Рішення № 74368325, 21.05.2018, Харківський районний суд Харківської області

21.05.18

Справа №635/8532/16-ц

Провадження №2/635/602/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Назаренко О.В.

секретар судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором №2001956152 від 20 грудня 2012 року у розмірі 39356,51 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20.12.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № НОМЕР_1, згідно якого останньому надано кредит в сумі 16520 грн. строком на 36 місяців. 22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» прийняло на себе зобов’язання за кредитним договором №2001956152 від 20.12.2012 року. Взятих на себе зобов’язань за кредитним договором №2001956152 від 20 грудня 2012 року відповідач ОСОБА_2 не виконував, в зв’язку з чим, станом на 14 листопада 2016 року за ним утворилася заборгованість у розмірі 18797,14 грн., яка складається з 12082,94 грн. – заборгованість по сплаті кредиту; 1459,22 грн. – заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 5254,98 грн. – сума комісії. Станом на 14 листопада 2016 року сума заборгованості за договором №2001956152 від 20 грудня 2012 року (Credit Cards) заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складає 18228,87 грн. – заборгованість по сплаті кредиту; 2330,50 грн. – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

28 грудня 2016 року з Відділу Адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 04 січня 2017 року провадження по справі відкрито.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того, в матеріалах справи містяться заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої він зазначив, що відповідно до п.1.4.2, 1.4.3, 1.4.4. кредитного договору №2001956152 від 20.12.2012 року, він, як позичальник,був зобов’язаний щомісячно сплачувати ПАТ «ОТП Банк» нараховані проценти, комісію та частину тіла кредиту в термін та за розмірами не менш, ніж відповідно вказаному у графіку платежів до кредитного договору №2001956152 від 20 грудня 2012 року, який є невід’ємною частиною договору. Відповідно до графіку платежів до кредитного договору №2001956152 від 20 грудня 2012 року та копії квитанції сплати щомісячних платежів за кредитним договором останній платіж здійснений відповідачем 24 жовтня 2013 року на суму 960 грн. З листопада 2013 року платежі не здійснювалися. Таким чином, при відсутності платежу в зазначений графіком платежів строк, а саме з 21 листопада 2013 року (наступний день після призначеного платежу графіком платежів), позивачу стає відомо про порушення його права, в зв’язку з чим, починається трирічний строк права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув 21 листопада 2016 року, проте, з вказаним вище позовом позивач звернувся лише 25 листопада 2016 року.

У відповідь на вказані заяви представником позивача до суду були надані додаткові письмові пояснення по справі з яких вбачається що в порушення розділу 1 умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідачем не погашений належний до сплати розрахований станом а 14 листопада 2016 року кредит в сумі 18228,87 грн.та відсотки в сумі 2330,50 грн., а всього в сумі 20559,37 коп. В порушення розділу 2 умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідачем не погашений належний до сплати розрахований станом а 14 листопада 2016 року кредит в сумі 12082,94 грн. та відсотки в сумі 6714,20 грн., а всього в сумі 18797,14 коп. Утворення заборгованості в розмірі 20559,37 грн. виникло внаслідок користування кредитною карткою Master Card Standart, а обставина укладення договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток підтверджено п.2.1. кредитного договору від 20 грудня 2012 року №2001956152. Утворення заборгованості в розмірі 18797,14 грн. виникло внаслідок користування кредитними коштами на споживчі цілі, а обставина укладення договору про видачу та обслуговування споживчого кредиту підтверджено п.1.1. кредитного договору від 20 грудня 2012 року №2001956152. Відповідач не звертався із заявою до позивача ПАТ «ОТП Банк» про закриття карткового рахунку, кредитний рахунок діє. Останнє поповнення рахунку відповідачем в сумі 960 грн. відбулося, як вказує відповідач, 24 жовтня 2013 року за рахунок чого було погашено заборгованість за відсотками та кредитом. Тобто, прострочення виконання зобов’язання за кредитом, враховуючи, що погашення повинно проводитись щомісячно, почалося 24 листопада 2016 року. З огляду на те, що позов до суду поданий 25 листопада 2016 року по даних встановлених правовідносинах не підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки він не закінчився, а його перебіг розпочався заново з 20 листопада 2016 року згідно ч.5 ст. 261 ЦК України, оскільки в цей день на адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове виконання зобов’язання за договором №2001956152. На думку позивача, якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Направив вимогу про дострокове виконання зобов’язання за кредитним договором кредитор змінив строки виконання зобов’язання, надавши відповідачу строк на добровільне виконання вимоги. Так, вимога була надіслана 10 листопада 2016 року, враховуючи 10 календарних днів з моменту надісланні, стає зрозумілим, що строк виконання зобов’язання за вимогою кредитора є 20 грудня 2016 року, а тому перебіг строку позовної давності почався з 20 грудня 2016 року. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 25 листопада 2016 року, строки позовної давності не є порушені.

Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи заяви позивача та відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності встановив наступне.

З договору про надання споживчого кредиту від 20.12.2012 року за № НОМЕР_1 вбачається, що його укладено між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 на загальну суму 16520 грн. грн., строком до 20.12.2015 року.(а.с.4-6)

Судом встановлено, що шляхом підписання договору про надання споживчого кредиту від 20.12.2012 року за № НОМЕР_1 з урахуванням Умов кредитування по продукту «Експрес зі страховкою» (а.с.9), 20.12.2012 року між сторонами було укладено договір предметом, якого було надання кредиту у розмірі 16520 грн. на споживчі цілі, а також видача та обслуговування кредитної картки (п.2.1 договору) з метою надання іншого кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку (п.п.2.2.2. договору).

Крім того, згідно п.п. 2.13 кредитного договору у випадку невиконання позичальником (держателем картки) боргових зобов'язань понад 31 календарний день, позичальник (держатель картки) зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному обсязі тав строки відповідно до п.2.13.1 Угоди. (а.с.19-24)

Взяті на себе зобов’язання за кредитним договором №2001956152 від 20 грудня 2012 року відповідач ОСОБА_2 виконував не в повному обсязі, в зв’язку з чим, станом на 14 листопада 2016 року за ним утворилася заборгованість у розмірі 18797,14 грн., яка складається з 12082,94 грн. – заборгованість по сплаті кредиту; 1459,22 грн. – заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 5254,98 грн. – сума комісії.

Станом на 14 листопада 2016 року сума заборгованості за договором №2001956152 від 20 грудня 2012 року (Credit Cards) заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складає 18228,87 грн. – заборгованість по сплаті кредиту; 2330,50 грн. – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Як вбачається договору факторингу від 22.12.2014 року № 22/12/14/4 та витягу ( додаток №1 до Реєстру боржників до договору факторингу №22/12/14/4 від 22 грудня 2014 року), ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №2001956152 від 20 грудня 2012 року у розмірах 20559,37 грн. та 18797 грн.

Пунктом 6.2.3 вказаного договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого Фактор стає Новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. (а.с.18)

Судом встановлено, що визначений позивачем розмір заборгованості відповідає умовам договору факторингу від 22.12.2014 року за № 22/12/14/4.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими факти отримання ОСОБА_2 споживчого кредиту на споживчі цілі та іншого кредиту шляхом отримання кредитної картки, та встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку згідно умов кредитного договору від 20.12.2012 року за № НОМЕР_1, а також укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору факторингу від 22.12.2014 року № 22/12/2014/4, а, отже набуття позивачем права вимоги до відповідача, оскільки ці факти не спростовані відповідачем та підтверджуються письмовими матеріалами справи.

Разом з тим, як вбачається з графіку платежів до кредитного договору №2001956152 від 20 грудня 2012 року та копії квитанції сплати щомісячних платежів за кредитним договором, останній платіж здійснений відповідачем 24 жовтня 2013 року на суму 960 грн. Таким чином, при відсутності платежу в зазначений графіком платежів строк, року, суд важає, що право пред'явити вимогу про стягнення заборгованості за кредитом у повному розмірі виникло у позивача 21.11.2013 року та сплинув 21 листопада 2016 року.

З урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, часу виникнення у позивача права на вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та часу звернення позивача з позовом (13 грудня 2016 року), суд визнає що встановлений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності сплив щодо усієї заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - зміна умов зобов'язання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Як випливає з правових висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116 цс 13, від 19.03.2014 року № 6-20 цс14, від 03.06.2015 року № 6-31цс15 перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про порушення відповідачем прав позивача. Однак, суд визнає, що порушене право позивача не підлягає захисту через те, що з часу виникнення у позивача права на звернення з позовом щодо стягнення вказаної заборгованості сплив встановлений ст.ст. 257, 258 ЦК України строк загальної позовної давності тривалістю три роки, який застосовується судом за заявою відповідача, за відсутності клопотання позивача про поновлення строку позовної давності пропущеного з поважних причин та з цих підстав відмовляє позивачу у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,12,263-265,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач – Товариств з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ІК:36789421, р/р 26507002333333 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у м. Харків, місце знаходження вул. Фізкультури, 28-Д, м. Київ,03680;

Відповідач – ОСОБА_2, РНОКПП:НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання вул. Першотравнева, б. 17 кв. 8, с. Веселе, Харківського району Харківської області.

Суддя О.В. Назаренко

.