Постанова № 74374199, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 758/16474/17 Суддя (судді) першої інстанції:

Васильченко Олег Васильович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання призначити та виплачувати пенсію,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком з 17.05.2017 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведення індексації і компенсацією втрати частки доходів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05.02.2018 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив дискримінацію при прийнятті рішення та встановив, що оскільки позивачем не доведено факту громадянства України, то останній не має права на пенсію, незважаючи на зроблений стаж виключно на підприємствах України та сплату відрахувань до пенсійного фонду.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, що 17.05.2017 уповноваженою особою ОСОБА_4 подано до Пенсійного Фонду України апостильовану заяву про призначення ОСОБА_3 пенсії за віком.

До заяви заявником додано наступні документи: копію довіреності та передоручення, копію ізраїльського посвідчення, копію ідентифікаційного номеру, копію трудової книжки, копію диплома та оригінал особисто підписаної заяви позивача про призначення йому пенсії.

Розглянувши таку заяву Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом від 30.05.2017 повідомило позивача про неможливість призначення та виплати йому пенсії у зв'язку з неподанням повного пакету документів, необхідних для призначення пенсії, а саме: документа про місце постійного проживання в Україні та паспорта громадянина України.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої виходив з того, що позивачем як при зверненні до відповідача із заявою про призначення та виплату пенсії, так і при зверненні до суду з даним позовом, не було надано доказів того, що він є громадянином України, а відтак має конституційне право на призначення та виплату йому пенсійного забезпечення.

Дослідивши матеріали справи та здійснивши аналіз чинного законодавства, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-III).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За приписами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У ст.1 Закону № 1788-XII закріплено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Положеннями ст.51 Закону № 1058-IV визначено, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, Конституційним Судом України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 було встановлено, що громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, мають рівні права з іншими громадянами України на пенсійне забезпечення. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ст.5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Разом з тим, у ст.44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно зі ст.2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Відповідно до положень ст.2 Закону № 2235-III якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. та у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, викладена правова позиція, відповідно до якої позбавлення громадянина, який виїхав на постійне місце проживання за кордон права на пенсійне забезпечення в Україні, де він набув відповідний стаж і сплачував страхові внески, та/або обмеження такого права є порушенням принципу недискримінації, визначеного у ст. 14 Конвенції, та порушенням права особи мирно володіти своїм майном, визначеним у Протоколі першому до Конвенції.

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 46 Конвенціїщо рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, відтак слід враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що громадянин України має право на отримання пенсії з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 року не залежно від того коли і до якої країни він виїхав на постійне місце проживання за межі України.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач постійно проживає поза межами України та будь-яких доказів на підтвердження наявності у нього громадянства України не надав, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3не не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 24.01.2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м.Києва від 05 лютого 2018 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018 року.