Рішення № 74371853, 22.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 травня 2018 р. Справа № 129/595/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 сільської ради Гайсинського району про визнання дій і рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №129/595/17 за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 сільської ради Гайсинського району про визнання дій і рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він починаючи з 09.06.1986 року і по теперішній час проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. З метою призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї усі необхідні документи. Разом із тим, за наслідками розгляду поданої ним заяви, його було повідомлено про відсутність у нього права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки він не набув статусу потерпілої особи, тобто станом на 01.01.1993 року не проживав 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю.

Із такою відмовою позивач не погоджується, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому, із врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Гасинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо не прийнятих до переліку в розписку повідомлення, як доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії від 09.11.2016 року документів про період проживання - довідки Носовецької сільської ради від 15.08.2016 року за №738 та акту фактичного місця проживання від 17.10.2016 року;

- зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області визнати факт періоду проживання ОСОБА_1 в с. Носівці Гайсинського району Вінницької області з липня 1986 року по даний час, - для призначення пенсії на пільгових умовах;

- визнати протиправними дії Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови за прийнятим рішенням протоколу №4338 від 10.11.2016 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка станом на 01.01.1993 року постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років;

- зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дати призначення пенсії - 09.11.2016 року.

Ухвалою від 03.03.2018 року матеріали даної справи прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.03.2018 року.

22.03.2018 року у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання представника позивача судовий розгляд справи відкладено.

У наступному судовому засіданні, яке відбулось 11.04.2018 року оголошено перерву до 07.05.2018 року, з метою отримання додаткових доказів.

Судове засідання 07.05.2018 року не відбулось у зв'язу із перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 15.05.2018 року.

Ухвалою від 15.05.2018 року судовий розгляд справи відкладено до 22.05.2018 року, у зв'язку із необхідністю отримання додаткових доказів.

Ухвалою від 22.05.2018 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав, що викладені у позовній заяві. Зокрема зазначив, що відповідачем безпідставно не враховано факт того, що позивач постійно проживає в с. Косаново, починаючи з липня 1986 року. Крім того, критично оцінює посилання відповідача на довідку Носовецької сільської ради, відповідно до якої позивач вибув у місто Вінниця 13.01.1986 року та повернувся 24.02.1990 року, оскільки це не відповідає дійсності. Також вказав, що Носовецькою сільською радою декілька раз перероблялась довідка про період проживання позивача, у зв'язку із недоліками, які були виявленні працівником пенсійного фонду. Натомість довідка №181 від 17.10.2016 року, на яку відповідач посилається, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, сформована за участю працівника пенсійного фонду.

Позиція представника відповідача викладена у наявних у матеріалах справи письмових запереченнях (вх. №4196 від 18.04.2017 року), у яких останній зазначив, що згідно довідки №181 від 17.10.2016 року, яка видана на підставі записів погосподарської книги, ОСОБА_1 до 1986 року та з 24.02.1990 року і по даний час проживає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому станом на 01.01.1993 року він проживав менше чотирьох років, як того вимагає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того зазначає, що в необхідний проміжок часу з 26.04.1986 по 01.01.1993 року позивач, згідно трудової книжки, працював на підприємствах, що не відносяться до зони посиленого радіологічного контролю. З огляду на викладене, вважає, що підстави для задоволення даного позовну відсутні.

У попередніх судових засідання також були допитані у якості свідків: позивач, ОСОБА_3 (за її згодою), ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

ОСОБА_7 зазначила, що до 1986 року позивач їздив на роботу у місто Вінниця, однак після цього він нікуди із села не виїжджав. Також вказала, що вона працює у ОСОБА_2 сільській раді Гайсинського району (на той час Носовецька сільська рада) та в серпні 2016 році видавала позивачу довідку про місце проживання. В подальшому виправила вказані позивачу працівниками Пенсійного фонду недоліки та видала ще одну довідку. Крім того, уже на вимогу безпосередньо працівника Пенсійного фонду надала довідку №181 від 17.10.2016 року, де вони попросили вказати, що з 13.01.1986 року позивач вибув в місто Вінницю та повернувся в с. Косаново 24.02.1990 року. Також відмітила, що на момент виготовлення першої довідки, жодних записів в погосподарській книзі про прибуття позивача 24.02.1990 року не було, однак вказана книга здавалась до управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області.

ОСОБА_4 зазначив, що в с. Косаново проживає з народження. З 1985-86 року знайомий з позивачем. Вказав, що в кінці 80-х років разом із позивачем щодня їздили на роботу в м. Гайсин. Також зазначив, що позивач одружився в 1987 року та з моменту одруження із села не виїжджав.

ОСОБА_8 зазначив, що позивач, починаючи з 1984 року постійно проживав у с. Косаново.

ОСОБА_6 зазначив, що вони проживають разом із позивачем у с. Косаново з 1984 року та є сусідами через межу. Вказав, що позивач з 1984 року і по теперішній час проживає у с. Косаново.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.06.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення.

Цією постановою визначено, що с. Косаново Гайсинського району Вінницької області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю

Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), що підтверджується посвідченням серії В-1 №292225, виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією 23.02.1995 року.

09.11.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка станом на 01.01.1993 року постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.

Разом із тим, рішенням, оформленим протоколом №1338 від 10.11.2016 року, йому відмовлено у призначенні відповідної пенсії. Підставою для відмови у призначенні пенсії зазначено те, що із довідки №181 від 17.10.2016 року прослідковується, що позивач проживав та був зареєстрований у зоні посиленого радіологічного контролю в с. Косаново станом на 01.01.1993 року 2 роки 10 місяців 5 днів, а тому він не має права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, так як він не набув статусу потерпілої особи, тобто станом на 01.01.1993 року не прожив 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю.

Наведена інформація доведена до відома позивача листом від 14.11.2016 року №1826/06-31/11.

Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, згідно ч. 2 ст. 55 цього ж Закону право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посилаючись на довідку Носовецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області (на даний час ОСОБА_2 сільська рада Гайсинського району Вінницької області) №181 від 17.10.2018 року, згідно якої позивач 13.01.1986 року вибув із с. Косаново у місто Вінницю та повернувся 24.02.1990 року.

З огляду на викладене, Пенсійний фонд дійшов висновку про те, що позивач не проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки, як того вимагає закон, а тому і не має права на призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом із тим, суд не погоджується із такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивачу видавалась не одна довідка про його місце проживання. Зокрема у матеріалах справи наявна довідка Носовецької сільської ради від 15.08.2016 року №738, згідно якої ОСОБА_1 дійсно з 16.02.1974 року по даний час проживає в с. Косаново На даній довідці наявні письмові доповнення, здійсненні кульковою ручкою. При цьому у судовому засідання представник позивача зазначив, що такі доповнення були здійсненні працівником Пенсійного фонду з метою приведення довідки до належного вигляду (а.с. 117).

Також, у матеріалах справи наявна ще одна довідка Носовецької сільської ради від 15.08.2016 року №738, згідно якої ОСОБА_1 дійсно з 16.02.1974 року по даний час зареєстрований та проживає в с. Косаново

Крім того, 17.10.2016 року Носовецькою сільською радою видана ще одна довідка за №181, згідно якої позивач проживав в с. Косаново з 1977 року по 19.08.1980 року, з 16.12.1985 року по 12.01.1986 року, з 24.02.1990 року і по даний час. У даній довідці також наявна інформація про те, що згідно із записів погосподарської книги, позивач з 13.01.1986 року вибув у місто Вінницю та повернувся 23.02.1990 року.

Таким чином, в ході підготовки позивачем матеріалів для звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, йому фактично видано 3 довідки про місце проживання. Факт видачі позивачу трьох довідок не заперечувався у судовому засіданні ані представником позивача, ані представником відповідача.

При цьому, представник ОСОБА_2 сільської ради (на той час Носовецька сільська рада) ОСОБА_3, як особа, яка готувала відповідні довідки, у судовому засіданні пояснила, що перші дві довідки від 15.08.2016 року містили певні недоліки, на які вказала представниця Пенсійного фонду, а тому довідка №181 від 17.10.2016 року була виготовлена зі слів представника Пенсійного фонду.

Також вказала на те, що на момент видачі позивачу перших двох довідок, жодних записів про прибуття позивача в с. Косаново 24.02.1990 року у погосподарській книзі не було.

У судовому засіданні 22.05.2018 року судом оглянуто оригінал погосподарської книги та встановлено, що у ній дійсно наявний запис про прибуття ОСОБА_1 в с. Косаново 24.02.1990 року водночас жодних відомостей про його вибуття 13.01.1986 року у місто Вінницю у погосподарській книзі не вказано.

Наведенні обставини щодо видачі позивачу трьох довідок про його місце проживання, кожна з яких різниться по змісту від попередньої, а також пояснення представника ОСОБА_2 сільської ради (на той час Носовецька сільська рада) ОСОБА_3, у своїй сукупності, ставлять під сумнів достовірність наявного у погосподарській книзі запису про прибуття ОСОБА_1 в с. Косаново 24.02.1990 року.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що у необхідний проміжок часу (з 26.04.1986 по 01.01.1993 року) позивач працював на підприємствах, що не відносяться до зони посиленого радіологічного контролю, з огляду на наступне.

Так, як видно із записів у трудовій книжці ОСОБА_1, останній в період з 09.07.1986 року по 23.03.1989 року працював муляром Тульчинської пересувної механізованої колони №20 Вінницької області, де працював на Гайсинському відділенні. Наведені обставини також підтверджуються Архівним витягом Комунальної установи "Тульчинський районний трудовий архів" №295 від 27.09.2016 року.

Крім того, у період з 09.08.1989 року по 15.01.1990 року ОСОБА_1 працював муляром 3-го розряду в Гайсинську СО Вінницького постійно-діючого будівельного поїзду №4 тресту "Західелеватормлинбуд". Наведенні обставини підтверджуються копією трудової книжки та Архівною довідкою архівного відділу Вінницької міської ради №Б-24-83521/24-30 від 03.10.2016 року.

Факт проживання позивача у спірний період в с. Косаново Гайсинського району також підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка ОСОБА_1 НК №4751900, згідно якого, у період з 09.01.1987 року по 20.02.1990 року позивач перебував на військовому обліку в Гайсинському РВК.

Таким чином, робота позивача у спірний період, тобто з 1986 року по 1990 рік, в Тульчинській пересувній механізованій колоні №20 Вінницької області та Вінницькому постійно-діючому будівельному поїзді №4, зокрема в їх Гайсинських відділеннях, на переконання суду, жодним чином не спростовує факт його проживання у спірний період в с. Косаново Гайсинського району Вінницької області, яке віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач на момент звернення із відповідною заявою до відповідача, проживав на території, яка віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю, більше чотирьох років, що, на думку суду, дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке оформлене протоколом №4338 від 10.11.2016 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 09.11.2016 року.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Гасинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо не прийнятих до переліку в розписку повідомлення, як доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії від 09.11.2016 року документів про період проживання - довідки Носовецької сільської ради від 15.08.2016 року за №738 та акту фактичного місця проживання від 17.10.2016 року та про зобов'язання відповідача визнати факт періоду проживання, з огляду на наступне.

Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком, окрім інших, додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

З огляду на викладене, підстави для прийняття відповідачем акту фактичного місця проживання від 17.10.2016 року були відсутні, оскільки необхідність подання такого документу Порядком №22-1 не передбачена.

Крім того, відповідачем прийнято разом із іншими документами довідку про періоди проживання позивача №181 від 17.10.2016 року, складену Носовецькою сільською радою, а тому у відповідача була відсутня необхідність у прийняті ще однієї довідки від 15.08.2016 року за №738.

Що ж до позовної вимоги про зобов'язання відповідача визнати факт періоду проживання, то суд зазначає наступне.

Так, положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З огляду на викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача визнати факт періоду проживання позивача у с. Носівці (на даний час с. Косаново) не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту прав особи не передбачений положеннями КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке оформлене протоколом №4338 від 10.11.2016 року.

Зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 09.11.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 16, с. Косаново, Гайсинський район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Волонтерів, 17, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20104575);

ОСОБА_2 сільська рада Гайсинського району (Вінницька область, Гайсинський район, с. Кунка, вул. Леніна, буд. 61, корп. А, код ЄДРПОУ 04330154).

Повний текст рішення складено 22.05.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна