Постанова № 74366099, 21.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/5586/17 Номер провадження 22-ц/786/980/18Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

Розглянула в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року в складі судді Маханькова О.В. по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхової компанії "Країна" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ПАТ СК "Країна" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою , в якому просили стягнути з:

-ПАТ СК «Країна» на користь ОСОБА_2 12678 грн. матеріальної шкоди та 17400 грн. моральної шкоди;

-ПАТ СК «Країна» на користь ОСОБА_3 80780 грн. матеріальної шкоди та 17400 грн. моральної шкоди;

-ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 300000 грн. моральної шкоди;

-ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 300000 грн. моральної шкоди;

-ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на юридичні послуги в сумі 5000 грн.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 09.10.2016 року відповідач ОСОБА_4 перебуваючи за кермом автомобіля Мазда-6, пасажиром якого був їх син ОСОБА_5, скоїв ДТП, внаслідок якої їх син загинув.

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.04.2017 року ОСОБА_4 визнано винним за ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Враховуючи застраховану цивільну відповідальність ОСОБА_4 в СК «Країна» позивачі просили стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду в вищезазначених розмірах.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4на користь ОСОБА_2 заподіяну шкоду від злочину в сумі 300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заподіяну шкоду від злочину в сумі 300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн. сплачені позивачем послуги адвоката.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Часткове задоволення позовних вимог в рішенні суду обґрунтовано встановленою наявністю завданої шкоди відповідачем ОСОБА_4

Натомість, враховуючи неповідомлення страховика про страховий випадок, суд дійшов висновку про не порушення прав позивачів останнім, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог до СК «Країна».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду в частині відмовлених позовних вимог до страхової компанії скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення їх вимог.

Доводи скарги обґрунтовані тим, що страховик був своєчасно повідомлений про страховий випадок, в ході проведення слідства по кримінальному провадженню, користувався своїми правами цивільного відповідача та подавав заперечення проти заявленого ними як потерпілими цивільного позову.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 учасниками справи не оскаржується, а тому у колегії суддів відсутні підстави для перегляду рішення в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.04.2017 року ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання за ст. 286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортним и засобами строком на 3 роки.

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 09.10.2016 року близько 02-30 год. керуючи автомобілем Мазда-6, допустив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді дерева. Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_5 отримав смертельні тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 660 від 16.11.2016 смерть ОСОБА_5 настала від отриманих ним тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, які викликали розвиток гострої внутрішньої крововтрати, яка в свою чергу і стала безпосередньою причиною смерті.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Також матеріалами справи підтверджується, що 23.09.2016 року між ОСОБА_4 та ПАТ СК «Країна» укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АЕ/7439400).

Статтею 35.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі -Закон) визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику відповідну заяву.

Згідно до ч.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до страхової компанії, суд вмотивував свої висновки посиланням на статті 33, 33-1, 34.4, 35.1, 36 та 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі яких дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування страховою компанією завданою страховим випадком шкоди батькам загиблого.

Вказаний висновок не ґрунтується на законі.

Так, позивачі - батьки загиблого ОСОБА_5 не були учасниками дорожньо-транспортної пригоди, відповідно на них не поширюється обов'язок про повідомлення страховика про страховий випадок, як то визначає ст.ст.33, 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Крім того, поза увагою суду залишилось те, що 24.01.2017 р. в ході кримінального провадження потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явили позов до ОСОБА_4 та СК «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Отримавши 30.01.2017 р. копію даної позовної заяви, СК «Країна» як цивільний відповідач в кримінальному провадженні, користуючись своїми процесуальними правами, подавала заперечення на позов, в якому просила відмовити в задоволенні вимог потерпілих, посилаючись на те, що останніми не дотримано визначеного законом порядку попереднього звернення для отримання страхового відшкодування.

Таким чином, вже на стадії кримінального провадження страхова компанія заперечувала свою відповідальність та не вбачала підстав для стягнення з неї страхових виплат.

Вищевказаним вироком цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був залишений без розгляду, із роз'ясненням останнім права на вирішення питання про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що вирок, яким була встановлена вина страхувальника ОСОБА_4, вступив в законну силу лише в жовтні 2017 року, після його перегляду апеляційною інстанцією, заперечення відповідачів щодо необхідності попереднього звернення потерпілих з вимогою про страхове відшкодування не заслуговує на увагу. При цьому, загальна процедура, визначена положеннями ст. 35.1 Закону, в даному випадку, із урахуванням наявного кримінального провадження, не могла бути застосована потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до моменту встановлення вироком суду вини страхувальника.

Враховуючи, що судове рішення в частині в частині відмови в задоволенні вимог до страхової компанії постановлене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Так, за змістом ст. 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Статтями 27.3 та 27.4 Закону встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На час настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати в України становив 1450 грн., тому на користь позивачів з страхової компанії підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 17400 грн. в рівних частках, тобто на кожного по 8700 грн.

При зверненні до суду з вимогами про стягнення матеріальної шкоди зі страхової компанії, позивачі просили стягнути на користь ОСОБА_2 12678 грн. та на користь ОСОБА_7 80780 грн., на підтвердження чого надали відповідні чеки та квитанції.

Між тим, законодавчо врегульований граничний розмір відшкодування особі витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, який не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат.

Зважаючи на документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_2, на ім'я якої видані документи про понесені витрати на поховання, саме на її користь з страхової компанії підлягають стягненню фактично понесені нею витрати в розмірі 12678 грн.

З урахуванням визначеного вказаним Законом граничного розміру в 17400 грн. на відшкодування понесених потерпілим ОСОБА_3 витрат підлягає стягненню різниця між сумами 17400 - 12678 грн., що складатиме 4722 грн.

Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та часткового задоволення позовних вимог, з відповідача СК «Країна» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1317,12 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Країна" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимог в цій частині.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 8700 грн. на кожного.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 12678 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 4722 грн.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Країна" на користь держави судовий збір в сумі 1317,12 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.