Рішення № 74368324, 31.05.2018, Харківський районний суд Харківської області

31.05.18

Справа № 635/5229/17

Провадження № 635/2-а/200/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року стм Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Назаренко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 13 липня 2017 року звернувся до Харківського районного суду Харківської області, як адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в частині відмови мені в перерахуванні розміру призначеної пенсії з 01.01.2011 року з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації, в розмірах зазначених в грошовому атестаті від 05.01.2011 року № 33, а також на підставі довідки від 07.06.2012 р. № 100/32477, яка була надана ГУМВС України в Харківській області для перерахунку пенсії та зупинення встановлених раніше виплат надбавки у сумі 382 грн. на непрацездатну дитину віком до 18 років - незаконними; зобов`язати Головне управління Пенсіонного фонду України в Харківській області на підставі наявних у пенсійній справі видів грошового забезпечення для нарахування пенсії ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про розміри одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації, які наявні у грошовому атестаті від 05.01.2011 року № 33, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, на підставі довідки від 07.06.2012 р. № 100/32477 ГУМВС України в Харківській області для перерахунку пенсії та встановлених раніше виплат надбавки у сумі 382 грн. на непрацездатну дитину віком до 18 років перерахувати та виплачувати Позивачу пенсію з 01.01.2011 року та довічно на підставі грошового атестата від 05.01.2011 року № 33, на підставі довідки від 07.06.2012 р. № 100/32477 – з 01.07.2012 р. та довічно, надбавку у сумі 382 грн. на непрацездатну дитину віком до 18 років – з моменту зупинення виплат; зобов`язати Головне управління Пенсіонного фонду України в Харківській області обчислити та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати: включення до складу пенсійних виплат одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації - з 01.01.2011 р., перерахунок пенсії на підставі довідки від 07.06.2012 р. – з 01.07.2012 р., надбавку на непрацездатну дитину віком до 18 років – з моменту зупинення виплат; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

В обгрунтування позовної заяви зазначив, що Наказом ГУМВС України в Харківській області № 195 о/с від 31.12.2010 р. був звільнений зі служби в МВС України (заступник начальника СВ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області) в запас за ст.64-б через хворобу та отримав право на пенсію.

Для нарахування пенсійних виплат МВС України в Харківській області був складений та поданий до ПФУ грошовий атестат № 33 від 05.01.2011 р., а також інші документи, у яких вказані грошові виплати, які повинні враховуватись під час встановлення розміру пенсії та необхідні для її призначення.

При оформленні документів для призначення пенсії Управління МВС України в Харківській області включили до довідки про види грошового забезпечення для нарахування пенсії серед іншого і одноразову грошову допомогу при звільненні та індексацію.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі наданих документів позивачу призначена пенсія з 01.01.2011 р.

ГУ ПФУ виплачує йому щомісяця пенсію в розмірі 1833 грн, яка обчислена з грошового забезпечення без врахування фактично отриманих позивачем у складі грошового забезпечення одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації, з яких сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У травні 2017 року позивач ознайомився зі своєю пенсійною справою № НОМЕР_1 та встановив, що до грошових виплат, з яких йому повинна нараховуватись пенсія, працівниками ПФУ не включена сума вихідної допомоги при звільненні у розмірі 25675,65 грн. та сума індексації у розмірі 399, 23 грн.

Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області протиправно не врахувало під час визначення розміру пенсії всі необхідні види грошового забезпечення, які необхідно враховувати для нарахування пенсії, які він отримував під час проходження служби в МВС України, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні та суму індексації, тобто зазначені дії є протиправними.

Позивач вказує, що вказане протирічить чинному на момент звільнення законодавству, а саме Постанові Кабінету Міністрів України № 697 від 18.05.1998 року, якою затверджено Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій та судовій практиці Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України з розгляду аналогічних справ, бо зазначені мною види оплати праці вихідна допомога при звільненні та матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціальних питань не значились у вказаному Переліку видів оплати праці та інших виплат на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, а значить з них нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і значить вони повинні враховуватись для призначення мені пенсії.

Позивач самостійно звернувся до ГУПФУ із письмовими заявами від 10.07.2017 р. та від 14.08.2017 р. про перерахунок розміру пенсії з моменту її призначення, згідно інформації про види грошового забезпечення, які вказані у грошовому атестаті та інших довідках, наявних у пенсійній справі про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії.

