Рішення № 74373156, 31.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4794/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Виробничо-сервісної фірми «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017 року №0015821401 та від 07.09.2017 року №0029642200, -

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-сервісна фірма «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017 року №0015821401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 108713,00 грн., від 07.09.2017 року №0015821401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов’язаннями у сумі 1434646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 358662,00 грн., які прийнято на підставі акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» від 26.05.2017 року №457/15-32-14-01/20925295.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в Акті перевірки відповідач безпідставно робить висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс», пов’язуючи дану обставину неможливістю встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача у звязку з відсутністю у останніх необхідних трудових ресурсів та виробничих активів, оскільки підприємствами постачались відповідні товари (запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент, обладнання, металопрокат тощо) та надавались відповідні роботи (організація та проведення робіт по бурінню, ремонту та ліквідації свердловин тощо), а позивач, в свою чергу здійснював оплату за ці товари (роботи, послуги), що підтверджується відповідним первинним документами, які надавались під час перевірки, та придбані товари, роботи і послуги були використані ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ у своїй господарський діяльності, від якої отримано дохід і сплачено податки. Позивач зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, а тому не є належними доказами факту вчинення платником порушення закону, тим більше інформація не відносно платника податку, а відносно його контрагентів, а тому витрати у загальній сумі 603961,00 грн. на поставлені товари, роботи, послуги правомірно віднесено позивачем, що спростовує висновок відповідача про заниження прибутку в сумі 108713,00 грн. Тому, необгрунтованим є висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість в сумі 1434646,00 грн., оскільки з моменту отримання підприємством податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по таким операціям до складу свого податкового кредиту з ПДВ. Також, позивач зазначає, що платник податку на додану вартість не має обов’язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг) вимог законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. У зв’язку з наведеними обставинами та відповідно до додаткових пояснень, відповіді на відзив (а.с.165-167 т.1, 224-238 т.2, 123-128 т.7), позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати прийняті позивачем ППР.

Від представника позивача 26.02.2018 року надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якого позовні вимоги останній підтримує у повному обсязі (а.с.122 т.7).

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.118-121 т.7), згідно якого податковим органом наводяться порушення, виявлені під час перевірки позивача згідно акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» від 26.05.2017 року №457/15-32-14-01/20925295, та пояснюється, що факт транспортування та вантажні роботи підтвердити неможливо, оскільки підприємством не було надано документи, які б підтверджували фактичне перевезення/відвантаження вантажу, отриманого від контрагентів ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс». Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у наведених вище контрагентів відсутній факт придбання аналогічного товару та послуг, які вказані ними у видаткових та податкових накладних, тобто постачальники товару та послуг, вказані у видаткових та податкових накладних у таких контаргенів відсутні. Враховуючи вищезазначене, неможливо встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів та, відповідно, фінансово-господарські взаємовідносин між ними та позивачем мають ознаки, які свідчать про безтоварність операцій. В результаті встановлених порушень, зокрема, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 603961,00 грн. та перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року встановлено їх заниження на суму 1204200,00 грн. та перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 230448,00 грн. Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача та у зв’язку з встановленими порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішенняі відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Сторони до суду не зявилися, у звязку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 26.04.2017 р. по 19.05.2017 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання та направлень від 21.04.2017 року №№1464/14-01, 1466/14-01, 1465/14-01, 1467/14-01, 14684/14-01, від 25.04.2017 року №1538/1401 та №1537/14-01 посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року» за результатами якої складено акт перевірки від 26.05.2017 року №457/15-32-14-01/20925295 (а.с. 16-51 т.1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ:

1) п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134 ст.134 ПКУ, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 108713,00 грн.:

- заниження податку на прибуток у 2015 році на суму 185510,00 грн.;

- завищення податку на прибуток у 2016 році на суму 76797,00 грн.;

2) п. 198.5 ст.198, абз. а) п. 198.1, абз.1 п. 198.3 ст.198, п.204.1, 201.6, 201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 1434646,00 грн., в тому числі: 01.2015 – 37464,00 грн., 02.2015 – 39631,00 грн., 03.2016 – 47625,00 грн., 04.2015 – 58439,00 грн., 05.2015- 36507,00 грн., 06.2015 – 10781,00 грн., 07.2015 – 48614,00 грн., 08.2015 – 20502,00 грн., 09.2015 – 47349,00 грн., 10.2015 – 23561,00 грн., 11.2015 – 51460,00 грн., 12.2015 – 102292,00 грн., 01.2016 – 20464,00 грн., 02.2016 – 28530,00 грн., 03.2016 – 75993,00 грн., 04.2016 – 37346,00 грн., 05.2016 – 31334,00 грн., 06.2016 – 70716,00 грн., 07.2016 – 80494,00 грн., 08.2016 – 71360,00 грн., 09.2016 – 86333,00 грн., 10.2016 – 64116,00 грн., 11.2016 – 298680,00 грн., 12.2016 – 45055,00 грн.;

3) п.4. ч.2 ст.6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», п.3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

4) встановлено відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, а отже правові взаємовідносини ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ з: ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Форест Глейд», ТОВ «АГРОТОРГ АЛЬЯНС», ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» в межах договорів субпідряду не мали розумної економічної причини (ділової мети) для реального настання правових наслідків у сумі 626499,00 грн. (т.1 а.с.50з/б).

