Рішення № 74365417, 29.05.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1361/18

Провадження № 2/552/666/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення із квартири,-

В С Т А Н О В И В:

12.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва реєстровий № 515, що видане 11.07.2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Попереднім власником квартири був відповідач ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі та проживає в квартирі як квартирант ОСОБА_2 Спірна квартира була реалізована у примусовому порядку органами державної виконавчої служби на прилюдних торгах. Він не може реалізувати своє право власності на спірну квартиру, а саме вселитися в спірну квартиру, бо відповідачі її не звільнили та не знялися з реєстраційного обліку. Зазначав, що оскільки попередній власник втратив право власності на спірну квартиру, то право на проживання у квартирі втратив і його квартирант. Він позбавлений права користуватись своєю власністю, а отже з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому майном. Просив виселити відповідачів із спірної квартири.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що спірна квартира перебувала в іпотеці, а тому позивач повинен був дотриматись норм статті 40 ЗУ « Про іпотеку» яка передбачає , що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жилий приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок чи жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Також зазначала, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 109 ЖК україни громадянами, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту ( позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідно жилого приміщення. Отже відповідачі. На її думку , не можуть бути виселені із спірної квартири без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилась , яка повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується поясненнями представника ОСОБА_2

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами суд дійшов до наступних висновків.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 придбав у власність на публічних торгах , які відбулися 03.07.2017 року квартиру АДРЕСА_3, яка раніше належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування від12.09.2002 року, що підтверджується свідоцтвом від 11.07.2017 року виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5В.( а.с. 7).

Право власності на спірну квартиру за позивачем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с. 8-9) .

На час розгляду справи в спірній квартирі зареєстрований позивач та відповідачі ( а.с. 10).

В спірній квартирі проживають відповідачі, які не мають наміру звільнити квартиру, що підтверджується поясненнями представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3

Із договору іпотеки від 04.04.2013 року убачається, що ОСОБА_2 передав належну йому квартиру АДРЕСА_3 в рахунок забезпечення виконання кредитного договору від 04.04.2013 року , що був укладений між ОСОБА_2 та КС « Полтава і Полтавці» на суму 25 000грн. на строк до 04.04.2015 року.

Із рішення апеляційного суду Полтавської області від 29.09.2016 року убачається, що за вказаним кредитним договором стягнути з ОСОБА_2 на користь КС « Полтава і полтавці» заборгованість за кредитним договором №22 від 04.04.2013 року в розмірі 84 240грн. та судові витрати у сумі 515 грн. 20 коп.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за згодою сторін договору, за виконавчим написом нотаріуса, за рішенням суду, як то передбачено договором іпотеки ( п. 3.2) не відбувалось.

Із акту про реалізацію предмета іпотеки від 03.07.2017 року убачається, що прилюдні торги з приводу реалізації спірної квартири відбулися при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 52719757, а не з підстав, передбачених договором іпотеки, а саме за згодою сторін договору, за виконавчим написом нотаріуса чи за рішенням суду.

Стаття 40 ЗУ України « Про іпотеку» на яку посилається представник відповідача, як на підставу відмови у задоволенні позову, передбачає виселення мешканців з іпотечного жилого приміщення у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у встановлений договором іпотеки та Законом порядку.

Так ст. 40 ЗУ « Про іпотеку» , що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як убачається із матеріалів справи звернення стягнення на предмет іпотеки , спірної квартири, у визначений договором іпотеки порядком, не відбувалось, а продаж спірної квартири з прилюдних торгів відбувся при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 52719757, а отже до правовідносин, що склалися не можуть застосовуватися норми ЗУ « Про іпотеку» .

Сама по собі назва акту про реалізацію спірної квартири ( акт про реалізацію предмета іпотеки) на прилюдних торгах не є підставою для застосування до вказаних правовідносин ЗУ "Про іпотеку» , оскільки із змісту вказаного акту убачається, що продаж спірної квартири на прилюдних торгах відбувся при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, а на підставі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК України, про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57-59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Із матеріалів справи убачається, що існує реальна небезпека порушення прав позивача на спірну квартиру, оскільки він будучи власником спірної квартири позбавлений права в ній проживати ( володіти квартирою ) та розпоряджатись на свій розсуд.

Положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб.

Позивач звернувся до суд із позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права власності на квартиру шляхом звільнення квартири попереднім власником та квартирантом попереднього власника (виселення), які своїм проживанням у квартирі перешкоджають позивачеві здійснювати права користування та розпорядження своїм майном, а тому до вказаних правовідносин положення ч. 2 статті 109 ЖК України судом не застосовуються.

Отже слід дійти до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору з підстав, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ « Про судовий збір» , а отже слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати у розмірі 352 грн.40 коп

Керуючись ст.. 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 паспорт серії КО 649767 виданий Автозаводським РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області 28.10.2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) , ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий) із квартири АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 352 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Васильєва

Повний текст рішення виготовлений 31 травня 2018 року.

Суддя Л.М. Васильєва