Рішення № 74357067, 30.05.2018, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1562/17

Провадження № 2/670/99/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Потапова О.О.,

з участю секретаря Корчової А.І.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 15.05.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «Приватбанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент зменшити або збільшити кредитний ліміт.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Посилаючись на ч.1 ст. 634 ЦК України, банк наголошує, що мав місце договір приєднання. Він повідомляє, що ОСОБА_1 своєчасно не погасив борг за кредитом та відсотками, що підтверджено розрахунком, а тому порушила вимоги ст. 509, 525, 526, 537, 1046, 1054 ЦК України, пункти 1.1.2.7, 2.1.1.7.6 інші пункти Умов та правил надання банківських послуг. У зв’язку із порушеннями умов договору станом на 30.09.2017 року він має заборгованість 46959,64 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом – 3690,64 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 37356,64 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3200,00 грн.

Окрім цього, нарахований штраф 500 грн. (фіксована частина) і штраф 2212,36 грн. (процентна складова).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав до суду заяву, в якій просить дану цивільну справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, повідомивши, що він не підписував анкету-заявку. Отримував інший тип картки. Погашення платежів пояснити не може.

Його представник вимоги не визнала. Наголошує, що ОСОБА_3 не звертався з проханням про видачу кредиту, не підписував кредитний договір, а також Умови та Правила надання банківських послуг. Банком видано інший тип кредитної картки .

В судове засідання 30.05.2018 року учасники справи не з’явились. Відповідач та його представник подали до суду заяви, якими просили розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.

Ч. 2 ст. 211 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідно до Анкети позичальника від 15.09.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 1221,00 грн. на строк 12 місяців з 15.05.2007 року по 14.05.2008 року включно з умовами уплати за користування кредитом 1% на місяць на суму залишку по кредиту щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 19,54 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 111,00 грн. в обмін на кредит.

Товар, отриманий позичальником за кредитні кошти є предметом застави. Максимальний розмір предмету застави становить 1537,44 грн. Предмет застави знаходиться в м. Деражня, вул. Круча, 11. Вказані умови зазначаються у Анкеті позичальника.

Згідно п. 4.2 Умов та правил надання банківських послуг позичальник за порушення зобов’язань зі сплати кредиту сплачує Банку 10,17% в місяць від суми залишку непогашеної заборгованості.

В анкеті позичальника вказано - Кредитка банку «Товари в розстрочку» за № 4143437301995369. Кредитний ліміт її - 0 грн. Базова кредитна ставка за кредитом 3% на залишок заборгованості.

ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що підтвердив підписом відповідача у заяві позичальника.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Із змісту представленої Банком суду анкети позичальника слідує, що в 2007 році 15 вересня ОСОБА_1 заповнив таку анкету. В цій анкеті розмір кредиту становить 1221,00 грн., а не 5000,00 грн. як зазначено у позовній заяві. Відсотки за користування кредитом становили не 30% , а 3% із сумою непогашеного залишку заборгованості Банку 10.17% в місяць.

Кредит видавався на певний строк - 12 місяців з 15.05.2007 року по 14.05.2008 року включно, а не на строк дії кредитної картки, як зазначено у позовній заяві.

Розрахунок заборгованості представлений Банком (а.с. 4-8) за договором б/н від 15.05.2007 року в силу ст. 77 ЦПК України є неналежним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування тому, що відсутні доводи про укладання договору 15 травня 2007 року із відповідачем. Анкету позичальника ОСОБА_1 (а.с. 9) заповнив 19 вересня 2007 року, саме з цієї дати виникли права та обов’язки сторін за вказаним договором.

Як зазначалось вище, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто обов’язок надати кредит слідує після укладання договору, в даному випадку кредит надається до укладання договору, що протирічить ст. 1054 ЦК України, протирічить Закону, оскільки такі та подібні правовідносини не можуть існувати в природі. Не можна взяти кредит без отримання кредитних коштів рівно як неможна взяти кошти без існування кредитного договору (в тому числі усного) між особами. Визначаючи 19 вересня 2017 року( момент укладання договору - строкового), що кредитні відносини між сторонами будуть існувати з 15 травня 2017 року, сторона договору Банк завідомо ставить іншу сторону – клієнта в нерівні, неіснуючі в природі умови, обмежуючи права споживача ОСОБА_1, а саме право на отримання грошових коштів в період з 15 травня 2007 року по 19 вересня 2017 року. Цей проміжок часу вже пройшов і повернути його неможливо.

Стаття 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» обмежує в укладанні таких угод Банк, вона говорить, що умови договору в цьому випадку є несправедливими, коли встановлюються жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця і визнає недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Виходячи з того, що між сторонами укладався строковий договір, а саме договір споживчого кредиту, розмір його становить 1221,00 грн., а не 5000,00 грн. і умови надання такого кредиту є несправедливими, то позовні вимоги позивачем недоведені.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належні, достатні, достовірні та допустимі докази, відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України, на підтвердження своїх позовних вимог, позивач та його представник суду не надав.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та законодавчі норми, виходячи з принципів: змагальності, диспозитивності, законності, об’єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що підстави для задоволення позову за договором кредиту укладеним 15 травня 2007 року відсутні.

У зв’язку з безпідставністю позовних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України, вимоги позивача щодо стягнення судових витрат, задоволенню також не підлягають.

На підставі статті 61 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 623, 625, 629, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 за його позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Хмельницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання).

Суддя О.О.Потапов