Ухвала суду № 74366068, 11.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/1135/15-к Номер провадження 11-кп/786/28/18Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Захожай О.І.

суддів Томилка В.П, ОСОБА_2

при секретарі Григоровій М.В., Сорочинської І. М.

за участю прокурора Яроцького Р.В.

захисників ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

представника потерпілих: ОСОБА_12, ОСОБА_13- ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_11М та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_9 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_15, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 на вирок Київського районного суду м.Полтави 23 серпня 2016 року та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 4.10.2016 року

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України раніше судимого:

- 22.07.2008 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 121, ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі; звільнений 27.06.2012 року по відбуттю терміну покарання;

за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного майна.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного майна.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11 А, раніше судимого:

01.12.2003 року Апеляційним судом Київської області за п.п. 5,7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п.п. 1,8, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до 12 років позбавлення волі; звільнений 03.07.2012 року на підставі постанови Машівського районного суду Полтавської області від 25.06.2012 року згідно ст. 81 КК України умовно-достроково на 2 роки 10 місяців 7 днів;

за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Київського обласного суду від 01.12.2003 року та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного майна.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 1 583 308 грн., моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., а всього: 1 833 308 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_13 матеріальну шкоду в розмірі 120 156 грн., моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., а всього: 370 156 грн.

Ухвалою суду від 4.10.2016 року уточнено вирок Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2016 року та вирішено питання речових доказів в порядку ст. 100 КПК України, зокрема вирішено: автомобіль НОМЕР_1, а також мотоцикл спортивний зеленого кольору марки «Каwаsакі» без державного номерного знаку, з номером на рамі IIJKAZR750LLA013300ІІ з двома ключами запалення до автомобіля і мотоцикла, що передані для зберігання до УБОЗ УМВС України в Полтавській області – конфіскувати.

Згідно вироку суду, ОСОБА_9, ОСОБА_10В та ОСОБА_11 визнані винними та засуджені за вчинення розбійних нападів за таких обставин.

ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_11, ОСОБА_17 та ОСОБА_10, переслідуючи мету незаконного збагачення, вступили у злочинну змову між собою для вчинення злочинів.

Так, в ніч з 17 на 18 вересня 2014 року, ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10, ОСОБА_17 та ОСОБА_11, на невстановленому у ході досудового розслідування автомобілі під керуванням ОСОБА_11, прибули до заздалегідь обумовленого місця неподалік від місця проживання сім'ї ОСОБА_13 в селі Михайлівка, Машівського району, Полтавської області, де ОСОБА_11, згідно з попередньою домовленістю, залишився чекати на інших в автомобілі.

Після цього, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_17, з корисливих спонукань, реалізуючи свій злочинний прямий умисел, проникли до приватного житлового будинку №16 по пров. Шкільному що в с. Михайлівка, Машівського району, Полтавської області, реалізуючи свій злочинний умисел, придушуючи волю до опору потерпілих ОСОБА_13, з погрозою та застосуванням фізичного насильства, у тому числі пістолетом ПМР, полімерних пластикових стрічок та наручників зв’язали руки та ноги, спричинивши потерпілому ОСОБА_12, тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, гематоми, забійної рани та забоїв м’яких тканин голови, гематом тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, багаточисельних синців і саден шкіри, крововиливів в шкіру та забоїв м'яких тканин тулубу, кінцівок, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 388 від 16.04.2015 року, кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а потерпілій ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді: гематом м’яких тканин, синців та саден шкіри верхніх та нижніх кінцівок, які, згідно висновку судово - медичної експертизи № 1363 від 03.10.2014 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

У ході розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_17 заволоділи майном ОСОБА_13, а саме: грошовими коштами в сумі 30 000 грн.; 70 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 915762,05 гривень; золотим набором: каблучка з діамантами та сережки в формі сніжинки з діаматами загальною вартістю 2600 доларів США, що згідно з курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 34014,019 гривень; золотим набором: каблучка квадратної форми зі смарагдами та діамантами і такого ж типу сережки загальною вартістю 1500 доларів США, що згідно з курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 19623,50 гривень; золотим набором: сережки в формі капель з діамантами і такого ж типу кулон і золотий ланцюжок до цього набору вартістю 4000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становить 52329, 26 гривень; золотим ланцюжком із кулоном в формі серця, в якому було ще одне серце з діамантами загальною вартістю 1000 доларів, що згідно з курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 13082,315 гривень; 2 золотими обручальними каблучками з діамантами, вартістю 4000 гривень кожна, загальною вартістю 8000 гривень: золотою каблучкою із одним ромбоподібним діамантом вартістю 200 доларів США, що згідно з курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 2616,5 гривень; золотою каблучкою в виді листочка вартістю 1000 гривень: золотою каблучкою овальної форми вартістю 3000 гривень; золотою каблучкою чоловічою з 3 діамантами вартістю 1500 доларів США, що згідно з курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 19623,50 гривень; золотим чоловічим браслетом плетіння типу «бісмарк», вагою близько 41 грам вартістю 25 000 гривень; золотим чоловічим ланцюжком вагою 60 грам з чорним відтінком із золотим хрестиком з діамантами загальною вартістю 4000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 52329,26 гривень; чоловічим золотим ланцюжком із золотою ладанкою із зображенням ОСОБА_18 вагою близько 2 грам вартістю 1000 гривень; золотим чоловічим тоненький ланцюжок із золотим хрестиком загальною вартістю 11 000 гривень; золотою каблучкою з фіанітами вартістю 4000 гривень; золотим жіночим браслетом вартістю 28 000 гривень; кухонним комбайном «Мулінекс», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 336 від 23.04.2015 становить 1400 грн.; блендером «Гореніє» вартістю 1000 гривень; кухонним комбайном «Редмонд», вартість якою згідно висновку товарознавчої експертизи № 336 від 23.04.2015 становить 1100 грн., 5 пляшками горілки «Первак» вартістю 40 гривень кожна загальною вартістю 200 гривень; продуктами харчування, а саме: ікрою, ковбасою, мороженим м'ясом; електрошокером чорного кольору іноземного виробництва в чорному чохлі загальною вартістю 100 гривень; жіночими духами «Гуччі Раш» вартістю 1400 гривень; чоловічим годинником іноземного виробництва «Маріус Лакруа» вартістю 11000 гривень; чоловічими сонцезахисними окулярами «Порше» іноземного виробництва вартістю 4139 гривень; чорною шкіряною сумкою «ПЕТЕК» вартістю 2600 гривень; чоловічою туалетною водою «Кензо» б/в вартістю 1400 гривень; норковою шубою чорного кольору вартістю 18 000 гривень; цифровою фотокамерою «Соні» вартістю 2700 гривень; сумкою синього кольору в написом «Адідас», вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи № 336 від 23.04.2015 року становить 280 грн.

Своїми злочинними діями, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 завдали потерпілим ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 1 265 699, 40 грн., яка в 1039 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що є особливо великим розміром.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_9, за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_17 та ОСОБА_11, 22.11.2014 року у нічний час, на не встановленому у ході досудового розслідування автомобілі під керуванням ОСОБА_11, прибули до заздалегідь обумовленого місця неподалік від місця проживання ОСОБА_19 в м. Карлівка Полтавської області, де ОСОБА_11М , згідно з попередньою домовленістю, залишився чекати на інших в автомобілі.

