Ухвала суду № 74362372, 23.05.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2200/14-ц

Провадження 4-с/352/3/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р.

з участю секретаря Кукули О.С.

представника скаржниці ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 16.08.2017 р. звернулася в суд зі скаргою у порядку ст.383 ЦПК України (у редакції ЗУ від 18.03.2004 р.) на постанову старшого державного виконавця ДВС Тисменицького районного управління юстиції ОСОБА_3 від 03.08.2017 р. про опис та арешт майна боржника.

Скаргу мотивувала тим, що постановою старшого державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 03.08.2017 р. описано та арештовано майно боржника. Вважає дану постанову незаконною, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Відповідно до ч.1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на кошти, що належать боржнику від інших осіб. Боржнику належать від ОСОБА_4 кошти за аліментами, тому старший державний виконавець повинен був звернути стягнення на кошти за аліментами, оскільки звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна є крайнім заходом і здійснюється тільки у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Крім того, оскаржувана постанова у порушення ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» не містить даних про загальну площу, кількість приміщень, їх площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення. Також у постанові зазначено, що виконавчі дії проведені у присутності двох понятих, однак крім виконавця була присутня тільки одна особа, що є порушенням вимог ч.2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». Просила визнати постанову старшого державного виконавця Вацеби О.Б. від 03.08.2017 р. неправомірною та скасувати її.

Скаржниця та її представник у судовому засіданні скаргу підтримали та просили її задоволити.

Головний державний виконавець Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином. У поданому письмовому клопотанні старший державний виконавець вважає вимоги ОСОБА_2 незаконними та необгрунтованими, оскільки посилання скаржника на неповний опис майна безпідставне так як інформація про характеристики об’єктів нерухомого майна, які підлягали опису була взята з офіційного джерела Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також опис майна боржника проводився у присутності понятих, що засвідчується їх підписами у постанові. Просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник стягувача ПАТ «ПроКредитбанк» у судове засідання не з’явився, у поданій суду заяві просив справу розглядати у відсутності представника.

Вислухавши пояснення скаржниці, її представника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог п.п. 9, 11 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції ЗУ від 03.10.2017 р.) скарга ОСОБА_5, подана у порядку ст.383 ЦПК України (у редакції ЗУ від 18.03.2004 р.), розглядається судом за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.447 ЦПК України (в редакції ЗУ від 03.10.2017 р.) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановлено, що на виконанні у Тисменицькому РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області знаходиться виконавчий лист Тисменицького районного суду Івано-Франківської області № 352/2200/14-ц, виданий 26.01.2016 р., про стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» боргу в сумі 68939,22 грн.

Постановою головного державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 03.08.2017 р. описано та арештовано майно боржника ОСОБА_2, а саме приміщення магазину та земельної ділянки у с. Черніїв по вул. Марковецька,53а Тисменицького району Івано-Франківської області, з метою подальшої експертної оцінки та реалізації.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

З копії оскаржуваної постанови вбачається, що державним виконавцем не вказано жодної інформації щодо опису приміщення магазину, не вказано жодних відмінних ознак, позиції, якими описано об’єкт нерухомого майна, наявність комунікацій на земельній ділянці.

У відповідності до вимог ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Як ствердили у судовому засіданні скаржниця та свідок ОСОБА_7 під час проведення опису та арешту майна у приміщенні магазину був присутній державний виконавець та ще один чоловік, який не представився, інших осіб не було. Тому суд ставить під сумнів присутність двох понятих під час винесення оскаржуваної постанови.

Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення скарги.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., керуючись ст.ст. 260-261, 451 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною і скасувати постанову старшого державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про опис та арешт майна боржника від 03 серпня 2017 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської областіпротягом п’ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Р.Р.Струтинський