Постанова № 74358708, 21.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17693/17 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/502/18 Категорія: 55 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Осіпука В. В.,

суддів Федонюк С.Ю., Русинчука М. М.,

з участю секретаря – Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Електротермометрія» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Електротермометрія» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на ті обставини, що з 17.08.1999 року по 29.09.2017 року працював у ПАТ «Електротермометрія». Після звільнення з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України, відповідач, не зважаючи на його звернення, не провів з ним повний розрахунок, а саме не виплатив йому нараховану заробітну плату у розмірі 25167 грн. 55 коп., зіславшись на відсутність грошових коштів на рахунках підприємства.

За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача в його користь вказану суму заборгованості у зв’язку з невиплатою заробітної плати та 7073 грн. 02 коп. за затримку розрахунку при звільненні.

Під час розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд стягнути в його користь з товариства середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 92 робочі дні в розмірі 26030 грн. 48 коп.

21 лютого 2018 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Електротермометрія» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14038 грн. та в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Електротермометрія» просить його скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм процесуального права, без повного з’ясування всіх обставин справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1, вважаючи вимоги у ній викладені безпідставними, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з вини відповідача, ні в день звільнення, ні після його звернення, позивачу ОСОБА_1, за відсутності спору щодо розміру належних йому до виплати сум, не було проведено розрахунок, то в його користь з товариства підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунків в сумі 14038 грн.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз’яснив Верховний Суд України в абз. 1 п. 20 постанови Пленуму від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, за положеннями статей 116, 117 КЗпП України у разі не виплати належних працівникові сум при звільненні з роботи, при відсутності спору про їх розмір, на роботодавця покладається відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, якщо він не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач ОСОБА_1 з 02 березня 2015 року працював провідним юрисконсультом ПАТ «Електротермометрія», а з 29 вересня 2017 року його було звільнено з роботи за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 5).

Звільнивши ОСОБА_1 з роботи, підприємство не провело з ним повний розрахунок, тобто не виплатило належну йому заробітну плату та компенсацію за невикористану щорічну відпустку, в сумі 25167 грн. 53 коп., що підтверджується довідкою про доходи від 12 жовтня 2017 року, виданою відповідачем (а.с. 4). Зазначена сума заборгованості, була виплачена позивачу лише під час розгляду даного спору судом 13 лютого 2018 року (а. с. 54).

Враховуючи те, що заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці становила: за серпень 2017 року – 3396 грн. 11 коп., за вересень 2017 року – 3165 грн. 24 коп., а його середньоденний заробіток дорівнював 152 грн. 58 коп., то судом першої інстанції вірно було визначено середній заробіток позивача за 92 дні – часу затримки розрахунку в сумі (152,58 * 92) = 14038 грн., який підлягає стягненню в його користь.

Також, на думку суду, безпідставними є покликання апелянта на скорочений графік роботи підприємства з часу звільнення позивача, що мало бути враховано при визначенні його середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки дана виплата являється відшкодуванням за порушення трудових прав працівника щодо своєчасного отримання заробітної плати.

Крім того ПАТ «Електротермометрія» не довело під час розгляду даного спору відсутності своєї вини у затримці розрахунку з позивачем, а відсутність коштів на його рахунках, накладення арешту на певні рахунки товариства, не виключає його відповідальності перед звільненим працівником.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених ним вірних висновків та не впливають на його законність, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Електротермометрія» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді