Рішення № 74368356, 22.05.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4236/17

Провадження № 2/645/355/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєва Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань - Момот О.І.,

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 26 вересня 2017 року,

представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» -Черепова Павла Олександровича, який діяв на підставі довіреності № 319 від 11 грудня 2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов Володимир Юрійович про визнання договору про відступлення прав за іпотечним договорам недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов В.Ю. про визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором від 12.04.2011 р. укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пономарьовим В.Ю., зареєстрований в реєстрі № 839 - недійсним, та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 44,0 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка складається з 2 (двох) кімнат), за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс», винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, індексний номер: 31797154 від 10.10.2016 p., номер запису про право власності НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 грудня 2006 року між нею та ВАТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір № Ф2084/12-06 на суму 29600 доларів США на строк до 01 грудня 2011 року. Даний кредит був забезпечений (у тому числі) іпотекою нерухомості: двокімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов'язань перед банком за вказаним кредитним договором, між позивачем та банком 21.12.2006 року було укладено договір іпотеки предметом якого є нерухоме майно: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 29,5 кв. м. Квартира належала позивачу на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бесєдою О.Д. 15 жовтня 2004 року, за реєстром за № 4016. 06.10.2010 року між ВАТ «Кредобанк» та відповідачем ТОВ «Кредекс Фінанс» укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором № Ф2084/12-06 від 21.12.2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 839, виданий 12.04.2011 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. Відповідно до договору відступлення права вимоги, ТОВ «Кредекс Фінанс» набув права кредитора до позивача. Заміна кредитора була здійснена без її згоди, про набуття права вимоги за кредитним договором відповідач її не повідомляв, що на думку позивача, є порушенням ст. 24 Закону України «Про іпотеку» п. 8.6. Договору іпотеки, п. 2.1. та п. 2.2. Договору про відступлення права за іпотечним договором.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, який діяв на підставі витягу б/н про надання правової допомоги від 26.09.2017 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

В судовому засіданні представник ТОВ «Кредекс Фінанс» Черепов П.О., який діяв на підставі довіреності № 319 від 11 грудня 2017 року підтримав раніше подані заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Стороною відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому, ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тобто, договір відступлення права вимоги за кредитним договором № Ф2084/12-06 від 21.12.2006 р. та Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, з урахуванням фактичних обставин, отримання згоди Боржника (Іпотекодавця) на укладення вищенаведених договорів, не вимагається, оскільки до Нового кредитора (Іпотекодавця) від Первісного кредитора (Іпотекодержателя) переходять права вимоги до Боржника (в даному випадку - ОСОБА_2) в обсязі та на умовах, що існували у первісного Кредитора (змінюється лише - Кредитор в зобов'язаннях), а тому, майнові права та інтереси Боржника при укладенні наведених договорів, не порушені. У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель, має право від свого імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу, при цьому, заборгованість. Боржника по кредитному договору вважається погашеною в день отримання від Покупця коштів за предмет іпотеки у повному обсязі (пп.5.4.2. п. 5.4 р. 5 Договору іпотеки). Договір іпотеки Позивачкою був підписаний (укладений) та наявність волі на укладення даного Договору іпотеки з таким змістом засвідчена нотаріусом, що цілком відповідає нормам чинного законодавства. На підставі норм ст. 182 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952- VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мито та їх обмежень», який діє в новій редакції від 01.01.2013 р. ), зокрема, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно проводиться державним реєстратором органу державної реєстрації прав, нотаріусом, як спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора.За таких обставин, Кредитори (ОСОБА_2.) та Приватні нотаріуси оформляючи (укладаючи) вищенаведені Договори діяли в межах правового поля. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Таким чином, як наслідок невиконання заочного рішення Фрунзенського районного суду. м. Харкова від 28.02.2012р. (справа: № 2-2384/2011) Позивачем у даній судовій справі, за позовом ТОВ «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки за обраним способом Іпотекодержателем (в позасудовому порядку за відповідним застереженням в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя). Крім того, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.02.2012р. (справа: № 2-2384/2011) оскаржувалось в апеляційному порядку ОСОБА_2, про що свідчить ухвала Апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2013р. (справа: № 2-2384/2011, провадження: № 22-ц/790/5279/13) за змістом якого - апеляційна скарга ОСОБА_2 була відхилена, а заочне рішення Фрунзенського. районного суду міста Харкова від 28 лютого 2012 р., залишено без змін. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 201З р. була обізнана про те, що відбулась переуступка боргу від ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Кредекс Фінанс», а тому, ОСОБА_2 звернулась до суду в 2017 р. з даним позовом з пропуском строку позовної давності, що виступає додатковою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, оскільки, обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 спростовуються повністю.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» та треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов В.Ю. до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом своєчасно та належним чином.

02 жовтня 2017 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі.

24 жовтня 2017 року через канцелярію суду надійшли заперечення представника ТОВ «Кредекс Фінанс», в яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повному обсязі.

28 лютого 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до вирішення по суті Касаційним цивільним судом ВСУ касаційної скарги ОСОБА_2 по справі №645/5280/16-ц.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 28.02.2018 року призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження у зв'язку з набуттям чинності ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 21.03.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі,

Також, 21.03.2018 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харків від 21.03.2018 року підготовче провадження по зазначеній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовим розглядом встановлено, що 21 грудня 2006 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Ф2084/12-06, відповідно умов якого Банк надав, а ОСОБА_2 отримала кредит на поточні потреби в сумі 29600 доларів США на строк до 01.12.2011 року. Згідно п.6.1 кредитного договору, цей договір був забезпечений іпотекою нерухомості, а саме: двокімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-8).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № Ф2084/12-06 від 21.12.2006 року між Банком (Іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (Іпотекодавцем) було укладено Іпотечний договір від 21.16.2006 року, за яким у забезпечення виконання зобов'язання в іпотеку було передано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

06.10.2010 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ « Кредекс Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги за Кредитним Договором № Ф2084/12-06 від 21.12.2006 року, в зв'язку з чим, ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло право кредитора до ОСОБА_2, а так само 12.04.2011 року було укладено нотаріально посвідчений за №839 в реєстрі Договір про відступлення права за Іпотечним договором від 21.12.2006 року, в зв'язку з чим ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло права Іпотекодержателя, при цьому ВАТ «Кредобанк» втратив право Кредитора та Іпотекодержателя (а.с.9).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

В свою чергу відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, цесія є заміною особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. При цьому договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України не містить жодних заборон з цього приводу, а відтак сторони самі визначають оплатний договір цесії чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то підлягають застосування положення про договір дарування.

Згідно з пп. 14.1.255 ПК України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто в дане поняття включаються операції з переуступки будь-яким кредитором (первісним або наступними) будь-яких прав вимог боргу третьої особи (грошових і негрошових) новому кредитору за компенсацію у будь-якій формі (грошову та негрошову) чи без такої.

Згідно з ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач зазначає, що заміна кредитора була здійснена без її згоди, про набуття права вимоги за кредитним договором відповідач її не повідомляв, що, на думку позивача, є порушенням ст. 24 Закону України «Про іпотеку» п. 8.6. Договору іпотеки, п. 2.1. та п. 2.2. Договору про відступлення права за іпотечним договором.

Стосовно даного твердження ОСОБА_2 суд зазначає, що факт неповідомлення про заміну кредитора не є підставою для визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором недійсним, оскільки ОСОБА_2 було відомо про зміну кредитора, що підтверджується оскарженням останньою в апеляційному порядку рішення Фрунзенського районного суду м. Харків від 28.02.2012 року. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19.11.2013 р. апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, а рішення залишено без змін. Крім того слід зауважити, що ОСОБА_2 як до заміни кредитора, так і після відступлення права вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс» не виконувала належним чином зобов'язання за кредитним договором №Ф2084/12-06 від 21.12.2006 року.

Згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, аналізуючи вказані норми права, слід дійти висновку, що як загальними нормами (ст.ст.516-519 ЦК України), так і спеціальною нормою (ст.24 Закону України «Про іпотеку») не передбачено заборони на заміну первісного кредитора - банку або іншої фінансової установи на фізичну особу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 203 ЦК України врегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цього Кодексу.

Згідно до правових норм до яких ч. 1 ст. 215 ЦК України є відсильною загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України зазначених у п. 7, 8 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Натомість позивач не обґрунтував, яким чином Договір відступлення права вимоги порушує його суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси. В ході розгляду даної справи судом не було встановлено обставин, з якими законодавство пов'язує недійсність правочинів, у зв'язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78,80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Викладене вище свідчить, що аргументи позивача та її представника, які були наведені в обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог, є безпідставними і ґрунтуються на хибному сприйнятті положень цивільного законодавства, яке має регулювати правовідносини, що виникли між сторонами оспрюваного правочину.

Що стосується позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру №27 в буд.17/1 по вул. Танкопія в м. Харкові, винесене ПН КМНО Чуловським В.А. суд зазначає наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2016 року, 07.10.2016 року ПН КМНО Чуловським В.А., який діяв як державний реєстратор було зареєстровано право власності на іпотечну квартиру за відповідачем ТОВ «Кредекс Фінанс». Підставою виникнення права власності є Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, серія та номер 839, виданий 12.04.2011 року, видавник ПН КМНО Пономарьов В.Ю . (а.с.10-11).

Так, згідно ч.5 ст.18 Закону України «Про іпотеку», у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно. Дана норма мала місце і на момент укладання оспорюваного договору.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено -у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Судом вивчався Договір іпотеки від 21.12.2006 року, п.п. 5.3, пп.5.4 р. 5 Договору Іпотеки передбачають, що Іпотекодержатель у разі виникнення в нього права власності на задоволення вимог за рахунок предмета застави -на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і у позасудовому порядку, приймає предмет іпотеки у свою власність згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається Іпотекодержателем одноосібно, підписанням даного договору Іпотекодавець засвідчує, що вона надає Іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя за одноосібним рішенням Іпотекодержателя.

Відповідно до п.п.5.4.2 п.5.4 Розділу 5 Договору Іпотеки від 21.12.2006 року - У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, при цьому заборгованість Боржника по кредитному договору вважається погашеною в день отримання від Покупця коштів за предмет іпотеки в повному обсязі.

Таким чином, спостерігається наявність згоди Іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Тобто ОСОБА_2 була обізнана з умовами договору іпотеки та погодилась з ними, засвідчивши це особистим підписом (а.с.8).

Крім цього, ч.1 ст. 182 ЦК України передбачено, що Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість встановлюється на підставі ч.4 ст.182 Цивільного кодексу, ст. 4 ЗУ від 01.07.2004 р. №1952-VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в редакції від 01.01.2013 року. Зокрема, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно проводиться державним реєстратором органу державної реєстрації прав, нотаріусом ,як спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ «Кредекс Фінанс» та приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. та Пономарьов В.Ю. оформлюючи оскаржувані договори діяли в межах чинного законодавства.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

Судові витрати понесені позивачем покладаються на нього, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки рішення ухвалюється не на його користь.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 13, 81, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 215, 526, 610, 626-628, 652, 1056, ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов Володимир Юрійович про визнання договору про відступлення прав за іпотечним договорам недійсним - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Танкова, 8, пов. 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36799749.

Відповідач - ПАТ «Кредобанк», знаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09807862.

Третя особа - ПН Київського МНО Чуловський Володимир Анатолійович, адреса: АДРЕСА_2.

Третя особа - ПН Київського МНО Пономарьов Володимир Юрійович, адреса: АДРЕСА_3.

Повне судове рішення складено 31.05.2018 року.

Головуючий суддя -