Відповідач листами від 24.07.2017 р. № 1352/Щ-14, 1372/Щ-14, від 28.08.2017 р. № 1595/Щ-14 відмовив Позивачу в задоволенні зазначеної заяви.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії залишені без розгляду за період, що стосуються перерахунку пенсії до 13 січня 2017 року; відкрито скорочене провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії в частині вимог з 13 січня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року ухвала Харківського районного суду Харківської області від 23.10.2017 року скасована. Справа направлена до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 27.12.2017 року відкрито скорочене провадження по даній адміністративній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України в редакції Закону України, чинного до 15.12.2017 року, яке не передбачає проведення судового засідання та виклик осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017 року) справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Починаючи з 15.12.2017 року набрала чинності редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом норм статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи у спорах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, відносяться до незначної складності, які розглядаються в порядку спрощеного провадження відповідно правил гл. 10 розд. ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Відповідач надіслав до суду заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що вимоги є необгрунтованими та безпідставними, оскільки при призначенні пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням додержані вимоги ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Відповідач вказує, що підстав для задоволення вимог щодо нарахування та сплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не має, оскільки основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050 та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, а в даному випадку відповідачем будь-яких нарахувань (перерахувано) здійснено не було. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини, які не підлягають доказуванню, оскільки визнаються учасниками справи.

Позивач проходив службу в Харківському РВ ГУМВС України в Харківській області на посаді заступника начальника слідчого відділення та 31.12.2010 року був звільнений в запас за ст. 64-Б через хворобу.

ГУ ПФУ в Харківській області призначило та виплачує пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-XII. Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Харківській області.

ГУПФУ виплачує позивачу пенсію в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення без урахування одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації, які фактично отримані позивачем під час служби.

З копії грошового атестату №33 та довідки до грошового атестату №33 ОСОБА_1 для призначення пенсії вбачається, що в останніх не зазначено всіх видів грошового забезпечення, з яких має бути обчислений розмір пенсії позивача. Зокрема при призначенні пенсії не було враховано сум одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації, які позивачу були нараховані та отримані за останні 24 місяці перед місяцем звільнення та з яких було утримано сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування або єдиний соціальний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Відповідно до п.7. Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393

«Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» встановлено, що «Пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів».

Також, на день звільнення позивача була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 р. N 697 «Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій».

Відповідно до цієї постанови затверджений Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, до якого вихідна допомога при звільненні станом на 30.12.2010 р. включена не була.

З 01.01.2011 р. Набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. N 1170, відповідно до якої вказаний Перелік був змінений та до переліку була внесена і одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби.

Враховуючи, що для призначення позивачу пенсійних виплат були враховані грошові виплати за 24 останні місяці, тобто за 2009-2010 роки, на одноразову грошову допомогу при звільннені нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням відповідно до чинного на той час законодавства та такі виплати повинні бути включені до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 10.03.2015 р. та від 20.10.2015 р., прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-70а15, грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України від 20.10.2015 року у справі № 21-2942а15, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Отже, суд вважає, що в даному випадку позивач має право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який має бути обчислений з грошового забезпечення до якого включені одноразова грошова допомога при звільненні та індексація, з яких утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду України які висловлені в постанові від 12 вересня 2017 року у справі №812/6733/13-а оскільки зазначені висновки стосуються інших фактичних обставин, та не відносяться до змісту постанови Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-70а15, тобто має місце не чіткість та не узгодженість національного законодавства.

Конституційний Суд України (рішення від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005) наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування. Така неврегульованість чи відсутність визначеності в діяльності органів державної влади щодо особи, зокрема забезпечення, додержання чи реалізації прав і свобод людини і громадянина, може мати негативні наслідки і призвести до сваволі. Визначеність правового регулювання має на меті запобігти будь-якому її прояву щодо особи.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року N 2050-ІІІ передбачена виплата громадянам компенсації втрати частини доходів у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів.

Так, згідно з ст. 2 Закону, згідно ст. 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не носять разового характеру, у тому числі пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

На виконання зазначеного Закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою № 440 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців.

Враховуючи те, що доходи, а в даному випадку щомісячна пенсія, виплачуються позивачу щомісячно без затримки, підстав для нарахування та виплати компенсації немає, тому вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів, за період у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії задоволенню не підлягає.

Щодо строку захисту права позивача на перерахунок та виплату пенсії, в розмірі який обчислений з грошового забезпечення до якого включені одноразова грошова допомога та індексація суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУМВС України в Харківській області №195 о/с від 31.12.2010 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби в МВС України в запас за ст. 64-б через хворобу. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі наданих документів йому була призначена пенсія з 01.01.2011 року у розмірі 1833 грн. на місяць.

В обґрунтування поважності причину пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає, що у травні 2017 року він ознайомився із своєю пенсійною справою та встановив, що до грошових виплат, з яких йому повинна нараховуватися пенсія, працівниками ПФУ не включена сума вихідної допомоги при звільненні у розмірі 25676,65 грн. та сума індексації у розмірі 399,23 грн.

13 жовтня 2017 року позивачем подано клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування зазначає, що дійсно у травні 2017 року він ознайомився зі своєю пенсійною справою та встановив, що пенсійні виплати проводяться не у повному обсязі. Для перерахунку пенсійних виплат він звертався до ГУ ПФУ в Харківській області 10.07.2017 року та 14.08.2017 року та отримав відмови ГУ ПФУ від 24.04.2017 року та 28.08.2017 року.

04 вересня 2017 року він звернувся із відповідним адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року позовну заяву було повернуто позивачу для звернення до належного суду, після чого він звернувся до Харківського районного суду Харківської області із зазначеною позовною заявою.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду із адміністративним позовом та поновити строк для звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за правилами частини першої статті 2 КАС України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 6 КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена у постанові від 24.11.2015 року по справі №П/800/259/15.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач звертаючись з даним позовом не пропустив строк, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 р. № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” постановлено установити з 1 липня 2012 р. підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон), крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23 відсотків та з 1 січня 2013 р. до 35 відсотків.

Надана позивачем копія довідки від 07.06.2012 р. № 100/32477 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії містить такі види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія.

Вказана довідка не містить такі види грошового забезпечення, як вихідна допомога при звільненні та індексація, тому перерахунок пенсії з 01.01.2011 року не може вплинути на зміну грошового забезпечення станом на 07.06.2012 р.

Таким чином позовна вимога про перерахунок розміру пенсії на підставі довідки від 07.06.2012 р. № 100/32477 ГУМВС України в Харківській області не підлягає задоволенню судом.

Щодо позовної вимоги про поновлення встановлених раніше виплат надбавки у сумі 382 грн. на непрацездатну дитину віком до 18 років, судом встановлено наступне.

Умови встановлення такої надбавки визначені ст. 16 Закону 2262-ХІІ, відповідно до якої , до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивачем не надано до суду доказів щодо свого права на отримання вказаної надбавки до пенсії, тому суд відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів наявності підстав для відмови в перерахунку пенсії на підставі нових поданих позивачем документів.

Згідно ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У зв'язку з тим, що для усунення порушення прав позивача ГУПФУ повинно вчинити певні дії, то вимоги позивача щодо встановлення судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення є законними, строк подачі звіту протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили є розумним строком.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №13_12 від 14.12.2017.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача 640 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.243 ч.3, 250, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області в частині відмови йому в перерахуванні розміру призначеної пенсії з 01.01.2011 року з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації в розмірах зазначених в грошовому атестаті від 05.01.2011 року №33 незаконними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі наявних у пенсійній справі видів грошового забезпечення для нарахування пенсії у розмірі 53% грошового забезпечення із зазначенням відомостей про розмір одноразової грошової допомоги при звільнення та індексації, які вказані у грошовому атестаті від 05.01.2011 року №33, нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року та з яких сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та здійснити перерахування призначеної йому пенсії з 01.01.2011 року та довічно.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 15 днів з дня набрання рішення законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбаченого частиною 1 статті 382 КАС України.

Стягнути з відповідача (Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 140993444, місцезнаходження: місто Харків, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1, РНОКПП:НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського Апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, в зазначений строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП:НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1;

Відповідач: Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 140993444, місцезнаходження: місто Харків, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх.

Рішення складено та підписано без його проголошення 31 травня 2018 року.

Суддя О.В.Назаренко