Постанова № 74374543, 24.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2018 рокусправа № 804/4016/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Чабаненко С.В. Чумак С.Ю.

секретарі судового засіданні ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №804/4016/17 (головуючий 1-ї інстанції Захарчук-Борисенко Н.В., повний текст рішення складений 19 лютого 2018 року в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду) за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 26.06.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо призначення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №3089-п від 16.06.2017 року «Про проведення документальної позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу позивача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00659101), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10).

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

16.06.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області видано наказ №3089-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з 30.06.2017 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року тривалістю 20 робочих днів (а.с.23).

Підставою видання вказаного наказу є включення ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року.

19.06.2017 року ГУ ДФС направило на адресу ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» копію зазначеного наказу та повідомлення про проведення перевірки (а.с.100, 101, 103).

Позивач не погодився з наказом в частині призначення перевірки за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року та оскаржив наказ до суду в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний наказ прийнятий контролюючим органом в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2. статті 77 ПК України визначено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 77.4 статті 77 ПК України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ про проведення документальної планової перевірки прийнятий на підставі плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що згідно вказаного плану - графіка період перевірки ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» визначений саме з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року. Керівник контролюючого органу не вправі змінювати такий період, оскільки план-графік розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вказані обставини представником апелянта не спростовані.

Стосовно періоду проведення перевірки колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 4 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року №524 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 року за №751/27196) необхідним є врахування також вимог п.102.1 ст.102 розділу II Податкового Кодексу України в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов’язання платника податків, а також періоду діяльності платника, який не було охоплено перевіркою, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу II Кодексу у частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб, та зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

З аналізу вищевказаного вбачається, що заборона щодо проведення документальної планової перевірки стосується лише окремих видів зобов’язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб, та зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами, та не містить заборони щодо граничних строків призначення та проведення перевірок.

Відтак, посилання апелянта на ту обставину, що призначення контролюючим органом перевірки, зокрема, поза межами граничних строків, є підставою для скасування наказу про її проведення, є необгрунтованими та безпідставними.

Разом з цим, згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що його права та інтереси можуть бути порушені в подальшому при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, в тому числі і за період поза межами граничних строків.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта та з цього приводу зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до наведеної норми в порядку адміністративного судочинства передбачено захист вже порушеного права, свобод чи інтересів, а не визначення такого захисту на майбутнє.

З тексту адміністративного позову та апеляційної скарги вбачається, що позивач не погодився з наказом в частині призначення перевірки за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, який є поза межами 1095 днів). Інших підстав про визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування позивачем не зазначено.

Оскаржуваний у даній справі наказ про проведення перевірки в частині спірного періоду не є підставою для виникнення у позивача будь-яких прав та обов’язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, доведено правомірність наказу від 16.06.2017 року №3089-п.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 804/4016/17 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 804/4016/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак