Постанова № 74374011, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3913/16 Головуючий у 1 інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Березанський комбікормовий завод" звернувся до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0001821200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 № 0001821200.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що відсутність порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань у відповідності ст. 57 ПК України та не свідчить про відсутність у податкового органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення.

21 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.10.2016 року Баришівсько-Березанським відділенням Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ПрАТ «Березанський комбікормовий завод» узгодженого грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за період з 19.02.2012 року по 26.05.2016 року.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт перевірки «Про результати камеральної перевірки ПРАТ "Березанський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 39463945) з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань, у висновках якого встановлено порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств:

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 19.02.2012 згідно декларації № 9014767912 від 01.02.2012 року у сумі 9 704 грн. було сплачено 28.12.2015 - в сумі 2 313,45 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 408 календарних днів), грошове зобов'язання, що сплачено 01.02.2016 року в сумі 2 319,05 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1443 календарних днів), грошове зобов'язання, що сплачено 24.02.2016 року - в сумі 2 319,05 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1466 календарних днів), грошове зобов'язання, що сплачено 03.03.2016 року - в сумі 1 444,20 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 474 календарних днів), грошове зобов'язання, що сплачено 06.03.2015 року - в сумі 1 308,25 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 111 календарних днів);

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 20.05.2012 року згідно декларації № 9024904233 від 08.05.2012 року у сумі 1 211 грн. було сплачено 03.03.2016 року - в частині суми 300,40 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 383 календарних днів);

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 19.08.2012 року згідно декларації № 9043293760 від 24.07.2012 року у сумі 147 грн. було сплачено 30.03.2016 (кількість днів затримки сплати складає 1 319 календарних днів);

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 19.11.2012 року згідно декларації № 9068807862 від 05.11.2012 року у сумі 26 грн. було сплачено 30.03.2016 (кількість днів затримки сплати складає 1 227 календарних днів);

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 23.04.2013 року згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн., нарахованого за актом документальної перевірки № 284/22/04529944 від 10.04.2013 року, було сплачено 30.03.2016 - в частині суми 38,70 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 073 календарних днів);

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 23.04.2013 року згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн. було сплачено 22.04.2016 - в частині суми 2 319,05 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 096 календарних днів);

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 23.04.2013 року згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн. було погашено 04.05.2016 - в частині суми 1 791 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 108 календарних днів);

- грошове зобов'язання, нараховане до сплати 23.04.2013 року згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0000452200 у сумі 133 429,09 грн. було погашено 26.05.2016 року - в частині суми 791,25 грн. (кількість днів затримки сплати складає 1 130 календарних днів).

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 р. № 0001821200, яким за затримку термінів сплати грошового зобов'язання в розмірі 16 028,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3 205,60 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Види, порядок і строки проведення перевірок, оформлення їх результатів регламентовано главою 8 розділу ІІ ПК України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно п. 76. 1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, з наведеного слідує, що камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Зі змісту акта перевірки від 19.10.2016 року вбачається, що контролюючий орган проводив перевірку не податкової звітності позивача, а фактично перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, що, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Разом з тим, на відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення. Проте, наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 19.10.2016 р. № 182/10-01-12/04529944 та матеріалів справи, в даному випадку контролюючим органом була проведена камеральна перевірка, а не документальна (невиїзна) перевірка.

Таким чином, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмету такого виду перевірок.

Крім того, положенням п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (який набрав чинності з 01.01.2015) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, з прийняттям Закону № 71-VIII встановлено заборону у 2015 та 2016 роках на проведення всіх без виключення перевірок (в тому числі документальних і камеральних) контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України, окрім як за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Так, згідно акту перевірки від 19.10.2016 р. № 182/10-01-12/04529944, предметом перевірки у 2016 році була своєчасність сплати позивачем узгоджених грошових зобовязань, в тому числі за період 2015 року (тобто, попередній проведенню перевірки рік). Відповідач не надав суду жодних доказів, на підтвердження наявності у нього правових підстав для проведення перевірки позивача у 2016 році за період 2015 року з дотриманням вимог п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII.

Щодо висновків відповідача про допущення ПАТ "Березанський комбікормовий завод" несвоєчасної сплати сум узгоджених грошових зобовязань з податку на прибуток та наявність підстав для застосування, у звязку з цим, до нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 57.2 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Згідно п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як зазначалося, 19.10.2016 року відповідачем проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ПрАТ «Березанський комбікормовий завод» узгодженого грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за період з 19.02.2012 року по 26.05.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, предметом перевірки позивача були питання своєчасності сплати ним узгоджених грошових зобовязань, які виникли на підставі податкової звітності акціонерного товариства поданої упродовж 2012 року, а також на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000452200, прийнятого контролюючим органом 12.04.2013 року. Дане податкове повідомлення-рішення № 0000452200 від 12.04.2013 року, набуло статусу узгодженого, а тому строк сплати грошового зобов'язання по такому податковому повідомленню-рішенню настав 23.04.2013 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відносно підприємства позивача 14.01.2013 року порушено справу про банкрутство № 911/142/13-г, згідно ухвали Господарського суду Київської області.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 14.01.2013 року одночасно з порушенням справи про банкрутство ВАТ «Березанський комбікормовий завод» судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Даний мораторій діяв до затвердження Господарським судом Київської області, відповідно до ухвали від 05.11.2015 року, мирової угоди від 20.10.2015 та припинення провадження у справі про банкрутство № 911/142/13-г.

При цьому, із заперечень відповідача вбачається, що до складу затверджених господарським судом вимог конкурсних кредиторів боржника (ВАТ «Березанський комбікормовий завод») були також включені вимоги Баришівської ОДПІ по сплаті грошових зобов'язань у сумах 9 704 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9014767912 від 01.02.2012), 1 211 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9024904233 від 08.05.2012), 147 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9043293760 від 24.07.2012), 26 грн. (нараховане до сплати згідно декларації реєстр. № 9068807862 від 05.11.2012).

Сплата цих грошових зобов'язань була відстрочена на 36 місяців (шляхом сплати платежів по 2 319,05 грн. кожного місяця до 30-го числа поточного місяця) за умовами мирової угоди від 20.10.2015 року, затвердженої згаданою ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2015 року.

Згідно п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI внесені зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII, зазначена редакція діє з 16.01.2013 року, згідно п.п. 1-1 п.1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Так, як зазначалося, справа про банкрутство ВАТ «Березанський комбікормовий завод» була порушена 14.01.2013 року, тобто до набрання чинності нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому, відповідно, правовідносини, пов'язані з банкрутством заводу регулюються попередньою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказані норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами, у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, зокрема: він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів (тобто вимог, що виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію у межах такої справи). Що стосується зобов'язань за вимогами поточних кредиторів (тобто, вимог, що виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів), то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Відтак, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Наведена правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена у його постановах від 25.06.2011 р. № 21-113а11, від 11.06.2012 р. №21-179а12 та від 09.07.2013 р. у справі №21-178а13.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 року про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати грошових зобовязань по податку на прибуток на загальну суму 12 380,86 грн., які виникли у період до 14.01.2013 року, в частині нарахування санкцій за період з 14.01.2013 р. по 05.11.2015 р., відповідач діяв всупереч Закону.

Щодо нарахування контролюючим органом штрафних санкцій, у звязку з несвоєчасною сплатою грошових зобовязань на загальну суму 11 088 грн., нарахованих по деклараціях за 2012 рік, за період після 05.11.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 87.10 ст. 87 ПК України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Згідно із п. 100.3 ст. 100 ПК України, розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами ст. 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому, податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Аналогічні за змістом норми закріплені у ст. ст. 77 - 79 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).

З наведеного вбачається, що відповідальність за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, якщо порядок і строки його сплати встановлюються у мировій угоді, повинна визначатись не на підставі положень Податкового кодексу України, а на підставі положень мирової угоди.

Однак, відповідачем застосовано до позивача штраф на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України, без урахування термінів сплати грошового зобов'язання, встановлених мировою угодою.

За таких обставин, вірними є висновки суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань на загальну суму 11 088 грн., нарахованих по деклараціях за 2012 рік, за період після 05.11.2015 року.

Щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій, у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, визначеного згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 00000452200, колегія суддів зазначає.

Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, сума грошового зобов'язання (штрафу) визначається контролюючим органом не пізніше 1095 днів, що настають за днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом (в даному випадку за днем граничного строку сплати грошового зобовязання за від 12.04.2013 № 0000452200, - тобто 23.04.2013 року).

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що штрафна санкція у розмірі 988 грн. за несвоєчасне погашення позивачем грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2013 року № 0000452200 в частині суми 4 407 грн. була нарахована позивачу поза межами 1095 днів, а тому таке нарахування є неправомірним.

Доводи апелянта про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на прибуток спростовано наданими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних доручень (а.с.85-95).

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що в діях платника податку відсутні порушення п. 57.1 статті 57 ПК України, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій згідно ст. 126 ПК України.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Баришівсько-Березанського відділення Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2016 № 0001821200 є протиправним та правомірно скасовано судом.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018 року