Вирок № 74361514, 30.05.2018, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/912/17

Провадження № 1-кп/282/26/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді: В.В. Вальчука

при секретарі судових засідань: ОСОБА_1

за участю прокурора: В.В. Соболевської

обвинуваченої: ОСОБА_2

представника потерпілого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017061340000061 від 30.06.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровану та проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженої, пенсіонерки, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2015 року, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Любарської районної державної адміністрації, що в смт. Любар, вул. Райради, 1 Житомирської області з метою отримати адресну допомогу із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на не окупованій території України до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА тим самим використала з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 02.11.2015 року по 06.05.2016 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_2, було перераховано 5 304 грн., якими вона розпорядилась на власний розсуд.

Крім цього 05.06.2016 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні УПСЗН Любарської РДА, з метою отримати адресну допомогу із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року повторно внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на не окупованій території України до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА тим самим повторно використала завідомо підробний документ з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 06.05.2016 року по 01.11.2016 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_2, було перераховано 5307,81 грн., якими вона розпорядилась на власний розсуд.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2, в ході судового засідання добровільно, без примусу та тиску в повному обсязі беззаперечно визнала свою вину в інкримінованих їй діяннях та пояснила, що в жовтні приїхала з Криму. Їй виписали довідку про те, що вона є внутрішньо переміщеною особою. Дали заяву і сказали що писати. Через пів року знову оформила. Потім подзвонив представник і спитав чи є у неї власне житло. В липні її викликали до слідчого з яким вона пішла до ОСОБА_5 і спитали чому її ніхто не повідомив. Шкоду на даний час повністю відшкодувала.

Представник потерпілого ОСОБА_3, в судовому засіданні підтвердила викладене в обвинувальному акті та пояснила, що процедура надання допомоги передбачає видачу довідки внутрішньо переміщеної особи, а потім людина має право звертатись за допомогою. Якщо є житло допомога не призначається. Коли вона звернулась, то відмітила, що не має житла, але після перевірки вони виявили, що обвинувачена має власне житло. На даний час шкоду обвинувачена відшкодувала повністю.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення обвинуваченої ОСОБА_2, від відбування покарання на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй злочинів крім повного визнання своєї вини підтверджується показами представника ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації ОСОБА_3, а також оголошеними та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження з якими обвинувачена та представник потерпілого погодилися, заперечень, зауважень до оголошених матеріалів не заявляли.

Проаналізувавши всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченої в інкримінованих їй злочинах.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_2, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України.

Своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Своїми умисними діями, що виразилися у підробленні офіційного документа, який надає право з метою використання його підроблювачем, ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.358 КК України.

Своїми умисними діями, що виразилися у підробленні офіційного документа, який надає право з метою використання його підроблювачем, вчиненими повторно ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України.

Своїми умисними діями, що виразилися у використанні завідомо підробленого документа ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України, пом’якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_2, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_2, не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченій ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, особу обвинуваченої, те що вона є пенсіонеркою, за місцем проживання характеризується позитивно, відшкодувала заподіяні збитки, її повне визнання вини.

Як встановлено ст.85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Згідно п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

З матеріалів кримінального провадження: копії посвідчення № 142879, видане 22.10.1998 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 є пенсіонером за віком.

Обвинувачена ОСОБА_2, вчинила кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України не є тяжкими або особливо тяжкими. Вказані кримінальні правопорушення вона вчинила в період з листопада 2015 року по листопад 2016 року, тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року) Закону України «Про амністію у 2016 році». Свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннь обвинувачена визнає повністю, щиро кається у вчиненому.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_2, амністії, передбачених ст. 9 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до неї не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_2, поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченій ОСОБА_2, наслідки застосування амністії, а саме: в подальшому протягом останніх десяти років амністія до неї не може бути застосована.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2, не обирався.

Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

В рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Любарської РДА заявлено до обвинуваченої ОСОБА_2, цивільний позов про стягнення для повернення у держбюджет коштів в сумі 10611,81 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов’язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

В судовому засіданні 14.02.2018 року (а.с. 97) представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_3, відмовилась від заявленого цивільного позову у зв’язку з повним відшкодуванням збитків обвинуваченою.

Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 85, 86 КК України, ст.3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 395, 532 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст. 190; ч. 1 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання за цими законами:

-за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

-за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень;

-за ч. 1 ст. 358 КК України - у виді 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) гривень;

-за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

-за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2, остаточне покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням і встановити їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов’язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. «ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2, не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Любарської РДА до обвинуваченої ОСОБА_2, про стягнення для повернення у держбюджет коштів в сумі 10611,81 грн., - залишити без розгляду.

Речові докази по справі після набрання вироком суду законної сили: заяву № 1-935 від 02.11.2015 року, рішення про призначення допомоги переміщеним особам від 03.11.2015 року, заяву № 1-988 від 06.05.2016 року, рішення про призначення допомоги переміщеним особам від 10.05.2016 року, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 42017061340000061 від 30.06.2017 року залишити у матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6