22.06.2017 року, на підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017 року №0015811401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 108713,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 27178,00 грн., №0015821401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов’язаннями у сумі 1434646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 358662,00 грн. (а.с.14 т.1).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до ДФС України, рішенням якої від 23.08.2017 року 19000/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволено скаргу та ППР від 22.06.2017 року №0015811401 в частині застосування штрафних санкцій по податку на прибуток за 2015 рік в сумі 27178,00 грн. скасовано (а.с.60-63 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області та рішення ДФС України, 07.09.2017 року відповідачем прийнято ППР №0029642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 108713,00 грн. (а.с.11 т.1).

Не погоджуючись з рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАСУ, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України, в редакції, чинній до 01.01.2017 року) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У періоді, що перевірявся податковим органом, ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ» мало господарські відносини з ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс» і відобразило податковий кредит по вказаному контрагенту.

Так, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вищенаведених норм законодавства пов’язується з встановленням останнім нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а саме з тим, що факт транспортування та вантажні роботи підтвердити неможливо, оскільки підприємством не було надано документи, які б підтверджували фактичне перевезення/відвантаження вантажу, отриманого від контрагентів ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс», відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у наведених вище контрагентів відсутній факт придбання аналогічного товару та послуг, які вказані ними у видаткових та податкових накладних, тобто постачальники товару та послуг, вказані у видаткових та податкових накладних у таких контаргенів відсутні, а тому, враховуючи вищезазначене, неможливо встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів та, відповідно, фінансово-господарські взаємовідносин між ними та позивачем мають ознаки, які свідчать про безтоварність операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання договорів в межах господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс», оскільки господарські операції позивача з контрагентом мали товарний (реальний) характер, придбання таких товарів/робіт/послуг підтверджувались документально, що дає право підприємству на віднесеня таких операцій до витрат підприємства та на формування податкового кредиту, спростовує твердження відповідача по порушенням, викладеним в акті перевірки, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, між ТОВ «Ніксервіс плюс» та ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ» укладено договір купівлі-продажу №77 від 23.07.2014 року (а.с.174-175 т.1), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за найменуванням, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.168-173 т.1, 177-250 т.3, 1-73 т.4).

Судом встановлено, що між ТОВ «Альфа-трест» та позивачем укладено договір купівлі-продажу №5 від 29.01.2016 року (а.с.195-196 т.1, 149-184 т.5), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, будівельні матеріали, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.189-194 т.1).

Також, між ТОВ «Еко фалько південь» та ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ» укладено договір купівлі-продажу №16 від 17.10.2016 року (а.с.214-215 т.1, 219-231 т.5), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, будівельні матеріали, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.208-213 т.1).

Судом встановлено, що між ТОВ «Форест глейд» та позивачем укладено договір купівлі-продажу №15 від 27.09.2016 року (а.с.242-243 т.1, 248-250 т.5, 1-4 т.6, ), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, будівельні матеріали, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.234-241 т.1).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Профресурс плюс» та ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ укладено договір купівлі-продажу №10 від 01.06.2016 року (а.с.178-179 т.2, 8-42 т.6), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, будівельні матеріали, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.172-177 т.2).

Також, між ТОВ «Техноресурс-контакт» та ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ укладено договір купівлі-продажу №8 від 29.06.2016 року (а.с.96-97 т.2, 185-205 т.5), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, будівельні матеріали, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.85-95 т.2).

Судом встановлено, що між ТОВ «Агроторг альянс» та ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ укладено договір купівлі-продажу №17 від 01.11.2016 року (а.с.156-157 т.2, 235-244 т.5), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, будівельні матеріали, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.149-155 т.2).

Поряд з цим, між ТОВ «Корунд-інвест» та ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ укладено договір купівлі-продажу №9 від 01.06.2016 року (а.с.196-197 т.2, 207-215 т.5), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується доставити та передати у власність Покупця запчастини, вузли, агрегати, буровий інструмент та обладнання, металопрокат, залізобетон, паливо-мастильні матеріали, насосне обладнання, будівельні матеріали, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю та ціною, визначених у додатках до Договору.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно виставлених рахунків напротязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

На підтвердження фактичного виконання зобов’язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.190-195 т.2).

Єдиною підставою, визначеною контролюючим органом в акті перевірки було те, що факт транспортування та вантажні роботи підтвердити неможливо, оскільки підприємством не було надано документи, які б підтверджували фактичне перевезення/відвантаження вантажу, отриманого від контрагентів ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс», а відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у наведених вище контрагентів відсутній факт придбання аналогічного товару та послуг, які вказані ними у видаткових та податкових накладних, тобто постачальники товару та послуг, вказані у видаткових та податкових накладних у таких контаргенів відсутні, що унеможливлює встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів та, відповідно, фінансово-господарські взаємовідносин між ними та позивачем мають ознаки, які свідчать про безтоварність операцій.

Також, відповідач в акті перевірки вказує на інформацію АІС «Податковий блок», відповідно до якої придбання послуг контрагенти позивача та види діяльності не відповідають проведеним господарським операціям, звіти такими підприємствами форми 1-ДФ не надавались, декларація з податку на прибуток не надавалась, що на думку податкового орагну свідчить про неможливість підтвердження первинними документами про фактчине придбання позивачем матіреіал, робіт, послуг у вищевказаних контрагентів.

Для підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності ВСФ «ГІДРОГЕОСЕРВІС» в вигляді ТОВ надало наступні документи: договори підряду, договори про роботи за державні кошти (а.с.90-247 т.4, 43-250 т.6, 1-106 т.7), відповідно до яких позивач виконував роботи з капітального ремонту артсвердловин, інженерно-технічні вишукування, геотехнічні вишукування при інженерно-геологічних вишукуваннях, будівництво (буріння) експлуатаційної свердловини, капітальний ремонт артезіанських свердловин та інш, акти приймання виконаних будівельних робіт, графіки фінансування, податкові накладні.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України, в редакції, чинній до 01.01.2017 року) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що вбачається нереальність господарських операцій та вказується про неможливість встановити транспортування товару, оскільки позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували його здійснення, таким чином господарська діяльність позивача має ознаки нереальності здійснення.

Суд дійшов висновку щодо необґрунтованих висновків контролюючого органу про те, що усі операції з контрагентом позивача є нереальним.

Суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з вказаними вище контрагентами підтверджується наступними документами: договорами, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та податковими накладними, реєстрами платежів та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Податкові накладні, які відповідно до п.201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачу та надавали право на формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковою інспекцією не оспорюється.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною обставиною, на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій є те, що позивач не надав первинних документів, що підтверджували б здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про те, що усі операції позивача є необґрунтованими.

Суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з вказаними вище контрагентами підтверджується наступними документами: договорами, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та податковими накладними, реєстрами платежів та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Податкові накладні, які відповідно до п.201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачу та надавали право на формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковою інспекцією не оспорюється.

Як вбачається з акту перевірки, також обставиною, на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій є те, що неможливо встановити транспортування товару, так як позивач не надав документів, що підтверджували б його транспортування.

З даного приводу суд зазначає, що Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені визначається Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009.

Згідно з п. 2 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009. № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати: накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою умовою для водіїв юридичних осіб, що здійснюють перевезення для власних потреб.

Також листом від 19.09.2013 за № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 Міністерство доходів і зборів України повідомило, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не являється підставою для беззаперечного висновку щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки зазначені документи є обов'язковими у разі оподаткування операцій за договором перевезення, а не договору постачання, який було укладено позивачем із його контрагентом.

Згідно постанови Верховного Суду від 06.02.2018 року К/9901/8403/18 по справі №816/166/15-а, визначено, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позичвачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так, згідно наявних у матеріалах справи витягів з Реєстру платника податку на додану вартість та витягів з ЄДРПОУ, ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс» на момент здійснення операцій з позивачем були зареєстровані як платники податку на додану вартість та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с.71-133 т.1).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс», на підставі належним чином складених первинних документів, а відтак правомірність задекларованого податкового кредиту та правильність визначення позивачем прибутку підприємства.

В контексті вказаного, суд додатково наголошує, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, які слугували підставою для складання висновків перевіряючими, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Корунд-інвест», ТОВ «Агроторг альянс», ТОВ «Техноресурс-контакт», ТОВ «Еко Фалькон південь», ТОВ «Форест глей», ТОВ «Профресурс плюс», ТОВ «Альфа трест», ТОВ «Ніксервіс плюс»,.

Суд зауважує, що документи наявні у позивача та надані до суду.

Надання належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні.

В даному випадку судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено питання чи призвели вказані господарські операції до реальних змін майнового стану підприємства.

В той час як в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Позивачем надано докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, а також матеріали (товари), придбані у контрагентів, використано позивачем у господарській діяльності.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

Отже, оскільки позивач виконав усі зобов’язання за господарським договором та сплатив на користь контрагента суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість та відповідно до вимог законодавства задекларував їх, що не заперечувалось в акті перевірки податковим органом, дані обставини дають право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В розрізі наведеного вище, а також приймаючи до уваги, що викладені в акті перевірки факти взагалі не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку або на будь-яких інших доказах, висновки відповідача зроблені без належної оцінки та дослідження зібраної за результатами перевірки інформації та на підставі суб'єктивних припущень, що, як наслідок, вказує на недоведеність встановлених перевіркою порушень.

А отже, податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017 року №0015821401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 108713,00 грн., від 22.09.2017 року №0015821401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов’язаннями у сумі 1434646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 358662,00 грн., є протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень і підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Виробничо-сервісної фірми «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017 року №0015821401 та від 07.09.2017 року №0029642200 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22.06.2017 року №0015821401 та від 07.09.2017 року №0029642200.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Виробничо-сервісної фірми «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ судовий збір у розмірі 28530 /двадцять вісім тисяч п’ятсот тридцять/ грн. 32 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Виробничо-сервісна фірма «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ код ЄДРПОУ 20925295, 65069, АДРЕСА_1.

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області, код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

Суддя П.П.Марин

.