Після цього, 22.11.2014 року близько 05 год. ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_17, з корисливих спонукань, через паркан проникли на подвір’я будинку №30 по провулку Першотравневому в м. Карлівка Полтавської області, де попередньо зв’язавши липкою стрічкою (скотчем) сторожа ТОВ АПК «Докучаєвські чорноземи» ОСОБА_20, спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді смугастих переривчастих синців з осадженням в окружності променево-зап’ясткових суглобів обох рук та крововиливу на слизовій нижньої губи, які згідно висновку судово- медичної експертизи № 194 від 27.11.2014 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

У подальшому шляхом розбиття віконною скла, через вікно ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_17 проникли до вищевказаного будинку, де вчинили напад на власника вищевказаного будинку - ОСОБА_19, що виразилося у здійснені в сторону потерпілого ОСОБА_19 не менше 7 пострілів в пістолету «ПМ-Т», серійний номер «КІ 004679» калібр 9 мм РА, в метою заволодіння грошовими коштами останнього у сумі 1 298 000 грн., яка в 1065 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що є особливо великим розміром.

Однак, в процесі реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_19 та заволодіння належним йому майном, ОСОБА_9, ОСОБА_17 та ОСОБА_10 не довели свій злочинний умисел до кінця, оскільки потерпілий ОСОБА_19, захищаючись, реалізуючи право на захист свого життя та здоров'я, перебуваючи у власному будинку, з мисливської гладко ствольної рушниці провів один постріл у сторону нападників, влучивши у грудну клітину ОСОБА_17, внаслідок чого останній помер на місці у вказаному будинку.

Після застосування потерпілим зброї, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишили будинок та вибігши з домогосподарства ОСОБА_19 попрямували до обумовленого місця, де на них чекав ОСОБА_11, після чого на автомобілі під керуванням ОСОБА_11 поїхали до м. Полтави.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_16, не оспорюючи фактичні обставини справи просить вирок місцевого суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, в зв’язку з його м’якістю та невідповідністю тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів їх особам та постановити новий вирок, яким засудити:

-ОСОБА_9 за ч.4 ст. 187 КК України до 15 років позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна;

- ОСОБА_10 за ч.4 ст. 187 КК України до 14 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна;

- ОСОБА_11 за ч.4 ст. 187 КК України до 11 років позбавлення волі із конфіскацією належного майна. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Київського обласного суду від 1.12.2003 року і остаточно засудити останнього до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

При цьому вказує, що обвинувачені раніше притягувалися до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі і відбували призначене покарання у місцях позбавлення волі. Повторність вчинення ними умисного злочину, вказує на їх явне небажання перевиховуватися. А відсутність належного впливу на них такого стримуючого фактору, як застосування покарання у виді реального обмеження свободи за попередні злочини в свою чергу потягнула за собою вчинення ними повторно особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Зазначає, що судом не було враховано думки всіх потерпілих про застосування до обвинувачених за вчинене, найсуворішого покарання, передбаченого санкцією статті.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_11 просить вирок в частині його засудження скасувати, а провадження в цій частині закрити.

Вважає вирок суду відносно нього незаконним у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у наступному:

Судом першої інстанції його визнано винним у тому, що спільно з ОСОБА_17, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, він переслідуючи мету незаконного збагачення, вчинив розбійний напад на родину ОСОБА_13 та приймав участь у розбійному нападі на ОСОБА_19 При цьому керував вночі транспортним засобом, на якому вони переміщалися.

Вказує, що вже близько 10 років має поганий зір, зокрема часткову атрофію зорового нерву, що не корегується за допомогою окулярів. Даний факт підтверджується медичною документацією. В зв’язку з чим він не міг їздити за кермом в темну пору доби, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 Крім того зазначає, що у нього відсутнє посвідчення водія.

Участі у жодних розбійних нападах він не приймав, в тому числі з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, йому відомо лише, що останні є знайомими його друга ОСОБА_23, якому він допомагав весною 2014 року орендувати будинок у с.Верхоли та який загинув у літку 2014 року.

Вказує, що речі вилучені в ході обшуку 10.02.2015 року, він взяв з будинку в с.Верхоли в другій половині грудня 2014 року, оскільки в той час у будинку ніхто не проживав і він вважав, що речі можуть бути викрадені, а тому взяв їх на зберігання. При цьому вилученими речами не користувався, а поставив їх у літній кухні, де вони стояли у коробках. На ладанці, яка належить потерпілим ОСОБА_13, вилученій у автомобілі «Мерседес», яким користується його донька, не має слів відбитків його пальців або відбитків його рідних.

Вказує, що обшук його автомобіля проведений із порушення права на захист, а тому не може бути прийнятий в якості доказу його вини. Жодного відношення до вилучених у ОСОБА_24 пістолетів він також не має.

Зазначає, що працівники УБОЗ змушували його до проведення слідчого експерименту і під погрозами та психологічним тиском він погодився, щоб показати будинок де проживає зі своєю родиною та будинок, який допомагав орендувати ОСОБА_23 в с.Верхоли. Після цього працівники міліції самі вирішували куди їхати, оскільки він їм дороги не вказував. Про вчинення будь - яких кримінальних правопорушень він працівникам міліції в ході слідчого експерименту не розповідав, оскільки йому про це нічого не відомо.

Суд, як на доказ його вини послався на заяву ОСОБА_24 від 123.02.2015 року про видачу мобільного телефону «Нокіа» із сім карткою оператора МТС, яким він начебто користувався, але доказів належності даного телефону саме йому, не існує.

Слідчий в порушення вимог ст. 290 КПК України не ознайомив його з матеріалами кримінального провадження, в зв’язку з чим суд на підставі ч.12 ст. 290 КПК України, не мав права використовувати відомості, що містяться в матеріалах провадження, як докази.

Крім того зазначає, що майно, а саме автомобіль «Мерседес Бенц» д.н.з. Ві 00-29 АС, свідоцтво про реєстрацію даного автомобіля, мотоцикл «Кавасакі», ключі від автомобіля та мотоцикла, що були речовими доказами по справі, згідно постанови слідчого Жадана В.І від 11.02.2015 року повинні бути повернуті його матері – ОСОБА_25, оскільки саме їй вони належать.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_11 – адвокат ОСОБА_6, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема зазначає, що докази на які послався суд при визнанні ОСОБА_11 винним у вчиненні інкримінованих злочинів, не підтверджують його вини, а деякі з доказів, в тому числі і показання свідків обвинувачення судом взагалі не взяті до уваги. Так, судом не було взято до уваги, що жодний з потерпілих - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_19, не бачив на місці скоєння нападу ОСОБА_11 та не може ідентифікувати його, як особу нападника. Крім того, вони його не знають, ніколи не бачили та не мають спільних знайомих.

Просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_11 скасувати, а провадження в цій частині закрити з підстав аналогічних, що викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого.

В апеляційній скарзі на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 4.10.2016 року, просить її скасувати в частині конфіскації автомобіля НОМЕР_1, а також мотоцикла спортивного зеленого кольору марки «Каwаsакі» без державного номерного знаку з номером на рамі IIJKAZR750LLA013300ІІ та ухвалити нову ухвалу, якою транспорті засоби повернути законним володільцям ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 При цьому вказує, що автомобіль «Mersedes C-180» був вилучений з домогосподарства ОСОБА_25 де перебував у законному володінні її родини. Даний автомобіль був придбаний у 2013 році, без перереєстрації права власності, за усною домовленістю між ОСОБА_28 та родиною ОСОБА_25 будь – яких даних про незаконність використання родиною ОСОБА_25 даного автомобіля у суду не має.

Крім того, вказує, що суд не обґрунтував підстави конфіскації мотоцикла «Каwаsакі» та не врахував, що останній також був придбаний за кошти ОСОБА_25 та відданий на збереження ОСОБА_29, що вбачається із показань свідка ОСОБА_22, та перебував у законному користуванні їх родини.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати, як незаконний.

Вказує, що судом залишено без уваги та не надано належної оцінки ряду доказів, які підтверджуються його невинуватість, зокрема, суперечливим показанням потерпілого ОСОБА_19, свідків ОСОБА_20 ОСОБА_30, даних ними під час досудового та судового слідства. При цьому судом було покладено в основу вироку протокол його впізнання за голосом, свідком ОСОБА_20, але ця слідча дія була проведена без участі адвоката, на участі якого він наголошував, а тому було порушено його право на захист і вказана слідча дія не може бути належним доказом у справі. Також не може бути належним доказом і покладений в основу вироку протокол огляду від 22.11.2014 року відеозапису з камери відео спостереження, яким зафіксовано переміщення по двору у масці невідомої особи.

