Рішення № 74369140, 16.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 2/711/121/18

Справа № 711/11366/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Придніпровський районний суд

м. Черкаси

В складі: головуючого – судді Колода Л.Д.

при секретарі Василенко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В с т а н о в и в:

Позивач публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості . Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.06.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 895/09.2-056.

Акціонерний-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» 14.06.2010 року було приведено у відповідність до Заокну України «Про акціонерні товариства» шляхом перейменування і публічне акцонерне товариство «Укрсоцбанк».

Згідно вкзааного договору банк зобов»язався надати грошові кошти (крдит), позичальник зобов»язався повернути банку грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених договором.

В порушення умов договору позичальник його умови не виконала , в результаті чого станом на 28.11.2017 року утворилася заборгованість в сумі 21900 доларів США, що за курмом Національного банку України складає 699600,47 грн.за відсотками 14219,47 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату складення розрахунку становить 454244,20 грн. Крім цього позивач вважає, що розмір пені за несоєчасне повернення кредиту становить 5864,94 доларів США, що по курсу становить 187356,84 грн., пеня за несвоєчасне повренення відсотків становить 3808,23 доларів США, що по курсу становить 121654,77 доларів США.

В забезпечення зобов»язань ОСОБА_1, фізична особа ОСОБА_3 та банк уклали договір поруки, відповідно якого поручитель несе відповідальність в тому ж обсязі , що і боржник.

Поскільки ні борожник, ні поручитель умов кредитного договору не виконаали, просить ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 45792,64 доларів США, а саме по кредиту – 21900 доларів США, по відсотках 14219,47 доларів США, пеню за несоєчасне повернення кредиту в сумі 5864,94 доларів США, пеню за несвоєчасне повренення відсотків в сумі 3808,23 доларів США. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 21942,84 грн.

Позивач 31.01.2018 року подав заяву про зменшення позовних вимог, яку мотивує наступним. При підготовці позовної заяви представником позивача не враховано наявність рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013року про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №895/09.2-056 від 05.06.2007, з врахуванням якого позивач має намір уточнити розмір позовних вимог. Так, згідно з рішенням Придніпровського районного суду м, Черкаси від 11.04.2013 у справі №2-3732/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги банку задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно із відповідачів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №895/09.2-056 від 05.06.2007 у сумі 370 204,17 грн.

На даний час вказане рішення суду не виконане, заборгованість за кредитом не погашена.

Представником позивача помилкова вказано позовні вимоги за весь період дії кредитного договору №895/09,2-056 від 05.06.2007, оскільки не враховано, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 ухвалено стягнути борг станом на 08.09.2011 року.

Тому з метою усунення вказаного недоліку, позивач вважає за доцільне уточнити розмір позовних вимог, вказавши розмір боргу за кредитним договором за відсотками за період з 18.12.2014 року по 15.12.2017 року (дата реєстрації позову у суді), а також розмір за пенею за несвоєчасне повернення відсотків за період з 18.12.2016 року по 18.12.2017 року. Вказані висновки позивача щодо періодів, за які має бути стягнута заборгованість, зроблені виходячи з наведеної нижче Правової позиції Верховного Суду України.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речї визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч.1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення ПРО задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за відсотками та пеня за несвоєчасне їх повернення.

Наведена позиція ПАТ «Укрсоцбанк» узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 23.09.2015 (справа №6-1206цс16 від 25.05.2016 (справа №6-157цс16).

В постанові від 02.12.2015 (справа №6-249пс15) Верховний Суд України дійшов до висновку про те, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідачів у межах строку позовної давності.

Оскільки позовна заява банку зареєстрована в суді 18.12.2017, то станом на вказану дату за відповідачами рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 857,02 евро, що складається з: 18690,14 евро - борг за відсотками за період з 18.12.2014 по 18.12.2017;

4 166,88 евро - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 18.12.2016 по 18.12.2017 року.

Щодо підстав для стягнення наведеної заборгованості за кредитним договором з поручителя - ОСОБА_3 , то правовідносини поруки не є припиненими з урахування правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 06.07,2016 (справа №6-1199пс16).

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов’язки, що складають зміст договірного зобов’язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті З ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від від у справі №2-3732/11 з відповідачів стягнуто заборгованість . Вказане рішення суду на даний час не скасоване та є чинним.

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи з самостійними вимогам, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ППК України).

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ІІК України немає. Позивач вважає, що правовідносини поруки в цьому випадку не можна вважати припиненими. З урахуванням наведеного, підстави для визнання поруки припиненою відсутні.

Відповідно до п.1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 28.11.2017 у розмірі 45 792,64 євро (гривневий еквівалент становив 1 462 856,28 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ станом на вказану дату 31,945227 грн. за 1 євро, при цьому було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 21 942,48 грн.

Оскільки банк має намір стягнути з відповідачів заборгованість станом на 18.12.2017 у розмірі 22 857,02 євро, то розмір позовних вимог відповідно є зменшеним на 22 935,62 євро.

Так як кінцевий розмір позовних вимог становить 22 857,02 євро (гривневий еквівалент становить 751 469,13 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ станом на 18.12.2017 року - 32,876952 грн. за 1 євро.), то позивач повинен сплатити суду лише 11 272,04 грн. судового збору (751 469,13*1,5%=11 272,04), а частина судового збору у розмірі 10670,80 грн. має бути йому повернута як надмірно сплачена .

В зв»язку з цим позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р № 29092010130002, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 857,02 євро, що складається з: 1890,14 євро - борг за відсотками; 3166,88 євро - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (30,04.1949 р.н., ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р № 29092010130002, ЄДРПОУ 00039019) витрати по сплаті судового збору у сумі 10 272,04 грн.

Повернути публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р № 29092010130002, ЄДРПОУ 00039019) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 10 670,80 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 11.04.2013 року подав відзив на позовну заяву, який мотивує наступним. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року було задовлено позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 12.09.2014 року вищевказане заочне рішення суду скасовано, а справу призначено до розгляду.

Ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси у справі № 2-3732/11, провадження № 2/711/2851/14, позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду, в зв’язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.

Позивач 30.01.2018 року звернувся до суду із заяву про зменшення позовних вимог, в якій банк, враховуючи рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року, яким було стягнуто борг станом на 08.09.2011 року, вважає за необхідне зменшити розмір своїх вимог, заявивши в остаточному варіанті вимогу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 857,02 євро, що складається з: 18 690,34 евро - борг за відсотками; 4 166,88 евро - пеня за есвоєчасне повернення відсотків.

Відповідач позов не визнає у повному обсязі та вважає, що в задоволені позовних вимог слід повністю відмовити, так як строк позовної давності (три роки) за основним зобов’язанням вже давно минув, 4 роки тому, ще у 2014 році, який слід обчислювати з дня виникнення у позивача права на звернення до суду до відповідачів з основними вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Згідно ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року, банк звертався до суду на підставі того, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно не здійснювала платежі за кредитом за визначені договором розрахункові періоди, внаслідок чого станом на 08.09.2011 року утворилась прострочена заборгованість.

Згідно наданого банко розрахунку (Таблиця погашення нарахованих відсотків) остання сплата по кредиту була здійснена відповідачем 20.10.2010 року у сумі 50 Євро. Тобто боржники порушили вимоги п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 договору кредиту починаючи за наступного місяця - листопад 2010 року, але в будь-якому разі станом на 08.09.2011 року банк мав наявність порушення умов кредитного договору та у нього виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, яким він і скористався.

Відповідач вважає, що право на звернення до суду у позивача за договором кредиту № ДП 895/09.2-056 від 06.2007 року про стягнення з відповідачів як самого тіла кредиту, так і процентів, пені, штрафів, никло ще у 2010 році, а тому будь-які позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачівпісля спливу трирічного терміну після виникнення права вимоги у позивача за вказаним договором, задоволенню не підлягають.

Зокрема, згідно п. 1.1 договору кредиту № ДП 895/09.2-056 від 05.06.2007 року, за яким ОСОБА_1 також припинила виплату щомісячних платежів, повернення кредиту здійснюється щомісячно не пізніше 20 числа рівними частинами в розмірі 500 Євро. Тобто після 20 числа кожного місяця починався відлік строку виконання ОСОБА_1 сплаченого нею платежу, починаючи з якого позивач мав право звернутись до неї з вимогами про погашення кредиту протягом наступних трьох років.

Зі справи № 2-3732/11 є зрозумілим, що позивач вже звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, частина яких вже на той час була заявлена зі спливом строку позовної давності. Проте через неодноразову відмову позивача з’являтись на судові засідання, явку якого було взнано судом обов’язковою, позов був залишений без розгляду, що не зупинило перебігу позовної ввності, відлік якої почався ще в 2010 році. А тому на момент звернення позивача до суду з даним позовом у 2017 році закінчився строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогим про захист свого цивільного права або інтересу за вказаним договором кредиту.

Ухвали Придніпровьсокго районого суду м.Черкаси про скасування заочного рішення та про залишення позову без розгляду, надсилались судом на адресу банку, про що свідчать матеріали справи № 2-3732/11, провадження № 2/711/2851/14, а тому представник відповідача вважає, що працівники позивача умисно не повідомили про скасування заочного рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року, достовірно знаючи про його існування, так як через власну недбалість пропустили строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як передбачено ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У постанові ВСУ від 06.11.2013 року № 6-116цс13, надано наступні роз’яснення щодо застосування строку позовної давності. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, цо містяться у ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Поскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють постійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно було здійснюватись позичальником частинами 20 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти сновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним говором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього бов’язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначене підтверджується також правовою позицією, що викладеною в Постанові ВСУ від 02 грудня 2015 року по справі № 6-249цс15 у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк», де вказано, що поскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Крім того до даних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про захист прав поживачів», так як кошти надавались на поточні потреби (п. 1.2 договору), в редакції чинній на дату укладення договору, згідно ч. 11 ст. 11 якого зазначено, якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

Крім того кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув (п. 7 ч. 11 ст. 11).

По даному кредитному договору поручителем був відповідач ОСОБА_2, а вимоги заявлені до ОСОБА_3, а тому вони взагалі не підлягають до задоволення, так як пред’явлені до іншої особи.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ПК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України.

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 6.2) про його дію до повного виконання боржником зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 України. Тому представник позивача вважає, що в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.2 статті 1054 та ч.2 статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового звернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановивши, що за кредитним договором № ДП 895/09.2-056 від 05.06.2007 року позичальник з листопада 2008 року припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту, банк не пред'являв вимогу до позичальника та поручителя про дострокове повернення частини позики, та у вересні 2011 року, тобто зі спливом встановленого законом шестимісячного строку, звернувся із зазначеним позовом до суду. Представник відповідача вважає, що банк звернувся з вимогами до поручителя після того як порука поручителя припинилася (Постанова від 21 травня 2012 р. № 6-68цс12).

Крім того банком не було надано копію первинних документів, що підтверджують факт надання коштів відповідачам у заявленому розмірі та даний факт не визнається відповідачами.

Відповідач понесла судові витрати, попередній розрахунок яких наступний:витрати на правничу допомогу за ознайомлення з матеріалами справи в сумі 500 грн.; витрати на правничу допомогу за складання відзиву 700 грн.

Відповідач ОСОБА_1 Т.М. 13.03.2018 року подала заяву про застосування строку позовної давності, яку мотивувала наступним. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси задоволено позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 12.09.2014 року вищевказане заочне рішення суду у справі № 711/9111/14-ц, провадження № 2-п/711/63/14, було скасоване, а справу призначено до розгляду.

Ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 20.11.2014 року у справі № 2-3732/11, провадження № 2/711/2851/14, позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду, в зв’язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.

Згідно ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята удом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

30.01.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» подає до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої банк, враховуючи рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року, яким було стягнуто борг станом на 08.09.2011 року, вважає за необхідне зменшити розмір своїх вимог, заявивши в остаточному варіанті вимогу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у юзмірі 22 857,02 євро, що складається з: 18 690,34 евро - борг за відсотками; 4 166,88 евро - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

В даному випадку в задоволені позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» слід повністю відмовити, так як строк позовної давності (три роки) за основним зобов’язанням минув 4 роки назад, у 2014 році, який слід обчислювати з дня виникнення у банку права на звернення до суду до відповідачів з основними вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може »рнутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про істосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. В зв»язку з цим просилазаяву задовольнити, застосувати строк позовної давності та в позові відмовити.

Представник позивача по довіреності ОСОБА_5 02.04.2018 року подав заяву про зменшення позовних вимог, яку мотивував тим, що підстав для відмови в позові, в зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності немає. Представник позивача вважає, що з відповідачів має бути стягнуто заборгованість за кредитиним договором, відстотками та пенею за період з 18.12.2014 року по 18.12.2017 року (дата реєстрації позову в суді). Поскільки позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 28.11.2017 року в сумі 45792,64 Євро( гривневий еквівалент 1 462 856,28 грн., при цьому було сплачено судовий збір в сумі 21 942,48 грн.. Оскільки банк має намір стягнути з відповідачів борг в сумі 22857,02 Євро, що складається з боргу за відсотками – 18690,14 Євро, пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 4166,88 Євро та судового збору в сумі 11 272,04 грн. Повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір в сумі 10 670,80 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 12.04.2018 року подав відзив на заяву про зменшення позовних вимог, яку мотивував тим, що висновки позивача про те, що з відповідачів має бути стянута заборгованість за кредитним договором за період з 18.12.2014 року по 18.12.2017 року не узгоджуються з Правової позиції Верховного Суду України , викладені в постанові від 02.12.2015 року у справі №6-249цс15. Вказану постанову не можливо застосувовувати до даних правовідносин, так як в ній йдеться мова про кредитний договір, строк дії якого спливає у 20126 році, а банк звернувя з вимогами за якими строк позовної давності за основним зобов»язанням сплив. Тому поросив в позові відмовити повністю.

зУхвалою судді від 19 лютого 2018 року у справі відкорито провадження та призначено її розгляд в підготовче судове засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання, занесною до журналу судового засідання від 12.04.2018 року підготовче судове засідання закрито та призначено розгляд справи по суті на 16 травня 2018 року.

Представник позивача публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в судове засідання не з»явився, подав заяву, в якій просить справу розглядати в його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився, подав заяву, якій просить справу розглядати в його відсутності, в позові відмовити з підстав викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день слухання справи повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи, в результаті повного, всебічного та об’єктивного їх дослідження, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що 05.06.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 895/09.2-056. Згідно вказаного договору банк зобов»язався надати грошові кошти (кредит), позичальник зобов»язався повернути банку грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених договором. В порушення умов договору позичальник його умови не виконала , в результаті чого станом на 28.11.2017 року утворилася заборгованість в сумі 21900 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 699600,47 грн. за відсотками 14219,47 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату складення розрахунку становить 454244,20 грн. Крім цього позивач вважає, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту становить 5864,94 доларів США, що по курсу становить 187356,84 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків становить 3808,23 доларів США, що по курсу становить 121654,77 доларів США. В подальшому представник позивача уточнив свої вимоги,та просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, відсотками та пенею за період з 18.12.2014 року по 18.12.2017 року (дата реєстрації позову в суді). Поскільки позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість станом на 28.11.2017 року в сумі 45792,64 Євро( гривневий еквівалент 1 462 856,28 грн., при цьому було сплачено судовий збір в сумі 21 942,48 грн. Оскільки банк має намір стягнути з відповідачів борг в сумі 22857,02 Євро, що складається з боргу за відсотками – 18690,14 Євро, пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 4166,88 Євро та судового збору в сумі 11 272,04 грн. Повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір в сумі 10 670,80 грн.

З такими вимогами позивача суд не погоджується, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року було задоволено позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 12.09.2014 року вищевказане заочне рішення суду скасовано, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні .

Ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси у справі № 2-3732/11, провадження № 2/711/2851/14, позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду, в зв’язку з повторною неявкою в судове засідання представника позивача, явку якого судом було визнано обов»язковою. Дана ухвала вступила в законну силу ніким не оскаржена та не скасована.

Позивач 30.01.2018 року звернувся до суду із заяву про зменшення позовних вимог, в якій, враховуючи рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року, вважає за необхідне зменшити розмір своїх вимог, заявив вимогу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 857,02 євро, що складається з: 18 690,34 евро - борг за відсотками; 4 166,88 евро - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Суд вважає, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності. В даному випадку строк позовної давності слід обчислювати з дня виникнення у позивача права на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту.

Згідно ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року, банк звертався до суду на підставі того, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно не здійснювала платежі за кредитом за визначені договором розрахункові періоди, внаслідок чого станом на 08.09.2011 року утворилась заборгованість.

Згідно наданого банком розрахунку (таблиця погашення нарахованих відсотків) остання сплата по кредиту була здійснена відповідачем 20.10.2010 року у сумі 50 Євро. Тобто боржники порушили вимоги п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 договору кредиту, починаючи з наступного місяця - листопад 2010 року, але в будь-якому разі станом на 08.09.2011 року банк мав наявність порушення умов кредитного договору та у нього виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, яким він і скористався.

Суд вважає, що право на звернення до суду у позивача за договором кредиту № ДП 895/09.2-056 від 06.2007 року про стягнення з відповідачів як самого тіла кредиту, так і процентів, пені, штрафів, виникло в 2010 році, а тому будь-які позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів після спливу трирічного терміну після виникнення права вимоги у позивача за вказаним договором, задоволенню не підлягають.

Згідно цивільної справи № 2-3732/11 позивач вже звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, частина яких на той час була заявлена зі спливом строку позовної давності. Проте через неодноразову відмову позивача з’являтись на судові засідання, явку якого було визнано судом обов’язковою, позов був залишений без розгляду, що не зупинило перебігу позовної давності, відлік якої почався ще в 2010 році. А тому на момент звернення позивача до суду з даним позовом у 2017 році закінчився строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права.

Ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси про скасування заочного рішення та про залишення позову без розгляду, надсилались судом на адресу банку, про що свідчать матеріали справи № 2-3732/11, провадження № 2/711/2851/14, а тому представник відповідача вважає, що працівники позивача умисно не повідомили про скасування заочного рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2013 року достовірно знаючи про його існування, так як через власну недбалість пропустили строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як передбачено ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Згідно Постанови ВСУ від 06.11.2013 року № 6-116цс13, для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Поскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють постійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Суд вважає, що оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно було здійснюватись позичальником частинами 20 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань. У випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним говором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов’язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Згідно норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначене підтверджується також Правовою позицією, що викладеною в Постанові ВСУ від 02 грудня 2015 року по справі № 6-249цс15 у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк», де вказано, що поскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

В даному випадку до даних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про захист прав споживачів», так як кошти надавались на поточні потреби (п. 1.2 договору), в редакції чинній на дату укладення договору, згідно ч. 11 ст. 11 якого зазначено, якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. Крім того кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув (п. 7 ч. 11 ст. 11).

По даному кредитному договору поручителем був відповідач ОСОБА_2, а вимоги заявлені до ОСОБА_3. Заяву про залучення іншого відповідача позивач не подавав.

Згідно із ч.4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 статті 251 ПК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 статті 251 та ч.2 статті 252 ЦК України.

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 6.2) про його дію до повного виконання боржником зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 І України. Тому представник позивача вважає, що в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.2 статті 1054 та ч.2 статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового звернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановивши, що за кредитним договором № ДП 895/09.2-056 від 05.06.2007 року позичальник з листопада 2008 року припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту, банк не пред'являв вимогу до позичальника та поручителя про дострокове повернення частини позики, та у вересні 2011 року, тобто зі спливом встановленого законом шестимісячного строку, звернувся із позовом до суду. В зв»язку з цим вважає, що банк звернувся з вимогами до поручителя після того як порука поручителя припинилася (Постанова від 21 травня 2012 р. № 6-68цс12).

Крім того банком до позову не надано копію первинних документів, що підтверджують отримання позивачем кредитних коштів , а даний факт відповідачами не визнається.

Відповідач ОСОБА_1 Т.М. 13.03.2018 року подала заяву про застосування строку позовної давності,

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. В зв»язку з цим в позові слід відмовити.

Поскільки позивачем при зверненні з позовом до суду оплачено судовий збір в сумі 21 942,48 грн., а в подальшому позовні вимоги були зменшені до суми 22857,02 Євро, то у випадку задоволення позову судовий збір, який би підлягав до стягнення становив би що 11 272,04 грн. Тому позивачу слід повернути надміру сплачений судовий збір в сумі 10 670,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 202,203, 215, 216, 526,530 ЦК України, ст. ст.ст. 4,5, 141 258, 259, 264 , 265, 266 ЦПК України, суд , -

В и р і ш и в :

В позові публічного акціонерного товариства «Укрсоцанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Зобов»язати Державне казначейство України в Черкаський області повернути публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» код ЄДРПОУ 00039019 надміру сплачений судовий збір в сумі 10 670,80 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_7