Рішення № 74373414, 29.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.05.2018 р. справа №820/2176/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" до Державна служба України з безпеки на транспорті про1) визнання протиправними та скасування постанов від 30.01.2018 р. №013278, від 20.03.2018 р. №013621, 2) визнання протиправними та скасування розрахунків від 28.12.2017 р. №021287, від 23.01.2018 р. №41, -

встановив:

Позивач, ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням ухвали суду від 14.05.2018 р. про об’єднання в одне провадження справ №820/2176/18 та №820/2718/18) про визнання протиправними та скасування постанов від 30.01.2018 р. №013278, від 20.03.2018р. №013621, 2) визнання протиправними та скасування розрахунків від 28.12.2017 р. №021287, від 23.01.2018 р. №41.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що зважування транспортних засобів було проведено неправильно, а постанови були винесені без участі ТОВ, що є підставою для скасування оскаржених рішень.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що результати проведених заходів контролю показали явне та однозначне перевищення дозволеної максимальної ваги транспортних засобів. Указане є підставою для прийняття розрахунків плати за проїзд. Окрім того, результати заходів контролю показали відсутність дозволів на рух з перевищенням максимально допустимої маси та документу про своєчасне проведення перевірки тахографа. Відсутність цих документів є порушенням вимог діючого законодавства України. ТОВ було завчасно запрошено на участь у розгляді матеріалів перевірок та прийнятті рішень. Проте, штучно створило ситуацію, коли беручи до уваги збіг строку на винесення рішення, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області була змушена розглянути матеріали перевірок без участі ТОВ.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, як владний суб’єкт у силу приписів ч. 3 постанови КМУ №592 від 26.06.2015р. може діяти в особі Управлінь в регіонах, котрі мають правовий статус структурних підрозділів юридичної особи публічного права.

З огляду на викладене, суд не знаходить правових підстав для відмежування у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті від Управлінь цієї служби у Кіровоградській, Житомирській та Харківській областях, котрі по суті при реалізації управлінської функції контролю є неподільним владним суб’єктом.

28.12.2017 р. Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області була проведена рейдова перевірка з питання дотримання ТОВ «Укрінформтрейд» вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Результати перевірки були оформлені актом №021287.

В даному акті викладені судження владного суб’єкта про 1) перевезення вантажу загальною масою 45,27 т, тобто з перевищенням максимально допустимої ваги 40,00 т на 5,27 т, 2) відсутність дозволу на рух автомобільним дорогами України з перевищенням вагових параметрів, 3) відсутність документу про своєчасне проведення повірки тахографа.

Складені у ході перевірки документи були підписані водієм без зауважень.

28.12.2017 р. Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області було складено оскаржений розрахунок плати за проїзд №021287 про нарахування 91,20 євро. Видання оновленого розрахунку з тими ж самими показниками було зумовлено виключно зміною реквізитів платежу.

23.01.2018 р. Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області була проведена рейдова перевірка з питання дотримання ТОВ «Укрінформтрейд» вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Результати перевірки були оформлені актом без номера від 23.01.2018 р.

У даному акті викладені судження владного суб’єкта про 1) перевезення вантажу загальною масою 41,92 т, тобто з перевищенням максимально допустимої ваги 40,00 т на 1,92 т, 2) відсутність дозволу на рух автомобільним дорогами України з перевищенням вагових параметрів.

Складені у ході перевірки документи водієм не підписувались.

23.01.2018 р. Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було складено оскаржений розрахунок плати за проїзд №41 про нарахування 671,04 євро.

Перевіряючи відповідність закону, рішень владного суб’єкта з приводу винесення розрахунків про нарахування плати за проїзд, суд відзначає, що правовідносини з приводу справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, урегульовані приписами Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001р. №30; далі за текстом – Правила №30), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 р. №879; далі за текстом – Порядок №879).

Так, відповідно до ч. 12 ст. 6 згаданого закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За правилом ч. 14 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових,позапланових рейдових перевірок перевірок на дорозі.

Здійснення названого державного контролю покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (положення про яку затверджено постановою КМУ від 11.02.2015 р. №103; далі за текстом – Положення №103).

Дії з проведення перевірки як форми реалізації названого державного контролю позивачем не оскаржуються, тому пов’язані із цим обставини судом не досліджуються та не оцінюються, бо не входять до предмету доказування по даній справі.

Державна служба України з безпеки на транспорті (далі за текстом - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, котрий у силу п. 8 Положення №103 здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Як з’ясовано судом, у спірних правовідносинах від імені Укртрансбезпеки діяли працівники Управління Укртрансбезпеки у Житомирській та Кіровоградській областях, що не суперечить закону.

Означені Управління Укртрансбезпеки в регіоні у силу п. 3 постанови КМУ №592 від 26.06.2015 р. є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті без правового статусу юридичної особи, а відтак, владні управлінські повноваження кожного працівника Управління є об’єктивно похідними від факту знаходження особи у правовідносинах з проходження публічної служби з Укртрансбезпекою.

Тому суд вважає, що у спірних правовідносинах працівники Укртрансбезпеки та територіальні органи Укртрансбезпеки в областях при реалізації повноважень контролю діють виключно від імені Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відтак, суд вважає, що звертаючись до суду, позивач правильно зазначив у якості відповідача саме Державну службу України з безпеки на транспорті, а не конкретного працівника чи територіальний орган в області, котрі вчинили спірне діяння владного управлінського характеру.

Розв’язуючи спір, суд відзначає, що згідно з п. 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Відповідно до п. 31.1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У відповідності з п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що обставини наявності у позивача правового статусу автомобільного перевізника у розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", рівно як і обставини наявності правової підстави для використання транспортного засобу у власній господарській діяльності сторонами по справі не оскаржуються, визнаються, а тому не потребують додаткового доказування.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306; далі за текстом – Правила №1306; аналогічна норма міститься також і в п. 3 Правил №30).

Пунктом 22.5 Правил №1306 передбачено, що з спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Визначаючись з приводу обставин події перевірки 27.12.2017 р., суд бере до уваги, що за відомостями посвідчення про реєстрацію транспортного засобу маса тягача без навантаження складає 7120 кг (а.с. 20 зворот), маса причепу до тягача без навантаження складає 6470 кг, маса вантажу складає 31689 кг (а.с. 53).

Таким чином, загальна вага транспортного засобу перевищу показник максимально допустимої ваги у 40 т на 5279 кг.

Даних про помилковість, неправдивість або недостовірність перелічених відомостей матеріали справи не містять.

Показник вагового параметру транспортного засобу був визначений владним суб’єктом у спосіб документального габаритно-вагового контролю, що узгоджується з приписами п.п. 5-1 п. 2 Порядку №879.

Обрання владним суб’єктом саме такого способу реалізації владної управлінської функції прав та охоронюваних законом інтересів позивача у даному випадку не зачіпає, позаяк на неодноразові вимоги суду позивач так і не подав належних, допустимих та достатніх доказів неправильності проведеного відповідачем обрахунку показника ваги.

При цьому, суд наголошує, що доводи позивача з цього приводу мали суперечливий та неузгоджений характер. Так, позивач спочатку стверджував, що до моменту перевірки було відвантажено вже 19000 літрів пального. Потім змінив довід на відвантаження 7000 літрів у підтвердження чого подав акт прийому-передачі від 27.12.2017 р. Однак, суд зауважує, що даний акт взагалі не містить ані конкретного місця розвантаження пального, ані відомостей про матеріально-відповідальну особу АЗС, котра прийняла частину вантажу. Наостанок з даної обставини суд ураховує, що жодних змін до ТТН на відпуск нафтопродуктів від 27.12.2017 р. не вносилось.

Оскільки матеріали справи не містять жодних даних, котрі б давали привід для сумніву у достовірності відомостей офіційних реєстраційних документів на автомобіль, на причіп, а також товарно-супровідної накладної на вантаж, то суд сприймає відомості перелічених документів як достовірні.

З огляду на викладене, суд визнає доведеним той факт, що позивачем у межах господарської діяльності 27.12.2017 р. було задіяно вантажний автомобіль, котрий рухався автомобільними шляхами України з перевищенням вагового параметру над максимально допустимим на 5,27 т.

Дозволу на такий рух позивач не мав. Документу про своєчасне проходження повірки тахографом ані до перевірки, ані до суду не подав. Обставини відсутності як дозволу, так і документів про вчасне проходження повірки позивач визнав при розгляді справи.

Показник навантаження на вісь транспортного засобу за даним епізодом не брався владним суб’єктом до розрахунку суми плати.

Продовжуючи розгляд справи, суд відмічає, що показник відстані для розрахунку суми плати був визначений працівником Укртрансбезпеки за відомостями програмного продукту «Della».

З цього приводу суд зауважує, що за загальним правилом владний суб’єкт повинен діяти виключно у межах ч. 2 ст. 19 Конституції України.

На вимогу суду представник відповідача пояснив, що використання відомостей даного програмного продукту є сталою правозастосовною практикою органів Укртрансбезпеки.

При цьому, Укртрансбезпека не є розробником цього програмного продукту, цей програмний продукт не введений в офіційну експлуатацію в органах Укртрансбезпеки, інформація про сертифікацію, стандартизацію чи інші подібні процедури відсутня, розпорядчий документ про дозвіл на використання цього програмного продукту в Укртрансбезпеці не приймався.

Тому, суд витребував у владного суб’єкта дані про відстань руху за відомостями офіційних документів про віддаленість населених пунктів України один від одного.

Владний суб’єкт таких доказів до суду не подав, повторно зазначивши про правомірність використання програмного продукту «Della».

Отже, суд вважає, що оскільки показник відстані має безпосередній вплив на розмір плати за проїзд, але був визначений владним суб’єктом поза межами ч. 2 ст. 19 Конституції України, то вказана обставина є підставою для скасування оскарженого розрахунку.

Визначаючись з приводу обставин події перевірки 23.01.2018 р., суд бере до уваги, що за відомостями посвідчення про реєстрацію транспортного засобу маса тягача без навантаження складає 5964 кг (а.с. 96), маса причепу до тягача без навантаження складає 6220 кг, маса вантажу складає 32182 кг (а.с. 91).

Таким чином, загальна вага транспортного засобу перевищує показник максимально допустимої ваги в 40 т.

Даних про помилковість, неправдивість або недостовірність перелічених відомостей матеріали справи не містять.

Окрім того, факт перевищення максимально допустимої ваги підтверджується також і результатами фізичного зважування транспортного засобу (а.с. 90). Згадане зважування здійснювалось за допомогою пристрою, котрий згідно з свідоцтвом від 29.06.2017 р. (а.с. 97) пройшов повірку і може використовуватись до 29.06.2018 р.

З огляду на викладене, суд визнає доведеним той факт, що позивачем у межах господарської діяльності 27.12.2017 р. було задіяно вантажний автомобіль, котрий рухався автомобільними шляхами України з перевищенням вагового параметру над максимально допустимим на 5,27 т.

Дозволу на такий рух позивач не мав. Обставини відсутності дозволу позивач визнав при розгляді справи.

Показник навантаження на вісь транспортного засобу за даним епізодом не брався владним суб’єктом до розрахунку суми плати.

Продовжуючи розгляд справи, суд відмічає, що показник відстані для розрахунку суми плати був визначений працівником Укртрансбезпеки за відомостями програмного продукту «Della».

З цього приводу суд зауважує, що за загальним правилом владний суб’єкт повинен діяти виключно у межах ч. 2 ст. 19 Конституції України.

На вимогу суду представник відповідача пояснив, що використання відомостей даного програмного продукту є сталою правозастосовною практикою органів Укртрансбезпеки.

При цьому, Укртрансбезпека на є розробником цього програмного продукту, цей програмний продукт не введений в офіційну експлуатацію в органах Укртрансбезпеки, інформація про сертифікацію, стандартизацію чи інші подібні процедури відсутня, розпорядчий документ про дозвіл на використання цього програмного продукту в Укртрансбезпеці не приймався.

Тому суд витребував у владного суб’єкта дані про відстань руху за відомостями офіційних документів про віддаленість населених пунктів України один від одного.

Владний суб’єкт таких доказів до суду не подав, повторно зазначивши про правомірність використання програмного продукту «Della».

Отже, суд вважає, що оскільки показник відстані має безпосередній вплив на розмір плати за проїзд, але був визначений владним суб’єктом поза межами ч. 2 ст. 19 Конституції України, то вказана обставина є підставою для скасування оскарженого розрахунку.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що незважаючи на підтвердження факту використання позивачем за обома епізодами у межах господарської діяльності вантажних транспортних засобів з перевищенням максимально допустимого вагового параметру, прийняті владним суб’єктом оскаржені розрахунки закону не відповідають, адже показник відстані обчислювався у непередбачений законом спосіб.

Перевіряючи відповідність закону, винесених Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області постанов від 30.01.2018 р. №013278, від 20.03.2018 р. №013621), суд відмічає, що матеріали перевірок від 28.12.2017 р. та від 23.01.2018 р. були спрямовані до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області для прийняття рішень у порядку ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З викладених вище міркувань суд вважає доведеними факт відсутності у позивача дозволів на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів.

Обставини відсутності таких дозволів визнані позивачем у ході розгляду даного спору.

Підстав, які б звільняли позивача від обов’язку одержувати такі дозволи, судом не виявлено.

Повідомленням від 19.01.2018 р. позивач був сповіщений про призначення на 30.01.2018 р. розгляду матеріалів перевірки від 28.12.2017 р. (а.с. 58).

Повідомленням від 07.03.2018 р. позивач був сповіщений про призначення на 20.03.2018 р. розгляду матеріалів перевірки від 23.01.2018 р. (а.с. 102).

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах питання розгляду матеріалів перевірки без участі порушника не врегульовано законом.

Разом із тим, суд вважає, що право особи на участь у розгляді заперечень на складений владним суб’єктом офіційний письмовий документ юридичного характеру (чи-то у прийнятті рішення за матеріалами перевірки, ревізії, заходу нагляду або контролю) безумовно є важливою процедурною гарантією з метою «бути почутим».

Таке право прямо витікає із приписів ч. 2 ст. 2 КАС України (у редакції з 15.12.2017 р.) та ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції до 15.12.2017 р.).

Проте, наслідки недотримання владним суб’єктом цього права залежать, насамперед, від рівня тих аргументів та доказів, котрими мала намір скористатись особа у процесі доведення обґрунтованості власної позиції.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що таких аргументів та доказів у спірних правовідносинах позивач не мав, адже визнав наявність події порушення (відсутність дозволу та відсутність документа про вчасну повірку тахографа).

Відтак, ця обставина не може слугувати законною підставою для скасування оскарженого рішення владного суб’єкта.

Інших доводів невідповідності закону оскаржених постанов позивач ані у тексті позиву, ані у ході розв’язання спору не наводив.

Судом виявлено, що оскаржені постанови винесені у межах компетенції владного суб’єкта згідно з ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення владним суб’єктом визначеної Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затверджений постановою КМУ від 08.11.2006 р. №1567; далі за текстом – Порядок №1567) процедури реалізації управлінської функції, однозначним наслідком якої є прийняття невірного по суті рішення.

Обставини прийняття владним суб’єктом рішення без участі порушника з урахуванням обставин даного конкретного спору до невірного вирішення питання про накладення штрафу не призвели.

Позивач, як установлено судом, не мав ані наміру, ані змоги подати взагалі будь-які докази на спростування факту скоєння правопорушення, відображеного в матеріалах перевірки від 28.12.2017 р. та від 23.01.2018 р.

Вчинене ТОВ діяння було правильно кваліфіковано владним суб’єктом як протиправне з огляду на зміст ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України за епізодами винесення постанов у порядку ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», адже у цій частині обставини спірних правовідносин виявив з достатньою повнотою, юридичну оцінку цим обставинам надав вірну, норму матеріально права обрав правильно, перекручень у тлумаченні її змісту не допустив, процедуру реалізації управлінської функції дотримав, вид відповідальності та розмір штрафу визначив правильно.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у задоволенні заявлених вимог в цій частині.

Водночас із цим, при винесення спірних розрахунків владний суб’єкт діяв не у порядку ч. 2 ст. 19 Конституції України, позаяк за відсутності передбаченого законом дозволу взяв до обрахунку відомості програмного продукту «Della», котрий розроблений на органами державної влади та управління України, до офіційної експлуатації в цих органах не прийнятий, перевірку та достовірність даних не проходив, документів про проходження сертифікації чи інших схожих процедур не одержував.

З цих міркувань, оскаржені розрахунки мають бути скасовані.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати розрахунок Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області від 28.12.2017 р. №021287, розрахунок Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградської області від 23.01.2018 р. №41.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 30 травня 2018 р.

Суддя Сліденко А.В.