Зазначає, що вилучений в ході обшуку 13.01.2015 року золотий браслет належить не подружжю ОСОБА_13, а його матері – ОСОБА_31, що остання підтверджувала. При цьому судом не було взято до уваги показання свідка ОСОБА_32, який є ювеліром і виготовляв на замовлення вказаний браслет. Свідок ОСОБА_33 в ході допиту також вказував, що бачив зазначений золотий браслет на його руці на початку вересня 2014 року, задовго до здійснення злочину.

Вважає, що судом не спростовані докази, що підтверджують належність саме його матері золотого браслета. Доказів належності цього браслета родині ОСОБА_13 у справі не має. Абсолютно всі ювелірні вироби, які були викрадені у ОСОБА_13, згідно списку мають дуже високу вартість, мають ювелірну пробу, і лише спірний золотий браслет, який виготовлений кустарним способом проби та бірки не має. У вироку суду не вказані свідчення допитаних в ході судового слідства свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_35, які підтвердили належність браслета ОСОБА_31

Судом було відмовлено у допиті свідків, які на досудовому слідстві підтвердили його алібі про непричетність до скоєння злочину по епізоду розбійного нападу на родину ОСОБА_13.

Під час досудового та судового слідства йому не було надано права на ознайомлення з матеріалами справи.

Вказує, що суд безпідставно та необгрнутовано визначив розмір моральної шкоди, яку стягнув на користь потерпілих, оскільки вона нічим не підтверджена. Не погоджується також із розміром матеріальної шкоди, так як сума матеріальних збитків встановлювалась частково лише зі слів потерпілих, а проведення товарознавчої експертизи для встановлення дійсної вартості, не було.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду відносно останнього скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити.

Вказує на однобічність та неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема щодо належності родині ОСОБА_13 золотого браслета з підстав описаних в апеляції обвинуваченого ОСОБА_9.

Посилається на те, що судом не надано належної оцінки суперечливим показанням потерпілих ОСОБА_19В та ОСОБА_36 М, даних останніми під час досудового та судового слідства. Зазначає про розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_37 та ОСОБА_21.

Вказує на порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_9, не ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження. Судом визнано, як доказ вини останнього протокол пред’явлення для впізнання за голосом від 25.11.15 р., при цьому ні слідчий, ні суд не прийняли до уваги щодо обов’язкової участі захисника в даній слідчій дії.

Кім того, вказує на визнання недопустими доказів отриманих групою слідчих по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_38 - протокол огляду місця події від 22.11.14 р. в помешканні ОСОБА_38, протокол огляду тіла ОСОБА_17, протокол пред’явлення трупу ОСОБА_17 для впізнання, а також ряду документів, а саме: протокол за результатами проведення ОТЗ від 13.11.14р; довідка про зведення отриманих в результаті ОТЗ відносно ОСОБА_9 з 22-23.11.14 р. та з 23-24.11.14 р., носій № 554 на оптичному диску, матеріалів НСРД.

Вказує на штучне створення доказів обвинувачення.

Вважає, що вина ОСОБА_39 у пред’явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 187 КК України не знайшла свого підтвердження.

Вважає не обґрунтованими суми моральної та матеріальної шкоди, стягнутої на користь потерпілих.

В апеляційній скарзі та додатках до неї обвинувачений ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутності доказів його вини. Вказує, що його участь у розбійному нападі на родину ОСОБА_13 нічим не підтверджується.

У вироку не зазначено достовірних доказів, що вилучені за диваном у кімнаті свідка ОСОБА_40 телефони залишені ним чи належать саме йому. ОСОБА_40 вказувала, що підписувала документи під примусом, бачили, що працівники міліції заходили до квартири з пакетом, а потім вилучили телефони у пакеті. У вироку констатується, що огляд у квартирі проведено за згодою власниці ОСОБА_40, хоча це не відповідає дійсності, оскільки остання дану квартиру орендує. Вважає протоколи огляду квартири та допиту ОСОБА_40 недопустими доказами. Мобільний телефон, який начебто вилучений у нього і згідно результатів телефонних з’єднань із якого, суд встановив його причетність до злочину, ним не використувався.

Зазначає, що суд не врахував показання свідків сторони захисту ОСОБА_41 та показання його дружини ОСОБА_10 Н, які підтвердили його алібі, що під час вчинення нападу на ОСОБА_13 він перебував в м.Біла Церква на святкуванні дня народження ОСОБА_41 та його телефон був при ньому. При цьому врахував суперечливі показання потерпілих ОСОБА_13, які є подружжям і мали інтерес ввести в оману колегію суддів.

Не було взято до уваги судом і те, що під час обшуків його житла та житла його знайомих, не було вилучено речових доказів, які б мали відношення до викрадених речей під час вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_13.

Вказує, що не має жодного відношення до розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_19, при цьому останній під час досудового розгляду вказував, що не впізнає його, як нападника, але суд першої інстанції не взяв це до уваги. Вважає, що суд належним чином не дав оцінки доказам його непричетності до інкримінованих злочинів.

З провадження вбачається, що його фотокарток і його, як особу не пред’являли для впізнання потерпілим, як і не проводилися з їх участю впізнання його по особливостям руху, переміщення, впізнання по голосу, по кольору очей.

Вважає, що показання ОСОБА_19 та ОСОБА_13 сформовані стосовно нього працівниками міліції, оскільки жоден із потерпілих не вказував, що серед нападників була особа в окулярах чи в прорізях маски вони бачили окуляри. Не має окулярів і на суб’єкті, що переміщається на подвір’ї ОСОБА_19 згідно запису відеокамери.

Зазначає, що ОСОБА_25 раніше не знав і знайомство з ним мало поверхневий характер через ОСОБА_23. До речей знайдених в хаті ОСОБА_23 у ОСОБА_25 і в його родичів він не має жодного відношення.

У зв’язку з викраденням надгробка з місця поховання рідного брата дружини- Шевченка, вирішив встановити йому кам’яний надгробок у зв’язку з чим приїхав до Полтави, зупинився у будинку, оренду якого ОСОБА_23 заплатив наперед. У Полтаві займався пошуком виконавців робіт, робив замовлення. 22 листопада його та і ОСОБА_9 відвезли до Білої Церкви.

Вказує, що має вади зору, які суттєво уповільнюють його пересування та пяточні шпори обох ступнів з больовим синдромом, що виключає швидку ходу, біг, стрибки. Наявність підтверджених медичною документацією значних функціональних обмежень його життєдіяльності, виключає його фізичну участь безпосередньо у вчиненні розбійних нападів.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_15 просить вирок суду скасувати у зв’язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням процесуального закону та призначити новий судовий розгляд справи в суді першої інстанції.

При цьому вказує, що приймаючи рішення місцевий суд – взяв за основу свідчення потерпілих не ставлячи під сумнів той факт, що вказані особи перебували в сонному стані, оскільки все відбувалося вночі і облич нападників вони не бачили, жодного свідка, який би прямо вказав на ОСОБА_10, щодо його особистої участі не має. Останній має середньостатистичну будову тіла, а відсутність фізичних вад опорно – рухового апарату і яскраво виражених відмінностей у зовнішності, фактично не містять жодних особливостей. За таких умов, беззаперечне сприйняття судом впевненості потерпілих, що саме ОСОБА_10, був саме тією особою, яка перебувала в змові з іншими нападниками – є сумнівним і таким, що не ґрунтується на обґрунтованих доводах, як у випаду з потерпілим ОСОБА_13 так і з ОСОБА_19.

Зазначає, що судом не було надано належної оцінки свідченням ОСОБА_42 та ОСОБА_41, і безпідставно було поставлено під сумнів їх показання, як показання самого ОСОБА_10, про те, що в вересні 2014 року він взагалі не був у Полтавській області.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_3 які підтримали подані апеляційні скарги з мотивів викладених у них та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, прокурора Яроцького Р.В., який підтримав подану прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_16 апеляційну скаргу за виключенням доводів стосовно конфіскації транспортних засобів та заперечував проти задоволення апеляцій обвинувачених та їх захисників, представника потерпілих ОСОБА_13 – ОСОБА_14, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення апеляцій обвинувачених та їх захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційних скарг вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об’єктивно досліджених судом першої інстанції доказах та є обґрунтованими.

У відповідності до зібраних матеріалами кримінального провадження доказів, вина обвинувачених у вчиненні розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_19 підтверджується належними та допустимими доказами, які були досліджені судом першої інстанції та яким дана відповідна оцінка і які не спростовані стороною захисту під час апеляційного перегляду.

Зокрема, по першому епізоду злочинної діяльності обвинувачених, місцевим судом об’єктивно досліджені та дана правильна оцінка таким доказам кримінального провадження :

-рапорту оперативного чергового Машівського РВ УМВС України в Полтавській області про те, що 18.09.2014, в 11.50 надійшло повідомлення щодо розбійного нападу невстановлених осіб на родину ОСОБА_13 у с. Михайлівка Машівського району Полтавської області, під час якого в останніх було викрадено грошові кошти, ювілейні вироби та побутова техніка;

-заяві ОСОБА_12 щодо розбійного нападу на його родину, зафіксованою в протоколі від 18.09.2014 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;

-огляду місця події від 18.09.2014, а саме домоволодінню ОСОБА_12 у с. Михайлівка, Машівського району, у ході якого зафіксовано пошкодження пластикового вікна, характерне для відкриття шляхом «віджиму» ззовні, меблі, сейф, у яких відкриті дверцята, виявлено полімерні стяжки, обстановка у деяких кімнатах будинку порушена;

-показанням потерпілого ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_13, які повністю узгоджуються із матеріалами кримінального провадження, були стабільними під час досудового та судового слідства та не викликають сумнівів у їх об’єктивності.

Так, потерпілий ОСОБА_12 будучи допитаним у суді першої інстанції пояснював, що у ніч з 17 на 18.09.2014, близько 2 –ї години, на його родину у власному будинку у с. Михайлівка було вчинено розбійний напад, нападників було троє у камуфляжному одязі в балаклавах на руках у них були будівельні рукавички. Двоє його побили і стягнули руки полімерними затяжками. Удари наносили, в тім числі у рукояттю пістолета. Третій був біля дружини. Вказані особи погрожували йому розправою, яку сприймав як реальну загрозу для життя, і вимагали віддати їм цінності. З будинку вони забрали цінності, серед яких був браслет «Бісмарк», гроші, які склали у дві сумки, одна з яких спортивна синього кольору. Крім того, забрали кухонний комбайн «Мулінекс» і мультиварку «Редмонд». Їх собака, яка охороняла домоволодіння, чомусь була млявою. Безпосередньо у судовому засіданні впевнено впізнає в обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 осіб, які вчинили розбійний напад, за рухами, статурою і голосом. Під час досудового розслідування серед наданих правоохоронцями предметів впізнав належні йому сумку спортивну синього кольору, браслет «Бісмарк». При пред’явленні у суді серед речових доказів впізнав сумку спортивну та браслет «Бісмарк».

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №388 від 16.04.2015, у ОСОБА_12 виявлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Допитана місцевим судом потерпіла ОСОБА_13 також пояснила, що вночі з 17 на 18.09.2014 проснулася вдома у с. Михайлівка від здавлювання шиї невідомим їй, який сказав «тихо, ограбление» і приставив їй пістолета. Потім він стягнув її руки полімерною стяжкою. Бачила що її чоловіка б’ють двоє інших осіб. Одягнуті були в камуфляжний одяг, на голові чорні балаклави, на руках були печатки. У їх руках бачила пістолет, ніж, електрошокер сірого кольору. Вони вимагали видати цінності, гроші, що й змушена була зробити, бо сприймала погрози як реальну загрозу для життя. Всі вкрадені речі зазначено в обвинувальному акті. Викрадене невідомі склали в сумку синю «Адідас». Під час розслідування правоохоронцями їй надавалися речові докази, серед яких вона впізнала належні їм сумку синю, мультіварку, кухонний комбайн із кольоровими насадками, ладанку із золота, браслет із золота, туалетні воду «Кінзо». Також впізнавала й інші речові докази, серед яких пістолет, балаклава. При пред’явленні у суді серед речових доказів впізнала сумку синього кольору, мультіварку, кухонний комбайн, браслет із золота «Бісмарк». Безпосередньо у судовому засіданні впевнено впізнає в обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 осіб, які вчинили розбійний напад, за рухами, по кольору очей, зросту, голосу. Наразі їм повернуто ладанку із золота, туалетні воду «Кінзо».

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1363 від 03.10.2014 у ОСОБА_13 виявлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я

Показання потерпілих у частині впізнання нападників, а саме ОСОБА_9 і ОСОБА_10, не спростовані стороною захисту, є послідовними та стабільними, як в ході досудового, так і судового слідства. Обставин за яких потерпілі могли оговорити обвинувачених, колегія суддів не знаходить з врахуванням того, що потерпілі та обвинувачені між собою не були знайомі, не приязних відносин не мали.

Крім того, під час досудового слідства проводилося пред’явлення потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вилучених в ході обшуків речей, серед яких потерпіла - 31.12.2014, впізнала пістолет, з яким був один з нападників; 17.01.2015, впізнала належний її чоловіку браслет; 27.02.2015, впізнала належну їй ладанку із золота; належну чоловіку туалетну воду «Кензо», належний їм кухонний комбайн «Мулінекс» та маску чорного кольору, яка була на одному з нападників.

Потерпілий ОСОБА_12 27.02.2015, впізнав належну йому сумку спортивну, синього кольору.

Правильна оцінка місцевим судом дана і іншим доказам кримінального провадження, які в своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у розбійному нападі на родину ОСОБА_12.

Так, під час огляду місця події від 13.01.2015, проведеного у гаражі №1706 гаражного кооперативу «Ентузіаст» на вул. Томілівська у м. Біла Церква за згодою власника – ОСОБА_43, виявлено та вилучено 3 маски для обличчя з еластичного матеріалу.

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_44 пояснив, що зазначені маски він зберігав у орендованому гаражі ОСОБА_43 разом з пов’язками на обличчя та спортивними кофтам.

Згідно матеріалів провадження, одну із цих масок впізнала потерпіла ОСОБА_13 при пред’явленням речей для впізнання від 17.01.2015, як маску чорного кольору, яка була на нападнику.

Під час обшуку від 21.01.2015, проведеного у кв. 107, буд. 42 на вул. Леваневського у м. Біла Церква, де проживає ОСОБА_45, виявлено коробку, в якій знаходилися: пістолет чорного кольору «ZORAKI» модель 914, серійний номер № 044934, калібру 9 мм, з магазином до нього та пістолет чорного кольору марки «Вій» серійний номер ЧН №004056 калібру 9 мм РА з магазином до нього, фотоапарат «Самсунг», 4 патрони, гаманець із 34 доларами США, 12100 доларів США, 63500 грн.

Під час допиту в суді у якості свідка ОСОБА_45 пояснила, що виявлену в неї коробку передала їй за декілька днів до обшуку на зберігання мати ОСОБА_9 – ОСОБА_31

Згідно протоколу обшуку від 10.02.2015 за місцем проживання ОСОБА_37 у будинку 34 на вул. Шевченка у с. Ваці Полтавського району, виявлено та вилучено сумку спортивну синього кольору з написом «Адідас», яку впізнала потерпіла ОСОБА_13 як належну її чоловіку. Як пояснив 22.12.2015 у судовому засіданні свідок ОСОБА_37 вказану сумку для зберігання йому передав ОСОБА_11, при її відкриванні у ній знайшов 2 прилади нічного бачення, прилад для відлякування собак, ключ від наручників.

Під час обшуку від 10.02.2015 за місцем поживання ОСОБА_11 у домоволодінні №32А на вул. Леніна у с. Ваці Полтавського району, було виявлено та вилучено коробку з мультиваркою «Редмонд», коробку з подрібнювачем «Мулінекс», коробка від блендера «Горенія» з комплектуючими, туалетна вода «Кензо», які у подальшому при пред’явленні впізнала ОСОБА_13, як належні їй та чоловіку. Окрім того, у ході обшуку виявлено 5-ть патронів та 24 гільзи.

Згідно протоколу обшуком від 10.02.2015 автомобіля НОМЕР_2, яким користується ОСОБА_11, у салоні авто виявлено та вилучено ладанку із золота. При пред’явленні речей для впізнання 27.02.2015 потерпіла ОСОБА_13 впізнала ладанку як належну їй.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_9 та його захисника щодо належності золотого браслета із плетінням «Бісмарк» матері обвинуваченого ОСОБА_31, не заслуговують на увагу та спростовуються окрім протоколу впізнання потерпілою ОСОБА_13 наступним.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений наголошує, що вказаний браслет є ручною роботою та виготовлений на замовлення.

Допитані місцевим судом свідки ОСОБА_46 та ОСОБА_47 в судовому засіданні пояснили, що вони працюють із ОСОБА_12, обоє знають, що 18.09.2014 року на сім»ю ОСОБА_12 був скоєний розбійний напад, про обставини нічого не знають. Обоє свідків в судовому засіданні пояснили, що раніше в спілкуванні з ОСОБА_12 бачили у нього на руці браслет із золота, він його вдягав поза робочим часом, розповідав, що браслет був виготовлений на замовлення, там була потайна застібка, яка запобігала відкриттю, та дрібне плетіння.

Згідно протоколу обшуку від 13.01.2015 у квартирі №151, буд. 6, на вул. Вернадського у м. Білій Церкві за місцем мешкання ОСОБА_48, вилучено браслет (ланцюжок) з металу жовтого кольору.

Допитана місцевим судом свідок ОСОБА_48 вказувала, що вилучений під час обшуку браслет із золота ближче до Нового року (2015) їй приніс брат ОСОБА_31 – Назар. Цей браслет раніше бачила у ОСОБА_9 ОСОБА_37 цей браслет потерпіла ОСОБА_13 впізнала як належний її чоловіку.

Судом першої інстанції надана належна оцінка недостовірності показань свідка ОСОБА_49- який заявив , що виготовляв золотий браслет на замовлення матері обвинуваченого ОСОБА_9 та який є їх знайомими. В своїх показаннях ювелір ОСОБА_49 в судовому засіданні описав ручну технологію виготовлення браслетів характерних для плетіння типу « Бісмарк» та замка для нього , без чіткого зазначення індивідуальних особливостей роботи та технології під час виготовлення браслета, які використовуються виключно тільки ним, посилаючись фактично тільки на його довжину( яку за пробігом часу навряд чи пам’ятав.) При цьому слід звернути увагу , що на браслеті відсутня гравіровка та індивідуальне клеймо майстра , яке б могло чітко відрізнити вказаний браслет від інших, які маються в масовому продажу та також виготовлені ювелірами вручну, індивідуально за загальною технологією виготовлення браслетів шляхом застосування плетіння типу « Бісмарк» та типу замків до нього, які використовуються для таких браслетів. При цьому слід зазначити , що у ювеліра ОСОБА_50, який працює легально, були відсутні будь які облікові документи на підтвердження замовлення ним браслета який замовила ОСОБА_31 та надання документальної гарантії виконаної роботи стовного коштовного предмета маючого значну вартість. При цьому також відсутні достеменні данні, що ОСОБА_49 переробляв викрадені золоті вироби. Крім того із фото, на які посилаються захисники та сам обвинувачений ОСОБА_9 наявно вбачається , що зазначений браслет є на явно завеликим для ОСОБА_9, з врахуванням показань його матері , що вказаний браслет виготовлявся індивідуально та штучно на замовлення.

Вказаним спростовується показання ювеліра ОСОБА_49 , що пам’ятає розмір довжини браслета ( параметри якого, вже могли бути відомі після його вилучення) виготовлений для родини обвинуваченого ОСОБА_9. Враховуючи чоловічу модель, вбачається, що для матері обвинуваченого ОСОБА_9 браслет не виготовлявся. Враховуючи зазначені обставини колегія суддів вважає показання свідка ОСОБА_49 не відповідаючими дійсності, та пояснюються намаганням створити алібі обвинуваченому ОСОБА_9 з родиною якого, їх пов’язують дружні стосунки та можливі залежні бізнесові відносини.

Не заслуговують на увагу і апеляційні вимоги захисників обвинуваченого щодо достовірності дати виготовлення – 15.09.2014 року та самого фото обвинуваченого ОСОБА_9 з браслетом плетіння типу « Бісмарк», які були роздруковані з комп’ютера матері обвинуваченого вилученого 13.01. 2015 року, через півтора місяця після затримання її сина-25.11.2014 року. Згідно пояснень апелянтів дане фото було зроблено на «Айфон » допитаного під час досудового слідства свідком ОСОБА_33, знайомого обвинуваченого ( який в судові засідання не з*являвся на прийняти судом заходи, на відміну від інших свідків захисту, які були запрошені захисниками та були всі допитані судом без їх винятку.) Як вбачається дані фото були переадресовані з « Айфона» ОСОБА_33 на комп’ютер матері обвинуваченого. Зазначений факт ні ким не оскаржується внаслідок його наявності. Але без дослідження «Айфона» свідка ОСОБА_33 на який начебто було первинно зроблено вказані фото, з*ясувати питання щодо їх достовірності (відсутності монтажу, інших змін та втручання за допомогою комп’ютерних технологій, редактування самого фото та його дати) – не можливо. Обвинуваченими та їх захисниками клопотань з цього приводу під час досудового слідства та під час судового слідства не заявлялось. На підставі ст. 290 КПК Україні вказані обставини стороні захисту потерпілим не відкривались.

При цьому колегія суддів враховує , що свої показання потерпіли ОСОБА_13 підтверджують документально , а саме наданням фото на яких маються зображення викрадених ювелірних виробів до вчинення вказаного злочину та інших предметів які були вилучені під час проведення досудового слідства. При цьому судом першої інстанції було встановлено достеменну належність потерпілим побутової техніки вилученої у обвинувачених, відповідно до чеків на гарантійне обслуговування , які співпадають з офіційними даними виробника вказаної техніки, яка була вилучена у обвинувачених.

Вказаний факт унеможливлює будь яку фальсифікацію з боку працівників міліції під час проведення досудового слідства та достеменно спростовує доводи захисту про непричетність (або її випадковість) обвинувачених до скоєння інкримінованих злочинів.

По другому епізоду злочинної діяльності обвинувачених, місцевим судом об’єктивно досліджені та дана правильна оцінка наступним доказам у кримінальному провадженні:

-заяві ОСОБА_19 про розбійний напад на нього 22.11.2014, близько 5 год., яка зафіксована у протоколі від 22.11.2014 прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрованому в Карлівському РВ УМВС України в Полтавській області;

-заяві ОСОБА_20 про напад на нього і ОСОБА_19 22.11.2014, яка зафіксована в протоколі від 22.11.2014 прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;

-висновку судово-медичної експертизи №194 від 27.11.2014, згідно якої у ОСОБА_20 виявлено легкі тілесні ушкодження;

-пред’явленням особи для впізнання, зафіксованим у протоколі від 25.11.2014, згідно якого ОСОБА_20 по голосу впізнав ОСОБА_9 як особу, яка разом з іншими 22.11.2014 здійснила розбійний напад на нього та ОСОБА_19;

-огляду від 22.11.2014 відеозапису з камери відеоспостереження, яка розташована на будинку №30 по пров. Першотравневому у м. Карлівці, згідно якого о 05:34:34 год. на відео з’являється чоловік, одягнутий в темний одяг. На його голові шапка-маска з прорізом для очей та рота, на руках печатки. Чоловік підходить до вікна будинку та зазирає до нього, після цього він підходить до іншого вікна та зазирає у нього. О 05:34:51 год. чоловік розвертається та біжить у протилежному від камери напрямку;

-безпосередньому перегляду у суді 28.04.2016 вказаного відеозапису;

-огляду місця події від 22.11.2014, який проведено в домоволодінні по пров. Першотравневому, 30 у м. Карлівці, згідно якого зафіксовано пошкодження вікна на першому поверсі, порушену обстановку, а в кімнаті на другому поверсі виявлено труп невстановленої особи, пістолет, наручники, сліди від пострілів зі зброї та інше;

-акту від 22.11.2014 про застосування службового собаки зі схемою, згідно якого було виявлено сліди на ґрунті від взуття в дворі, місце де перелазили через паркан, та сліди від протектора автомобіля на кінцевій точці сліду (поблизу водонапірної башти);

-показанням потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Зокрема, допитаний місцевим судом потерпілий ОСОБА_19 підтвердив факт розбійного нападу на нього 22.11.2014, близько 5 год. Всього нападників було троє, до нього у кімнату будинку намагалися попасти двоє. Вони проникли через вікно. Були в зеленому камуфляжі, масках і рукавичках. Змушений був застосувати зброю для самозахисту, так у нападаючих були пістолети, з яких останні почали стріляти в нього. В одного поцілив із рушниці і той залишився лежати в кімнаті. У іншого нападаючого частково сповзла маска, в ньому впевнено впізнає одного з обвинувачених, а саме ОСОБА_9 Впізнав по статурі, залисинам. Обвинуваченого ОСОБА_10 теж впізнав по статурі, ході, зросту. На той час у потерпілого вдома були гроші, приблизно 1 млн.грн. У ході розбійного нападу нічого цінного не зникло.

10.02.2015 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_24, за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Марківка, вул. О.Кошового, 22 вилучено пістолет марки «ПМ-Т» калібру 9 мм серії ЕГ №06437, 1966 р.в., на затворі серія КІ №004679, з магазином до нього, пістолет марки «ПМР» калібру 9 мм номер на якому видалений, запобіжник відсутній з двома магазинами до нього, а також гранату Ф-1 в розібраному стані запал з чекою викручені з маркуванням №386-155-88.

Згідно висновку балістичної експертизи №127 від 17.02.2015 пістолет ПМ-Т» калібру 9 мм серії ЕГ №06437, 1966 р.в., на затворі серія КІ №004679 калібру 9 мм РА, призначений для стрільби патронами «несмертельної дії» спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, виготовлений промисловим способом.

Крім цього висновком балістичної експертизи №127 від 17.02.2015 встановлено, що саме з пістолету ПМ-Т» калібру 9 мм серії ЕГ №06437, 1966 р.в., на затворі серія КІ №004679 калібру 9 мм РА відстріляні 7 гільз вилучені 22.11.2014 у ході огляду місця події злочину за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, пров. Першотравневий, 30.

При цьому допитаний судом свідок ОСОБА_24 пояснив, що вилучені у нього під час обшуку пістолети, йому на зберігання залишив його знайомий ОСОБА_11.

Допитаний місцевим судом потерпілий ОСОБА_20 також підтвердив факт нападу на нього і ОСОБА_19 22.11.2014. Уточнив, що близько 02 год. на нього у сторожці домоволодіння ОСОБА_19 напали невідомі, скрутили і положили на розкладушку обличчям донизу. Всього їх було троє, одягнуті в камуфляж або чорні куртки. По черзі вони постійно чергували біля нього. Незнайомці інколи спілкувалися з ним, один з них дізнавшись, як його звати, сказав, що в нього теж батько ОСОБА_51. Близько 05 год. вони пішли відкривати вікна у будинку. Також, один з них коли пив чай у сторожці частково підняв маску. Бачив у них пістолет. Під час розслідування проводилося впізнання по голосу, у ході якого впізнав ОСОБА_9 як одного із нападників.

Показання вказаних потерпілих, як під час досудового, так і під час судового слідства були стабільними і послідовними та не викликають сумніву у їх об’єктивності та правдивості.

Винуватість обвинувачених у розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_19 підтверджується також, дослідженими місцевим судом:

-розсекреченими протоколами за результатами проведення оперативно-технічного заходу за завданням №23/4180т від 13.11.2014, а саме – прослуховуванням розмов по мобільному телефону ОСОБА_9 22.11.2014, 23.11.2014, 24.11.2014 та іншими розсекреченими протоколами, згідно яких підтверджується обізнаність ОСОБА_9 у розбійному нападі на ОСОБА_19 та прослідковується причетність обвинувачених до вчиненого;

-обшуком 10.02.2015 у буд. 22 на вул. О.Кошевого у с. Марківка Полтавського району за місцем мешкання ОСОБА_24, у ході якого виявлено та вилучено: пістолет марки «ПМ-Т» калібру 9 мм серії ЕГ №06437, 1966 р.в., на затворі серія КІ №004679 з магазином до нього, пістолет марки «ПМР» калібру 9 мм номер на якому видалений, запобіжник відсутній з двома магазинами до нього, гранату Ф-1 в розібраному стані, запал з чекою викручені з маркуванням №386-155-88. Згідно показань 25.11.2015 у суді свідка ОСОБА_24 пістолети для зберігання йому передав ОСОБА_11;

-обшуком 10.02.2015 у буд. 7 на вул. Миру у с. Ваці Полтавського району за місцем мешкання ОСОБА_21, у ході якого виявлено та вилучено дві рації «Kenwood», з зарядним пристроєм до них. Згідно показань 25.11.2015 у суді свідка ОСОБА_21 вказані рації знаходилися у рюкзаку, який залишили ОСОБА_9 та інші після перевезення останніх до м. Біла Церква в його автомобілі. Крім того, у рюкзаку також було виявлено два пістолети та інше, які за вказівкою ОСОБА_11, присутнього при цьому, було залишено на зберігання у нього та ОСОБА_24;

-відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_11, переглянутого безпосередньо в суді першої інстанції, у ході якого підозрюваний розповів, як поблизу м. Карлівки він 22.11.2014, вранці, забрав та відвіз на автомобілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10

-оглядом місця події від 22.11.2014, проведеного в домоволодінні ОСОБА_19 по пров. Першотравневому, 30 у м. Карлівці, яким у кімнаті на 2 поверсі біля трупа нападника виявлено пістолет, який при пред’явленні речей для впізнання 31.12.2014 впізнала потерпіла ОСОБА_13, як такий, що був в одного з нападників під час нападу на родину ОСОБА_13.

Окрім викладених доказів, вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів за вказаними епізодами розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_19, підтверджується наступним:

-оглядом від 25.11.2014 квартири №120 буд. 26 на вул. Пушкінська у м. Біла Церква, проведеним за згодою власниці ОСОБА_40, у ході якого виявлено та вилучено за диваном у кімнаті мобільні телефони із сім-картками оператора ПрАТ «Київстар» (один з них №89380039921), які як встановлено у подальшому залишив ОСОБА_10;

-оглядом від 24.11.2014 автомобіля НОМЕР_3 у м. Біла Церква, який проведено за згодою ОСОБА_9, у ході якого виявлено і вилучено телефон марки «Самсунг» із двома сім-картками, одна з яких оператора ПрАТ «Київстар» №8938003992195368277F;

-заявою ОСОБА_24 від 13.02.2015 про видачу мобільного телефону марки «Нокія» із сім-карткою оператора «МТС» (№8938001300600393595), яким користувався ОСОБА_11 та подальшим його оглядом від 13.02.2015;

-довідкою за результатами аналізу телефонних з’єднань із прив’язкою до місця мобільних терміналів, що вилучені у ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, і які засвідчують місцеперебування останніх безпосередньо до і після вчинення розбійних нападів на ОСОБА_13 та ОСОБА_19 біля місця проживання потерпілих.

З врахуванням вказаних доказів, спростовується версія сторони захисту про непричетність ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до розбійних нападів на ОСОБА_19 та родину ОСОБА_13, зокрема і про те, що обвинуваченні між собою мало знайомі та в дні нападів, зокрема 22.11.2014 року перебували в іншому місці за межами Полтавської області.

Крім того, про близькі взаємовідносини між обвинуваченими під час перебування їх на території Полтавської області, їх знайомство, сумісний відпочинок засвідчили допитані місцевим судом свідки ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_37

Також, допитана місцевим судом свідок ОСОБА_52 пояснила, що добре знає ОСОБА_9 та інколи проводить із ним вільний час. 22.11.2014 року до неї додому прийшов ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із дружиною, а вона вийшла по своїм справам. Коли повернулась то працівники міліції затримали обвинувачених, а у неї вдома проводили обшук та знайшли мобільні телефони та пакет з сім-картами, які їй не належать. Ні яких скарг від ОСОБА_40 на дії працівників поліції з цього приводу не надходило. Твердження обвинувачених та їх захисників , що вказаний свідок не є власником зазначеної оселі , а її тільки орендує , ні яким чином не ставить під сумність легітимність вказаної слідчої дії , оскільки був проведений за місцем її фактичного проживання.

Вказані вилучені телефони обвинувачених, як було пізніше з*ясовано і знаходились в ближньому радіусі на місці злочину – нападів на домоволодіння потерпілих. Вказаний факт унеможливлює будь яку фальсифікацію дій працівників міліції і такі твердження обвинувачених та їх захисників не заслуговують на увагу.

Свідок ОСОБА_36 під час допиту в суді першої інстанції пояснював, що був понятим під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_40, коли за диваном знайшли пакет з сім-картами та мобільні телефони. Вказував, що будь – яких претензій до проведення обшуку ні в кого із присутніх не було.

Дані обставини спростовують твердження ОСОБА_10 про те, що він не має жодного відношення до вилучених в ході обшуку квартири ОСОБА_40 телефонів. При цьому колегія суддів враховує, ту обставину, що встановити безпосередню належність телефонів певному володільцю під час здійснення розбійних нападів, згідно встановлених дій обвинувачених, не можливо. Разом з тим, це не спростовує доводи сторони обвинувачення, що саме вказані мобільні телефони з сім- картами до них використовувалися обвинуваченими для планування та здійснення інкримінованих злочинів, що підтверджується і вищевказаними розсекреченими протоколами за результатами проведення оперативно-технічного заходу та довідкою за результатами аналізу телефонних з’єднань із прив’язкою до місця мобільних терміналів, що вилучені у ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Матеріалами кримінального провадження спростовується також версія ОСОБА_11 та його захисника про те, що він не міг керувати автомобілем в темну пору доби та бути учасником злочинів, через вади зору.

Так, допитані в ході судового слідства свідки ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_10, які проживають у с.Ваці категорично стверджували, що ОСОБА_11 до затримання вільно їздив на автомобілі «Мерседес», яким користувався. Крім того шляхом аналізу роботи мобільного телефону ОСОБА_11 під час проведення досудового слідства з прив’язкою до місцевості, було встановлено пересування останнього у темний час доби на значні відстані під час вчинення розбійних нападів на потерпілих.

При цьому місцевим судом було досліджено медичну довідку щодо придатності до керування транспортними засобами ОСОБА_11, видану 5.08.2013 року та дійсну до 5.08.2023 року.

Окрім того, свідки ОСОБА_53, ОСОБА_54 та ОСОБА_55, які були допитані під час судового слідства, вказували, що працюють лікарями у м.Полтаві в різний час оглядали хворого ОСОБА_11, підтвердили, що він має ряд захворювань, як потребують додаткового обстеження та лікування.

Свідчення доньки ОСОБА_11 – ОСОБА_26 та її подруги ОСОБА_56, щодо вад зору у обвинуваченого, обґрунтовано судом не взяті до уваги, з врахуванням родинних та близьких відносин між ними, які не можуть вказувати на їх об’єктивність.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про неможливість вчинення злочинів через хворобу ніг – п»яточні шпори, що обмежують його пересування, у зв’язку з чим він не може бігати та хворобу очей, також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно довідки виданої 16.03.2016 року головним лікарем Білоцерківської МЛ№ 2, ОСОБА_10 перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні в травматологічному відділені з 4.04.1994 року по 29.01.1994 року ( а.с. 103 т.9), тобто з моменту його хвороби ніг минуло більше 10 років. Інші медичні документи, надані стороною захисту не доводять невинуватість останнього за станом його здоров’я. При цьому, матеріали провадження не містять також медичної документації, яка б вказувала на те, що ОСОБА_10 через наявну у нього хворобу очей з дитинства, не міг вчинити інкриміновані злочини.

Окрім того, під час досудового розслідування в обвинувачених не було виявлено захворювань, перелік яких визначено законодавством, які б унеможливили утримувати їх в установах виконання покарань. Документів, які об’єктивно підтверджують неможливість подальшого відбування обвинуваченими покарання, пов’язаного з обмеженням особистої свободи, у зв’язку із захворюваннями, стороною захисту не надано.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду, що показання допитаних в ході судового слідства свідків ОСОБА_57 та ОСОБА_26, які є рідними обвинуваченого ОСОБА_11, свідків ОСОБА_31, ОСОБА_58 та ОСОБА_49, які є рідними та знайомими обвинуваченого ОСОБА_9, ОСОБА_42, ОСОБА_59, які є близькими ОСОБА_10 не носять об’єктивності, через родинні та дружні, близькі відносини та спрямовані на те, щоб скласти хибне алібі обвинуваченим задля уникнення ними покарання за вчинені злочини.

Не заслуговують на увагу і апеляційні твердження обвинувачених та їх захисників про порушення права на захист та не надання обвинуваченим доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Вказане було предметом дослідження суду першої інстанції та свого підтвердження не знайшло, оскільки було встановлено , що слідчій з захисниками обвинувачених 23.06 2015 року ( в різний час та окремо із кожним із захисників) знаходився в Полтавському УВП № 23 саме для виконання вказаної процесуальної дії – вимог ст.. 290 КПК України, результатом якої стала відмова обвинувачених від ознайомлення з матеріалами провадження та підпису протоколу, про що свідчить підпис їх захисників. 25, 26, 30 червня 2016 року відбувалось вручення обвинуваченим копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. ( кожному окремо по даті) в присутності їх захисників. За скаргою с цього приводу ОСОБА_9 та заявою від 02.06.2016 року про злочин проводилась службова перевірка за результатом якої слідчим прокуратури було повідомлено ОСОБА_9 про не підтвердження його заяви про злочин та відсутності підстав її внесення до ЄРДР та роз’яснено право на оскарження до суду. ( Вказане рішення не оскаржувалось.) Тобто з зазначеного наявно вбачається , що в протоколах замість дати 23 помилково зазначено слідчим дату 25 червня 2015 року. Вказану помилку колегія суддів не розцінює як порушення прав обвинувачених на захист та не визнає їх грубими. При цьому вбачається , що обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_60 про зазначене повідомлялись установою № 23 в письмовому вигляді.

Не відповідають дійсності твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про його вимоги присутності захисника під час проведення впізнання за голосом згідно протоколу від 25.11.2014 року. Ні яких зауважень та клопотань від ОСОБА_9 під час проведення зазначеної слідчої дії не надходило згідно його підпису на протоколі. За часом підозра ОСОБА_9 була пред’явлена пізніше , ніж проведене впізнання.

Також, крім того вбачається , що докази в даному кримінальному провадженні дослідженні судом першої інстанції, по вказаним інкримінованим обвинуваченим злочинам знаходяться в безпосередньому зв’язку стосовно самої злочинної діяльності обвинувачених стосовно планування злочинів - обрання об’єктів нападу, передислокації обвинувачених для вчинення злочинів з інших регіонів, ( не близьких по відношенню до місць вчинення злочинів в Полтавській області розташованих на межі з Харківською областю), створення бази для цього - оренда приміщень для проживання та попереднього спостереження за потерпілими згідно вилучення оптичних приладів нічного бачення, підготовка спорядження необхідного для вчинення злочинів - спорядження – камуфляжу , масок , предметів та зброї , засобів зв’язку, препаратів для нейтралізації службових собак , які охороняли територія проживання потерпілих, попереднього нападу на охоронців для їх нейтралізації, які охороняли потерпілих- по епізоду стосовно потерпілого ОСОБА_19, застосування транспорту для прибуття на місце злочинів та вивозу майна потерпілих свідчить про сплановану узгодженість дій обвинувачених та відповідної кількості осіб для цього необхідних. Що було в повному обсязі було підтверджено матеріалами кримінального провадження.

Вбачається , що всі підготовчі дії для своїх знайомих, інших обвинувачених, які раніше також притягувались до кримінальної відповідальності вчинив місцевий житель ОСОБА_11. Вчинити інкриміновані злочини обвинувачені , які були не місцевими без допомоги ОСОБА_11 не мали змоги за відсутності інформації для цього. Крім того, час для вчинення злочинів був вибраний обвинуваченими з врахуванням фактичного піка АТО з значним інтенсивним проведенням бойових дій.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження досліджених судом першої інстанції вбачається, що основою для викриття обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів являється встановлення особи раніше судимого ОСОБА_17 та його відповідних зв’язків, який був застрелений потерпілим ОСОБА_19 внаслідок захисту під час нападу скоєного обвинуваченим на його будинок. Твердження обвинувачених та їх захисників про не легітимність всіх слідчих дій під час проведення оглядів домоволодіння потерпілого ОСОБА_19 та трупу ОСОБА_17 колегія суддів вважає безпідставними та методом захисту з метою спростування доказової бази стосовно їх злочинної діяльності. Як вбачається в обох епізодах нападів на потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_19 обвинувачені використовували одні і ті ж засоби маскування , камуфляж , балаклави , засоби зв’язку , транспортні засоби та зброю, які були пізніше впізнані потерпілими. Враховуючи факт загибелі ОСОБА_17, який приймав з ними участь у нападі на потерпілих, обвинувачені прийняли міри по прихованню спорядженні , зброї та викраденого за межами власних домоволодінь, передавши їх своїм знайомим , що було достовірно встановлено під час досудового та судового слідства відповідно до доказів зазначених у вироку суду, які колегія суддів вважає легітимними без виключення за відсутності підстав для цього.

За цих обставин, колегія суддів вважає наявні в матеріалах кримінального провадження докази належними та допустимими, такими що узгоджуються з показаннями потерпілих та між собою і повною мірою викривають обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у вчиненні розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_19.

З огляду на встановлені обставини провадження дії обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 правильно кваліфіковані місцевим судом за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах.

Відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене обвинуваченим покарання, яке обране з врахуванням характеру і ступеню тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, відсутністю пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також особу кожного обвинуваченого.

Так, судом правильно враховано, що ОСОБА_9, є особою раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, у вчиненому не розкаявся, шкоду потерпілим не відшкодував; ОСОБА_10, який також раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але згідно ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, у вчиненому не розкаявся, шкоду потерпілими не відшкодував; ОСОБА_11, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів, скоїв дані злочини в період умовно – дострокового звільнення за попереднім вироком, у вчинених злочинах не розкаявся, шкоду потерпілим не відшкодував.

З врахуванням даних про особи обвинувачених, місцевим судом правильно встановлено, що виправлення ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не можливе без їх ізоляції від суспільства та обґрунтовано визначено останнім покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Призначене місцевим судом покарання, на думку колегія суддів є справедливим та достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними інших кримінальних проступків.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо посилення покарання обвинуваченим.

Не підлягають задоволенню апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_9 щодо зменшення сум відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпіли ОСОБА_13 , оскільки вони є безпідставними.

Так, згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд частково задовольнив позовні вимоги потерпілих щодо розміру відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із сумою стягнутого відшкодування з врахуванням глибини моральних страждань потерпілих, які вони перенесли у зв’язку з розбійним нападом обвинувачених та вважає визначений судом першої інстанції розмір відшкодування розумним та справедливим. Доводи апелянта щодо необхідності зменшення цього розміру є непереконливими, а тому апеляційна скарга в цій частині також не підлягає до задоволення.

Колегія суддів погоджується із розміром стягнутої матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_13.

Згідно п.5 ч.9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які були об’єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що у потерпілих ОСОБА_13 під час пограбування було викрадено значну суму коштів в національній валюті та в доларах США, а під час досудового слідства було встановлено місцезнаходження майна та грошових коштів, які були визнані речовими доказами по справі, а саме: грошові кошти в сумі 64 дол.США, 12 1000 дол.США, 63 500 грн., вилучених згідно протоколу обшуку від 21.01.2015 року у ОСОБА_45

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про повернення речових доказів у виді грошових коштів в сумі 158 741 грн. та 63 500 грн., а всього 222 241 грн. та задоволення цивільного позову потерпілих на суму 1 583 308 грн.

Підстав для зменшення суми матеріальних збитків, колегія суддів не знаходить.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Не підлягають задоволенню і апеляційні вимоги захисника ОСОБА_11 – адвоката ОСОБА_6 щодо скасування ухвали Київського районного суду м.Полтави від 4.10.2016 року якою було вирішено питання про долю речових доказів в частині конфіскації автомобіля «Мерседес» дн.з. ВІ 0029АС, а також мотоциклу «Кавасакі».

Як вбачається, вказана ухвала винесена місцевим судом згідно положень ст.ст. 100, 537-539 КПК України за результатом розгляду клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення автомобіля «Мерседес».

Під час перевірки вказаного клопотання місцевим судом встановлено, що вказаний автомобіль НОМЕР_1, визнаний знаряддям злочину та речовим доказом у справі. В технічному паспорті до автомобіля вказаний власник ОСОБА_28, який про повернення йому вказаного авто не звертався, а тому вказаний транспортний засіб підлягає конфіскації.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо конфіскації автомобіля НОМЕР_1, а також мотоцикла спортивного зеленого кольору марки «Каwаsакі» без державного номерного знаку з номером на рамі IIJKAZR750LLA013300ІІ, оскільки будь – яких документів підтверджуючих належність вказаних транспортних засобів матері ОСОБА_11 – ОСОБА_25 матеріали провадження не містять. Не доведена вказана належність і стороною захисту під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

З огляду на вищевказане, ухвала місцевого суду від 4.10.2016 року є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11М та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_9 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_15, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 на вирок Київського районного суду м.Полтави 23 серпня 2016 року та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 4.10.2016 року – залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м.Полтави 23 серпня 2016 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 4.10.2016 року – залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим які утримуються під вартою в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

С У Д Д І:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_61