Укргазвидобування» відмовлено відповідно до п. 19 Порядку.

Тобто, Державною службою геології та надр України відповідне рішення у формі наказу, яке повинно бути протягом 5 (робочих) днів розміщене на офіційному веб-сайті Державної служби геології та надр України, прийнято не було.

Щодо обґрунтувань відповідача про відмову у наданні зазначеного спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Укргазвидобування», які зазначені відповідачем в листі №19996/03/12-17 від 05.09.2017 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до абз. 2 п. 2 мотивованої частини Рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним сили, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 277 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, якими виключено підпункт 13 пункту 8 Порядку №615.

Проте, зазначені зміни, якими виключений підпункт 13 пункту 8 Порядку №615, набрали чинності з 01 квітня 2017 року.

В той же час, позивачем подана заява до відповідача про надання спеціального дозволу на користування надрами 03 лютого 2017 року, тобто під час дії підпункту 13 пункту 8 Порядку №615.

Втім, відповідач припустився протиправної бездіяльності щодо неприйняття рішення у встановлений строк з приводу поданої позивачем 03.02.2017 року заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час чинності пп. 13 п. 8 Порядку № 615.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується рішення Європейського суду з прав людини у справах «Сєрков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь позивача при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого заявника, а також ролі рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення пп. 13 п. 8 Порядку №615.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що позивач відповідно до положень пп. 13 п. 8 Порядку № 615, які діяли на момент подачі ним документів, має право на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Зважаючи на те, що відповідачем здійснювався розгляд заяви позивача від 03.02.2017 року та вчинялись дії, визначені Порядком № 615 з приводу надсилання документів на погодження відповідним органам, суд апеляційної інстанції вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Державної служби геології та надр України щодо неприйняття рішення у встановлений строк з приводу заяви ПАТ «Укргазвидобування», поданої листом від 03.02.2017 року №3/2-01-986 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області підлягає задоволенню.

Крім того, як вже зазначалося, Державною службою геології та надр України відповідне рішення у формі наказу, яке повинно бути протягом 5 (робочих) днів розміщене на офіційному веб-сайті Державної служби геології та надр України, прийнято не було.

Згідно з ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Як зазначено відповідачем, що згідно п. 19 Порядку № 615 підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу позивачу стали наступні причини, а саме:

- подання заявником документів не в повному обсязі;

- виявлення у поданих документах недостовірних даних;

- невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

- наявність інформації від правоохоронних органів та суб'єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

- відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування.

Відповідачем звернуто увагу саме на невідповідність документів, поданих заявником, вимогам п. 8 цього Порядку, посилаючись на втрату чинності пп. 13 п. 8 Порядку №615.

Проте, з відповіді відповідача, викладеної в листі від 05.09.2017 року вбачається, що жодних претензій або зауважень до поданих позивачем документів, їх комплектності або змісту немає. Єдиною підставою для повернення заяви позивача на видачу спеціального дозволу на користування надрами є застосування відповідачем нормативно-правового акту, який набрав чинності після виникнення правовідносин і не передбачає отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Разом з тим, рішення Державної служби геології та надр України з питань видачі, переоформлення, анулювання та інше спеціальних дозволів на користування надрами, як передбачено Порядком №615, приймається Комісією. Втім, відповідачем не надано жодних доказів як засідання комісії щодо розгляду питань з приводу поданої позивачем 03.02.2017 року заяви, так і будь-якого прийнятого комісією рішення.

Лист Державної служби геології та надр України від 05.09.2017 року також не містить посилання на таке рішення комісії.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання зобов'язати Державну службу геології та надр України вчинити дії з надання ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 03.02.2017 року №3/2-01-986, шляхом надання ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч.2 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява - ПАТ «Укргазвидобування» від 03 лютого 2017 року №3/2-01-986 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Острівської площі, розташованої в межах Самбірського, Мостицького та Яворівського районів Львівської області, строком дії на 20 років, підлягає повторному розгляду Державною службою геології та надр України з урахуванням висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, адміністративним законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.

При цьому, колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку, належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, буде зобов'язання Державної служби геології та надр України повторно розглянути заяву ПАТ «Укргазвидобування» від 03 лютого 2017 року №3/2-01-986 з урахуванням висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів неприйняття мотивованого рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Л.В. Губська

О.В. Епель