Ухвала суду № 74371192, 22.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/130/18

Справа № 760/3616/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Криворучко М.В., стягувач: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 заявник звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця в якій просила:

- поновити пропущений строк для подання до суду скарги;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Криворучко М.В. щодо не припинення чинності арешту майна ОСОБА_1;

- зобов'язати начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з усього майна ОСОБА_1, який накладений постановою Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від 21.03.2003 та зареєстрованого в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1457883.

Свої вимоги мотивує тим, що є власником ? частини квартири АДРЕСА_1. Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1502 від 16.07.2002 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Управління житлового господарства Солом'янського району м. Києва» боргу в розмірі 3444,43 грн. було накладено арешт на зазначену вище квартиру. Разом з тим, сума боргу сплачена та у заявника відсутня будь - яка заборгованість за житлово - комунальні послуги.

Зазначає, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2017 було визнано неправомірною бездіяльність державних виконавців Криворучко М.В. і Мазур Ю.С. щодо не зняття арештів, накладених на все майно ОСОБА_1 та знято арешт з усього майна ОСОБА_1, накладеного постановою Відділу від 21.03.2003 (номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 1457863) та накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 22937144 від 30.11.2010 (номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 10556932).

На підставі ухвали, головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Цапенко С.М. було винесено постанову 09.01.2018 про зняття арешту з майна.

В скарзі посилається на те, що при винесенні даної постанови, заявнику було повідомлено про наявність ще одного арешту, накладеного постановою від 21.03.2003 за зареєстрованим № 1457883 в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Копію постанови заявнику було надано Першою Київською державною нотаріальною конторою 02.02.2018.

Зазначає, що звернулася до Відділу про зняття арешту, однак отримала відповідь № 15211 від 26.01.2018 про те, що станом на 24.01.2018 в Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва відсутні відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1, а відомості щодо виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2 -1502 відсутні, оскільки були знищені, як матеріали архівних виконавчих проваджень.

Вважає, що виконавче провадження закінчене, однак наявний арешт на все її майно, який повинен бути знятий, а тому просить задовольнити вимоги.

07.02.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 07.02.2018 скаргу було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

13.03.2018 на адресу суду від заявника надійшов супровідний лист з усунутими недоліками.

Ухвалою суду від 13.03.2018 в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Заявник в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте подала до суду заяву в якій просив скаргу задовольнити та слухати справу без її участі.

Представник Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

У зв'язку з прийняттям ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147- VIII, внесено зміни до ЦПК України, які набрали чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до пп.9 п.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р.) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважав за можливе проводити розгляд скарги за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.05.1999 органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва, заявнику та її членам сім`ї належить квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-1502, виданого 16 липня 2002 Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» боргу в розмірі 3444,43 грн., постановою державного виконавця від 21.03.2003 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1

Згідно довідки ЖЕД № 904 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» № 904-189/1 від 20.02.2017 сума боргу на підставі виконавчого листа № 2-1502 сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2017 було визнано неправомірною бездіяльність державних виконавців Криворучко М.В. і Мазур Ю.С. щодо не зняття арештів, накладених на все майно ОСОБА_1 та знято арешт з усього майна ОСОБА_1, накладеного постановою Відділу від 21.03.2003 (номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 1457863) та накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 22937144 від 30.11.2010 (номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 10556932).

На підставі вищезазначеної ухвали, головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Цапенко С.М. було винесено постанову 09.01.2018 про зняття арешту з майна.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник зверталась до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття з майна арешту від 21.03.2003 та отримала відповідь № 15211 від 26.01.2018 про те, що станом на 24.01.2018 в Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва відсутні відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1, а відомості щодо виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2 -1502 відсутні, оскільки були знищені, як матеріали архівних виконавчих проваджень.

Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які є знищені.

Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За ч.3 вказаної статті Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: -5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; -6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; -7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Частиною 3 зазначеної статті Закону встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд

визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені

права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої

посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подана скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 13, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Криворучко М.В., стягувач: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення зі скаргою.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Криворучко М.В. щодо незняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою б/н Відділу державної виконавчої служби з Солом'янському районі від 21 березня 2003 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (номер про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1457883).

Зобов'язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві припинити чинність арешту майна ОСОБА_1, накладеного на підставі постанови Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від 21.03.2003 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (номер про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1457883).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: