Постанова № 74374539, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/207/18 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю..

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (повний текст виготовлено 22 березня 2018 року)у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 8 протоколу №133 від 22 грудня 2017 року) про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та здійснити її виплату.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу у яких просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, посилається на те, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а днем виникнення такого права є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

21 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Відповідно до даних, зазначених у військовому квитку, серії НОМЕР_2 від 13 листопада 1982 року, позивач з 24 липня 1986 року по 23 грудня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

Згідно з відомостями архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 18 грудня 2014 року № 179/1/16135, позивач як військовозобов'язаний приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у складі в/ч 57278.

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2326 від 31 серпня 2017 року, встановлено, що захворювання ОСОБА_3, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

19 вересня 2017 року обласною МСЕК №1, на підставі акту огляду МСЕК №5832, видано довідку серії 12 ААА, №012742, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА, №871261 від 19 вересня 2017 року встановлено причину інвалідності - захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

20 вересня 2017 року управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської РДА, позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_3, відповідно до якого, останній є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

22 грудня 2017 року, за результатом розгляду заяви позивача, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум складено протокол №133, згідно з яким ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що інвалідність встановлено в понад 3-х місячний строк після закінчення зборів.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що позивач брав участь у спеціальних зборах до 23 грудня 1986 року, а інвалідність встановлено 19 вересня 2017 року - тобто понад тримісячний строк.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності 24 січня 2014 року, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, право на отримання одноразової грошової допомоги, у розумінні Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей», не пов'язується з часом та місцем звільнення з військової служби, а пов'язується із фактом та часом встановлення інвалідності військовослужбовцю, який звільнений з військової служби, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року(справа № 21-135а15).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст.. ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається з моменту встановлення військовозобов'язаному інвалідності, за умови якщо вона встановлена не пізніше трьох місяців після закінчення зборів.

Таким чином, рішення Міністерства оборони України (пункт 8 протоколу №133 від 22 грудня 2017 року) про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивач, крім іншого, просить зобов'язати Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу та здійснити її виплату.

При розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення певного змісту, що не належить до компетенції суду.

Так, прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової допомоги за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги - задовольнити частково.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 8 протоколу №133 від 22 грудня 2017 року) про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 30.05.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма